Дистанційна освіта: Структурно-семантичні особливості складних безсполучникових речень

Глибокі ідеї подібні до тих чистих вод, прозорість яких затемнена їхньою ж глибиною (Клод Адріан Гельвецій)

Модуль 2. Складні елементарні речення безсполучникового типу

Навчальний елемент 2.1

ФУНКЦІЙНО-СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
СКЛАДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ РЕЧЕНЬ ІЗ НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНИМ ЗВ’ЯЗКОМ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

(4 год. – лекції; 2 год. – практичні; 3 год. – сам. робота, 1 год. – інд. робота)

Лекція № 13–14

ТемаСТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ РЕЧЕНЬ ВІДКРИТОЇ ТА ЗАКРИТОЇ СТРУКТУР

План

1. Поняття складного безсполучникового речення.
2. Поняття графічної та структурної схеми складного безсполучникового речення.
3. Проблема класифікації складного безсполучникового речення.
4. Складне безсполучникове речення відкритої структури.
5. Складне безсполучникове речення закритої структури.
6. Синонімічність складних безсполучникових речень з іншими типами синтаксичних одиниць.
7. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях (самостійно).

Ключові слова: складне безсполучникове речення, поліпропозитивність, предикативні одиниці, структурна схема складного безсполучникового речення, структурно-семантичні типи складних безсполучникових речень, гнучкі / негнучкі структури, відкриті / закриті структури, елементарні / неелементарні структури, недиференційований синтаксичний зв’язок, семантико-синтаксичні відношення, інтонація. 

Мета: поглибити відомості студентів про специфіку складних безсполучникових речень і недиференційованого синтаксичного зв’язку, установити обшир семантико-синтаксичних відношень між предикативними одиницями, ознайомити зі структурно-семантичною класифікацією речень виучуваного типу; розвивати вміння знаходити зазначені синтаксичні конструкції у тексті, виявити особливості вживання складних безсполучникових речень відкритої та закритої, гнучкої і негнучкої структур у художньо-публіцистичному стилі сучасної української літературної мови, правильно інтонувати в усному мовленні.

agendaРЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – С. 313–346.
Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2010. – 204 с. [4]. – (Студії з українського мовознавства).
Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. – К. : Академія, 2010. – С. 250–259.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти : монографія / Інна Яківна Завальнюк. – Вінниця : Нова книга, 2010. – С. 224–235.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 419–432.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.] / М. У. Каранська. – К. : Либідь, 1995. – С. 174–181.
Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 416–596.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 387–409.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. – К. : Знання, 2010. – С. 321–327.
Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – С. 305–310.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 3-тє вид., стереотип. – К. : Вища шк., 2001. – С. 234–241.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 164–175.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Академія, 2004. – С. 343–370.

 Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови : навч. посібн. / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 368 с.
Бронська А. А. Про синтаксичні відношення у безсполучникових складних реченнях / А. А. Бронська // Мовознавство. – 1973. – № 6. – С. 56–63.
Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові / С. І. Дорошенко. – Харків : Вища школа, 1980. – 151 с.
Дорошенко С. І. Розрізнення інваріантів, варіантів і синонімів у складних безсполучникових умовно-наслідкових реченнях / С. І. Дорошенко // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць ; наук. ред. : Анатолій Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – Вип. 7. – С. 72–75.
Дудик П. С. Стилістика сучасної української мови / П. С. Дудик. – К. : Академія, 2005. – 368 с.
Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика : монографія / С. Я. Єрмоленко. – К. : Наук, думка, 1982. –210 с.
Мацько Л. І. Стилістика української мови : підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько ; за ред. Л. І. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – 462 с.
Пац Л. Недиференційований зв'язок у складному безсполучниковому реченні / Л. Пац // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць ; наук. ред. : Анатолій Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2003. – Ч. 1. – Вип. 11. – С. 221–227.
Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови : підручник / О. Д. Пономарів. – К. : Либідь, 1992. – 248 с.
Силіна В. І. Вивчення безсполучникового складного речення / Силіна В. І. // Українська мова і література в школі / В. І. Силіна. – 1975. – № 11. – С. 79–83.
Чайковская Н. Н. Об одной структурной разновидности бессоюзных сложных предложений / Н. Н. Чайковская // Филологические науки. – 1988. – № 6. – С. 47–50.
Ширяев Е. Н. Бессоюзное сложное предложение в современном русском языке. – М. : Наука, 1986. – 222 с.
Шульжук Н. Фразеологізовані утворення у структурі складного речення діалогічного мовлення  / Наталія Шульжук / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2000. – Вип. 6. – С. 22–25.

