Дистанційна освіта: Складносурядні речення та їх використання в різножанрових українськомовних текстах
Складне речення належить до тих феноменів, які постійно спричинюють різне тлумачення (Анатолій Загнітко)
Модуль 1. Складні елементарні речення сполучникового типу
Навчальний елемент 1.2
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ
(6 год. – лекції; 4 год. – практичні; 7 год. – сам. робота, 2 – інд. робота)
Лекція № 3-4
Тема: СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РІЗНОЖАНРОВИХ УКРАЇНСЬКОМОВНИХ ТЕКСТАХ
План
1. Загальна характеристика складносурядного речення.
2. Типологія наукових підходів до вивчення складносурядного речення.
3. Формальні типи складносурядних речень:
3.1. Складносурядні речення в і д к р и т о ї та з а к р и т о ї структур.
3.2. Складносурядні речення г н у ч к о ї та ф і к с о в а н о ї (негнучкої) структур.
3.3. Складносурядні речення е л е м е н т а р н о ї та н е е л е м е н т а р н о ї структур.
4. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях.
5. Інноваційні тенденції в уживанні складносурядних речень у художньо-публіцистичному стилі сучасної української мови.
6. Пунктуація у складносурядних реченнях (актуалізація опорних знань).
Ключові слова: складносурядні речення, семантичні / асемантичні сурядні сполучники, відкриті / закриті і гнучкі / негнучкі структури, синтаксичні інновації, комунікативно-прагматичні функції.
Мета: поглибити відомості студентів про лінгвальний статус складносурядних речень; схарактеризувати формальні типи складносурядних речень; виявити інноваційні тенденції використання складносурядних речень у мові ЗМК; розвивати й закріплювати навички правильного вживання розділових знаків у складносурядних реченнях.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА
О с н о в н а
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – С. 297–312.
Герман К. Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень сучасної української літературної мови : навч. посібн. / К. Ф. Герман. – Чернівці : Чернів. держ. ун-т, 1973. – 54 с.
Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2010. – 204 с. [4]. – (Студії з українського мовознавства).
Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові : монографія / А. П. Грищенко. – К. : Наук. думка, 1969. – 155 с.
Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. – К. : Академія, 2010. – С. 250–259.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти : монографія / Інна Яківна Завальнюк. – Вінниця : Нова книга, 2010. – С. 224–235.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 338–353.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.] / М. У. Каранська. – К. : Либідь, 1995. – С. 174–181.
Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 597–628.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 387–409.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. – К. : Знання, 2010. – С. 321–327.
Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – С. 305–310.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 3-тє вид., стереотип. – К. : Вища шк., 2001. – С. 234–241.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 164–175.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Академія, 2004. – С. 231–248.
Д о д а т к о в а л і т е р а т у р а
Глазова О. Українська мова: підручник для 9 кл. ЗНЗ / Олександра Глазова, Юрій Кузнецов. – К. : Зодіак-ЕКО, 2009. – С. 69 – 76.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / Городенська К. Г. – К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. – 349 с. [2.].
Греб М. М. Семантико-граматичні чинники формування зіставного відношення в складних конструкціях сучасної української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / М. М. Греб. — Х., 2005. — 20 с.
Гуйванюк Н. В. Українська мова: схеми, таблиці, тести: навч. посібн. / Н. В. Гуйванюк, О. В. Кардащук, О. В. Кульбабська. – Львів: Світ, 2005. – 304 с.
Дудик П. С. Стилістика української мови / П. С. Дудик. – К. : Академія, 2005. – С. 273–278.
Жовтобрюх М. А. Мова української преси: до середини 90-х років ХІХ ст. / М. А. Жовтобрюх – К. : АН УРСР, 1963. – 413 с.
Капелюшний А. О. Стилістика і редагування : практичний словник-довідник журналіста / А. О. Капелюшний.– Львів : ПАІС, 2002. – 576 с.
Мамалыга А. И. Структура газетного текста : монография / А. И. Мамалыга. – К. : Изд-во при Киев. гос. ун-те „Выща шк.”, 1983. – 136 с.
Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення / О. С. Мельничук. – К. : АН УРСР, 1966. – 323 с.
Мова і час: розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови : кол. монографія. – К. : Наук. думка, 1977. – 237 с.
Мова сучасної масово-політичної інформації : кол. монографія. – К. : Наук. думка, 1979. – 250 с.
