Специфіка складнопідрядних елементарних речень у сучасній українській мові

Творчість  –це не розкіш для обраних, а загальна біологічна потреба, яку ми почасти не усвідомлюємо (Г. Іванов)

Модуль 1. Складні елементарні речення сполучникового типу

Навчальний елемент 1.3

ФУНКЦІЙНО-СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ РЕЧЕНЬ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
(12 год. – лекції; 10 год. – практичні; 14 год. – сам. робота)

Лекція № 7–8
Тема: СПЕЦИФІКА СКЛАДНОПІДРЯДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

План

1. Загальна характеристика складнопідрядного речення.
2. Специфіка підрядного зв’язку в складнопідрядному реченні.
3. Засоби зв’язку в складнопідрядних реченнях.
4. Формально-семантичні вияви складнопідрядних речень:
5. Пунктуація у складнопідрядних реченнях (актуалізація опорних знань).

Ключові слова: складнопідрядні речення, типи підрядного зв’язку у складнопідрядному реченні, семантичні / асемантичні підрядні сполучники, сполучні слова, анафоричні елементи, антецеденти, формально-синтаксична організація, семантико-синтаксична структура, комунікативно-прагматична специфіка, розділові знаки.

Мета: поглибити відомості студентів про специфіку складнопідрядних речень та історію їх вивчення; схарактеризувати формальні типи складнопідрядних речень; виявити особливості підрядного зв’язку на рівні складнопідрядних речень, поглибити знання про класифікацію сполучних засобів між предикативними частинами складнопідрядного речення; розвивати й закріплювати навички правильного вживання розділових знаків у складнопідрядних реченнях.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – С. 297–312.
Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2010. – 204 с. [4]. – (Студії з українського мовознавства).
Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. – К. : Академія, 2010. – С. 250–259.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти : монографія / Інна Яківна Завальнюк. – Вінниця : Нова книга, 2010. – С. 224–235.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 338–353.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.] / М. У. Каранська. – К. : Либідь, 1995. – С. 174–181.
Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 597–628.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 387–409.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. – К. : Знання, 2010. – С. 321–327.
Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – С. 305–310.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 3-тє вид., стереотип. – К. : Вища шк., 2001. – С. 234–241.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 164–175.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Академія, 2004. – С. 231–248.

 Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

1. Вихованець І. Р. Складнопідрядні речення на тлі семантико-синтаксичної валентності / І. Р. Вихованець / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонДУ, 1996. – Вип. 2. – С. 27–31.
2. Вихованець І. Проблема класифікації складнопідрядних речень / Іван Вихованець / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонДУ, 2000. – Вип. 6. – С. 8–11.
3. Зарицька В. Складнопідрядні речення з синкретичними означально-з'ясувальними підрядними / Валентина Зарицька / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2002. – Вип. 9. –– С. 64–69.
4. Зарицька В. Складнопідрядні речення обставинно-атрибутивного типу / Валентина Зарицька / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2003. –. Вип. 11. – Ч. 1. – С. 148–153.
5. Козицька О. Особливості структури контамінованих складнопідрядних багатокомпонентних речень / О. Козицька / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 1998. – Вип. 4. – С. 62–66.
6. Наливайко Ю. Співвідношення означально-обставинного синкретизму членів речення і підрядних частин / Юрій Наливайко / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2002. – Вип. 10. – С. 53–58.
7. Орехов В. Співвідношення актуального та граматичного членування складнопідрядного речення / В. Орехов / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2003. – Вип.  11. – Ч. 1. – С. 211–215.
8. Пономарьова Л. Диференційні та кваліфікаційні ознаки складнопідрядних речень прислівного типу / Л. Пономарьова / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – Вип. 8. – С. 82–88.
9. Чернишова Л. Деякі структурно-семантичні особливості присубстантивно-означальних речень / Л. Чернишова / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – Вип. 8. – С. 58–62.
10. Шульжук Н. Фразеологізовані утворення у структурі складного речення діалогічного мовлення  / Наталія Шульжук / / Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. – Донецьк : ДонНУ, 2000. – Вип. 6. – С. 22–25.

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

 Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова . – М. : Сов. писатель, 1966. – 607 с.
Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. – 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / Городенська К. Г. – К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. – 349 с. [2].
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. –Львів : Світ, 2005. –304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. / А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – Т. 1. – 402 с.; Т. 2. – 350 с.; Т. 3. – 426 с.; Т. 4. – 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. – К. : Либідь, 2001. – 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2007. – 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е. изд. –М. : Большая Росс. энциклоп., 1998. – 685 с.