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

 Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова . – М. : Сов. писатель, 1966. – 607 с.
Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. – 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / Городенська К. Г. – К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. – 349 с. [2].
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. – Львів : Світ, 2005. –304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. / А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – Т. 1. – 402 с.; Т. 2. – 350 с.; Т. 3. – 426 с.; Т. 4. – 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. – К. : Либідь, 2001. – 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2007. – 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Селіванова ОО. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е. изд. –М. : Большая Росс. энциклоп., 1998. – 685 с.


АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 Пригадаймо основні ознаки складних безсполучникових речень розділові знаки в ньому

(модератор – Ігор Хворостяний)

Слухай і знай!


1. Поняття складного безсполучникового речення

 Складне безсполучникове речення є своєрідним явищем в системі синтаксичних засобів сучасної української мови, яке, на жаль, і нині залишається предметом наукових дискусій. Це можна пояснити тим, що тривалий час увагу граматистів зосереджено на фактах кодифікованої літературної мови. Між тим складні безсполучникові речення здебільшого функціюють у розмовній мові й текстах, адресованих слухачам / співрозмовникам. Передусім із-поміж них:

  • художній текст, орієнтований на «внутрішнє промовляння», особливо в тих його частинах, що імітують розмовне мовлення;
  • публіцистичний текст, що зумовлює потужний вплив на слухачів, читачів;
  • ораторський виступ як вияв мистецтва красно мовлення;
  • полемічний телерадіокоментар тощо.

Брак сполучників (їх часто замінюють невербальні засоби – жести, міміка) спричинює те, що те саме за формою та лексичним наповненням складне безсполучникове речення може мати різне інтонаційне оформлення і в такий спосіб передавати найрізноманітніші відтінки значень.

Наприклад: Не забувай віри своєї, мови рідної, вдома її не помічаєш, тую мову, на чужині вона ж мов батько, і мати, і вся Україна (С. Плачинда, Ю. Колісниченко). У разі спокійної інтонації семантико-синтаксичні відношення між частинами цього складного речення єднально-перелічувальні, тоді як за напруженої, експресивно-емоційної інтонації спостерігаємо появу наслідкового та протиставно-зіставного значення, порівн.: Не забувай віри своєї, мови рідної, (БО) вдома її не помічаєш, тую мову, (А) на чужині ж вона мов батько, і мати, і вся Україна.

Висновки:
1. У складному безсполучниковому реченні репрезентовано особливий, притаманний тільки складному реченню та не представлений у словосполученні й простому реченні вид синтаксичного зв’язку — недиференційований синтаксичний зв'язок.

2^ Обмеження сфери вживання складного безсполучникового речення зумовлене специфікою їхньої формальної та семантичної організації. Значеннєві відношення між предикативними одиницями безсполучникових речень приховані, тому учасники комунікації мають бути обізнаними щодо теми спілкування. Безперечно, за умови безпосереднього контакту мовця та його співрозмовника, коли мовець має змогу контролювати процес сприймання інформації й коригувати неточне її тлумачення, безсполучникові речення дають змогу складну думку виразити економними та емоційними засобами.

Складне безсполучникове речення – окремий тип складних речень, предикативні частини якого поєднані в єдине семантико-синтаксичне інтонаційне ціле не за допомогою сполучників або сполучних слів, а за допомогою інтонації, співвідносних форм присудків, тобто через недиференційований (безсполучниковий) зв’язок.

2. Поняття графічної та структурної схеми складного безсполучникового речення

bookmark 1 NOTA BENE! 