Пещак М. М. Комунікативний синтаксис / / М. М. Пещак. – К. : Довіра, 2000. – 150 с.
Сербенська О. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей / Олександра Сербенська, Марія Волощак. – К. : Просвіта, 2001. – С. 135– 143.
Спільник Т. М. Градаційне відношення в структурі складних сполучникових конструкцій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т. М. Спільник. — Х., 2004. — 20 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 604 – 605.
Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т української мови. – Нова редакція. – К. : Наук. думка, 2019. – 392 с.
Язык и массовая коммуникация: социологическое исследование / отв. ред.. д. філол. н. Туманян Э. Г. – М. Наука, 1984. – 277 с.
Язык и стиль средств массовой информации и пропаганды: печать, радио, телевидение, документальное кино / под ред. Д. Э. Розенталя. – М. : МГУ, 1980. – 255 с.
Яцимірська М. Культура фахової мови журналіста : навч. посібн. / Марія Яцимірська. – Львів : ПАІС, 2004. – С.332.
С л о в н и к и й д о в і д н и к и
Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова . – М. : Сов. писатель, 1966. – 607 с.
Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. – 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / Городенська К. Г. – К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. – 349 с. [2].
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. –Львів : Світ, 2005. –304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. / А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – Т. 1. – 402 с.; Т. 2. – 350 с.; Т. 3. – 426 с.; Т. 4. – 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. – К. : Либідь, 2001. – 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2007. – 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е. изд. –М. : Большая Росс. энциклоп., 1998. – 685 с.
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Складне сполучникове речення. Частини 1–2. Онлайн-курс «Лайфхаки з української мови». 9 клас
(модератор – Ігор Хворостяний)
Повторивши основні відомості зі шкільного підручника, зреалізуємо окреслену мету лекції.
Хай б’ються наші серця в унісон!
1. Загальна характеристика складносурядного речення
Засоби для вираження багатоманітності об’єктивних відношень, що їх відображає людська свідомість, не завжди дають змогу точно визначити характер взаємозалежності явищ позамовної дійсності, тому кожен із стилів мови спеціально добирає і комбінує синтаксичні конструкції, тобто створює власний запас виражальних засобів. Наприклад, художньо-публіцистичний стиль (найдинамічніший) добирає їх, спираючись на специфічну реалізацію функції впливу, зорієнтовану на посилення його емоційного стрижня, висловлення авторського ставлення до повідомлюваного й отримання подібної зворотної реакції щодо поданої інформації. Створювати в контексті різні стилістичні відтінки нерідко дає змогу й складносурядні речення, які „відзначаються стилістичної легкістю, образністю та художньою енергійністю” (В. Ващенко).
Складносурядне речення (далі – ССР) – традиційний об’єкт дослідження в слов’янському мовознавстві, попри те, огляд наукової літератури уможливив виокремлення дискусійних моментів у ділянці ССР, які ми спробуємо прокоментувати, характеризуючи ССР як специфічну одиницю синтаксису з огляду на формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні та комунікативні ознаки.
Проблемні питання синтаксису складносурядного речення:
1. Рівнозалежність предикативних одиниць – релевантна (найважливіша) ознака всіх складносурядних речень?
2. Складносурядні речення бувають як сполучникові, так і безсполучникові?
3. Прості речення, ускладнені однорідними присудками, є різновидом складносурядних речень?
4. Складносурядне речення – механічне поєднання предикативних одиниць, незалежних одна від одної?
Складносурядному реченню притаманна низка формальних ознак, що увиразнюють його формально-синтаксичну структуру, і семантичних ознак, які безпосередньо стосуються поділу складносурядного речення на семантичні типи і їх мовного та мовленнєвого потенціалу у вираженні семантико-синтаксичних відношень.
Із-поміж формально-синтаксичних ознак релевантними є:
сурядний зв’язок указує на відносну (!) синтаксичну рівноправність предикативних одиниць (далі – ПО) у ССР, бо вони структурно, семантично та інтонаційно взаємопов’язані й взаємозумовлені. До речі, префікс су- вказує на рівнозначність компонентів (порівн.: су-зір’я, су-цвіття).
