На «екваторі» філологи-третьокурсники успішно захистили курсові роботи
Навчання ніколи не вичерпує розуму (Леонардо да Вінчі)
У студентському лексиконі є поняття «екватор», тобто середина шестирічного навчання. Прикметна ознака цього неофіційного молодіжного свята – захист першої курсової роботи, шлях до якої був для майбутніх бакалаврів доволі тривалим: на 2 курсі – опанування курсу «Основи мовознавчих досліджень», на 3 курсі – обрання теми дослідження й активна робота з друкованими та електронними джерелами під науковим керівництвом провідних викладачів кафедри. І ось остаточні варіанти рукописів підготовлено, отож час презентувати одержані результати на засіданні секцій НДРС.
15 травня 2018 року на кафедрі сучасної української мови стартував захист науково-дослідницьких робіт студентів 302 академгрупи філологічного факультету, науковими керівниками яких є професори Наталія Олександрівна Руснак і Олена Валентинівна Кульбабська (інші бакалаври звітуватимуть про річну роботу відповідно до узгоджених із викладачами графіків). Зокрема, по завершенню занять успішно апробували результати самостійного аналізу емпіричного матеріалу шість третьокурсниць.
Христина Попович у курсовій роботі «Лексика на позначення характеристики людини в буковинських говірках» (наук. керівник – проф. Руснак Н. О.) дослідила номінаційні процеси в межах ТГЛ «Людина» в говірках Буковини. Джерельною базою наукової студії послужили записи усного мовлення діалектоносіїв м. Вашківці Чернівецької області, а також реєстрова частина «Словника буковинських говірок» (наук. ред. Ніна Гуйванюк). Дібраний ілюстративний матеріал довів: категорія оцінки буковинців охоплює об’єктивне і суб’єктивне, раціональне та емоційне, необхідне й випадкове, що має широкий арсенал мовних засобів вираження – словотвірних, лексико-фраземних і граматичних.
Крістіна Рачинська поставила собі за мету встановити основні ідіостильові риси прозової творчості Люко Дашвар, яку в пресі часто «нагороджують» такими яскравими епітетами, як «золотий письменник України», «платиновий автор». Дослідницю зацікавило, за допомогою яких засобів мови сучасна українська письменниця, журналістка досягає ефекту кінематографічності оповіді, динамічності зображуваного й напруженої манери авторського мовлення, психологізації персонажів, змалювання подій національного характеру тощо (проблематика курсової роботи «Теоретичні засади дослідження ідіостилю в сучасній мовознавчій науці», наук. керівник – проф. Кульбабська О. В.).
Для вивчення мовного світу Буковинської Орлиці Вікторія Лесюк обрала метод мовних домінант, з’ясувала мовні та позамовні чинники становлення Ольги Кобилянської як мовленнєвої особистості, її роль в установленні української літературної мови на Буковині.
«Тема «Моральні якості людини в українських прислів’ях та приказках» є дуже актуальною, оскільки, вивчаючи паремії, ми можемо якнайкраще зрозуміти ментальність нашого народу та навіть заглибитися в його історичне минуле», – так розпочала свій захист Романна Брездень. На широкому ілюстративному матеріалі вона увиразнила основну думку виконаного дослідження: «Як і кожен жанр фольклору, українські прислів’я та приказки мають індивідуальну будову та семантичні особливості. Незважаючи на те, що паремії є коротким жанром народної словесності, їхня будова різнотипна, а самі прислів’я та приказки збагачені метафорами, гіперболами, літотами, символами та ін. тропами, що додає їм неабиякої художньої виразності й виховного потенціалу».
Анна Козоріз закцентувала увагу аудиторії на цікавій і актуальній темі «Лексичні особливості українських лічилок» (наук. керівник – проф. Руснак Н. О.). Дослідниця, услід за працями українських і зарубіжних учених (А. Д. Баранцев, М. М. Бахтин, Н. М. Бурдаківська, М. В. Вовк, Н. Л. Дяченко, С. В. Щербак та ін.), об’єднала дібраний ілюстративний матеріал у дві великі групи: лічилки, заримовані самими дітьми, та лічилки для дітей, складені дорослими (народні й авторські). Перша група текстів досить специфічна, адже з-поміж них чимало лічилок, що: 1) зовсім не мають сюжету; 2) приховують лічбу за допомогою спотворених (переінакшених) числівників та їхніх слів-замінників; 3) містять слова без будь-якого змісту для увиразнення ритму; 4) вводять до загального тексту пряму мову або діалог тощо. Лічилки другої групи – «від дорослих» – відрізняються повчально-виховним змістом і вживанням усталених словоформ.
Антоніна Мицкан проклала «місточок» від дитячих теплих спогадів про лічилки до світу людських почуттів, оскільки впродовж року з’ясовувала сутність поняття «інтимізація», установлювала інвентар мовних засобів, що передають настрій мовця, наближають автора до читача як до співрозмовника. За допомогою цих категорій та використання низки прийомів (уживання розмовних конструкцій, фамільярної та емоційно забарвленої лексики, риторичних запитань, окличних речень, питально-відповідних побудов, ужитих в непрямому мовленні) створюється ефект емоційно-інтелектуального спілкування адресанта й адресата. Студентка вперше обрала матеріалом для наукових спостережень листи Михайла Коцюбинського до своєї дружини, зокрема, проаналізувала синтаксичні засоби особистісної комунікації (звертання, риторичні запитання, повтори, еліптичні, парцельовані та сегментовані конструкції).
Обмін думками був атмосферним: короткі доповіді, запитання-відповіді, жваве обговорення теоретичних положень і окреслення перспектив досліджень. Вдалий початок, піднесений настрій і бажання нових відкриттів – ось результат роботи викладачів і студентів-філологів.
Можливо, усі майбутні дні залежать від того, що ти зробиш нині (Ернест Хемінгуей)
Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