Повторити Лекцію № 1 (питання 3). Див. https://kulbabska.com/news/dystantsiina-osvita/311-distantsijna-osvita-skladne-rechennya-yak-sintaksichna-odinitsya-iv-kurs

3. Проблема класифікації складного безсполучникового речення

Те, що складне речення може бути зі сполучниками й без них, мовознавці знали давно, але не виокремлювали складні речення без сполучників в окремий тип. У працях О. Потебні, П. Фортунатова спостережено лише окремі зауваження про безсполучниковий зв’язок.

Уперше більшу увагу складним безсполучниковим реченням приділив О. Пєшковський, який витлумачував речення з недиференційованим зв’язком і «сполучною паузою» між предикативними частинами за аналогією до складних сполучникових речень – підрядних і сурядних. Учений, утім, сам указав на наявність деяких типів безсполучникових конструкцій, які не відповідають критеріям щодо двох зазначених класів, і тому запропонував зарахувати їх до недиференційованих складних цілих, що їх необхідно вивчати окремо.

Концепція О. Пєшковського набула популярності й широкого поширення  як у шкільній практиці, так і вишівській: серед складносурядних і складнопідрядних речень почали відповідно виокремлювати два різновиди – сполучникові й безсполучникові.

Наприкінці 50-х років ХХ ст. стався злам у розумінні природи складних безсполучникових речень. Авторами новітньої концепції стали

М. Поспєлов, Є. Карпатаєва, Є. Іванчикова та інші. Зокрема, М. Поспєлов довів, що складні безсполучникові речення – це особливий, якісно інший тип речень порівняно зі складносурядними чи складнопідрядними. Дослідник визначає їх так: «Безсполучникові складні речення – такі складні речення, граматично організовані частини яких об’єднуються в одне синтаксичне ціле не за допомогою сполучників або сполучних слів, а безпосередньо взаємопов’язаним змістом їхніх складників, що виражений тими чи тими морфологічними й ритміко-інтонаційними засобами.

Засоби зв’язку компонентів у складному безсполучниковому реченні

  • інтонація (перелічувальна, зіставна, обумовлена і пояснювальна)4
  • семантичне співвідношення частин;
  • паралелізм видо-часових форм дієслів-присудків;
  • контактні слова в одній із частин;
  • анафоричні елементи;
  • своєрідна синтаксична структура (неповнота однієї з частин, загальний
  • поширювач (другорядний член),
  • повторення окремих членів речення,
  • порядок розміщення предикативних одиниць.

bookmark 1 NOTA BENE! 

Законспектувати: засоби зв’язку в безсполучниковому складному реченні за джерелом: Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – С. 243–244.

Спробу М. Поспєлова виокремити безсполучникові речення підтримали інші мовознавці. Зокрема, В. Бєлошапкова запропонувала взяти до уваги не тільки значення безсполучникових конструкцій, а і їхню структуру – відкритість (незамкненість) або закритість (замкненість) будови, наявність анафоричних елементів, незаміщеність синтаксичної позиції.

Такий погляд імпонував також І. Вихованцеві, утім, він застерігав від того, щоб цілком відмежувати складні безсполучникові речення від сполучникових, зокрема, безсполучникові конструкції відкритої структури варто зарахувати до аналогійних складносурядних речень.

Автори «Русской грамматики» (1980 р.) загалом вилучили складні безсполучникові речення за межі складних, уважаючи їх безсполучниковими поєднанням простих речень.

Заслуговує на повагу спроба професора Харківського університету Сергія Дорошенка трактувати складні безсполучникові речення як синоніми сполучникових: «Складні безсполучникові речення – синтаксичні одиниці, що відзначаються специфічним змістом і своєрідним забарвленням порівняно з різними типами сполучникових складних речень – складносурядних і складнопідрядних речень». Сергій Дорошенко переконливо довів, що складні безсполучникові речення – окремий тип складного речення, оскільки немає прямої залежності між ними й сполучниковими реченнями: не кожне безсполучникове речення можна в плані синоніміки замінити сполучниковим.

Ще одним аргументом для підтвердження цієї думки може бути теорія Олександра Мельничука, який констатував: первісні речення в українській мові були безсполучниковими поєднаннями речень. Саме вони послугували основою появи дифузних речень, тобто таких, що об’єднували ознаки сполучникових і безсполучникових речень, напр.: сурядні сполучники виражали й підрядні значення (ИЖЕ, ЯЖЕ та ін.). Пізніше на їхньому ґрунті з’явилися складносурядні та складнопідрядні речення.

