«...ще 1892 р. скінчив університет і для хліба міг бути учителем»

«Національне  виховання,  українська  свідомість,  защеплена в  молодіжі і в народі, це таке добро, що його  й  знівечити  не  можна, й  воно  скорше  чи  пізніше виведе суспільність на власну широку дорогу...»

 

 

28 листопада у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на філологічному факультеті відбувся міжкафедральний науковий семінар, присвячений 150-літтю з дня народження українського поета, публіциста, літературного критика, перекладача, журналіста, історика літератури, педагога, громадського діяча, доктора філософії (1901) Осипа Степановича Маковея (псевдоніми і криптоніми – Євмен, Омікрон, Стефан Ярошенко, О.Степанович, Осип з Буковини, Spectator, Соколик, О.М., О.М-ей та ін.; 23.08.1867–21. 08.1925). У роботі семінару взяли участь викладачі двох кафедр – української літератури та сучасної української мови.

Розпочав захід доктор філологічних наук, професор Володимир Антофійчук доповіддю «О. Маковей у світлі архівних документів». Завідувач кафедри української літератури поділився результатами своєї роботи в архівах, зокрема віднайденою автобіографією, листом Сидонії Никорович, у якому вона розповідає про свою гостину в домі Маковеїв. Цікаво було почути про теплі синові почуття до своєї матері, про роль Івана Франка в житті письменника, а також про нездійсненну мрію О.Маковея – стати науковцем.

Доктор філологічних наук, професор кафедри сучасної української мови Людмила Ткач в доповіді «Осип Маковей і розвиток української літературної мови в кінці ХІХ – початку ХХ ст.» сконцентрувала увагу наукової аудиторії на ролі Осипа Маковея в утвердженні української мови на народній основі на зламі тисячоліть на Буковині, зокрема в запровадженні фонетичного правопису.

Про два десятки праць, присвячених вивченню творчості Юрія Федьковича («Осип Маковей у пошуках Юрія Федьковича»), розповіла доктор філологічних наук, доцент кафедри української літератури Лідія Ковалець, автор монографічного дослідження про Буковинського Соловія.

Книги Осипа Маковея, а також критичні праці про його життєво-творчий шлях представив і схарактеризував кандидат філологічних наук, доцент Олександр Попович («Осип Маковей у світлі наукових студій часів незалежної України»). Також дослідник продемонстрував поштовий конверт із оригінальним спецпогашенням (дизайн Віктора Бариби; гравюра Ореста Криворучка), що було здійснено 23 серпня ц. р. з нагоди дня народження письменника в другому відділенні ПАТ «Укрпошти» Чернівців (конверт вийшов тиражем 500 000 примірників).

Доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Богдан Мельничук проаналізував твори інших українських письменників, присвячені Осипу Маковею («Художнє слово про Осипа Маковея»). Перед присутніми на міжкафедральному семінарі постав світлий образ Письменника й Людини.

Кандидат філологічних наук Ніна Козачук виступила з доповіддю на тему «Історія священицької родини (на матеріалі повісті «Залісся» О. Маковея)».

Отож пропонуємо увазі всіх охочих основні ідеї засідання:

В історичному нарисі «Буковина», що вийшов друком 1998 року у видавництві «Зелена Буковина» під редакцією ректора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Степана Костишина, на одній сторінці увагу привертають фотознімки п’яти відомих особистостей не тільки на Буковині. Це Ольга Кобилянська, Леся Українка, Сидір Воробкевич, Осип Маковей і Євгенія Ярошинська. Таке поєднання не випадкове, оскільки це були відомі культурні діячі одного часу, яких пов’язувала літературна творчість і суспільно-громадська діяльність.

Осип Маковей! Це ім’я, на жаль, наш бурхливий час дещо відтіснив. Культурно-просвітницькі організації, засоби масової інформації не часто звертаються до цієї непересічної особистості. Нині про нього в «старих» Чернівцях нагадує меморіальна дошка: «У цьому будинку жив І899–І9І0 рр. відомий український письменник Осип Маковей» (вулиця Богдана Хмельницького, 36), а інша дошка на вулиці Максима Горького, 23 сповіщає: «В цьому будинку в 1899–1910 рр. працював видатний український письменник-демократ Осип МАКОВЕЙ». Окрім того, чернівчани можуть знайти на мапі міста вулицю імені цієї неординарної людини.

Дослідники історії краю, оцінюючи постать нашого краянина, вписали в літопис такі рядки: «Як редактор газети «Буковина», викладач в учительської семінарії, лектор університету тривалий час на Буковині працював О. Маковей. В періодиці та окремими виданнями у Чернівцях побачила світ переважна більшість його художніх, публіцистичних творів. Йому належать також надзвичайно цінні дослідження життя і творчості Ю. Федьковича, С. Воробкевича, П. Куліша».

