Дистанційна освіта: Складносурядні речення закритої структури

Навчання без міркування – даремне, міркування без навчання – небезпечне (Конфуцій)

Модуль 1. Складні елементарні речення сполучникового типу

Навчальний елемент 1.2
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ
(6 год. – лекції; 4 год. – практичні; 7 год. – сам. робота, 2 – інд. робота)

Лекція № 6
Тема: СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ ЗАКРИТОЇ СТРУКТУРИ

План

1. Складносурядні речення з а к р и т о ї структури (загальна характеристика).
2. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях закритої структури. 
3. Структурні типи та семантичні вияви складносурядних речень закритої структури.
4. Специфіка складносурядних речень закритої структури, що допускають другий сполучний елемент, але з одним засобом зв’язку:
5. Особливості складносурядних речень закритої структури, що допускають другий сполучний елемент (з двома показниками синтаксичного зв’язку).
6.  Структурно-семантичні особливості складносурядних речень закритої структури, що не допускають другого сполучного елемента.

іКлючові слова: складносурядні речення закритої гнучкої / негнучкої структури, семантичні / асемантичні сурядні сполучники,  синтаксичні інновації, комунікативно-прагматичні функції.

Мета:  сформувати уявлення про специфіку складносурядних речень закритої, гнучкої / негнучкої структури; обґрунтувати основні принципи їх класифікації; поглибити знання студентів про складносурядні речення із семантичними сполучниками; установити роль контексту у виформуванні семантико-синтаксичних відношень між предикативними одиницями, що пов’язані асемантичними сполучниками; з’ясувати інноваційні явища у функціюванні складносурядних речень у різножанрових українськомовних текстах.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – С. 297–312.
Герман К. Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень сучасної української літературної мови : навч. посібн. / К. Ф. Герман. – Чернівці : Чернів. держ. ун-т, 1973. – 54 с.
Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2010. – 204 с. [4]. – (Студії з українського мовознавства).
Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові : монографія / А. П. Грищенко. – К. : Наук. думка, 1969. – 155 с.
Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. – К. : Академія, 2010. – С. 250–259.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти : монографія / Інна Яківна Завальнюк. – Вінниця : Нова книга, 2010. – С. 224–235.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 338–353.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.] / М. У. Каранська. – К. : Либідь, 1995. – С. 174–181.
Рула Н. В. Семантико-синтаксична типологія складносурядних речень у сучасній українській мові : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 – українська мова / Наталія Володимирівна Рула. – Луцьк, 2019. – 260 с.
Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 597–628.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 387–409.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. – К. : Знання, 2010. – С. 321–327.
Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – С. 305–310.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 3-тє вид., стереотип. – К. : Вища шк., 2001. – С. 234–241.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 164–175.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Академія, 2004. – С. 231–248.

 Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

Глазова О. Українська мова: підручник для 9 кл. ЗНЗ / Олександра Глазова, Юрій Кузнецов. – К. : Зодіак-ЕКО, 2009. – С. 69 – 76.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / Городенська К. Г. – К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. – 349 с. [2.].
Греб М. М. Семантико-граматичні чинники формування зіставного відношення в складних конструкціях сучасної української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / М. М. Греб. — Х., 2005. — 20 с.
Гуйванюк Н. В. Українська мова: схеми, таблиці, тести: навч. посібн. / Н. В. Гуйванюк, О. В. Кардащук, О. В. Кульбабська. – Львів: Світ, 2005. – 304 с.
Дудик П. С. Стилістика української мови  / П. С. Дудик. – К. : Академія, 2005. – С. 273–278.
Жовтобрюх М. А. Мова української преси: до середини 90-х років ХІХ ст. / М. А. Жовтобрюх – К. : АН УРСР, 1963. – 413 с.
Капелюшний А. О. Стилістика і редагування : практичний словник-довідник журналіста / А. О. Капелюшний.– Львів : ПАІС, 2002. – 576 с.
Мамалыга А. И. Структура газетного текста : монография / А. И. Мамалыга. – К. : Изд-во при Киев. гос. ун-те „Выща шк.”, 1983. – 136 с.
Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення / О. С. Мельничук. – К. : АН УРСР, 1966. – 323 с.
Мова і час: розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови : кол. монографія. – К. : Наук. думка, 1977. – 237 с.
Мова сучасної  масово-політичної інформації : кол. монографія. – К. : Наук. думка, 1979. – 250 с.
Пещак М. М. Комунікативний синтаксис / / М. М. Пещак. – К. : Довіра, 2000. – 150 с.
Сербенська О. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей / Олександра Сербенська, Марія Волощак. – К. : Просвіта, 2001. – С. 135– 143.
Спільник Т. М. Градаційне відношення в структурі складних сполучникових конструкцій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т. М. Спільник. — Х., 2004. — 20 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 604 – 605.
Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т  української мови. – Нова редакція. – К. : Наук. думка, 2019. – 392 с.
Яцимірська М. Культура фахової мови журналіста : навч. посібн. / Марія Яцимірська. – Львів : ПАІС, 2004. – С.332.