Даючи відповідь на перше проблемне питання – „Рівнозалежність предикативних одиниць – релевантна ознака всіх складносурядних речень?”, зауважимо: на нашу думку, варто вести мову про відносну самостійність лише першої ПО, яка зберігає значення окремого твердження і певну синтаксичну незалежність; на противагу лексичний склад і побудова другої ПО зумовлені входженням її в єдине ціле з першою частиною. Наприклад: у реченні Під вечір підлітки відпочивали в парку, І хтось почав співати "Червону руту" (Україна молода) сполучник І маркує темпоральні відношення одночасності між двома подіями, а в другому реченні – Залишилися відповідні позначки в атестаті – І навіть думати про якусь ідеологічну кар’єру Володимиру Івасюкові не доводилося (Буковинський журнал) указує на логічні відношення причиново-наслідкові;
сурядні сполучники – основний засіб вираження сурядного зв’язку, а отже, до складносурядних речень не належать складні безсполучникові речення, хоч за семантикою їх можна тлумачити як синтаксичні синоніми. Порівн. п о я с н ю в а л ь н і семантико-синтаксичні відношення в складносурядному реченні (1) та складному безсполучниковому реченні (2):
1. Після успішного складання вступних іспитів до Чернівецького медичного університету Володимир Івасюк отримує ще один болісний удар, А САМЕ його відраховує ректорат, буцімто, за приховування фактів біографії;
2. Після успішного складання вступних іспитів до Чернівецького медичного університету Володимир Івасюк отримує ще один болісний удар: його відраховує ректорат, буцімто, за приховування фактів біографії (Буковинський журнал).
Для розуміння лінгвальної природи складних речень із сурядним зв’язком необхідно розв’язати ще одну проблему – про співвідношення складносурядних речень і простих речень з однорідними (сурядними присудками). Нам імпонує думка лінгвістів Чернівецької синтаксичної школи Іларіона Слинька, Ніни Гуйванюк, Марії Кобилянської, які доводять, що конструкції із сурядними присудками належать до проміжного типу речень між простими складними, виявляючи за певних умов більше ознак того чи того типу. Автори проблемних питань синтаксису називають їх „напівскладними” [Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання].
До того ж, позиція самого сурядного сполучника теж характеризується більшою самостійністю порівняно з позицією сполучника підрядного, який завжди належить підрядній ПО. Сурядні сполучники посідають місце між ПО, не належачи жодній із них, а лише складносурядному реченню загалом.
Порівн.: Перо коротше за багнет, А коле глибше (Дзеркало тижня, 2010, № 17, с. 8); ЩОБ здобути місце під сонцем, варто навчитися кидати тінь (Експрес).
Цю особливість відображаємо й у структурній та графічній схемах. Наприклад: Перо коротше за багнет, А коле глибше (Дзеркало тижня) – структурна схема: S 1 (cop 0 Adj Tт; C. Д.; P -), a S 2 (Vf Tт; C. Д.; P -).
ЩОБ здобути місце під сонцем, варто навчитися кидати тінь (Експрес) – структурна схема: (S 1 ЩОБ Іnf (C. повин.; Р +)), [S 2 Praed сор0 Inf (Tт; C. Д.; P +)].
кількісний склад предикативних одиниць (далі – ПО): лише дві ПО в разі закритого сурядного зв’язку і теоретично необмежена їх кількість за відкритого сурядного зв’язку;
особливості синтаксичної будови ПО:
- вони можуть бути формально однотипними, побудованими за схемою простого двоскладного речення, як-от: У селі Кліводин Денис Онищук закінчив початкову школу, А ВІДТОДІ він став учнем Кіцманської гімназії (Час), або за схемою простого односкладного речення, як-от: В обласному архіві завдяки пошуковій роботі досвідчених архівістів Наталії Масіян і Марії Гуцу найдено Автобіографію Антона Клима, А ОТЖЕ, варто ознайомити читачів із особистістю буковинського педагога, громадського діяча, учителя гімназії В Чернівцях, директора гімназії у Вижниці, крайового інспектора українських шкіл Буковини (Буковинський журнал);
- різнотипними: одна ПО має форму простого двоскладного речення, а інша – односкладного, як-от: На вулиці Наливайка прорвало трубу, І вода рікою тече по бруківці вже третій день (Час).
- жоден із компонентів першої ПО не може перебувати в середині іншої ПО, у той час як підрядна ПО СПР може розміщуватися і в середині головної.
позиція предикативних одиниць: одна з них не може бути всередині іншої.
Семантико-синтаксичні ознаки складносурядних речень
Визначальною семантико-синтаксичною та формально-синтаксичною характеристикою ССР є елементарність / неелементарність їхньої структури.