---

 Актуалізація опорних знань

9 клас. Українська мова. Складне речення. Види складних речень. Розділові знаки в сполучникових складних реченнях

9 клас. Українська мова.Складнопідрядне речення. Види складнопідрядних речень

 3. Засоби зв’язку в складнопідрядних реченнях

Для виокремлення моделей складнопідрядних речень необхідно зважати на засоби вираження синтаксичних зв’язків, тобто на :

• підрядні сполучники (семантичні / асемантичні);
• сполучні слова;
• спеціальні частки;
• співвідносні слова в головній ПО;
• видо-часову й модальну співвіднесеність присудків в усіх ПО;
• лексичні конкретизатори;
• порядок розташування складових частин (див. питання 2 вище).

 Підрядні сполучники та їх специфіка

Складники складнопідрядних речень можуть поєднуватися підрядними  сполучниками – семантичними (однозначними, диференційованими) й асемантичними (Багатозначними, недиференційованими, синтаксичними).

• Семантичні сполучники – це такі засоби, що виконують формально-синтаксичну роль (поєднують ПО) та семантико-синтаксичну (точно вказують на один тип семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами), напр.: Працю хлібороба я високо ціную, АДЖЕ він усіх нас годує (І.Цюпа); Здоровенний дуб розлягся, розширився своїм, кострубатим гіллям, ТАК ЩО аж темно під ним (М. Коцюбинський) тощо.
  Семантичні сполучники найхарактерніші для розчленованих складнопідрядних речень, у яких підрядні частини не посідають прислівної позиції (стосуються головної ПО загалом), не мають опорних компонентів у головній частині, тому роль сполучників посилюється: вони стають основним граматичним засобом зв’язку між частинами.
• Асемантичні сполучники призначені для виконання лише формально-синтаксичної ролі, оскільки можуть виражати різні відношення і функціювати в кількох видах складнопідрядних речень, тобто вони поліфункційні.

Схема. Значеннєвий обшир асемантичних сполучників

 ЗАВАНТАЖИТИ PDF

• Наприклад: Вони, ЩОБ тільки погубити, то будуть все тебе манити (І. Котляревський) – зі значенням мети; Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, ЩОБ ви розцвіли!.. (В. Сосюра) – із з’ясувально-об’єктним значенням; Нема тії драбини, ЩОБ до неба дістала (Нар. тв.) – з означальною семантикою; Обережно вступай у бій. Але коли вже вступив, поводься так, ЩОБ ворогу було страшно (Олександр Довженко) – зі значенням міри і ступеня.
  Асемантичні сполучники найхарактерніші для нерозчленованих складнопідрядних речень, бо в них предикативні частини пов’язані міцніше прислівним зв’язком і немає особливої потреби акцентувати його. 

  Сполучні слова та спеціальні частки, їх відмінність від підрядних сполучників

Давно встановлено, що підрядні частини можуть поєднуватися не тільки сполучниками, а й невласне-сполучниками, тобто:

• займенниками-іменниками – хто, що,;
• займенниками-прикметниками – який, котрий, чий;
• займенниковими прислівниками – де, куди, звідки, коли, як, наскільки;
• займенниковим числівником – скільки.
• часткою (чи).

Ще Олексій Пєшковський звернув увагу на те, що при цьому питальні за своїм походженням незалежні речення, стаючи підрядними, починають виражати не питання, а відношення до іншого речення, тобто перетворюються на відносні, пор.:ЧИ братимеш участь у студентській конференції? та Уточни, будь ласка, ЧИ братимеш участь у студентській конференції.

Підрядні сполучники відрізняються від сполучних слів тим, що вони НЕ Є ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ, а сполучні слова – повноправні члени речення – головні чи другорядні. Будучи членом підрядної частини, сполучні слова водночас приєднують її до головної, тобто виконують функцію службової частини мови – сполучника.

 NOTA BENE! 

Запам’ятайте три основні способи, як відрізнити підрядний сполучник від сполучного слова:

1. На сполучник НІКОЛИ не падає логічний наголос.
2. Підрядні речення зі сполучними словами можна перебудувати на питальні речення, а із сполучниками – не можна.
3. З метою перевірки сполучне слово можна замінити іншим словом, яке є самостійною частиною мови. Сполучник такою самостійною частиною мови ніяк не заміниш. Тож сполучне слово завжди є членом речення.