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

 Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова . – М. : Сов. писатель, 1966. – 607 с.
Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. – 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / Городенська К. Г. – К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. – 349 с. [2].
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. –Львів : Світ, 2005. –304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. / А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – Т. 1. – 402 с.; Т. 2. – 350 с.; Т. 3. – 426 с.; Т. 4. – 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. – К. : Либідь, 2001. – 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2007. – 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е. изд. –М. : Большая Росс. энциклоп., 1998. – 685 с.

---

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Пригадаймо стилістичні функції складних речень у сучасній українській мові

(модератор – Ігор Хворостяний)

Корисного перегляду!

---

1. Складносурядні речення закритої структури (загальна характеристика)

Складносурядні закритої структури – це поліпредикативні речення,  у яких поєднання предикативних одиниць (далі – ПО) виформовує замкнений ряд, тобто в таких речення з лише 2 ПО (двокомпонентність).

  Формально-синтаксичні особливості складносурядних речень закритої структури

1. Їхню структуру легко  не можна доповнити однотипними частинами (замкнений ряд двох ПО).
2. Предикативні частини складносурядного речення закритої структури бувають:

• однотипними: а) обидві частини повні двоскладні: Червоне полум’я рвонуло ніч, і ще довго котилась луна лісом (І. Цюпа);   б) обидві частини повні односкладні: Але туди вас не пропустять, і там хліба не продають (Я. Грим.).; в) одна з частин неповна двоскладна, а друга повна двоскладна: Ішов крадькома, і раптом, хто знає звідки, з гавканням кинувся до нього пес (А. Шиян);
•  різнотипними, коли одна з них є двоскладною, а інша – односкладною: На нього гримнули, і солдат замовк, зрозумівши свій промах (А. Шиян).

3. Оскільки  ПО в складносурядних реченнях закритої структури тісно пов’язані між собою граматичною будовою, то вони здебільшого є негнучкими синтаксичними одиницями.

  Семантико-синтаксичні особливості складносурядних речень закритої структури

1. Засобами вираження відношень між двома ситуаціями ССР є сурядні сполучники, які за значенням поділяємо на дві групи:

• асемантичні сполучники широких значень: і, а, але, та (у знач. і, а, але);
• семантичні сполучники вузьких (диференційованих) значень: не тільки…, але й; а саме, та й тощо.

Ці сполучники різняться також за здатністю / нездатністю сполучатися з іншими сполучними елементами, для вираження семантико-синтаксичних відношень між ПО. Саме ця ознака лежить в основі класифікації ССР закритої структури.

2. Між ПО складносурядного речення встановлюються взаємозалежні (детерміновані) семантико-синтаксичні відношення (наслідкові, причинові, допустові тощо).

3. За семантичними відтінками складносурядні речення закритої структури наближаються до складнопідрядних. Порівн.:  Закукурікає півень у селі, І чути його на Полтавщині й на Харківщині (І. Цюпа) – складносурядне речення з причиново-наслідковою семантикою; Закукурікає півень у селі, ТАК ЩО чути його на Полтавщині й на Харківщині – складнопідрядне речення, що також виражає причиново-наслідкове значення; Козацький вітер вишмагає душу, І я у ніжність ледве добреду (Л. Костенко) // Я у ніжність ледве добреду, БО (ТОМУ ЩО) козацький вітер вишмагає душу. (СПР причини) // Козацький вітер вишмагає душу, ТАК ЩО я у ніжність ледве добреду (СПР наслідку).

 NOTA BENE! 

ССР ≠ СПР
ССР закритої структури подібні до СПР, але їх не можна ототожнювати, адже обидва типи складних речень мають різну синтаксичну будову; вони наближаються одне до іншого тільки за семантикою, виформовуючи варіантні ряди (у школі – граматичні синоніми). 

2. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях закритої структури

Центр формально-граматичної організації складносурядних речень як поліпредикативних одиниць виформовують сурядні сполучники, що можуть бути:

• семантичними (однозначними, однофункційними, диференційованими);
• асемантичними (багатозначними, поліфункційними, недиференційованими).

  На попередніх лекціях ми встановили, що залежно від типу сполучного засобу та семантико-синтаксичних відношень сурядний зв'язок може формувати відкриті та закриті структури, які пов’язані відповідно з формальною елементарністю / неелементарністю, із вільним або фіксованим порядком розташування предикативних частин.

 С е м а н т и ч н і  сполучники в складносурядних реченнях закритої структури

Семантичні сполучники виконують дві функції:

• формально-синтаксичну, тобто поєднувати структурні складники конструкції й виражати синтаксичний зв’язок
• семантико-синтаксичну, тобто передавати змістові відношення між компонентами.

 А, АЛЕ, ПРОТЕ, ЗАТЕ, ОДНАК (ОДНАЧЕ) Ці сурядні сполучники спеціалізовані на вираженні протиставних семантичних відношень у складносурядному реченні закритої структури. Отож їх традиційно зараховують до семантичних сполучників, оскільки вони не лише поєднують предикативні частини в одну конструкцію, але й виконують семантико-синтаксичну функцію, тобто виражають протиставні (сполучник А ще й зіставні) змістові відношення взаємозалежності між предикативними частинами.
Наприклад: У мене невеличка проблема, АЛЕ я швидко оклигаю (Люко Дашвар); Я пішла б з тобою, АЛЕ в нас точно о першій обід (Ірина Вільде).Юнак ладен був хоч зараз зірватися й бігти на пошуки скарбів Городецького, ПРОТЕ… (Олесь Ільченко). Він міг стерпіти все на світі, ОДНАК глузування однокласників витримати він не міг (З  розмовного мовлення).

  Зіставний сполучник А  в складносурядному реченні закритої структури виконує дві функції:

• формально-граматичну (поєднує предикативні частини в одну конструкцію);
• семантико-синтаксичну (виражає протиставні або зіставні змістові відношення між пропозиціями предикативних частин):.

Наприклад: Андрій жартував, А серце його пов­нилось смутком (Ю. Мушкетик) – сполучник а виражає протиставні відношення, указує на контрастність описуваних явищ, його можна замінити на будь-який інший протиставний сполучний засіб без
порушення змісту; Хлопці і купали­ся, і дрімали, А сонце все ще високо стояло (В. Канівець) – сполучник А вказує на зіставлення та співіснування двох неконтрастних явищ. Саме спроможність сполучника а виражати як зіставне, так і протиставне значення, а також значна роль лексичного наповнення, на думку К. Городенської, засвідчує його часткову асемантичність.

  Пояснювальні сполучники (семантичні)  – ТОБТО, А САМЕ.

  Градаційні сполучники (семантичні) охоплюють такі вияви:

  Приєднувальні  (семантичні) сполучники за своєю сутністю є двофункційними, оскільки регулюють семантичні відношення між предикативними частинами та засвідчують їхню внутрішню єдність. До цієї групи зараховуємо:

   А с е м а н т и ч н і  сполучники виконують одну функцію:

• формально-синтаксичну, тобто виражають здатність поєднувати структурні складники конструкції й виражати умовно рівноправний синтаксичний зв’язок.

Із сурядних асемантичних сполучників у складносурядних реченнях закритої структури належать два – І (Й), ТА.

.3. Структурні типи та семантичні вияви складносурядних речень закритої структури

Типологія складносурядних речень закритої структури ґрунтується на характері сурядних сполучників, зокрема на їхній здатності /нездатності поєднуватися з іншими репрезентантами семантико-синтаксичних відношень між частинами складного речення. Тому їхня класифікація є кількарівневою:

  І-ий рівень класифікації: за здатністю / нездатністю основного сурядного сполучника приєднувати ще один (додатковий) сполучний засіб:

• ССР, що ДОПУСКАЮТЬ другий сполучний елемент;
• ССР, що НЕ ДОПУСКАЮТЬ другого сполучного елемента.