Порівн.: 1. Гаряча юність в особі Нестора виявила непохитне бажання жити життям справжнім, чистим, непричетним до гріховних пристрастей, І ТОМУ сімнадцятирічний юнак прийшов до монастиря (Голос Православ’я);
2. Прийде час, І депутати зрозуміють свої помилки, І самі понесуть свої серця на служіння народу. Хотілося б вірити (Високий замок);
3. Усе наче вляглося, АЛЕ зранку прислали комісію, І знову почалось розслідування, І знову розпочалися бесіди (Сільські вісті,.
Формально елементарні ССР є конструкціями, у яких дві ПО поєднані сурядним зв’язком (1 речення); формально неелементарні речення ССР складаються з трьох і більше ПО (2 речення).
Семантично елементарні ССР (1 речення) формують лише дві ПО на ґрунті одного семантико-синтаксичного відношення (напр., причиново-наслідкового), а семантично неелементарне ССР (3 речення) об’єднує три і більше ПО, між якими встановлюються щонайменше два семантико-синтаксичні відношення, типові для складного речення (напр., протиставно-допустове, причиново-наслідкове й часової одночасності).
Комунікативні ознаки складносурядних речень
ССР функціюють у ролі окремої комунікативної одиниці;
ССР з огляду на комунікативну організацію дають змогу розмежувати:
- розповідні ССР (їхнє призначення – повідомити про певні факти, події);
- питальні ССР (містять у своєму складі питання, яке спонукає адресата до певної відповіді на нього);
- спонукальні ССР (спонукають до певних дій, виражають воле вияв мовця);
- бажальні (виражають побажання мовця).
НАПРИКЛАД: 1. Мороз прилине, синьо і прозоро розвісить скрізь інею сивий дим; І на шибках невидані узори він намалює генієм своїм (В. Сосюра). 2. ЧИ се лютий біль у мене тихий стогін вириває, ЧИ ТО стогне бранець-рицар, знемагаючи од рани?.. (Леся Українка); Сиди й читай І про нашу долю розповідай, І згадуй все... (А. Яна); Жий же щасливо, І хай прадавнє живе у тобі (Василь Стус).
Однак специфіка складного речення як комунікативної одиниці виявляємо в тому, що в ньому, крім «чистих» розповідних, питальних спонукальних і бажальних речень, наявні й контаміновані (лат. сопtаmіпаcіо — змішування) структури, що поєднують у собі елементи розповідності і питальності, розповідності і спонукальності тощо, напр.: Чуєш у собі поклик поезії, але хто навчить тебе Ті чародійницьких тайy? (О. Гончар).
Отже, порівняно з простим реченням складне має значно більші можливості, оскільки паралельно з найуживанішими складними однофункційними реченнями мовці регулярно використовують і різнофункційні.
За емоційно-експресивним забарвленням розповідні, питальні, спонукальні та бажальні речення можуть бути окличними (емоційно забарвленими) та неокличними (емоційно незабарвленими). НАПРИКЛАД: Недалеко блиснуло і далі загриміло! (М. Стельмах). З журбою радість обнялась … В сльозах, як жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась, І як мені розняти їх?!
(Олександр Олесь).
За відношенням до дійсності ССР поділяємо на стверджувальні (констатують певний факт або реалію) та заперечні (заперечують їх). НАПРИКЛАД: Давно в минулім дні твоєї слави, І плаче дзвонів стоголоса мідь (М. Зеров); Не усміхається мені світ, і зорі щастя уже не несуть (А. Яна). Подеколи одна частина складносурядного речення стверджувальна, а інша заперечна, напр.: Нагорі чулася розмова, проте ніхто НЕ поспішав спускатись в погріб (П. Гуріненко).
ССР є структурним компонентом тексту.
ССР притаманна інтонація сурядності.
ССР мають своєрідне ремо-тематичне членування, що його зумовлює ситуація мовлення та конкретні комунікативні завдання.
Четверте проблемне питання: „Складносурядне речення – механічне поєднання предикативних одиниць, незалежних одна від одної?” – розв’язуємо, урахувавши такі чинники:
Крізь цензуру та ідеологічні шлагбауми, наче ковток кисню, іноді пробивалася правда, І ТОДІ солодкий щем пронизував розум (Україна молода);
Крізь цензуру та ідеологічні шлагбауми, наче ковток кисню, іноді пробивалася правда. Солодкий щем пронизував розум.
