Діти Сонця, або рослини з мініатюрними парашутиками
Немов ліхтарики яскраві в траві розкидані рясні, кульбабок усмішки ласкаві нас зігрівають навесні (Валентина Хлопкова)
Як після холодної безколірної зими радіємо ми появі яскраво-жовтих кульбаб у молодій траві: відразу піднімається настрій і ми щасливо посміхаємося – прийшла справжня ВЕСНА...
Чому ж квітку називають «кульбаба»? Мабуть, рослина подібна до баби, підперезаної, неначе куль, а «куль» – це особливість зв’язування, наприклад, стебел злакових рослин. У кульбаби, якщо придивитися, на куль схожа гола розширена верхівка квіткової стрілки (квітколоже), оточена загальною обгорткою з лінійно-ланцетних листочків.
Утім, зберігаючи гендерну рівність, Анатолій Камінчук дотепно веде мову не лише про куль-бабу, а й про куль-діда: Читаймо:
Я – КУЛЬБАБА, ТИ – КУЛЬДІД
(Жарт)
Слухай, як
Лічити слід:
Я – кульбаба,
Ти – кульдід.
Я – весна,
А ти – зима.
Був мороз,
Тепер нема!
(⊙ヮ⊙)
Одна з давніх легенд розповідає про походження кульбаби: засумувало якось Сонечко й сказало Місяцю: «У тебе є маленькі друзі – зірки, ти такий щасливий. А в мене немає нікого…». Не встиг Місяць щось відповісти, як Сонечко розсипало по небу тисячі своїх маленьких відблисків – золотаво-жовтих кульбабок. Відтепер до їх обов’язків входило щоночі запалювати на небі ліхтарики, але маленькі пустуни забували про свою важливу місію. Розсердився тоді Місяць – володар ночі – та наслав на кульбабки сильний вітер, який здув їх на грішну землю. Проте Сонцю було шкода своїх нерозумних друзів – і надав він їм подоби маленьких сонечок, щоб світити на землі так само яскраво, як «розпечений диск» на небі. Відкрию Вам таємницю: кульбаби до цих пір мріють про небесні обителі й, перетворюючись на прозорі пушинки-парашутики, за всяку ціну намагаються повернутися додому.
Ви помічали: коли в похмурі дні Сонечко сховане за хмарами, кульбаб небагато. Досить же Ярилу випустити свої промінчики, як вони виходять зі схованки, укривають землю світлосяйним килимом і привітно кивають своїми голівками до Сонечка, особливо радіючи сміху дітей. Весело! Святково! Отакий собі квітковий барометр!
Тепер, дорогий читачу, від прози перейдемо до поезії. Ось як цю легенду переказала у віршах для дітей Лариса Іллюк:
Картини Олени Капустиної (джерело – Інтернет)
КУЛЬБАБИ
В небо раннє, навесні,
Сонце випливло в човні,
Вмилось чистою росою,
І хмаринкою м’якою
Личко ясне промокнуло,
Усміхнутись – не забуло.
Світле, золотоволосе,
Скрізь промінням розлилося,
Розбудило кожну пташку,
Насінúнку і комашку,
Мов сказало: «Годі спати!
Всі – прокиньтеся співати!».
Відімкнуло кожну бруньку,
Що благала порятунку.
Випустило всі травинки
З-під холодної хустинки.
І донизу подивилось –
Мов у дзеркалах відбилось.
«Що за диво золотисте?
На зеленому – намисто,
Кожна намистина ця
Нібито маленьке – Я!».
Тільки сонце відігрілось –
Скрізь кульбаби розпустились,
Пишні, жовтенькі та гожі,
І на сонце дуже схожі.
Віриш – ні, та чула я,
Що кульбаби з ним – рідня.
А іще їм родич – вітер,
Вчить щороку їх летіти.
Коли бджоли мед зберуть,
Ті готуються у путь.
Легким пухом уберуться
І за вітром вверх здіймуться,
Щоб повсюди навесні
У ясні погожі дні
Для матусі, для дитини
Усміхались намистини.
Щоб віночком їх сплітали
Діток ними віншували.
А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...
- У світі налічують понад 1000 видів кульбаб – типових представників родини Айстрових (Складноцвітих).
- Життєвий цикл кульбаби – близько 2-х років. Подувши, вітер розносить сім’янки кульбаб на великі відстані, і, приземлившись у тому місці, куди він їх заніс, на наступний рік дадуть вони розетку листків, у центрі якої піднімуться жовті кошики квіток. А зовсім скоро на місці кошиків з’являться нові пухнасті кульки, які знову й знову будуть долати відстані. Визначний ботанік Климент Аркадійович Тімірязєв підрахував: якщо на одному стеблі кульбаби дозріє 100 летючих плодів, то в перший рік вони можуть дати зазвичай 100 нових розеток. Нові рослини, укоренившись у землі, можуть збільшити чисельність «потомства» до 10 000! Через десять років (за умови таких темпів) число кульбаб, що розлетілися від єдиної пухнастої голівки, досягне аж 1000 000 000 000 000 000! Уявити це можна в такий спосіб: якщо одна кульбаба займає площу близько 20 кв. см, то для розміщення такої кількості кульбаб бракуватиме навіть усієї поверхні земної суші. Вони можуть заселити п’ятнадцять таких планет, як Земля! Оце так!?
- Оскільки кошики кульбаби відкриваються о 6-й годині ранку, а закриваються о 10-й, її можна використати для оформлення квіткового годинника (у Чернівцях такий годинник прикрасив Турецьку площу), що й зробив свого часу Карл Лінней.
- У різних літературних творах, народних казках, травниках та енциклопедіях кульбабу, що з весни до осені імітує людське життя – від жовтих кошиків квіток до сивини, – називають літучки, пустодуй, солдатики, повітряна квітка, масляна квітка, коров’яча квітка, березневий кущ, молочний колір, светик, гармата, молочник, зубний корінь, бабка, бабакуля, вовчий зуб, мелайниця.
- У світі найактивніше культивує кульбабу Бельгія.
- Кульбаба корисна для садів (хоча садівники вважають, що рослина «засмічує» клумби), оскільки покращує якість ґрунту, збільшуючи вміст азоту та інших корисних копалин.
- У коренях двох видів кульбаб – «коксагиз» і «кримсагиз» – є каучук, тому колись їх вирощували для отримання цієї речовини, що не поступається за якостями гумі з каучукових дерев.
- Лікувальні властивості цієї рослини були відомі з античності. Наприклад, Теофраст називав кульбабу «еліксиром життя», адже вона є дієвим жовчогінним засобом, який зміцнює та оздоровлює печінку, лікує суглоби, є жарознижувальним, потогінним, кровоочисним, бактерицидним засобом... Уперше згадують «сонячну аптеку» в травнику «Синь сю бень цао» (659 рік), а в європейських джерелах її детально описують у своїх книгах кельтські лікарі середньовіччя (починаючи з XIII століття). Збереглися перекази про те, що кілька століть тому члени сім’ї одного баварського короля після обіду заходили до аптекаря, який частував кожного повною чарочкою соку кульбаби. На Сході цю рослину використовували для профілактики хвороб старості. Отаке «золото під ногами, і не потрібно лінуватися його підняти, щоб здоров’я мати»!
- Листя кульбаби застосовують у косметиці: з нього готують маски, воно живить, зволожує та омолоджує шкіру, виводить ластовиння і печінкові плями.
