Дистанційна освіта: Типологія підрядного зв’язку в словосполученні (ІІІ курс)

Найкращий спосіб починати працювати – це припинити говорити й почати працювати (Уолт Дисней)

Модуль 1. Загальні питання синтаксису. Синтаксема. Словосполучення

 Навчальний елемент 1.4
CЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК ОДИНИЦЯ «МАЛОГО СИНТАКСИСУ»
(4 год. – лекції; 4 год. – практичні; 2 год. – інд., 6 год. – сам. робота)

Лекція 7–8 

Тема: ТИПОЛОГІЯ ПІДРЯДНОГО ЗВ’ЯЗКУ НА РІВНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

 План

1. Поняття підрядного зв’язку та його основних виявів на рівні словосполучення і складного речення (самостійно повторити теоретичний матеріал лекції 2–3 «Типологія синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень у словосполученні, реченні та надфразній єдності»)..
2. Узгодження: широке та вузьке витлумачення, специфічні риси й підтипи.
3. Кореляція як вияв підрядного зв’язку між компонентами словосполучення.
4. Керування та його підтипи.
5. Власне прилягання та відмінкове прилягання в словосполученні.

Ключові слова: словосполучення, підрядний прислівний зв’язок, узгодження, кореляція, керування, власне прилягання, відмінкове прилягання.

Мета: поглибити знання студентів про специфіку й вияви підрядного зв’язку на рівні словосполучення; висвітлити диференційні ознаки узгодження, кореляції, керування, власне- та відмінкового прилягання.

agendaРЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – С. 17–50.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 27–47.
Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 26–54.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – с. 5–50.
Сучасна українська мова : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. – У 2-х ч. – К. : Знання, 2010. Ч. 2 : Морфологія. Синтаксис. – С. 164–167.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Академія, 2004. – С. 17–27.

Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

 Кульбабська О. В. Вторинна предикація у простому реченні [Текст] : монографія / О. В. Кульбабська ; відп. ред. Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 672 с.

 С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. – Львів : Світ, 2005. – 304 с.
Гуйванюк Н. В. Українська мова: схеми, таблиці, тести: навч. посібн. / Н. В. Гуйванюк, О. В. Кардащук, О. В. Кульбабська. – Львів: Світ, 2005.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2007. – 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Селіванова ОО. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.


1. Поняття підрядного зв’язку та його основних виявів на рівні словосполучення і складного речення

Синтаксичний зв’язок – формальний зв’язок між компонентами синтаксичних одиниць (словосполучення, простого і складного речення), виражений відповідними мовними засобами.

Компоненти словосполучення пов’язані підрядним зв’язком прислівного типу. Сутність його полягає в тому, що повнозначне слово поширюється тими чи тими словоформами залежно від своїх лексико-семантичних, морфологічних і валентних властивостей, а не місця в реченні. До того ж є кілька варіантів поєднання складників словосполучення, як-от:

  • поєднання головного слова, що в словосполученні може бути в будь-якій формі, та залежної словоформи, яка завжди репрезентована однією формою, напр.: співати (співаю, співаєш, співав, співав би...) пісню;
  • поєднання головного й залежного слова, що функціюють у будь-якій формі, напр.: весняний ранок, весняного ранку...
  • поєднання головного слова, що в словосполученні може бути в будь-якій формі, та залежного компонента – незмінного слова, як-от: писати (писала, пишу, пишуть, писали б...) охайно;
  • поєднання головного й залежного слова, що представлені незмінними словами, як-от: дуже голосно, надзвичайно приємно.

bookmark 1 NOTA BENE! 

Для повного уявлення про особливості підрядного зв’язку необхідно самостійно повторити теоретичний матеріал лекції 2–3 «Типологія синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень у словосполученні, реченні та надфразній єдності»..

 2. Узгодження: широке та вузьке витлумачення, специфічні риси й підтипи

Компоненти словосполучення пов’язані підрядним зв’язком прислівного типу. Сутність його полягає в тому, що повнозначне слово поширюється тими чи тими словоформами залежно від своїх лексико-семантичних, морфологічних і валентних властивостей, а не місця в реченні.