Отже, абсолютно очевидно, що класифікація складних безсполучникових речень залежить від того, як витлумачували їх лінгвальний статус.

У ранніх працях представників логіко-граматичного напряму, коли безсполучникові конструкції не виокремлювали, не було й потреби встановлювати якусь їх класифікацію (як уже йшлося в попередньому викладі, безсполучникові складні речення «розчинилися» в класі складносурядних або складнопідрядних із відповідною деталізацією. Аргументом для такого витлумачення послугувало те, що між частинами складного безсполучникового речення можна вставити сурядний або підрядний сполучник. На практиці цей принцип не був переконливим, оскільки в те саме речення можна вставити кілька різних сполучників або жодного. Порвн.: Легшими в любові стануть будні, [І / БО] легше йти удвох навстріч грозі; Ліс рубають [І / КОЛИ... ТО; ЯКЩО... ТО] – тріски летять (Нар. тв.). Отже, складні безсполучникові речення без формального показника синтаксичного зв’язку виражають розмаїття семантико-синтаксичних відношень, тому варто погодитися з думкою Івана Вихованця, що такі складні безсполучникові речення – це речення з недиференційованим зв’язком.

Із встановленням погляду на безсполучникові конструкції як особливий тип складного речення почали робити спроби їх класифікації з опертям на значення.

Першу семантичну класифікацію запропонував М. Поспєлов, узявши до уваги подібність складних безсполучникових речень зі сполучниковими. На його думку, речення з недиференційованим зв’язком мають бути однорідного чи неоднорідного складу або, за пізнішою термінологією, – з однотипними чи різнотипними предикативними частинами.

  • Складні безсполучникові речення однотипного складу охоплюють конструкції перелічення та зіставлення.
  • Складні безсполучникові речення різнотипного складу вміщують конструкції зумовленості (умови, причини, допусту), причиново-наслідкові, пояснювальні та приєднувальні.

Запропонована типологія стала важливим етапом у вивченні третього класу складних речень. Під впливом ідеї М. Поспєлова багато українських і російських мовознавців почали по-новому кваліфікувати складні безсполучникові речення, запроваджуючи такі поняття, як речення відповідні / невідповідні складносурядним чи складнопідрядним; синонімічні / несинонімічні їм; однотипні / неоднотипні.

Автори «Русской грамматики» (1980) складні безсполучникові речення типологізували в такий спосіб:

  • Речення із двобічним відношенням частин, тобто таким, що мають взаємопов’язані форми присудків, структурний паралелізм компонентів (з=поміж них сполучення з умовним, допустовим, зіставлювальним, протиставним, порівняльним значеннями, а також семантикою невідповідності й перелічення).
  • Речення з однобічним відношенням частин охоплюють сполучення з означальними, наслідковими, пояснювальними відношеннями, а також сполучення з обґрунтуванням, мети, міри й ступеня.

Класифікація Віри Бєлошапкової ґрунтується на структурно-семантичних засадах. За будовою всі безсполучникові конструкції вона поділила на речення відкритої(незамкненої) та закритої (замкненої) структури.

  • Речення незамкненої структури авторка розглядає серед складносурядних (сполучникових) речень.
  • Речення замкненої структури залежно від наявності формальних ознак поділяє на типізовані й нетипізовані структури з подальшим поділом на різновиди.

Класифікацію складних безсполучникових речень за принципом незамкненості / замкненості структур загалом підтримує С. Дорошенко, тільки дещо її модифікує. Лінгвіст бере до уваги функції складників:

  • якщо предикативні частини виконують однакову семантичну роль –  однофункційні безсполучникові конструкції (перелічувальної семантики);
  • якщо ж складники різносемантичні, взаємообумовлені – різнофункційні безсполучникові конструкції (зіставно-протиставні, пояснювальні, детермінантного типу).

Зі структурного боку однофункційні безсполучникові конструкції відповідають незамкненим рядам, різнофункціональні – замкненим рядам.

Отже, з огляду на будову в системі безсполучникового зв’язку виразно виокремлюють складні речення:

  • відкритої (незамкненої) структури;
  • закритої (замкненої) структури.