Справді, тоді українська газета «Буковина» була надзвичайно популярною. Видання зробило неоціненний внесок у розвиток культури, літератури і, передусім, завдяки редакторам, якими в різний час були Юрій Федькович, Осип Маковей, Я. Веселовський, Денис Лукіянович, Василь Щурат. Тоді на сторінках газети друкували твори Івана Франка, Володимира Винниченка, Михайла Грушевського, Гната Хоткевича, Богдана Лепкого та інших відомих діячів.

Осип Маковей, який родом не з Буковини, зробив багато доброго для нашого краю. Народився він 23 серпня 1867 року в містечку Яворів на Львівщині. Після закінчення народної школи (1874–1879) батьки його направили в Львівську українську гімназію, де в нього пробудився інтерес до художньої творчості. А після її закінчення навчався у Львівському університеті. Тоді ж активно почав прилучатися до літературного процесу...

Та найповніше публіцистичний хист Маковея-журналіста виявився під час його роботи редактором «Буковини» впродовж 1895–1897 років. Відомий дослідник його творчості Й. П. Кріль констатував, що вдячних слів від нащадків заслуговує Маковей – редактор «Буковини» – як організатор літературних сил, як порадник і доброзичливий учитель молодих письменників.

Маковей допомагав молодим авторам у їхніх перших кроках, уважно читав і рекомендував до друку їхні твори, заохочував до літературної праці. Саме «ювеліру» творчості  багатьох  літературних  імен Буковини» завдячують появою на сторінках періодичних видань оповідання і поезії учителів, що поєднували педагогічну діяльність із літературною працею. Отож «Буковина» стала першовідкривачем українських письменників, які сказали своє вагоме слово в літературі: Євгенії Ярошинської, Уляни Кравченко, Івана Синюка та інших.

Прикметно, що Осип Маковей був першим критиком художніх творів Ольги Кобилянської, немало зробив для популяризації творчості молодої письменниці, він, по суті, став її першим бібліографом.

Через розбіжності у поглядах із професором Степаном Смаль-Стоцьким, який теж був причетний до газети, Осип Маковей був змушений залишити Буковину й переїхати до Львова. Та згодом він повертається, і з 1899 року розпочинається його педагогічна діяльність у Чернівецькій учительській семінарії, куди його було призначено викладати українську мову та літературу. Це надзвичайно цікава сторінка в його житті. Про той період залишили багато цікавих і добрих спогадів, зокрема Іларій Карбулицький. У цей час із-під пера Маковея з’являються такі відомі твори, як «Година граматики», «Задача», «Образачесті», «Сардак».

Чернівецьке педучилище, що його засновано на базі учительської гімназії, тривалий час мало ім’я Осипа Маковея (до входження училища до складу Чернівецького університету). Перед головним корпусом цього навчального закладу встановлено пам’ятник письменнику, педагогу Осипу Маковею.

Плідною була і його наукова діяльність. У 1901 році він захистив дисертацію на вчений ступінь доктора філософії. Глибоко вивчивши архівні матеріали, О. Маковей опублікував у 1910 році в Львові життєпис Осипа Юрія Городинського-Федьковича, а через рік видав монографію про нього. Працюючи над матеріалами з історії слов’ян, він знаходить багато цікавих і невідомих документів про Хотинську війну 1621 року, які стали основою написання історичної повісті «Ярошенко»...

І знову йому доводиться залишити Буковину через мобілізацію під час Першої світової війни до австро-угорського війська як офіцера запасу. Чотири роки життя Маковей віддав війні. Півтора року з них служив перекладачем із російської мови при штабі кавалерійської дивізії; у поштовій цензурі в Чернівцях. Останні роки служби Маковей – перекладач при штабі Карпатського корпусу. Влітку 1918 року Осип Маковей після демобілізації повертається в Заліщики і продовжує працювати директором учительської семінарії. За звинуваченням в українізації навчального процесу в семінарії, що викликало підозру в антидержавній діяльності проти польської влади, у лютому 1921 Маковей був заарештований і до початку березня перебував у в'язниці м.Чортків. До кінця життя був під наглядом поліції. 21 серпня 1925 року раптова смерть обриває його життя. Нині в Заліщиках про нього нагадує пам’ятник (скульп. Д.Крвавич). Його ім’я присвоєно Яворівській середній школі  № 1 й вулиці в рідному місті. 1987 в Яворові відкрито літературно-меморіальний музей Маковея. Архів письменника зберігається в Інституті літератури імені Т.Шевченка НАН України.

Осип Маковей залишив слід в історії Буковини як письменник, редактор, педагог, науковець, дослідник, інтелігент. Про це останнім часом вагоме слово сказали професори Олександр Добржанський, Богдан Мельничук, Ніна Гуйванюк, доцент Олександр Попович, педагог Оксана Миронівна Павлюк та ін.

*        *        *

Учасники семінару зійшлися на думці, що необхідно здійснити повне видання творів письменника, а також детальніше розкрити його біографію, адже літературна спадщина митця актуальна й нині.

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Перейти

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Перейти

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Перейти