Практичний кейс: Категорія роду невідмінюваних іменників в українській мові

Для опанування мови не досить знати її і словниковий склад. Як у годиннику пружина чи якийсь інший механізм рухає стрілки,
так і мову приводить у рух граматика (Іван Вихованець)

ГРАМАТИКА ЖИТТЯ
_________Entia non sunt multiplicanda

життя – відмінків міра часова
від самого початку – називного
від погляду сумного – родового
через давальний – де дається слово
в знахідний – де знаходяться слова̀
які тобою видихне орудний
і ти заледенілий і безлюдний
полинеш за мовчанням у місцевий –
та місць нема – ти далі – у кінцевий
у кличний – Бога кликати в підмогу
щоб безголосу віднайшов дорогу
життя… життю… життям… і у житті…
і посвітив тобі у темноті…

…граматика все забере до грама…
все вип’є до самісінького дна
і лишиться під бритвою Окка̀ма:
рід – чоловічий…
однина…
(Домінік АРФІСТ)

Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок із теми:
 «Граматична категорія роду іменників як самостійної частини мови. Рід невідмінюваних іменників»

НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

 Актуалізація опорних знань

Тема: Визначення роду іменника та узгодження їх з іншими частинами мови

Експрес-урок від Юлії Набок-Бабенко

 Розв’яжіть тестові завдання попередніх років ЗНО, що їх систематизувала й упорядкувала Марія ШПИЛЬЧУК у посібнику 

«ЗНО (2006–2017 роки). Українська мова : Тематичні тестові завдання». –
Івано-Франківськ, «Симфонія форте», 2018. – С. 104–105.

1. Правильно узгоджено прикметники з іменниками в усіх словах рядка

А красиве панно, багатолюдний Делі, широка Міссурі, веселий месьє.
Б маленьке какаду, змістовне лібрето, високе Кіліманджаро, струнка міс.
В сонячна Перу, золоте кольє, сіре кашне, дивакуватий маестро.
Г ліричне інтермецо, козацький бароко, старе піаніно, цікаве кіно.
Д смачне манго, новий фортепіано, далека Чилі, біле жабо.

2. Не відмінюються всі слова рядка

А бюро, журі, вікно.
Б тире, вапно, жалюзí.
В кенгуру, турне, ательє.
Г графіті, інтерв’ю, пальто.

2. Не відмінюються всі слова рядка

А бюро, журі, шитво.
Б графіті, вапно, жалюзí.
В кенгуру, турне, ательє.
Г тире, інтерв’ю, пальто.

3. Доберіть українські відповідники до іншомовних слів

4. Доберіть українські відповідники до іншомовних слів

5. Доберіть українські відповідники до іншомовних слів

Вправи та завдання до виучуваної теми

  Вправа 1. Утворіть із наведеними іменниками словосполучення, додаючи прикметники, щоб було зрозуміло, якого вони роду.

 Вправа 2. Визначте рід топонімів. Уведіть їх до складу словосполучень. За потреби зверніться до Вікіпедії.

  Вправа 3. Визначте рід складноскорочених слів. Обґрунтуйте свою відповідь.

  Вправа 4. Вставте замість крапок пропущені літери. Поясніть, як треба визначати рід незмінюваних іменників іншомовного походження.

   Намотай на вус!

ФЕМІНИТИВИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

  Наукове  опрацювання фемінітивів започатковане  в перших граматичних дослідженнях староукраїнської доби.  Уже  граматики  ХVI –  ХVIІ століть подавали найменування жінок різної будови на зразок:

• мати, сноха, самарѧныни («Грамматіки славєнскиѧ…» М. Смотрицького (1619));
• воєводина, матка, панна, братоваѧ, матєръ, господынѧ («Граматика слов’янська» І. Ужевича (1645)). 

 Підґрунтя для подальшого вивчення іменників (їх ще називають субстантивами) зі значенням особи жіночої статі заклали граматичні праці ХVI – ХХ ст.

 Основними способами творення фемінітивів визнано:

• МОРФОЛОГІЧНИЙ (провідний спосіб), за допомогою його утворено фімінітиви через додавання суфіксів (добрячка, задніпрянка, квітникарка), префіксів (прамати, нерусинка), закінчень (кума, раба), складання основ (Богоматір, босоніжка);
• МОРФОЛОГО-СИНТАКСИЧНИЙ, напр.: вчена, знайома;
• ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ, напр.: гарпія «зла, нестерпна жінка, перен., згруб.», циганка «прохачка, перен., зневажл.».

 Сучасний період у  формуванні фемінітивів активізувався під впливом таких чинників:

• дія новітніх національних процесів (демократичних, політичних, соціальних та ін.);
• оновлення ресурсів народної розмовної лексики, діалектного мовлення.

 Основні лексико-граматичні групи фемінітивів:

• найменування жінок за племінними, регіональними та ареалогічними (АРЕАЛО́ГІЯ – наука про регіони поширення окремих видів, родин та інших систематичних груп) ознаками, напр.: деревлянка, полянка, русинка, українка, козачка, американка, англійка, німкеня і німка, чеченка, чешка, з яких слово українка закріпилося для вираження національної ознаки. Фемінітиви відобразили діалектні й регіональні риси, як-от: наддністрянка, подолянка, киянка, парижанка, полтавка та ін.;
• найменування жінок за соціальним статусом (княгиня, цариця, домогосподарка) та професією або посадою (аптекарка, арматурниця, архітекторка, аспірантка, бібліотекарка, будівельниця, ветеринарка, економістка, словникарка, делегатка, депутатка, опозіціонерка, протестантка тощо);
• найменування жінок за характерними ознаками: «дбайливість»  (господиня,  доглядачка);  «побожність»  (прочанка, християнка); «розпусність» (гультяйка,  спокусниця),  «пестливість» (дівчинонька,  подружечка)  тощо (за працею Марії БРУС  «Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування » (Івано-Франківськ, 2019. 440 с.).

Інститут української мови НАН України запропонував гостям своєї сторінки у Фейсбуці завдання,
яке презентуємо й Вам для розмірковування:

А ось відповідь авторитетної академічної установи своїм дописувачам після конкурсу (цитуємо):

 

Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтеся. Якщо немає вітру, беріться за весла (Латинська приказка)