Якщо розглянемо змодельований приклад *Газетна періодика, як правило, довго не живе, І офіційну програму фестивалю складають кілька розділів, то зробимо висновок, що у ССР поєднуються не довільні предикативні одиниці, а лише такі складники, що повідомляють про пов’язані відповідним чином явища дійсності і становлять комунікативну єдність.
Отже, складносурядному реченню властиві цілком виразні диференційні ознаки, які слугують підґрунтям для їх поділу на різновиди, конкретніші щодо характеру синтаксичного зв’язку, кількості і позиційної стійкості, а також семантико-синтаксичних відношень.
Узагальнюючи формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні та комунікативні ознаки, запишемо робоче визначення ССР (за Костянтином ГЕРМАНОМ, професором ЧНУ):
Синтаксична конструкція, яка утворилася з двох або більше синтаксичних предикативних одиниць, об’єднаних між собою сполучниками сурядності та іншими граматичними засобами за принципом рівнозначності в єдине смислове й інтонаційне ціле називається складносурядним реченням.
2. Типологія наукових підходів до вивчення складносурядного речення
Складносурядні речення почали вивчати у ХІХ ст. Ідею про рівноправність і самостійність частин ССР (простих речень) розвивали українські граматисти, автори перших підручників з української мови – Михайло Осадця („Граматика руского языка”, 1876), Степан Смаль-Стоцький (Смаль-Стоцький Ст., Ґартнер Ф. Граматика української (руської) мови, 1928), Василь Сімович (Практична граматика української мови, 1918), П. Залозний (Коротка граматика української мови для шкіл та самонавчання, 1917), Володимир Мурський (Коротка граматика української мови для шкіл та самонавчання, 1918) та ін.
Спочатку лінгвісти вважали, що ССР можуть бути і безсполучникові., а отже їх так і називали:
- рівносильні (Федір Буслаєв); рівнорядні (С. Смаль-Стоцький);
- рівнорядно-зложені (Василь Сімович, Володимир Мурський);
- рівнорядносполучникові (П. Залозний).
Пізніше, у 50-х роках ХХ ст., російський мовознавець Микола Поспєлов [О грамматической природе сложного предложения, 1960] довів, що ССР необхідно відмежувати від СБР і вивчати як окремі типи складного речення. Водночас синтаксисти звертають увагу на внутрішню змістову й граматичну єдність предикативних одиниць складного речення. У синтаксичній теорії утверджується думка, що ССР є синтаксичним цілісним утворенням, складники якого водночас є граматично рівнозначними, оскільки виконують однакову синтаксичну функцію, і взаємопов’язаними. Відтоді складносурядні речення як об’єкт дослідження постають у різних аспектах.
Аспекти вивчення складносурядних речень
- синтаксичної деривації (тобто враховуючи процес перетворення синтаксичних одиниць) Так, Олександр Мельничук, услід за Олександром Потебнею, висунув гіпотезу, що сучасні ССР походять із первісних складних безполучникових речень і є пізнішим утворенням. Катерина Городенська, автор монографічного дослідження із синтаксичної деривації, довела, що на типові для ССР семантико-синтаксичні відношення іноді нашаровуються відношення, властиві складнопідрядним реченням (причинові, наслідкові, цільові, умовні тощо). У цьому виявляємо дериваційні зв’язки різновидів складного речення;
- формально-синтаксичної будови та структурно-семантичної типології (Арнольд Грищенко, Костянтин Герман, Марія Каранська, Іларіон Слинько, Ніна Гуйванюк, Марія Кобилянська, Петро Дудик, Людмила Прокопчук та ін.);
- семантико-синтаксичних відношень між предикативними одиницями в їхньому складі (дисертаційні дослідження Тетяни Спільник; Маріі Греб та ін.);
- комунікативної природи та стилістичного потенціалу (Петро Дудик; Олександр Пономарів; Марія Пещак та ін.).
3. Формальні типи складносурядних речень
Сучасна класифікація ССР є дворівневою та репрезентує формальні та семантичні показники.
Зокрема, І рівень – формальний – ґрунтується на двох ознаках:
- на кількості ПО у структурі складного речення і охоплює відкриті і закриті структури;
- на здатності ПО до переміщення, що дає підстави виокремити гнучкі та негнучкі структури.
