«І кожен фініш – це, по суті, старт»: результати щорічної студентської наукової конференції-2018

Пізнаєш істину – ввійде тоді в кров твою сонце (Г. Сковорода)

 

Бакалаври й магістранти денної та заочної форм навчання кафедри сучасної української мови ЧНУ імені Юрія Федьковича ретельно готувалися до участі в конференції, щоб успішно прозвітувати про одержані результати наукової роботи.

Цьогорічний науковий форум відбувався в традиційному форматі секційних засідань, проте викладачі кафедри в межах конференції організували тематичну платформу «Пріоритетні напрями сучасних лінгвістичних досліджень», яку виформували 18 студентських досліджень (див. на нашому сайті Програму конференції: http://kulbabska.com/news/oholoshennia/184-prohrama-shchorichnoi-studentskoi-naukovoi-konferentsii-2018)

Мета тематичної платформи – охопити широку проблематику наукових студій в українському мовознавстві, акцентувати увагу на поки не розв’язаних питаннях лінгвістичної науки або ж по-новому подивитися на традиційні концепції.

Напрями роботи тематичної платформи охоплювали:
1. Актуальні проблеми ідіостилістики.
2. Комунікативно-прагматичні аспекти дослідження речення і тексту.
3. Актуальні проблеми української лексикології та лексикографії.

Зокрема, у підсекції «Актуальні проблеми ідіостилістики» зацікавлені учасники конференції прослухали п’ять доповідей студенток 4–5 курсів.

Анніта Бербенюк сконцентрувала свою увагу на особливостях мовостилю Ніни Царук (Гуйванюк), яка у своїй поезії реалізувала власну сутність, репрезентувала жіночу суб’єктивність в окресленні «жіночих» тем – самореалізація жінки в сучасному суспільстві, пошук гармонії в сімейних стосунках, у взаєминах із чоловіком, дітьми й онуками. Проаналізований фактичний матеріал дав підстави для висновку: ліричній творчості Ніни Царук притаманна автобіографічність і сповідальність, відверта безпосередність та емоційність, уяскравлена лексико-граматичними засобами.

Анна Петруник на матеріалі прози Галини Тарасюк з’ясувала структурно-семантичне та стилістичне навантаження порівняльних зворотів, що їх дослідниця розглянула як окремий стилістичний засіб лаконічної, влучної оцінки. Аналіз цікавого ілюстративного матеріалу довів, що порівняння – один із центральних і продуктивних мовних образних засобів, у якому сконцентровано зберігаються численні моделі зіставлення персонажів, характеристики їхніх зовнішніх та внутрішніх ознак, пояснення вчинків тощо. Окрім того, на переконання п.Анни, порівняльні конструкції відображають глибинні процеси психологічного сприйняття реальності крізь призму побутовості, тобто наївного погляду на категоризацію світу в аспекті функціональної доцільності, а не логіки.

Олену Поп зацікавили мовні засоби репрезентації географічного образу Буковини в художній мові Сидора Воробкевича – Буковинського Жайвора. На початках дослідження важливо було за лексикографічними джерелами та контекстами з’ясувати синтагматичні особливості лексем «Прут» і «Черемош», а потім віднайти відповідь на запитання: «Які чинники зумовлюють сполучувальний профіль топонімів? Яке місце посідають вони в індивідуально-авторській картині світу?». Поетичне слово Сидора Воробкевича нікого не залишило байдужим.

У сфері наукових інтересів Олександри Литвиненко – проблемні питання графостилістики як науки, що має на меті віднайти закономірне й постійне у відборі графічних одиниць для розуміння ролі індивідуально-творчого початку. На матеріали сучасної «блогової» поезії авторка з’ясувала гендерні особливості графічної організації художнього тексту, укорінені в мовленнєвій і мовній практиці людини; установила основні авторські інтенції використання й комбінування одиниць графіки, що здатні видозмінюватися відповідно до конкретних завдань і ситуації мовлення.

Вікторія Пуканюк занурилася у світ лінгвопоетики. Цього разу дослідниця вивчала прагматику повтору у віршах буковинського письменника-пісняра Михайла Ткача. У висновках констатовано: початковий лексичний повтор організовує рух авторського мовлення: розташовуючи повторювані слова в ініціальній позиції поетичного рядка, письменник наділяє їх передовсім ритмотвірною функцією. Натомість морфологічні повтори в мові поезій Михайла Ткача часто утворюють тавтологічні конструкції, що наближують віршову мову до народно-поетичних традицій.

Усі презентовані доповіді учасників виявились сучасними та змістовними, відзначалися новизною та практичною значущістю.

На секційному засіданні панувала творча атмосфера, яка сприяла взаємокорисному обміну думками й результатами досліджень, плідній науковій дискусії про сучасні проблеми української лінгвоперсонології, лінгвопоетики й стилістики постмодерних текстів.

Тож нехай цвіте наш науковий сад!

 P.S. Фотографії із зображенням університету належать Анжелі Боті й Олені Скляровій.

Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА