05.05.2017.jpg

Поетичний старт у величний Всесвіт художнього слова

«Слова, мов кетяги калини, тремтливі гілочки верби, свята любов до України і вічний клич до боротьби...»

На філософсько-теологічному факультеті Чернівецького університету побачила світ поетична збірка «У кожного історія своя", до якої увійшли вірші студентів-культурологів. Їхнє художнє слово відзначається чутливим проникненням у глибину проблем, пов’язаних із повсякденним буттям людини, з її радостями й неспокоєм, найпотаємнішими думками. Одній з авторів цієї ошатної книги – Кульбабській Мар’яні – нині виповнюється ніжно-весняних 20 років. Отож надалі щиро бажаємо Іменинниці  рішучості – для кроків, сміливості – для думки, натхнення – для творчості!

  • Шевченкова зоря

    Такий близький з дитячих років
    Для усіх тих, кому із нас
    Відкрив дорогу в світ широкий.
    Це рідне нам ім’я – Тарас!


    Все те, про що Шевченко мріяв,
    І чим душа його жива,
    У наші він серця засіяв,
    І там живуть його слова.


    І тим сьогодні я щаслива,
    Що нас Пророк вперед веде,
    Що неодмінно «добрі жнива»,
    Звичайно ж , будуть. Час прийде!


    В душі дорогу освітила
    Мені Шевченкова зоря
    І новий світ мені відкрила,
    Висока дума Кобзаря.


    Слова, мов кетяги калини,
    Тремтливі гілочки верби,
    Свята любов до України
    І вічний клич до боротьби…

  • Лук’ян Кобилиця

    За порадою до нього йшли усі горяни:
    « Як позбутись нам неволі, розкажи, Лук’яне!
    Хто із пекла порятує, хто панів поборе?
    Хто поверне нам свободу в наші сині гори ?
    Хто боротися за правду буде гуртувати,
    Щоб звістили нашу волю трембіти в Карпатах?


    Знаєш ти – прості гуцули струджені та бідні…
    Попроси нам кращу долю в цісаря у Відні».
    Рідко там було письменних - писали, як вміли.
    Та яке до бід народних чиновникам діло?
    А як дідичів наругу терпіти не станеш,
    Тих, що дуже прагнуть волі, закують в кайдани.


    За селянські інтереси в путах, у в’язниці
    Довелося побувати не раз Кобилиці…
    Не вмокав пера ніколи сам він у атрамент,
    Та по волі простолюду обрали в парламент.
    Зрозумів там, що з панами не досягнеш миру.
    Хочеш волю здобувати – берись за сокиру!


    Ходив Довбуша стежками, аби для народу
    Що віками скнів у рабстві, здобути свободу.
    Його слава кришталева, мов гірська водиця,
    Де водив колись опришків Лук’ян Кобилиця!
    Його вчинки благородні добре пам’ятають,
    Бережуть їх у легендах і в піснях співають.


    І століття тую славу затерти не годні.
    Вічно живий Кобилиця в пам’яті народній!

  • Рідним моїм Чернівцям

    Де стрімким сріблястим водограєм
    З гір Карпатських хвилі котить Прут,
    З глибини історії ми знаєм –
    Черн – фортецю збудували тут.


    Здавна вміли волю здобувати
    Оборонці рідної землі,
    Вороги, що йшли завоювати,
    Загубили тут свої шаблі.


    Я з дитинства знаю про усе це,
    Ці події в пам’яті зберу,
    Про фортецю героїчну Цецин
    І про ремісничу Садгору.


    Ще коли господарі Молдови
    Грамоти давали для купців,
    Прозвучало наше місто знову,
    Та тепер уже як Чернівці.


    Край наш знаменитостями повен
    І чимало тут гучних імен.
    Бургомістр перший наш – Петрович
    З веренчанських походив вірмен.


    Давній ми зразок для всього світу.
    В мирі тут жили, без боротьби
    Різних багатьох народів діти
    За часів ще княжої доби.


    Шанували тут баронів пруських
    І поляків тут помітний слід.
    З найдавніших вулиця є Руська,
    Що від центру простяглась на схід.


    В Чернівцях величні є споруди,
    Пам’ятаєм імена творців.
    Та найбільший скарб – то наші люди,
    Разом всі – каменярі й митці.


    Цю красу не зіпсує негода,
    Вабить око і у сніг, і в дощ.
    Гордість українського народу –
    Неповторність скверів, вулиць, площ.


    Це моє, найкраще місто в світі –
    Наші рідні, давні Чернівці.
    Шлють йому вітання Солт-Лейк –Сіті,
    Щиро вдячні друзям ми усім.


    Я в його майбутнє вірю щиро,
    Бо над ним не владний плин століть.
    Чернівці мої – колиска миру.
    В нас такий вже й пам’ятник стоїть.


    Щоб жилось і дихалося вільно,
    Бережемо цю красу щодня.
    Хай примножить праця наша спільна
    Поколінь минулих надбання!

  • Народні звичаї

    Джерела народних звичаїв
    Б'ють з сивої давнини.
    Свої вони, не позичені,
    І вистраждані вони.


    У них українська мова
    Веселкою виграва.
    В красі і у мудрості слова
    Душа наша вічно жива!


    Нам їх зберігати треба –
    Основа це у житті.
    Мов зорі, нам світять з неба
    Намистинки їх золоті.


    Щасливий нам шлях ясниться
    І візьмемо в кожен день
    Прадавніх батьківських традицій,
    Вінок з материнських пісень!


  • Осіння рапсодія

    Все рідше й рідше неба просинь,
    Щодень сіріша небокрай…
    Так тихо в сад приходить осінь,
    Збирає щедрий урожай.


    Оця художниця приносить
    Свою палітру різних барв.
    Осінній ліс у неї просить
    Яскравих, потім темних фарб.


    У вирій птахи відлетіли,
    Природу огортають сни.
    Ще трохи – і убрання біле
    Вона одягне до весни…

 

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Перейти

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Перейти

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Перейти