Розглянемо структурні типи ССР докладніше.
3.1. Складносурядні речення в і д к р и т о ї та з а к р и т о ї структур
ССР відкритої структури – це речення з незамкненими рядами, що складаються з двох, трьох і більше однотипних частин із семантико-синтаксичними відношеннями, кількість яких завжди потенційно може бути збільшена через уведення нових.
Наприклад: На посаду головного тренера збірної України активно сватають італійця Марчелло Ліппі, І ВОДНОЧАС почали розкручувати кандидатуру Олега Блохіна, І Калиттвинцев далі йде своїм шляхом, незважаючи на „підвішаний” стан (Україна молода); МВС має кілька версій загибелі директора „Репортера”. ЧИ Віктор Мірошніченко наклав на себе руки, ЧИ йому допомогли? (Україна молода). Кількість ПО у таких реченнях визначається не вимогами мовної форми, а обсягом інформації, яку вміщує речення.
ССР закритої структури – це речення із замкненим рядом, до якого входить дві ПО.
Наприклад: У процесі обговорення змін до Правил дорожнього руху різних пропозицій надійшло більше 7000, А ВІДТАК і разючих змін до документа внесено не було (Україна молода); Треба НЕ ТІЛЬКИ батькам говорити з підлітками про алкоголь, А Й суспільству загалом оздоровлювати стосунки в сім’ях та займати дітей після уроків (Україна молода).
3.2. Складносурядні речення г н у ч к о ї та ф і к с о в а н о ї (негнучкої) структур.
Гнучкі структури ССР допускають переміщення ПО, тобто передбачають варіантність порядку.
Напр.: Віце-президент США Джо Байден передав своєму єгипетському колезі пропозиції Білого дому щодо конкретних кроків для передачі влади „демократичним силам, І Генеральний секретар ООН Пан Кі Мун закликав негайно припинити арешти і побиття митингувальників та журналістів” (Україна молода); ЧИ ТО брати-мусульмани стануть частиною широкої парламентської коаліції, ЧИ ТО створять державу, засновану на законах Корану (Україна молода).
Негнучкі структури ССР не допускають переміщення ПО.
Напр.: У 1912 році Омелян Попович перейшов на пенсію, І на його місце краєвим інспектором призначено Антона Клима (Буковинський журнал); Звичайно ж, і раніше виконувалися інструментальні твори Володимира Івасюка, ТА їхні публікації відкривають нову творчу сторінку композитора (Буковинський журнал).
3.3. Складносурядні речення е л е м е н т а р н о ї та н е е л е м е н т а р н о ї структур.
Здебільшого складносурядні елементарні речення охоплюють лише 2 ПО, напр.: Вода була чистою, І все-таки входити в неї чомусь було Остапові боязно (В. Підмогильний). Якщо у складносурядному реченні 3 і більше ПО поєднані однаковими сполучниками та виражають однотипні семантико-синтаксичні відношення (здебільшого єднальні та розділові), то таке речення також уналежнюють до класу елементарних, напр.: Зеленіють жита, і любов одцвіла, і волошки у полі синіють (В. Сосюра).
Складносурядні елементарні речення вміщують 3 і більше ПО, між якими встановлюються різнотипні семантико-синтаксичні відношення, напр.: Теплом дихала настояна на травах і квітах земля, і ще лагідно пригрівало сонечко, а до лісу вже підкрадалась осінь (Ю. Збанацький).
NOTA BENE!
ІІ рівень класифікації ССР – семантико-синтаксичний – ґрунтується на смислових відношеннях між частинами ССР, що ми з’ясуємо з Вами на наступних двох лекціях..
4. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях
Одну з формальних ознак ССР становить наявність у його структурі асемантичних і семантичних сполучників:
А с е м а н т и ч н і сполучники лише поєднують предикативні частини, оформляють сурядний зв’язок, а семантико-синтаксичні відношення виражають передусім значення їхніх предикатів, видо-часові значення дієслів, що виражають ці предикати, лексичне наповнення інших компонентів.
Із сурядних асемантичних сполучників Іван Вихованець виокремлює єднальні І (Й), ТА (у єднальному зн.), Катерина Городенська зараховує до частково асемантичних єднальні повторювальні сполучники НІ…НІ, АНІ…АНІ, які, крім функції поєднання, посилюють заперечення в ССР.
