Перший в українській лексикографії «Словник дієслівного керування»
«Не бійтесь заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля» (Максим Рильський)
Проблеми лексикографії завжди належали до центральних у лінгвістиці – як з огляду на широкі суспільні й культурні потреби у словниках, так і на запити лінгвістів, для яких словник був і залишається не лише вмістищем різнопланової упорядкованої мовної інформації, а й імпульсом формулювання нових проблем, стимулом до наступних наукових пошуків. Словник часто глибше розкриває сутнісні сторони мови, особливості її структури та буття як феномену культури, аніж лінгвістичні праці інших типів. Тому за словниками нерідко оцінюють стан розвитку й мови, і мовознавства, а за окремими з них /.../ визначають рівень унормованості, кодифікованості літературного стандарту та його стильової диференціації (Павло Гриценко).
2016 року в київському видавництві «Либідь» вийшла друком фундаментальна лексикографічна праця наукових співробітників відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України Лариси Миколаївни Колібаби й Валентини Миколаївни Фурси «Словник дієслівного керування» (656 с.).
Книга, пропонована широкому читацькому загалу – науковцям, викладачам, журналістам, редакторам, юристам, перекладачам, учителям, аспірантам, учням і всім зацікавленим проблематикою культури мовлення, – перше в українському мовознавстві лексикографічно-граматичне нормативне видання, у якому на теоретичних засадах семантико-синтаксичної валентності проаналізовано граматичне керування дієслів та системно описано типове для сучасної української літературної мови морфологічне вираження значеннєво залежних від них форм іменникових компонентів.
У «Передмові» до Словника автори констатують: «Як засвідчує мовна практика, для багатьох мовців становить труднощі вибір нормативної форми іменника, субстантивованого прикметника, дієприкметника, займенника у висловах на зразок: дякую вам чи дякую вас, говорити українською мовою чи говорити на українській мові, вибачте мене чи вибачте мені, повідомити нам чи повідомити нас, опанувати професію чи опанувати професією, зректися переконань чи зректися від переконань, хворіти на грип чи хворіти грипом» (с. 3). Зрозуміло: помилки, що трапляються в граматичному вжитку, спричинені здебільшого неправильним використанням прийменникових та безприйменникових форм іменників, яким притаманна варіантність слововживання.
Отож ми щиро вітаємо авторів своєчасного й актуального практичного порадника, який:
- побудовано на засадах валентно зумовленого керування, тобто на такій «формі підрядного зв’язку, що стосується семантично передбачуваної опорним словом сполучуваності непрямих відмінків іменників без прийменників і з прийменниками» (Іван Вихованець);
- уперше систематизує нормативні вияви керування найуживаніших однозначних і багатозначних дієслів сучасної української літературної мови;
- є першою спробою повернути до активного вжитку питомі, органічні для української мови словоформи й синтаксичні конструкції, що їх забороняли або обмежували у використанні в радянський час;
- систематизує граматичні форми вираження керованих слів з урахуванням сучасних здобутків теоретичного та прикладного українського мовознавства й виважених засад академічної науки;
- опертий на широку джерельну базу – усну творчість українського народу, художні твори класиків української літератури та сучасних митців слова, публіцистичні й наукові тексти авторитетних друкованих та інтернетівських видань,лексикографічні праці («Словарь української мови» в 4-ох томах за ред. Бориса Грінченка (К., 1907–1909), «Словник української мови» в 11-ти томах (К., 1970–1980), «Словник української мови» (К., 2012), «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (К., 2005), «Універсальний словник української мови» З. Й. Куньч (Тернопіль, 2007), «Український орфографічний словник» (К., 2009) тощо.
Структуру й обсяг Словника зумовили чітко окреслені мета й завдання, з-поміж яких: виявити й лексикографічно зафіксувати дієслівне керування, морфологічне вираження якого є типовим для сучасної української літературної мови та становить труднощі граматичного плану, а також запропонувати нормативне формовживання.
Ошатне поліграфічне видання охоплює такі структурні компоненти: передмову; коментарі щодо того, як читати словникову статтю; список скорочень; український алфавіт; словникові статті; список джерел ілюстративного матеріалу та покажчик реєстрових дієслів.
У «Передмові» окреслено коло потенційних користувачів словника, вміщено відомості щодо його побудови, зокрема в таких підрозділах: І. Характеристика реєстрових дієслів. ІІ. Тлумачення лексичного значення (лексичних значень) реєстрового дієслова. ІІІ. Запитання до керованого слова. ІV. Типова відмінкова чи прийменниково-відмінкова форма вираження керованого слова. V. Найуживаніші іменники (субстантивовані прикметники та дієприкметники) і займенники, якими керує реєстрове дієслово. VІ. Ілюстративний матеріал.
Наведений список використаної літератури, який налічує 74 позиції, засвідчує глибоку обізнаність авторів із порушеною проблемою (с. 3; 10–12).
Розділ «Як читати словникову статтю» наочно на конкретних прикладах демонструє використання символів, позначок, скорочень і пояснює логіку розташування складників кожної словникової статті (с. 13).
Заслуговує на поцінування додаткова інформація, уміщена в словникових статтях, зокрема:
- для кожного дієслова визначено граматичну категорію виду: недок. (недоконаний), док. (доконаний) або недок. і док. (для двовидових дієслів);
- парновидові дієслова подано у формі інфінітива недоконаного виду, а поряд дібрано інший член видової пари – інфінітив дієслова доконаного виду;
- до багатозначних дієслів, окрім прямих лексичних значень, наведено також переносні, спеціально-термінологічні, фразеологічно зумовлені, діалектні, розмовні, застарілі тощо;
- реєстрові дієслова зафіксовано з наголосом і стилістичними ремарками;
- широко представлено варіантні відмінкові форми залежних іменників (дякувати батькові / батьку, купити ніж / ножа, пливти по морю / морі);
- об’єднано синонімічні прийменники, що слугують виразниками тих самих семантико-синтаксичних відношень (біля, коло, поруч із, поряд із – значення місця, близького до чого-, кого-небудь);
- відбито фонетичну варіантність прийменників у / в; з / із / зі; під / піді; над / наді; перед / переді.