4. Складне безсполучникове речення відкритої структури

Складні безсполучникові речення відкритої структури це речення, предикативні частини яких виформовують незамкнений ряд на основі єднальних відношень, тобто їх можна доповнювати однотипними частинами.

Наприклад: З гір збігали вниз бурхливі струмки; на просохлих місцях зеленіла травиця; понад ставом розпускалися верби (Я. Мамонтов).

Класифікація складних безсполучникових речень відкритої структури

  • зі значенням одночасності;
  • зі значенням послідовності.

Розглянемо кожен тип детальніше.

checked 1 Складні безсполучникові речення зі значенням одночасності це речення між предикативними часинами яких можна вставити сурядний єднальний сполучник «і».

bookmark 1 NOTA BENE! 

Зауважимо, що складні безсполучникові речення відкритої структури можуть мати три й більше предикативних частин, але за умови однотипності семантико-синтаксичних відношень. Такі речення будемо розглядати як складні безсполучникові неускладненої структури, напр.: Гарячою барвою горить на сонці ячмінь, [і] широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, [і] далі, наче риза рути, темніє просо (М. Коцюбинський). Незважаючи на те, що це речення має три предикативні одиниці, його визначатимемо як неускладнене, бо між усіма частинами сформувалися однотипні (єднальні) семантико-синтаксичні відношення (значення одночасності подій). Інтонація теж однотипна за ритмом та мелодикою частин: констатуємо однакове підвищення інтонації на завершенні серединних предикативних одиниць, а третю частину вимовляємо з пониженням тону.

Специфіка складних безсполучникових речень відкритої структури
зі значенням одночасності

1. Порядок предикативних одиниць у складних безсполучникових реченнях зі значенням одночасності подій може бути вільним, тобто структури таких безсполучникових конструкцій гнучкі, якщо вони виражають значення одночасності подій, як-от: В печі палає полум’я, кипить вечеря (І. Нечуй-Левицький).

2. Ефект одночасності створюється найчастіше однаковими формами дієслівних присудків, або ж формами недієслівних присудків, співвідносних у часі.

3. Одночасність може увиразнюватися й іншими засобами, наприклад, уживанням в першій предикативній частині спільного члена, повторенням однакових компонентів у обох частинах конструкції, як-от: Н а в к о л о  буяв степ, співали жайворонки, цвіли рожеві грамофончики придорожньої берізки (М. Чабанівський). Річка блакитна плещеться-в’ється, чайка літає над нею, річка блакитна грає-сміється сріблом-водою (М. Рильський).

4. Наявність спільних членів, займенників та інших компонентів обмежує властивості гнучкої структури.

checked 1 Складні безсполучникові речення відкритої структури зі значенням послідовності події – це такі речення, у яких сталий порядок предикативних одиниць, тобто структури негнучкі.

Наприклад: Надворі вже стемніло, десь далеко на небі засяяла перша зірка, згодом, мов величезна антонівка, викотився жовтий місяць (О. Івченко).

За допомогою таких речень мовці описують події, явища, які відбуваються в певному порядку. Предикативні одиниці таких безсполучникових конструкцій мають у своєму складі дієслова-присудки доконаного виду або спеціальні лексеми зі значенням послідовності на зразок ПОТІМ, ДАЛІ, ЗГОДОМ тощо.

Наприклад: До якого часу ми добре жили, д а л і  зубожів мій брат (Марко Вовчок). Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк).

Функції складних безсполучникових речень відкритої структури

Зазначений тип речень є стилістично нейтральним, оскільки вони поширені в художньому й публіцистичному стилях, у науково-популярних текстах і вживаються для опису зовнішності, краєвиду, для характеристики персонажа тощо.


Час відпочити від теоретичних узагальнень!

Голосно лунає  дзвінок на руханку! Запрошують Анна Домніч, Андрій Пятов і Валерія Товстовлес

Рухаймося драйвово!


5. Складне безсполучникове речення закритої структури

Складні безсполучникові речення закритої структури – це речення, предикативні частини яких виформовують замкнений ряд (тільки дві ПО), між якими встановлюються взаємопов’язані відношення.