Єднальні асемантичні сполучники поєднують ПО, пов’язані різними семантико-синтаксичними відношеннями:
- темпоральними (одночасності): Осінньої пори природа дарує теплі, сонячні дні І дерева дарують багрянець (Урядовий кур’єр);
- темпоральними (послідовності): Чимало фактів свого часу стали основою для написання додатків до основних видань Нестора Мизака, І нині вийшло вже три додатки (Буковинський журнал);
- причиново-наслідкові: Протягом ХХ–початку ХХІ ст. сталися дві світові та безліч локальних воєн, І на політичній карті з’явилися нові державні утворення (Буковинський журнал);
- умовно-наслідкові: Сколихне тишу колядка, Й сколихнеться серце від радості (Молодий буковинець);
- контрастні: Хотіла запитати в Ґуґля про Ярослава Лижника, І пошуковий сервер „ не видав” жодної інформації (Буковинський журнал);
- єднально-поширювальні: Епатажу й піару навколо імені Ярослава Лижника немає, І тихоплинність літературного життя цього автора вражає (Буковинський журнал).
NOTA BENE!
За нашими спостереженнями, до асемантичних належить і зіставно-протиставний сполучник А (у єднальн. значенні): Володя мріяв навчатися в Києві, А згодом поїхав від батьків до столичної школи здобувати знання (Буковинський журнал).
С е м а н т и ч н і сполучники (протиставно-зіставні, розділові, приєднувальні та градаційні) впливають водночас і на формально-синтаксичну організацію складного речення і визначають змістову структуру ССР.
5. Інноваційні тенденції в уживанні складносурядних речень у художньо-публіцистичному стилі
сучасної української мови
Інна Завальнюк [Завальнюк 2010], проаналізувавши специфіку вживання синтаксичних одиниць у мові української преси, виокремила дві ТЕНДЕНЦІЇ у синтаксисі ЗМК:
- тенденція до узагальнення синтаксичних одиниць;
- тенденція до посилення їхньої експресивності та оцінності.
На нашу думку, саме згадані тенденції зумовлюють ІННОВАЦІЇ у функціюванні складносурядних речень у журналістських текстах (навіть в інформаційних жанрах, а не лише в художньо-публіцистичних), які пов’язуємо з двома процесами:
- типізації;
- актуалізації.
Тенденція т и п і з а ц і ї, універсалізації синтаксичних конструкцій, що підвищує семантичну ємність, розширює гнучкість ССР, демонструє поглиблення аналітизму та синкретизму. У цьому аспекті вирізняємо такі інновації, напр.:
У ж и в а н н я к о н к р е т и з а т о р і в і в о д н о ч а с с т и л с т и ч н и м и у в и р а з н ю в а ч а м и с п о л у ч н и к о в о ї с е м а н т и к и: Час майже нічого нового не додає про трагічне зникнення у Львові творця „Червоної рути” 24 квітня 1979 року, А ВОДНОЧАС із кожним роком зростає інтерес до його творчості (М. Лазарук). Наведені приклади ілюструють тенденцію до точного, чіткого вираження семантико-синтаксичних відношень між ПО.
Р о з ш и р е н н я ф у н к ц і й н о г о д і а п а з о н у єднальних сполучників за рахунок:
- фонетичних варіантів І=Й, що підтверджує думку Марії Пещак: „за вмілого вживання ССР тексти стають плавними, милозвучними, а їх зміст добре упорядкованим і легко сприйманим” [Пещак 2000: 60];
- широкого вжитку функціонально рівноправних (синонімічних) сполучників, напр.: розділових, які запезпечують функцію вибору, спонукають до міркування: ЧИ ТО вони дбають про власні інтереси, ЧИ ТО хтось сторонній перешкоджає їхній роботі? (Голос України); Щось наче НЕ ТО змінилося в їхніх стосунках, НЕ ТО вони стали дорослішими (Літ. газета).
А к т и в і з а ц і я та універсалізація інтонаційного тире в ССР для підкреслення рематичної частини, поглиблення виразності, додавання стилістичних відтінків: Після таких листів знову хочу бути журналістом – І варто знову й знову їх отримувати (Час-2000); Потім нагородження переможців – і все (Час); Годинна прогулянка Десною – І ти вже не метушливий і знервований міський житель, а ладен любити весь світ (Голос України).