ЗРАЗОК СЛОВНИКОВОЇ СТАТТІ (ілюстрації скорочено. – О.К.):
АДРЕСУВÁТИ, недок. і док.
Надсилати / надіслати на певну адресу.
Що? Зн.в.: лист (листа), листівку, телеграму, записку, бандероль, конверт (конверта), щось, дещо, усе та ін.:Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листа (П. Дорошко); Адресувати листівки (мн.);
НЕ АДРЕСУВАТИ: Чого? Р.в.: листа, листівки, телеграми, записки, бандеролі, конверта, дечого, нічого, усього та ін.: ...голова облдержадміністрації просив теремнівських хлібопеків ...не адресувати йому листів із «пропозиціями» підвищити ціни на хліб (Волин. газета, 16.06.2016). Що? Зн.в.: лист, листівку, телеграму, записку, бандероль, конверт, усе та ін.: Не варто адресувати [інформаційний] запит структурному підрозділу або посадовій особі (Освіт. портал, 27.09.2011).
Кому? Д.в.: матері, батькові (батьку), синові (сину), дочці, дружині, братові (брату), сестрі, дідові (діду), бабі, другові (другу), подрузі, знайомому, колезі, мені, нам, тобі, вам, йому, їм, їм, комусь, декому, кожному, іншим, усім та ін.: Адресує листа чолові своєму брату, сестрі та матері (Велика епоха, 13.07.2914); Та й вона знала добре, чула всі слова, які він адресував Олі (П. Загребельний).
Чому? Д.в.: установі, організації, інституту (інститутові), університету (університетові), комісії, редакції, адміністрації, дирекції, секретаріату (секретаріатові) та ін.: ...адресувати супровідний лист можна як організації, так і конкретній особі (Заг. діловодство).
До кого? До + Р.в.: до матері, до батька, до батьків, до сина, до дочки, до внука, до внучки, до дружини, до брата, до сестри, до баби, до діда, до друга, до подруги, до знайомого, до колеги, до мене, до нас, до тебе, до вас, до нього, до неї, до них, до когось, до кожного, до інших, до всіх та ін.: ...молоді робітники заводу адресували своє послання до правителя Румунії (В. Кучер).
До чого?До + Р.в.: до установи, до організації, до інституту, до університету, до комісії, до редакції, до адміністрації, до дирекції та ін.:Електронні петиції тепер можна адресувати й до Верховної Ради (Твоє місто, 29.10.2015).
На ім’я кого? На ім’я + Р.в.: на ім’я директора, на ім’я керівника, на ім’я завідувача, на ім’я секретаря, на ім’я батька, на ім’я матері, на ім’я брата, на ім’я сестри, сина, на ім’я дочки та ін.: Із січня 1951 року Павло Тичина адресує листи на ім’я Лідії Петрівни Тичини – вона по десятьох роках шлюбу взяла прізвище чоловіка (Газета для жінок, 05.11.2015).
На що? (розм.) На + Зн.в.: на установу, на школу, на університет, на інститут, на завод, на фабрику, на редакцію, на адміністрацію, на військову частину та ін.: Як писав [чоловік] жінці останнього разу, то наказував, щоб адресувала на завод (І. Муратов).
На кого? (розм.) На + Зн.в.: на матір, на батька, на батьків, на сина, на дочку, на брата, на сестру, на бабу, на діда, на друга, на подругу, на знайомого, на керівника, на завідувача, на секретаря, на командира, на мене, на нас, на тебе, на вас, на нього, на неї, на них, на когось, на кожного, на інших, на всіх та ін.: З госпіталю, адресуючи на старшину, писав Євген Черниш (О. Гончар).
Отже, правила побудови дієслівних, як і інших типів словосполучень української літературної мови, не можна ігнорувати, а навпаки, їх треба добре знати і послідовно реалізовувати в щоденній практиці. Без жодного сумніву, ретельно опрацювавши матеріал «Словника дієслівного керування», кожен читач значно поповнить свій активний запас нормативними конструкціями й підвищить свої комунікативні компетентності. А на часі й інша лексикографічна праця – «Словник граматичного керування прикметників», що його вже анонсувала Анна Юріївна Габай, кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України. З нетерпінням чекаємо!
Точність, повнота й обсяг відтворення актуальних для користувача пошукуваних елементів інформації
про класи слів, їхні лексичні та граматичні властивості, валентний потенціал зумовлюють
аксіологію граматичних словників як цінних і потрібних, сприяють створенню якісно нової інформаційної
ситуації, живильної для наступного розвитку української мови й лінгвістики загалом.
ДОВІДКОВО:
Колібаба Л. М. Словника дієслівного керування [Текст] / Лариса Колібаба (літери А–Є, П, У–Ф, Ц–Ш), Валентина Фурса (літери Ж–О, П, Р–Т, Х, Щ–Я). – К.: Либідь, 2016. – 656 с.
Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою «Українська мова» 2016 року.
Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України Катерина Григорівна Городенська.
Головний редактор – Алла Мнишенко.
Інтерв’ю авторів щодо концепції та структури «Словника дієслівного керування»: https://www.facebook.com/167209447091587/videos
Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