 У мовознавчій літературі втрадиційнилося широке розуміння узгодження як специфічного типу підрядного прислівного зв’язку (зокрема і в шкільному підручнику), хоча в найновіших синтаксичних працях граматисти все частіше  обґрунтовують інший – вузький – погляд на його лінгвальну природу.

Проблема визначення узгодження в українському мовознавстві

ШИРОКЕ ВИТЛУМАЧЕННЯ

1. Зв’язком узгодження поєднано підмет і присудок у простому двоскладному речення, напр.: Першокласник пише. Весна була тепла. Керувати – це передбачати тощо.

2. Узгодження – підрядний зв’язок між головним і підрядним компонентами, якщо форма залежного компонента уподібнюється в роді, числі й відмінку відповідно до форми головного компонента: висока гора, високої гори, високій горі...

3. Між означуваним словом і означувальною його прикладкою виформовується специфічний вияв синтаксичного зв’язку – узгодження, як-от: дівчина-студентка, викладач-стажист тощо.

 

ВУЗЬКЕ РОЗУМІННЯ

1. Підмет і присудок у простому двоскладному реченні поєднані не підрядним зв’язком узгодження, а підрядним зв’язком узгодження, а предикативним (здебільшого це координація).

2. Узгодження – підрядний зв’язок між головним і підрядним компонентами, якщо форма залежного компонента уподібнюється в роді, числі й відмінку відповідно до форми головного компонента.

3. Між означуваним словом і означувальною його прикладкою виформовується специфічний вияв синтаксичного зв’язку – кореляція, а не узгодження

 bookmark 1 NOTA BENE! 
Ми поділятимемо саме другий підхід у визначенні специфіки узгодження. Отже, узгодження – це такий вид підрядного прислівного зв’язку, за якого  форми роду, числа й відмінка підпорядкованого слова уподібнюються відповідним формам стрижневого (головного) слова та передають власне-означальні семантико-синтаксичні відношення.

 checked 1 Релевантні ознаки узгодження:

  • узгодження – підрядний прислівний зв’язок;
  • цей зв’язок прикметний уподібненням форм роду, числа і відмінка залежного компонента відповідним формам залежного;
  • за узгодження між компонентами виформовуються власне-означальні семантико-синтаксичні відношення.

checked 1 Зв’язком узгодження зазвичай поєднуються іменники (головне слово) та прикметникові форми в широкому розумінні слова,      тобто:

  • прикметники,
  • займенникові прикметники,
  • порядкові прикметники,
  • дієприкметники.

Напр.- широка долина, мій край, третій поверх, згаданий твір.

bookmark 1 NOTA BENE! 

1. У разі зміни числа чи відмінка головного слова або заміні його іменником іншого роду відповідно змінюється число, відмінок і рід залежного слова, пор.: широкі долини, мої краї, треті поверхи, згадані твори; широкої долини, мого краю, третього поверху, згаданого твору; широкий Дніпро, моя батьківщина, третя кімната, згадана повість тощо.

2. Оскільки прикметникові форми в множині не мають розрізнення роду, узгодження в множині відбувається тільки у двох категоріях числі і відмінку: широкі долини, широких долин; моїх країв; третіх поверхів.

checked 1 Різновиди узгодження

 І. За повнотою узгодження поділяють на:

  • повне (власне-граматичне);
  • неповне.

У повному узгодженні наявне узгодження в усіх можливих формах, напр.: тепла осінь (залежне слово тепла узгоджується з головним осінь у формах роду (жіночий), числа (однина), відмінка (називний).

Неповне узгодження наявне в тому разі, коли залежне слово не узгоджується з головним в одній або більше форм: нові кімнати (відсутнє узгодження в роді).

ІІ. У формально-граматичному та смисловому планах варто розрізняти такі види узгодження:

  • формально-граматичне,
  • смислове,
  • умовно-граматичне
  • асоціативне.

Формально-граматичним називаємо таке узгодження, за якого залежне слово повторює форми головного без урахування семантики останнього: свіжий хліб, дерев’яна шафа, тепле море.