Друга тенденція а к т у а л і з а ц і ї полягає в логічному, інтонаційному та семантико-стилістичному виокремленні компонента структури висловлення, унаслідок чого можуть відбуватися порушення узвичаєних семантико-синтаксичних відношень у його змістовій структурі.
З-поміж інноваційних тенденцій використання ССР у мові української преси виокремимо такі:
П а р ц е л я ц і я, тобто синтаксичне та інтонаційне виокремлення ПО ССР і оформлення її як окреме речення для функціонально-стилістичного посилення їх семантики: У лісах над Прип’яттю одцвітав сон, ник сивими дзвіночками до землі. А між вільшиною, у чагарниках, рясними кетягами буяв ряст (Наука і суспільство);
П р и є д н а н н я, тобто 2-гу ПО додаємо до 1-ої ПО для доповнення змісту, зумовленого не стільки внутрішньою граматичною будовою попередньої ПО, скільки ситуацією або принагідними міркуваннями мовця, підсилення (градації): Тут надають перевагу огіркам і своїй валюті – українській. І вони найнадійніші (Голос України).
Н а г р о м а д ж е н н я с п о л у ч н и к о в и х з а с о б і в для поглиблення їхньої семантики, створення ефекту спонтанності мовлення, міркування: 2009-й рік на Буковині та Львівщині сесіями обласних рад був оголошений Роком Володимира Івасюка. Либонь, так мало статися і в усій Україні. Але… Проте підстави для цього більш ніж достатні (М. Лазарук).
Р о з ш и р е н н я з м і с т о в о г о д а п а з о н у с п о л у ч н и к і в для вираження нових семантико-синтаксичних відношень
Наприклад, антифразових (поєднування непоєднуваних понять в одному контексті), коли перша ПО виражає формально позитивне значення, а друга ПО слугує для створення антифразису, тобто нею спростовуються формальна позитивність першої та виводиться на поверхню імпліцитно виражена негативна оцінка, порівн.: Живе на всі сто, АЛЕ за чужий рахунок (Перець).
Парадоксальних відношень, наприклад, унаслідок несподіваності зіткнення сурядних частин складного речення, алогічності (невідповідності) поєднання змісту інформації, яку вони повідомляють, порівняймо: Погнавсь за зайцем, ТА коневі голову зламав (СБ, 723), Співчувайте крилатим, народженим літати, А ми, народжені повзати, всюди проліземо (Перець).
З а го л о в к и, побудовані за зразком ССР: Пошила б баба кожуха, ТА вовна заважає (Буковинський журнал); Доленосних рішень хоч відбавляй, А доля – все та ж (Перець) – створюють іронічний ефект; Тиждень під дверима – І ти у списку (День); Був завод – І його нема (Дзеркало тижня) – експресивну наснаженість підкреслює не лише тире та інтонаційна пауза, а й пропущені лексичні елементи для реалізації рекламной функції заголовка, енергетично сильної актуалізації змісту. Такі заголовки – нове явище в мові мас-медіа. Спростували абияк, А насправді було так… (Поділля); Хтось знаходить, А хтось утрачає (Голос України) – такі заголовки слугують засобом інтригування.
О б і г р у в а н н я відомих фразеологічних одиниць: Сказали, що треба нести відповідальність, АЛЕ не сказали куди (Перець).
6. Пунктуація у складносурядних реченнях
NOTA BENE!
Самостійно повторити правила вживання розділових знаків у складнопідрядних реченнях за новою (2019 р.) редакцією УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ (електронну версію подаємо нижче):
Основи синтаксису – підґрунтя для мовного професіоналізму, що їх виявляємо, зокрема, у вмінні організовувати текстотвірний процес.
Покладання на інтуїцію у справі творення тексту таке ж безперспективне, як і здобування професії малярства чи співу лише шляхом споглядання і наслідування, без оволодіння науково обґрунтованою технікою співу чи малювання, без знання особливостей фарб, голосу тощо (В. Різун)
Нині ми, сподіваюся, почули „голос” ССР, який переконав нас, що це надзвичайно оригінальний тип складних речень, якому притаманна специфічна будова, широкий арсенал виражальних засобів, функціональний потенціал у вираженні семантико-синтаксичних відтінків. А наступного разу закцентуємо свою увагу на „барвах”, тобто семантиці та функціонально-стилістичних особливостях ССР.
NOTA BENE!
Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 59–60. Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 
Ти ніколи не перепливеш океан, якщо боятимешся випустити берег з уваги
(Христофор Колумб)
Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)