- Стародавні китайці та перші поселенці Америки полюбляли страви з кульбаби. І нині з квіток кульбаби виготовляють вино й чудове лікувальне варення від ста хвороб, а з молодих стебел і листя кульбаб готують салати й борщі; квіткові бруньки консервують і маринують для вінегретів і солянок; із коріння, викопаного восени, роблять здоровий і корисний кавовий напій. Цікаво, але факт: нині широко вживають в їжу кульбабу італійці, у них це дуже популярна й улюблена смакова композиція. А беручи до уваги ціни на блюдо з кульбаб у ресторані, – це, без сумніву, делікатес… На італійських ринках продають культивовані кульбаби, спеціально вирощені з насіння. Італійці кажуть: «Якщо вживати в їжу кульбабу, то хвороба проходить повз двері будинку». Їх шанувальникам не треба купувати штучні мультивітаміни, так як у кульбабі є цілий «алфавіт» натуральних вітамінів і біологічно активних компонентів, та ще огром корисних речовин – така собі таблиця елементів Менделєєва! У кульбабі дуже багато магнію, що добре для нервів, серця і хвороб крові. У листі кульбаби достатньо фосфору (для здорових і міцних зубів), більше, ніж в листових овочах. Листя кульбаби містять до 5 % протеїну, вони багаті вітамінами С і Е, каротином, залізом, калієм, магнієм, кальцієм, марганцем і йодом. У пилку є мідь, нікель, бор і кобальт. У коренях до осені накопичується до 35% інуліну, багато цукрів та інших корисних речовин.
- Наша колега, кандидат філологічних наук, письменниця Інга Кейван, 2016 року запропонувала встановити на Центральній площі Чернівців пам’ятник Кульбабі: «Кульбаба – як символ продовження життя, початку нового, всюдисущості життя. Кульбаба – як символ чернівчан: 1). Тих, яких історичним, суспільно-економічним вітром, зрештою вітром екзистенційних пошуків розвіяло по всьому світу. Всюди вони проростали чимось новим, давали початок новому життю, продовжували життя, але завжди залишалися духовно-генетично пов’язаними зі своєю Кульбабою – своїм містом, своєю батьківщиною. 2). Тих, хто залишався на рідній землі, продовжуючи тут життя» (див.: http://e-dem.in.ua/chernivtsi/Petition/View/67).
- Фонтан під назвою «Кульбаба» став мало не одним із символів Києва (на Хрещатику), Тернополя (вул. Чорновола, у 2008 році до нього додано 4 гейзери) та Івано-Франківська (на площі перед готелем «Надія»). Тоді як серед 10-ти найвідоміших фонтанів Львова є 2 квіткові фонтани: «Кульбабка», що стоїть навпроти пам’ятника королю Данилові на площі Галицькій, та «Кульбаби» – перед входом до парку культури з вул. Вітовського.
- Скульптор Григорій Потоцький – засновник Міжнародної Академії Доброти – створив серію пам’ятників під назвою «Кульбаба – символ доброти і дитинства» (наприклад, у Миколаєві). За його словами, він хотів утілити у своєму творінні заклик людей до доброти, тому кожен парашутик пам’ятника має вигляд розкритої долоньки з оком, що є символом відкритого серця. Інший митець – Робін Уайт – створює казкові футуристичні скульптури з дроту: феї з кульбабами та крилами чарують легкістю (дивись: http://ipress.ua/photo/charivni_fei_zi_stalevogo_drotu_ta_z_kamyanym_sertsem_76152.html).
- Про кульбабу можна прочитати в різних творах відомих письменників та поетів. Наприклад, І. Нечуй-Левицький пише: «Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі», або в М. Руденка читаємо: «Обабіч степової дороги вітер оббивав пухнасті голівки кульбаби, розкидав невагоме насіння, мов білий лебединий пух».
- У всьому світі читачі захоплюються майже автобіографічним романом Рея Бредбері «Кульбабове вино» (англ. Dandelion Wine). За сюжетом дідусь братів Сполдінг – Дугласа (12 років) і Тома (10 років) – щоліта готує вино з кульбаб. Часто Дуглас розмірковує про те, що це вино повинно зберігати в собі плин часу, ті події, які відбулися, коли вино було зроблено: «Кульбабове вино. Самі ці слова – наче літо на язиці. Кульбабове вино – упіймане і закорковане в пляшці літо».
- Кульбаби також зображали на полотнах відомі художники, див., напр., репродукції з Інтернету: 1 – Роман Величко; 2 – Раїса Вітановська; 3 – Яна Самсонова; 4 і 5 – Костянтин Стерхов; 6 – Роман Величко; 7 – автора акварелі не вказпноі; 8 – Шарко Ірина.
Нехай же всім нам ще довгі роки виблискують жовтими мідяками сонечка кульбаб і приміряють із часом ніжні білі купави. Задля утвердження життя й радості на Землі!