Смислове узгодження ґрунтується на узгодженні залежного слова з головним тільки за семантикою, пор.: сільський листоноша / сільська листоноша, круглий сирота / кругла сирота, Отож узгодження залежних слів у формах роду ґрунтується не на формальному, а на смисловому критерії.

Особливістю умовно-граматичного узгодження є умовне набуття граматичних значень роду, числа і відмінка елементами на зразок “ура”, “кра”, “кру-кру” за їхньої часткової субстантивації. Активною в цьому разі виявляється форма середнього роду, напр.: твоє журливе “кру”, тривожне “кра” тощо.

Асоціативним узгодження постає тоді, коли залежне слово узгоджується з головним, яке не називається: свіжа кольрабі (за морфологічною диференціацією слово кольрабі (назва неістоти) повинно бути середнього роду, але від впливом родового слова капуста воно набуло значення жіночого роду; саме з формою граматичного роду слова капуста й узгоджується форма граматичного роду залежного слова свіжа).

3. Кореляція як вияв підрядного зв’язку між компонентами словосполучення

bookmark 1 NOTA BENE! 

Історію витлумачення синтаксичного зв’язку між опорним іменником і непоширеною прикладкою необхідно прочитати за підручником:

Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 31–35.

Кореляція – підрядний прислівний зв’язок, що з’являється між двома повнозначними словами однієї частини мови – іменниками, за якої залежне слово співвідноситься (корелює) з головним у всіх можливих граматичних формах, напр.: народ-творець, студент-відмінник (обидва слова є іменниками, їм притаманні тотожні граматичні форми роду (чоловічий), числа (однина) і відмінка (називний)) для вираження апозитивних семантико-синтаксичних відношень.

 checked 1 Релевантні ознаки кореляції (на відміну від узгодження):

  •  належність сполучуваних компонентів до однієї частини мови, в той час як за узгодження до різних частин мови;
  • дублювання форм, особливо відмінка, у той час як у разі узгодження відбувається підпорядкування;
  • вираження апозитивних семантико-синтаксичних відношень, на противагу власне-атрибутивних за узгодження.

checked 1 Різновиди кореляції

За своїм виявом кореляцію поділяють на:

  • повну;
  • неповну.

У повній кореляції наявне співвідношення в усіх можливих формах (льотчик-космонавт (залежне слово космонавт корелює з головним льотчик у формах роду (чоловічий), числа (однина), відмінка (називний)).

Неповна кореляція постає в тому разі, коли залежне слово не співвідноситься з головним в одній або більше форм: дівчина-агроном (відсутня кореляція в роді).

4. Керування та його підтипи

bookmark 1 NOTA BENE! 

Історію витлумачення синтаксичного зв’язку між опорним іменником і непоширеною прикладкою необхідно прочитати за підручником:

Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 35–42.

Керування – це такий підрядний прислівний синтаксичний зв’язок між словами, за якого залежні слова вжито в граматичній формі непрямих відмінків, що їх вимагає головне слово, для вираження об’єктних, доповнювальних, об’єктно-доповнювальних і об’єктно-обставинних семантико-синтаксичних відношень. Напр.:  читати книгу, підійти до батька.

 checked 1 Релевантні ознаки керування (на відміну від узгодження):

  • обидва типи синтаксичного зв’язку споріднює те, що в обох випадках вони передають підрядний зв’язок, тобто є головне (стрижневе) і залежне слова, напр.: український депутат, обрати депутата;
  • за керування, на відміну від узгодження, у разі зміни головного слова форма відмінка залишається незмінною, напр.: обрав депутата, обираю депутата, обиратиму депутата, обирав би депутата тощо;
  • оскільки форма головного слова не впливає на керований відмінок, то засоби вираження залежного слова при керуванні більш різноманітні, ніж за узгодження.
  • головними словами можуть бути не тільки імена – іменники, прикметники, числівники, прислівники, а й дієслова;
  • кожна частина мови має свою систему керування, утім, найтиповіше керування – для дієслів та дієслівних форм; менш типове керування для іменників, бо вони часто можуть не тільки керувати, а й мати при собі узгоджені форми. Обмежено керують числівники та прислівники.

checked 1 Різновиди керування

І. За сполучувальним потенціалом (валентністю) керування поділяють на:

  • сильне,
  • напівсильне
  • слабке.

