08.04.2017.jpg

Не я б'ю – верба б’є, За тиждень – Великдень!

У цей день необхідно молитися, думати про Бога, очистити свою душу й підготуватися до Пасхи

Вертаючись додому з Полтави, задивилася на прутики чорнолозу, що рясно закосичилися оксамитовими сріблясто-синюватими котиками за вікном поїзду. А це ж перша прикмета Вербної неділі! (Цю днину ще називають Шуткова неділя, Квітна неділя, Цвітна неділя, Бечкова неділя, Пальмова неділя, Вербниця).

Відповідно до Священного Писання, у Вербну неділю Син Божий урочисто в’їхав на віслюкові до святого Єрусалиму. Але в’їхав не як Цар земний або переможець у війні, а як Месія, Царство Якого не від світу цього (Євангеліє від Івана 18,36), як Переможець гріха і смерті. Тому в православній церкві свято має іншу назву – Вхід Господній до Єрусалиму.

Усі, хто зі співами зустрічав Його в цей день, чекали, що Чудотворець, який вчора воскресив Лазаря і колись нагодував 5 тисяч народу, виправить усе зле, що відбувалося у світі: усуне несправедливість, приведе свій народ до незалежності й земного царства насолоди. І тільки Він Один знав, що шлях, усіяний нині зеленими пальмовими гілками, веде до Хреста й Голгофи. Уже через кілька днів замість вітальних вигуків «Осанна!» (у перекл. І.Огієнка «Просимо, Господи, спаси!» – ПС. 117:25) від того самого натовпу полетить каміння, крики люті й вимоги, щоб Його розіп’яли. Утім, Син Господній ніс людям Царство Небесне на заміну земного рабства, звільнивши їх від рабства набагато гіршого – від рабства гріха...

Оскільки в наших широтах пальми не ростуть, то слов’яни обрали для себе символічне дерево – вербу, пагони якої розпускаються одними з перших і починають цвісти й зеленіти напередодні цього свята.

В Україні в суботу хлопчики традиційно заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви. У неділю священик у церкві освячував їх, і люди несли шутку додому. Повернувшись з відправи, батьки символічно «били» дітей, рідних, близьких і знайомих свяченими прутиками, приказуючи: 

Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень – Великдень!
Будь дужий, як вода,
А багатий, як земля!

Українці й нині вважають, що посвячена верба містить у собі чародійну силу – відганяти від людини все зло, що може спіткати її впродовж цілого року, а натомість давати здоров’я, щастя і благополуччя в родині. До того ж у народі поширилося таке повір’я: щоб «чужа хвороба не причепилася», треба з’їсти 9 бруньок верби. Чи не спробувати?

Отож хай нас ніколи не полишає відчуття краси та захоплення довершеністю Господнього творіння – у малому та великому. Бажаю всім нам миру та здійснення всіх найсвітліших сподівань, гарного весняного настрою та міці Душі! 

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Перейти

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Перейти

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Перейти