  ІІ-ий рівень класифікації стосується лише ССР, що ДОПУСКАЮТЬ другий сполучний елемент, і враховує кількість формально представлених засобів синтаксичного зв’язку:

ССР, що допускають другий сполучний елемент, але З ОДНИМ СПОЛУЧНИКОМ-ПОКАЗНИКОМ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ’ЯЗКУ;

ССР, що допускають другий сполучний елемент (із ДВОМА СПОЛУЧНИКАМИ-ПОКАЗНИКАМИ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ’ЯЗКУ).

  ІІІ-ий рівень класифікації – за семантикою (детальнішу класифікацію кожного типу розглянемо в подальшому викладі).

---

Час відпочити від складних теоретичних узагальнень!

До активної павзи запрошує Анна Домніч та її гості Артем Півоваров й Анна Різатдіна

Рухаймося драйвово!

---

4. Специфіка складносурядних речень закритої структури,
що допускають другий сполучний елемент,
але з одним засобом зв’язку

Предикативні одиниці таких речень пов’язані сполучниками:

• І, ТА (в знач. І);
• А, ТА (в знач. А);
• АЛЕ, ТА (в знач. АЛЕ).

Кожна із зазначених вище груп охоплює ще по три підтипи. Розглянемо їх детальніше.

Складносурядні речення закритої структури зі сполучниками І, ТА (в знач. І)

Такі речення витлумачують як невласне-єднальні, неоднотипні, нерівноцінні. На відміну від складносурядних речень відкритої структури з єднальними семантико-синтаксичними відношеннями (власне-єднальних ССР), вони характеризуються негнучкість (незворотністю) предикативних частин. Сполучники  І, ТА (в знач. І) передати взаємозумовлені відтінки значення не може, тому йому допомагає певна лексика, форми присудків, зміст предикативних частин тощо.

З опертям на комплекс структурно-змістових засобів виокремлюємо такі семантичні підтипи ССР:

• к о н т р а с т н і: Мені так хотілося йому відповісти, І не міг я жодного слова вимовити (Із розм. мовлення);  Ніхто не повинен знати про наші тайни, І весь світ знає про них (М. Хвильовий).
   NOTA BENE! У реченнях цього підтипу єднальний сполучник І набув вторинного значення – невласне-протиставного, тому його легко можна замінити сполучником протиставними ПРОТЕ, АЛЕ, пор.: Мені так хотілося йому відповісти, ПРОТЕ не міг я жодного слова вимовити
• є д н а л ь н о–п о ш и р ю в а л ь н і:  Хлопець бачив перед собою мішаний ліс, І в лісі цьому виднілися де-не-де ялинові верхи (0. Слісаренко); На околиці села росла велика ялинка, І під цією ялинкою стояв курінь (М. Лазарук). 
   NOTA BENE! У таких речень єднальний сполучник І можна легко замінити компонентом ДО ТОГО Ж: На околиці села росла велика ялинка, ДО ТОГО Ж під цією ялинкою стояв курінь
  Зверніть також увагу, що в обох ПО функціюють однакові лексичні компоненти (їх у реченнях підкреслено), тому 2-га ПО містить додаткове повідомлення-уточнення до повідомлюваного в першій предикативній частині.
• р е з у л ь т а т и в н і:  Марко в задумі погладив житні колоски, І вони осипали на його руку свій тихий трепіт і оту добру наважнілу росу (М. Стельмах); Кажіть коротко і ясно, доби­вайтесь лаконічності вислову, І вас кожен школяр зрозуміє (В. Сухомлинський).
   NOTA BENE! У поданих реченнях-ілюстраціях репрезентовано причиново-наслідкове (1-ше реч.) та умовно-наслідкове (2-ге знач.) значення, яке виражають складнопідрядні речення. Для вираження наслідкового значення, тобто коли сполучник І функціюють зі значенням «І ВНАСЛІДОК», «І ВНАСЛІДОК ЦЬОГО»; форми присудків можуть бути різні, зате збільшується роль семантики предикативних частин.