Сильним є таке керування, що реалізується в тому разі, коли головне слово виражене:
а) перехідним дієсловом: пізнати істину, прочитати лекцію;
б) віддієслівним іменником, який утворений від перехідного дієслова: вишивання рушника, читання книги;
в) префіксальним дієсловом, префікс якого вимагає наявності в постпозиції такого самого прийменника: наступити на рушник, відійти від батька;
г) префіксальним дієсловом, префікс якого вимагає наявності в постпозиції певного прийменника: перескочити через перелаз, перейти через дорогу;
ґ) предикативним прикметником на зразок гідний, спроможний: гідний подиву, спроможний на перемогу та ін.

Напівсильним є таке керування, за якого залежне слово реалізує адресатну семантику та його вияв опосередкований наявністю сильнокерованого елемента: подарувати дитині іграшку, розповідати казку учням.

Слабким є керування в тому разі, коли залежне слово реалізує інструментальну семантику та його вияв опосередкований наявністю сильнокерованого елемента: збирати урожай комбайном, вишивати рушник голкою.

ІІ. За здатністю залежного слова змінювати й не змінювати свою граматичну форму. За цією особливістю розрізняють керування:

  • варіативне;
  • неваріативне.

Пор.: зустріти колегу (неваріативне) ТА випити води / воду, вивчити вірш / вірша (варіативне).

ІІІ. За специфікою реалізації синтаксичної позиції залежного компонента керування поділяємо на:

  • пряме;
  • опосередковане.

Прямим є керування в тому разі, коли залежне слово підпорядковане головному безпосередньо: відвідувати заняття, переглянути конспект.

В опосередкованому керуванні залежне слово приєднується до головного за допомогою прийменника: зачекати на гостя, покласти в портфель.

bookmark 1 NOTA BENE! 

Керована форма обов’язково зберігає предметну (субстанційну) семантику: орати землю, привітатися з батьком.

Якщо форма втрачає субстанційну семантику, то вона є прилеглою (синтаксичний зв’язок – відмінкове прилягання): зошит (чий?) учня, квіти (які?) в росі. На рівні членів речення такі прилеглі форми слід кваліфікувати як означення, а прилеглі форми зразка відпочивати на березі, зайти до хати – як обставини.

IV. За морфологічними властивостями головного слова. У зв’язку з тим, що кожна частина мови має свої особливості керування, розрізняють керування:

  • дієслівне (обирати депутата, піднісши прапор);
  • субстантивне (вісник перемоги, рух проти війни, перемога над ворогом; роздумів; пять братів, двадцять);
  • ад’єктивне (вартий уваги, вірний присязі, схильний до роздумів).

V. За кількістю керованих слів розрізняють керування:

  • одиничне;
  • подвійне.

Якщо при головному слові функціює одне кероване, то таке керування називають одиничним. Напр.: з’їсти булку, зустріти товариша.

Коли при головному слові закономірно вживаємо два керованих, то йдеться про подвійне керування. Напр.:  наповнити кімнату галасом, дати книгу братові, з’єднати думку з думкою тощо. Подвійне керування спричинено належністю керованих слів до особливих лексико-семантичних груп (дієслова зі значенням передавання, постачання, інформування, з’єднання, взаємодії) або їхньою морфологічною будовою (наявністю префіксів на-, за-, до-, об-, у-, з-, ви-, -, про-).

 5. Власне -прилягання та відмінкове прилягання в словосполученні

У сучасному українському мовознавстві за морфологічними особливостями  розрізняють два підтипи прилягання:

  • власне-прилягання (це єдиний тип прилягання, представлений у школі);
  • відмінкове прилягання.

 checked 1 Власне прилягання – це підрядний прислівний синтаксичний зв’язок, виражений не зміною форми залежного компонента (тобто граматично), а його змістом, місцерозташуванням, несамостійним характером виражених ним семантико-синтаксичних відношень. Напр.: швидко відповідати, слухати вечорами.

