Випуск магістрів-філологів у Чернівецькому національному університеті: шлях в успішне життя розпочато!
Працювать, працювать безумовно! Кожній хвилі нема вороття! Ні! Я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя! (В. Сосюра)
Усі урочисті події в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича відбуваються в Червоній залі (колишній залі засідань Священного Синоду). Стіни приміщення оздоблено китайським шовком, стеля – дерев’яним орнаментом, що нагадує колекцію писанок, а підлога встелена надзвичайної краси паркетом-килимом із червоного бука, дуба та зеленої липи.
У пам’яті тих, хто хоч раз побував у цій оригінальній залі, назавжди закарбовується асоціація: «Так це ж інкрустована шкатулка для зберігання цінних речей!». І справді, нині, 30 січня 2018 року, саме тут до приходу випускників-філологів, їхніх наставників, рідних і друзів зберігалися цінні папери – дипломи магістрів, які впродовж майже двох років навчалися за оновленими освітніми програмами «Середня освіта», «Філологія» і «Журналістика».
...Тиша затамувала подих, задивившись у величезні веніціанські дзеркала, ніби бажаючи причепуритися перед урочистою академією. Чи, може, сховати свої потаємні бажання між п’ятьма шарами дзеркального срібла? Можемо тільки гадати. Але її панування було недовгочасним. Дзвінко зацокотіли дівочі підбори, залунали перші звуки – і яскрава, піднесена атмосфера огорнула добірне товариство.
Бенефіціантів сердечно привітали перший проректор, доктор фізико-математичних наук, професор Роман Іванович Петришин і декан філологічного факультету, доктор філологічних наук, професор Борис Іванович Бунчук.
Куди не кинеш оком, повсюди щасливі посмішки, дружні рукостискання, шалена енергетика слів і... легкий сум за незабутніми студентськими роками...
Даруйте, друзі, але не втримаюся від бажання процитувати Ваші думки, оприлюднені вчора у Фейсбуці.
Надія Тимків: «Друзі, поки емоції вирують в мені, мов океан за штормової погоди, то треба писати пост, чим я дуже рідко «страждаю»... Ось і настав той день, якого я не чекала 5 років і божевільно рахувала дні до нього останні п"ять місяців. Знаєте, час пролетів миттєво: таке враження, ніби вчора було перше вересня 2012 року, а сьогодні вже випуск 2018. Мушу визнати, то були чудові роки!!!».
Оксана Ватаманюк: «Ось і промайнули 6 років навчання... зовсім не можу сказати, що пройшли «непомітно», як описують багато одногрупників. Це були роки мого формування, моєї надзвичайної трансформації, пізнання світу, людей; нове розуміння дружби, певні розчарування і радості, поразки й перемоги. Роки, які виробили в мені міцність характеру і загартували на все життя! Дякую за все це викладачам і, безумовно, людям, яких я сміло можу називати тепер друзями. Наразі мене переповнює почуття суму, бо, як кажуть мудріші люди: «студентські роки - найкращі роки!» Проте щиро сподіваюсь, що найкраще і найцікавіше - попереду! І з не зовсім сміливим кроком йду вперед».
НЕ СУМУЙТЕ, адже в кожного з Вас попереду – понад 20 тисяч днів життя. Тільки уявіть собі!
Проте якими вони будуть – залежить лише від Вас.