Складносурядні речення закритої структури зі сполучниками А, ТА (в знач. А)

• з і с т а в л ю в а л ь н і: Слово – срібло, А мовчання – золото (Нар. творчість); Вона не квапилася, А я знемагала від цікавості (Ірен Роздобудько).
   NOTA BENE! Сполучник А поєднує дві ПО, що виражають неконтрастні явища. До того ж зіставний сполучник А можна замінити на ТИМ ЧАСОМ: Слово – срібло, ТИМ ЧАСОМ мовчання – золото. Зіставним конструкціям властивий як  вільний, так і фіксований порядок розташування ПО та однотипні присудки, напр.: 
  Безтурботні пташки з фасаду співають про райську насолоду, А безсонні круп’є за столиками знай припрошують робити ставки (Тетяна Белімова) – Безсонні круп’є за столиками знай припрошують робити ставки, А безтурботні пташки з фасаду співають про райську насолоду – ССР гнучкої структури; 
  Чому чоловіки запам’ятовують одні анекдоти, А жінки – інші? (Галина Вдовиченко) – ССР негнучкої структури;
• з і с т а в н о–п о ш и р ю в а л ь н і:  Батько був добрим, А добрі не вміють гніватися (Із розмовного мовлення).
   NOTA BENE! Такі ССР, окрім зміни сполучника, мають такі самі характеристики, як і єднально-поширювальні зі спол. І, ТА (у знач. І)
• н е в і д п о в і д н о с т і: Січень, А снігу нема (Із розмовного мовлення). Десь лютують епідемії, шторми ревуть, розтрощуючи кораблі, А тут така тиша, така сліпучість (Олесь Гончар).
   NOTA BENE! Функція таких ССР – повідомити про наявність явищ, процесів, логічно не поєднуваних.

Складносурядні речення закритої структури зі сполучниками АЛЕ, ТА (в знач. АЛЕ)

• о б м е ж у в а л ь н і: А мати хоче научати, ТА соловейко не дає (Т. Шевченко),
   NOTA BENE! Складносурядне речення повідомляє про два явища: перше – імовірне, але його здійснення обмежує друге явище. Іншою характерною ознакою є синонімічність сполучників АЛЕ = ТІЛЬКИ: А мати хоче научати, ТІЛЬКИ соловейко не дає
• п р о т и с т а в н о–д о п у с т о в і: Мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні від вітру, лягав на землю і засипав Соломію, АЛЕ вона не звертала уваги (М. Коцюбинський).
   NOTA BENE! Друга ПО повідомляє про явище, яке виникло всупереч сподіваному. Іншою характерною ознакою є синонімічність сполучників АЛЕ = І НЕЗВАЖАЮЧИ НА..., ДАРМА ЩО, І ОДНАЧЕ, І ВСЕ-ТАКИ, пор.: НЕЗВАЖАЮЧИ НА мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні від вітру, лягав на землю і засипав Соломію, вона не звертала уваги 
• к о м п е н с а ц і й н і (відшкодувальні): Люблю я київські каштани, АЛЕ акації миліш! (В. Сосюра).
   NOTA BENE!  Друга ПО компенсує повідомлене в першій ПО. іншою характерною ознакою є синонімічність сполучників АЛЕ = ЗАТЕ: Люблю я київські каштани, ЗАТЕ акації миліш!

5. Особливості складносурядних речень закритої структури, що допускають другий сполучний елемент
(з двома показниками синтаксичного зв’язку)

 NOTA BENE!  ССР закритої структури, що допускають другий сполучний елемент, можуть бути і з двома показниками зв’язку. Іх поділ здійснюється за семантикою цього другого елемента (аналога сполучника, конкретизатора сполучникової семантики), оскільки

перший сурядний сполучник залишається незмінним:

І, ТА (в знач. І);

А, ТА (в знач. А);

АЛЕ, ТА (в знач. АЛЕ).

У сучасній українській мові виокремлюємо такі підтипи й моделі виучуваних речень:

• п р о т и с т а в н о–н а с л і д к о в і:

 Модель: і, а, але, та (=і), та (=а), та (=але) + ТОМУ, ЗНАЧИТЬ, ОТЖЕ, напр.: Ми навчилися мислити по сучасному, А ОТЖЕ, навчились відповідально ставитися до світу (В. Коротич); Не щастить у коханні, А ЗНАЧИТЬ, на роботі (за законом сполучених посудин) – навпаки! (Тетяна Белімова).