У власне-приляганні залежне слово виражено формами прислівника (найчастіше), інфінітива й дієприслівника, напр.: бажання вчитися, обережно відступати, стрільба лежачи. Окрім того, зв’язком прилягання пов’язуються ще форми його, її, їх, що не мають категорії відмінка, а рід і число не беруть участі у зв’язку. Пор.: його будинок, хата, місце, речі; її будинок, хата, місце, речі; їх будинок, хата,

 checked 1 До відмінкового прилягання належать різні вияви поєднання відмінкових або прийменниково-відмінкових форм у вторинних функціях:

  • атрибутивній: учитель (який?) школи,  шафа (яка?) для книжок
  • обставинній: розташуватися (де?) в лісі, зустрітися (де? ) біля театру.

bookmark 1 NOTA BENE! 

В атрибутивній функції можлива заміна неспеціалізованої відмінкової чи прийменниково-відмінкової форми спеціалізованою прикметниковою, пор.: учитель школишкільний учитель, шафа для книжоккнижкова шафа, а за обставинної функції – спеціалізованим прислівником: розташуватися в лісі → розташуватися тут / там, зустрітися біля театру → зустрітися тут / там.

Термін «відмінкове прилягання» загалом правильний, але не цілком точний, бо прилягають не тільки безприйменникові, а й прийменникові відмінки. До того ж більшість обставинних значень передається саме прийменниково-відмінковими формами. Тому є підстави серед відмінкового прилягання виділити два види:

  • відмінкове (безприйменникове);
  • прийменниково-відмінкове.

checked 1 Відмінкове прилягання постає в разі вживання безприйменникових відмінків. Із такою метою використовуємо здебільшого орудний відмінок, почасти родовий і знахідний. Ці відмінки можуть передавати насамперед різні відтінки просторового значення:

1. Шлях руху, за межі якого не виходить дія (орудний шляху); загальний напрямок руху, який виходить за межі даного простору (орудний напрямку руху); обмежений простір, за межами якого відбувається рух (орудний обмеженого простору); простір, у різних пунктах якого відбувається дія (орудний дистрибутивного простору), напр.: іти дорогою, перейти кімнатою, влетіти вікном, ганяти' лісами тощо.

2. Напрямок руху з вказівкою на досягання чи віддалення від якогось пункту (родовий досягання і віддалення). Такі конструкції зазвичай застаріли, напр.: досягти дна, відбігти берега.

3. Міри простору (знахідний міри простору), напр.:. пройти гони, проїхати кілометр, пролетіти двадцять кілометрів.

Родовий, орудний і знахідний відмінки можуть передавати різні відтінки часового значення:

1. Значення не повністю використаного часу, тобто часового моменту (родовий часу, орудний часу, знахідний часового моменту, останній уживається рідко), напр,: піти наступного дня, повернутися цими днями, працювати лише рік.

2. Значення дати (родовий дати), напр.-. закінчити 1945 року.

3. Значення дистрибутивного часу (орудний дистрибутивного часу), напр.: сидіти осінніми вечорами, чекати цілими днями.

4. Значення повністю охопленого часу (знахідний часу), напр.-. блукати цілу ніч, працювати всю зиму.

Знахідний відмінок взагалі здебільшого передає обмежені поняття. Крім міри простору, він може означати міру ваги, ціну, кількість (знахідний кількості), напр.: важити тонну, коштувати пять карбованців, сказати один раз

Орудний відмінок може виражати значення причини , але такі конструкції в сучасній українській мові здебільшого застаріли: померти тифом, зажуритися напастю, бідкатися чужим лихом. Основне призначення орудного відмінка в сучасній українській мові виражати різні відтінки способу дії власне способу чи інтенсивності дії (орудний способу дії), напр.: розробляти відкритим способом, говорити тихим голосом, зірвати одним махом, зустріти бурхливою овацією. Якщо передається відтінок підсилення дії (орудний тавтологічний), сполучення часто фразеологізується, напр.-. голосити високим голосом, цвісти пишним цвітом, ходити ходором, валити валом. Характерне для орудного відмінка також вираження значення порівняння (орудний порівняння), напр.: летіти стрілою, мчати кулею, ходити іменинником.

checked 1 Прийменниково-відмінкове.прилягання. Майже всі перераховані вище значення, а також чимало нових можуть передавати різноманітні сполучення в разі прийменниково-відмінкового прилягання. Цим пояснюємо наявність у сучасній українській мові багатьох варіантних форм (синтаксичних синонімів).