Наприклад: Коли зникає народна мова — народу більше нема! Відберіть у народу все — він усе може повернути. Відберіть мову — він ніколи більше не створить її: вмерла мова в устах народу — вмер і народ» (К. Ушинський).

Класифікація складних безсполучникових речень закритої структури

(за формальними показниками)

  • типізованої структури;
  • нетипізованої структури.

checked 1 Складні безсполучникові речення закритої типізованої структури – це синтаксичні одиниці, предикативні частини якихвиражають доповнювальне значення та мають специфічну організацію з огляду на яку виокремлюємо три різновиди:

  • речення з анафоричним елементом в одній із предикативних частин;
  • речення з незміщеною синтаксичною позицією і першій частині;
  • речення з факультативною позицією заключної частини ТО, ТАК.
Складні безсполучникові речення з анафоричним елементом в одній із предикативних частин

Анафоричні елементи – це синсемантичне слово (з інформативною недостатністю), послабленою семантикою, зміст якого розкривається за допомогою іншої предикативної частини безсполучникового речення. Отож анафоричні елементи вказують на попередні чи наступні слова або ж покликаються на повідомлене раніше. Анафоричні елементи можуть бути як в першій предикативній частині складного безсполучникового речення, так і в другій.

1. Якщо анафоричний елемент посідає синтаксичну позицію в першій предикативній одиниці, то таке складне речення з недиференційованим зв’язком за семантико-синтаксичними відношеннями наближається до складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу.

Анафоричним елементом у їх складі може бути:

  • вказівний займенник; цей, той, такий, стільки;
  • сполучення вказівної частіш з питальним (чи відносним) займенником: ось що, от хто, котрий, як, який, чий, стільки;
  • означальний займенник із значенням сумісності чи виділення: сам, весь, всякий, інший, кожний, самий, такий;
  • сполучення неозначеного займенника ніхто, ніщо, хтось, щось, дехто, дещо, якийсь, чийсь з прикметником;
  • абстрактний іменник на зразок істина, особливість, питання, думка, умова.

Наприклад: Нічого не треба; нічого не хочу від світу, ОДНЕ - аби мати на білому світі була (М. Сливоцький); ВСЕ на острові незвичайне: ягоди тутмов сливи, а сливи взагалі не ростуть (В. Коротич); Стрілянина ТАКАсвіту білого не видно, а в загоні бандура гуде (І. Сенченко); Мова була вже далі якась ніби НЕ ТА: весь час неначе думка стороння якась плуталась і не давала вправно поговорити (А. Головко).

2. Анафоричний елемент (тільки вказівні займенники або сполучення вказівної частки ОСЬ з відносним займенником) може функціювати в другій предикативній частині, наприклад: Незвичайність життя Марії Стюартось що вражає (Іх часопису); Душі не чув Олексій, так любив свою дочечку (Г. Квітка- Основ’яненко).

Порівняймо ряди речень: Скажу вам ОСЬ ЩО 1 – не можна сидіти склавши руки;
                                                 Скажу вам ОДНЕ 1– не можна сидіти склавши руки;
                                                 Скажу вам ТАКУ ОСОБЛИВІСТЬ 1 – не можна сидіти склавши руки;
                                                 Скажу вам ТАКЕ – не можна сидіти склавши руки;
                                                  Не можна сидіти склавши руки – ОСЬ 2що я вам скажу.

Складні безсполучникові речення з незаміщеною синтаксичною позицією в першій частині

Такий тип речень за характером відношень і будовою близькі до складнопідрядних з’ясувальних, тому що:

  • передають об’єктно-з’ясувальні відношення;
  • у першій предикативній одиниці мають стрижневе слово певної семантики, з яким співвідноситься друга предикативна частина (наприклад, дієслова мовлення, сприйняття, інтелектуальної діяльності тощо казати, мовити, думати, знати, пам’ятати, бачити);
  • у першій предикативній одиниці при стрижневому слові немає обов’язкового прислівного поширювача, зумовленого валентністю стрижневого слова. Його функцію виконує друга предикативна частина, отже, спостерігаємо незаміщену синтаксичну позицію в першій предикативній одиниці.