НАПРИКЛАД: І навколо така тиша, ЩО (вона, тиша, яка) буває  тільки зимовими вечорами (М. Рильський);

Коментар. У цьому складнопідрядному реченні питання ставимо від опорного слова в головній частині (тиша яка?) до підрядної предикативної частині. Сполучний засіб ЩО є сполучним словом, оскільки, по-перше, на нього падає логічний наголос; по-друге, підрядну частину можна перетворити на питальне речення: «Що буває тільки зимовими вечорами?»; по-третє, ЩО є підметом, доказом чого є можлива його заміна на повнозначні слова «вона», «тиша».

Отже, сполучними словами, за сучасним визначенням, «називаються займенникові слова, в яких сполучаються властивості самостійної (повнозначної) і службової частини мови» (І. Слинько).

 Співвідносні слова в головній предикативній частині складнопідрядного речення

Сполучним словам та сполучникам у головній частині можуть відповідати вказівні займенники і займенникові прислівники антецеденти (від лат. antecedens – попередній), або співвідносні слова. Якщо антецедентами (їх ми підкреслимо) є займенники означальні, заперечні, неозначені вони надають реченню певного забарвлення узагальнення, неозначеності тощо. НАПРИКЛАД: 

Почуття без розуму це той хміль, ЯКИЙ і голову зірве (М. Стельмах) – видільно-означальний відтінок; 
Це вже залежало тепер від того, ЧИЇ нерви виявляться міцніші (О. Гончар) – об’єктний відтінок;
ХТО раз на Півночі побув, той знов туди заверне (П. Дорошенко) – предметне значення;
Не раз за цією роботою зашпори їй так заходять, ЩО сльози навертаються на очі (О. Гончар) – відтінок наслідку тощо.

 NOTA BENE! 

У функції антецедентів у головній частині, що їх пояснює підрядне речення, мовці використовують:

• вказівні займенники, зокрема: цей, той, такий, стільки;
• означальні займенники, зокрема: весь, всякий, кожний;
• вказівні прислівники, зокрема: так, там, тут, туди, звідти, тоді, доти, тому, настільки.

 Лексичні конкретизатори як засоби синтаксичного зв’язку в складнопідрядних реченнях

Найчастіше лексичні актуалізатори використовують у реченнях зі слабкішим підрядним зв’язком, тобто в розчленованих складнопідрядних реченнях, особливо з асемантичними сполучниками, оскільки в таких реченнях є найбільша потреба в уточненні. Уточнення може надаватися цілим текстом. Наприклад, речення зі сполучником КОЛИ залежно від контексту набуває часового, умовного, зіставлювального значення. НАПРИКЛАД

 КОЛИ ми тут сваримось і миримось, у ворота хтось возом уїжджає (Марко Вовчок) – час;
Серце в'яне співаючи,  КОЛИ знає, за що (Тарас Шевченко) – умова;
 КОЛИ не до тебе п'ють, то не кажи «здоров»!.. (Марко Кропивницький) – зіставлення; 

4.  Формально-семантичні вияви складнопідрядних речень

У процесі вивчення складнопідрядних речень в слов’янській граматиці сформувалося три основних підходи до витлумачення складнопідрядних речень:

. Логіко-граматична класифікація

 Формально-граматична класифікація

 

 Семантико-синтаксична класифікація ґрунтується на трьох принципах:
1) власне-структурного (за характером пояснення підрядними частинами головних ПО виділено нерозчленовані / розчленовані / фразеологізовані, гнучкі / негнучкі складнопідрядні речення);
2) структурно-семантичного; (за семантико-синтаксичними відношеннями між головними й підрядними частинами кваліфіковано присубстантивно-означальні, з’ясувальні, прикомпаративні, займенниково-співвідносні, часові, причинові тощо; за кількістю суб’єктів у СПР описано односуб’єктні (той самий суб’єкт у головній і підрядній частинах) чи двосуб’єктні структури (різними суб’єктами в головній і підрядній частинах);
3) власне-семантичного (за відтінками в семантиці СПР запропоновано деталізовану класифікацію кожного типу складнопідрядних речень).

 NOTA BENE! 

На лекціях ми вивчатимемо семантико-синтаксичну класифікацію.

 5. Пунктуація у складнопідрядних реченнях

 NOTA BENE! 

Самостійно повторити правила вживання розділових знаків у складнопідрядних реченнях за новою (2019 р.) редакцією УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ (електронну версію подаємо нижче):

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

---

  NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 58–68. 

Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 

Мова перебуває з людиною все життя, супроводжуючи її в будні і свята,
у радості й горі, в емоціях і почуттях (М. Рильський)

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)