29.03.2017.jpg

Лише той учитель, хто живе так, як навчає (Григорій Сковорода)

Жодна професія у світі не вимагає від людини постійного й наполегливого вдосконалення, як від педагога

 28 серпня 1940 року в Чернівцях розпочав роботу новий структурний підрозділ – Обласний інститут удосконалення вчителів (нині в першому приміщенні цього закладу по вул. Шевченка, 14 навчаються учні Чернівецької ЗОШ І–ІІІ ступенів № 4).

Сучасний Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області (директор – Г. І. Білянін, завідувач НМЦ соціально-гуманітарних дисциплін – Є. Д. Квітень) має на меті вдосконалювати форми й методи роботи з освітянами Буковини, надавати їм змогу обмінюватися фаховими здобутками, науково-практичними досягненнями, спонукати до творчості й самореалізації у професійній діяльності.

На цьому ґрунті сформувалася ефективна співпраця ІППО ЧО з Чернівецьким університетом. Зокрема, викладачі кафедри сучасної української мови беруть активну участь в організації та проведенні щорічних Міжнародних конкурсів – української мови імені Петра Яцика та мовно-літературному імені Тараса Шевченка (проф. Руснак Н. О., проф. Кульбабська О. В., доц. Кардащук О. В., доц. Агафонова А. М.), фахових олімпіад з української мови та літератури (проф. Шабат-Савка С. Т., доц. Рабанюк Л. С., доц. Томусяк Л. М., доц. Гуцуцляк Т. Є., доц. Максим’юк О. В., к.ф.н., асист. Шатілова Н. О.), входять до творчих груп, що працюють над шкільними підручниками з української мови для шкіл з навчанням румунською, молдовською та угорською мовами, оцінюють і запроваджують методичний досвід найкращих учителів області у вишівський курс „Методика викладання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах”, будучи головами журі обласного етапу конкурсу „Учитель року” (проф. Кульбабська О. В., проф. Руснак Н. О.) тощо.

Ще одним важливим аспектом співпраці з педагогами Чернівецької області є курси підвищення кваліфікації, на яких професори О. В. Кульбабська й Н. О. Руснак читають лекції з навчальних дисциплін (за вибором), що узагальнюють новітні напрацювання з актуальних проблем мовознавства, водночас залучаючи вчителів і викладачів коледжів та ВНЗ І–ІІ ступенів акредитації до науково-дослідної роботи, до самоосвіти й підвищення рівня професійної компетентності.

Ділові контакти важливі і для професорсько-викладацького складу кафедри, адже торік навчання студентів за першим (ОКР „Бакалавр”) і другим (ОКР „Магістр”) ми здійснюємо за двома напрямами „Філологія” та „Середня освіта”. Знати, чим живе сучасна школа, які її навчально-дидактичні потреби, на яких випускників-філологів вона чекає – пріоритети сьогодення.

Інтеграція освіти України в міжнародний освітній простір спричинює реформування української школи в рамках європейських вимог. У цьому аспекті цікавих висновків дійшла Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що здійснювала моніторинг доброчесності в освіті України (принагідно зауважимо, що в ЧНУ імені Юрія Федьковича ухвалено низку документів, що покликані фіксувати дотримання принципів академічної доброчесності , з-поміж них „Акт академічної доброчесності в університеті ”, „Положення про запобігання плагіату” тощо). У своєму звіті „Огляди ОЕСР на тему доброчинності в освіті: Україна 2017” (українською мовою див. тут) робоча група відзначила недоліки, які зумовлюють розвиток протилежного явища – недоброчесності. 

У документі ОЕСР виокремлено таких 8 недоліків:

Дошкільна освіта:

  • нерівний доступ до дошкільної освіти, спричинений чергами в дитячі садки (на місце „під сонцем” чекає 78 тис. 468 дітей).

Загальна середня освіта:

  • нерівний доступ до шкільної освіти;
  • неналежне визнання навчальних досягнень;
  • приватні додаткові заняття вчителів (репетиторство);
  • неналежне використання батьківських внесків;
  • корумпований вплив на закуплю підручників.

Вища освіта:

  • корумпований доступ до вищої освіти (магістерські програми);
  • неналежне визнання навчальних досягнень студентів;
  • академічна недоброчесність.

Отже, основні недоліки в українській освітній галузі зафіксовано. А ось чи назвуть міністерські очільники першопричини цих недоліків? Гадаю, що ні. Адже треба буде, попри урочисту риторику на кшталт „Доля України сьогодні істотно залежить від того, яким буде Вчитель – ключова фігура ХХІ століття”, визнати такі ганебні явища, як низький соціальний статус педагога, бюрократизація освіти, скорочення годин на викладання предметів гуманітарного циклу, почасти не виправдене „копіювання” зарубіжних педагогічних інновацій і відкидання апробованих часом україноцентричних освітніх підходів, брак якісних підручників, цінова недоступність української книги... Цей сурядний ряд об’єктивних чинників відкритий, бо кожен небайдужий доповнить його власними гіркими заувагами...

У цьому аспекті важливо усвідомити, що:

Нова українська школа – наша спільна реформа, відкритий діалог із учителем-практиком, і тільки в щоденній співпраці всіх державних і соціальних інституцій можна досягти успіхів на шляху її вдосконалення й оновлення 

Світлина на згадку: „Після лекції для вчителів-філологів із проблемних питань українського синтаксису ” (Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, березень 2017 р.).

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Перейти

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Перейти

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Перейти