Порівн.: Я ЗНАЮ: кожній дитині потрібна ласкава увага батьків (В. Сухомлинський) // Я знаю (кого? що?), ЩО кожній дитині потрібна ласкава увага батьків.

ЗГАДАВ: не вперше стою на цьому березі, під цими вербами (Ю. Збанацький);

А от як КАЖУТЬ: жартувала баба з колесом, та у спицях застрягла (Ірина Вільде).

Речення з факультативною позицією заключної частки ТО, ТАК

Цей тип речення реально чи потенційно містить перед другою предикативною частиною заключну частку ТО або ТАК. Між предикативними одницями виформовуються недиференційовані семантико-синтаксичні відношення зумовленості.

Учені розрізняють три типи зумовленості явищ у виучуваному різновиді складних безсполучникових речень:

  • умовну,
  • допустову,
  • причинову,
  • часову.

Наприклад: Час – Настучиться, нагримиться – (ТО) дрібен дощик піде (Маруся Чурай) // КОЛИ настучиться..., ТО дрібен дощик піде; УМОВА – Впаде мороз на яблуневий цвіт – ТАК залишимося без врожаю (П. Панч) // ЯКЩО впаде мороз, ТО залишимося без врожаю; ДОПУСТ – Сонце ще не зійшлонадворі було світло // НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО сонце ще не зійшло, надворі було світло. ПРИЧИНА – Не тоне мій човен, не тоненадійне крило і весло // Не тоне мій човен, не тоне (БО) надійне крило і весло

checked 1 Складні безсполучникові речення закритої нетипізованої структури – не мають особливих ознак, що давали б змогу вирізняти з-поміж них певні типи з урахуванням формальних чинників (тобто специфіки будови) предикативних частин. Отож ці речення розрізняють за значенням, за характером семантико-синтаксичних відношень між предикативними одиницями на два різновиди:

  • пояснювальні
  • зіставно-протиставні.
Складні безсполучникові речення нетипізованої структури пояснювальні

Друга предикативна частина речень роз’яснює, конкретизує зміст першої предикативної частини, наприклад: Розкажу тобі думку таємну, легкий здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік (Л. Костенко); Мов тихоплинь літньої ріки, розлилась музика: вона одразу брала кожного за серце, виймала з найчерствішої думки власну струнку й підстроювала її під оцю, розлогу й, хотілося вірити, щасливу... (В. Качкан).

Отже, розглядувані безсполучникові конструкції перебувають у формально-семантичних співвідношеннях зі складносурядними пояснювальними реченнями (засіб зв’язку – сурядні сполучники ТОБТО, А САМЕ). Порівн.: Розкажу тобі думку таємну, легкий здогад мене обпік, А САМЕ я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік

Складні безсполучникові речення нетипізованої структури зіставно-протиставні

Такі складні речення відрізняються від інших як структурно, так і семантично: вони належать до замкнених утворень, що характеризуються невідповідністю або принаймні деякою відмінністю в змісті предикативних частин. У плані будови фіксуємо в предикативних частинах, по-перше, лексичні або контекстуальні антонімічні слова, по-друге, ствердження / заперечення.

Наприклад: Бджоли раді цвіту, люди раді літу (Нар. тв.). Не спіши язиком, квапся ділом (Нар. тв.). Не вважай на врожай – усю землю засівай (Нар. тв.). Гірка працясолодкий спочинок (Нар. тв.).

У таких реченнях спостережено такі семантичні відтінки:

  • мотивовані пояснення;
  • коментоване пояснення-коментар;
  • уточнювальне пояснення.

6. Синоніміка складних безсполучникових речень з іншими типами синтаксичних одиниць

7. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях

bookmark 1 NOTA BENE! 

Самостійно повторити правила вживання розділових знаків у складних безсполучникових реченнях за новою (2019 р.) редакцією УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ (електронну версію подаємо нижче:

ЗАВАНТАЖИТИ PDF


 bookmark 1 NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ РЕЧЕННЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиця№ 71–73. Режим доступу до Е-версії: 
https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 03.02.2019 1

Знання і могутність – те саме (Ф. Бекон)

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Cподобалась сторінка?

Close

Ви можете поділитись нею з друзями у соціальних мережах або надіслати посилання на неї у месенджери...