• п р о т и с т а в н о–д о п у с т о в і:

 Модель: і, а, але, та (=і), та (=а), та (=але) + ВСЕ-ТАКИ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЦЕ, ВСЕ Ж, ВСЕ ОДНО, РАЗОМ З ТИМ, ОДНАЧЕ, ІНАКШЕ, напр.: Дощило майже щодня, А ВСЕ Ж селяни сподівалися зібрати врожай (Із часопису);  Щось у нього є спільне з італійським, І РАЗОМ З ТИМ воно не таке (І. Цюпа); Олька вдавано сердилася, АЛЕ ВСЕ-ТАКИ очі її сміялися (Володимир Лис);

• п р о т и с т а в н о–к о м п е н с а ц і й н і:

 Модель: і, а, але, та (=і), та (=а), та (=але) + ЗАТЕ, ПРОТЕ, ОДНАК, напр.: Він ще до вечера потерпить, ТА ЗАТЕ в нього буде спокійне сумління (Із розм. мовлення);  Дощ перестав, І ОДНАЧЕ комбайни ще не можна було пускати в загонки (Газ.); Кошти на спорудження наче й надходили, ТА ОДНАК справа незрозуміло чому просувалася ледь-ледь (Олесь Ільченко); Хотів сказати з глумом, А ПРОТЕ вийшло начеб жалісливо (Володимир Лис).

• о б м е ж у в а л ь н і:

 Модель: і, а, але, та (=і), та (=а), та (=але) + ТІЛЬКИ, ЛИШЕ, РАПТОМ, НАВІТЬ, напр.:  Ішов крадькома, І РАПТОМ з гавканням кинувся на нього пес (Із розм. мовлення); Уже й збігла вода, І ТІЛЬКИ де-не-де в маленьких калюжах спалахує рання зоря (В. Земляк). Веселиться молодь, І ЛИШЕ ордени на грудях у юнаків нагадують недавню війну (Ю. Янов.). Але потім... несподівано засяяло сонце, І АЖ НАВІТЬ дивно було, що тротуари такі чорні й слизькі (Ірина Вільде).

• є д н а л ь н о–о т о т о ж н ю в а л ь н і:

 Модель: і, а, але, та (=і), та (=а), та (=але) + ТЕЖ, ТАКОЖ, напр.: Усі зітхнули з полегшенням, І у мене ТЕЖ від серця відлягло (Із розм. мовлення)

•  є д н а л ь н о–д о п о в н ю в а л ь н і:

 Модель: і, а, але, та (=і), та (=а), та (=але) + ЩЕ, ДО ТОГО, КРІМ ТОГО, НА ДОДАТОК, ПРИЧОМУ, ДО РЕЧІ, НАВІТЬ, напр.: А натомість вставали шугаючі вогні на обріях /.../ , ТА ЩЕ вітер доносив ледь вловимі звуки натруджених моторів (І. Цюпа). Іти. було важко, ТА ДО ТОГО допікали комари (Із часопису). З усіх боків загрожувала небезпека, ТА НА ДОДАТОК згори турбували літаки (Із часопису).

6.  Структурно-семантичні особливості складносурядних речень закритої структури,
що не допускають другого сполучного елемента

Засобами зв’язку в ССР зазначеного вище типу є лише семантичні сурядні сполучники – градаційні та пояснювальні. Саме на такі два типи й поділяють ССР закритої структури, що не допускають другого сполучного елемента.

 Складносурядні градаційні речення

В українській лінгвістиці градаційні складносурядні речення як окремий різновид уперше розглядав професор Чернівецького університету Костянтин Герман. Особливістю речень такого типу, на думку вченого, є перевага змісту другої предикативної частини над змістом першої. Окрім того, градаційним складносурядним реченням у формально-граматичному плані властиві закритість, негнучкість структури, наявність градаційних сполучників, фіксований порядок предикативних частин, між якими існує обов’язковий та передбачуваний тісний зв’язок. Зазвичай граматичні складники складносурядної конструкції такого взірця є формально однотипними. 

Услід за В. Бєлошапковою, Анатолій Загнітко виокремив з-поміж них два різновиди:

•  власне-градаційні (репертуар сполучників див. у схемі вище), напр.: НЕ ТЕ ЩО Ярослав їй подарунок не купив, А НАВІТЬ він їй квітів не надіслав, а навіть дзвінка від нього не було (З розмовного мовлення); НЕ ЛИШЕ Галина нічого про той випадок не знала, НЕ ЛИШЕ Богдан нічого не чув, А Й ніхто з присутніх не був у курсі справи (З розмовного мовлення).
• приєднувальні (підсилювальні, посилювально-градаційні) зі сполучником ТА Й, А ЩЕ, А ЩЕ Й, ТА Й, ЩЕ Й, ТА ЩЕ, ТА ЩЕ Й, напр.: Красуня знаменита, ТА ЩЕ Й саме вона очолює рейтинг успішних жінок України (Із часопису).