Наприклад, орудний шляху в українській мові дедалі частіше витісняється сполученням по + М. в.: їхати дорогою // їхати по дорозі, плисти річкою // плисти по річці.

Орудний дистрибутивного простору забувається; замість нього функціює по + М. в.:: ганяти лісами // ганяти по лісах, стеляться полем // стеляться по полю.

Орудний простору, за межі якого виходить дія, рідкісний: замість нього використовуємо сполучення через + Зн в: перейти кімнатою  // перейти через кімнату, пробігти коридором // пробігти через коридор.

Поряд з орудним обмеженого простору найуживаніші сполучення через + Зн. в., у + Зн. крізь + Зн. в: влетіти вікном // влетіти через вікно, у вікно, крізь вікно.

Замість рідкісного родового досягання і віддалення майже завжди вживаються сполучення до + Р. в. і від + Р. в.: долетіти дна // долетіти до дна, відбігти берега // відбігти від берега.

Різні відтінки значення місця прийменникові форми часто передають через протиставлення, опозицію. Наприклад, місце дії позначається формами за -|- Ор. в. і перед + Ор. в., над + Ор. в. і під + Ор. в. тощо: стояти за лісом // стояти перед лісом; бути над землею // бути під землею.

Напрямок руху передаємо сполученнями на + Зн. в.,  до + Р. в., в + Зн. в., від + Р. в., з + Р. в., під + Зн. в., на + Зн. в. тощо: бігти на село, // до села, в село; бігти від села // з села; покласти під дах // покласти на дах.

Варіативні ряди залежних компонентів у словосполученнях із прийменниковим виявом відмінкового прилягання бувають досить значні. Кількість їх збільшиться ще, якщо зважити на можливість синонімічного вживання прислівникового, дієприслівникового й інфінітивного прилягання. Наприклад, прислівникове і дієприслівникове прилягання поширене при відмінковому і прийменниково-відмінковому тоді, коли виражається спосіб дії:, іти обережною ходою з обережністю обережно оберігаючись; дивитись сердитим поглядом з серцем сердито сердячись.

Інфінітивне прилягання може часто супроводити прийменниково-відмінкове, напр.: піти для навчання // на навчання // з метою навчання // навчатися; приїхати для змагання // на змагання // з метою змагання // змагатися тощо.

Ми розглянули відмінкове і прийменниково-відмінкове прилягання при дієсловах. Воно ще можливе при деяких інших частинах мови, але рідше. Наприклад, при прикметниках можуть прилягати знахідний і орудний відмінки. Знахідний відмінок означає час чи міру, напр.: новий кожен день, веселий увесь тиждень, відомий багато років, правий тисячу разів.Орудний відмінок має обмежувальне значення, напр.: невеликий ростом, молодий літами, рясний квітками. Прийменниково-відмінкові форми прилягають тоді, коли означають простір, час, причину, якість, міру, напр.: синій під водою, веселий з початку тижня, червоний від хвилювання, приємний на смак, повний до краю. При цьому так само можлива варіативність, напр.: невеликий ростом // на зріст; червоний від хвилювання // з хвилювання через хвилювання тощо.


bookmark 1 NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми ТИПОЛОГІЯ ПІДРЯДНОГО ЗВ’ЯЗКУ НА РІВНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 2–14. Режим доступу до Е-версії:  https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf

03.02.2019 1

Ваш мозок може все. Абсолютно все. Головне, переконати себе в цьому.
Руки не знають, що вони не вміють віджиматися, ноги не знають, що вони слабкі.
Це знає ваш мозок.
Переконавши себе в тому, що ви можете все, ви, без сумніву, зможете все (Роберт Кіосакі)

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Cподобалась сторінка?

Close

Ви можете поділитись нею з друзями у соціальних мережах або надіслати посилання на неї у месенджери...