 ВЛАСНЕ-ГРАДАЦІЙНІ складносурядні речення. Семантичні градаційні сполучники, лексичний склад предикативних частин слугує для точнішого вираження градації та її додаткових семантичних відтінків, якими іноді градаційні відношення можуть упроводжуватись:
1) градаційно-протиставні: Мій брат НЕ ТІЛЬКИ непродажний, А, навпаки, він у мене добрий і благородний хлопець (З розмовного мовлення).
2) градаційно-зіставні: Бо НЕ ТІЛЬКИ металося тіло, металася й душа (Іван Багряний) – у другій предикативній частині сполучниковий
компонент опущений;
3) градаційно-компенсувальні: ЯК НЕ заплатить усієї суми, ТО ХОЧА Б отримаємо більше вихідних у цьому місяці (З розмовного мовлення);
4) градаційно-допустові: І НЕ ТЕ ЩО Трохим жалісний був, АЛЕ чогось різонули його по серцю голодні й перелякані очі замурзаного малюка (Дмитро Білий);
5) градаційно-уточнювальні: НЕ ПРОСТО прийде до влади новий очільник, АЛЕ Й приведе він із собою нові порядки (З розмовного мовлення). 

Незважаючи на наявність у градаційних складносурядних реченнях додаткових відтінків у значенні, семантика градації є основною, домінантною. 

 ПРИЄДНУВАЛЬНІ складносурядні речення. Основною ознакою приєднувальних речень є додаткове повідомлення в другій предикативній частині, а градаційний відтінок у значенні є другорядним: Подарували лише телевізор, ТА Й той із дефектом (З розмовного мовлення). Тому й складні конструкції такого взірця точніше називати приєднувально-градаційними, а не градаційно-приєднувальними або градаційно-підсилювальними. 
Їхня специфіка полягає в тому, що друга предикативна частина, яка доповнює першу, є висновком чи оцінкою сказаного, виникає у свідомості мовця пізніше порівняно з основним висловленням. У такий спосіб  розглядувані речення допомагають створити повне, інформативно вичерпне повідомлення, відбивають думки автора чи персонажа, відтворюють процес мислення зі значною кількістю смислових та модальних відтінків” [О. Гурко].

Напр.: Цей випускний вечір запам’ятається на все життя, ТА Й золоту медаль отримала (Із розм. мовлення); Адже потрібно утримувати сім’ю, ТА Й свою головну пристрасть – полювання – він облишити не в силах… (Олесь Ільченко); Вертатися не було куди, ТА Й у Падуї лишатися не було чого (Юрій Винничук); Мати – разом з Минкою – полють йому, жнуть; ЩЕ Й свині пасе літо Минка (Григорій Косинка).

Приєднувальні складносурядні конструкції мають такі граматичні й комунікативні характеристики:

• структурна зумовленість другого, приєднуваного, складника першим, основним;
• фіксований порядок розташування предикативних частин (негнучкі структури);
• сурядний зв’язок має переривчастий характер, що спричинено процесом творення розгляданих речень;;
• приєднувана предикативна частина завжди є новою думкою, ремою, яка відрізняється від реми частини, що в препозиції; зміст
  приєднуваного складника завжди актуальний;
• приєднувана частина – це висловлення в динаміці, оскільки реалізує рух думок мовця, їх багатоплановість. 

Додаткова інформація:

Городенська К. Г. ГРАДАЦІЙНІ СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРА ТА ВНУТРІШНЬОЗНАЧЕННЄВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ. Українська мова. 2019. № 3. С. 29–39. URL: https://iul-nasu.org.ua/pdf/ukrmova/3_19/5.pdf

 Складносурядні пояснювальні речення

Складносурядним пояснювальним реченням властиві такі основні ознаки:

• негнучка структура;
• наявність сполучників ТОБТО (ЦЕБТО), СЕБТО, А САМЕ;
• семантична функція – уточнюють повідомлюване в першій ПО.

Напр.: Крім рослин в саду є приміщення для тварин, А САМЕ: поставлені дротяні клітки (Із розм. мовлення).

 NOTA BENE!  У школі градаційні та пояснювальні речення вивчають серед єднальних чи зіставлювальних.

---

Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 61–64. Режим доступу до Е-версії:  https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 

  Навчання - це зміна здивування розумінням (В.Кротов) 

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)