Випуск бакалаврів-філологів ЧНУ: перший диплом про вищу освіту отримано!
Відчуйте попутний вітер у ваших вітрилах. Рухайтеся! Якщо немає вітру, беріться за весла (Латинська приказка)
Кафедра сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича щиросердно вітає бакалаврів філології із завершенням важливого етапу освітнього становлення, адже 04 липня 2018 року наші студенти одержали омріяні дипломи, напрацьовані власними силами!
Чотири роки навчання в Аlma mater промайнули, як один день! І радісно, і трохи щемливо на серці. Дивні відчуття. Для когось незабутня подорож пліч-о-пліч із одногрупниками добігає до завершення, на інших же чекають вступні випробування до магістратури. Але всіх огортають добрі, світлі спогади про багатогранність студентського життя, про друзів і викладачів, з якими крокували щодня до філфаківського корпусу.
...Погортаймо кожну залікову книжку. Ось на першій сторінці маленьке фото вчорашнього випускника школи. Світлоспалах зберіг отой незабутній образ студентки або студента-початківця – щасливого від думки «Я вчитимусь у цьому університеті!!!», а водночас дещо розгубленого: «Чи зможу опанувати філологічну науку?». На інших сторінках короткі записи з оцінками, датами, підписами викладачів... Але кожен із цих рядків – ціла життєва історія, яку, сподіваємося, хочеться згадати: список заліково-екзаменаційних питань, обведених кружечками («Це я вже знаю!»), знаки питання на берегах («А це ще що?»), нервовий пошук «доброго» конспекту, розпитування однокурсників на зразок: «Багато додаткових питань?», «А скільки п’ятірок?», «Усі склали?», «Мобілками користувалися?» тощо. Найцікавіші ситуації стають «студентським фольклором», що його переказують старшокурсники тим-таки «першачкам» подеколи десятиліттями:))) Усе пережите – це вже історія...
Тепер настав День Вдячності своїм батькам за любов і підтримку, викладачам – за науку й пізнання таїни Слова, а також одне одному – за щиру дружбу, взаєморозуміння та радість спілкування впродовж навчання в університеті. Бо шляхетна вдячність – риса аристократичних душ!
Перший крок у професійне життя зроблено. А попереду – наступний, ще сміливіший, необхідний для самореалізації в сучасному конкурентному світі – продовження навчання в магістратурі, здобуття повної вищої освіти, професійне становлення.
Повірте, доля дуже щедра до тих, хто цілеспрямовано йде до своєї мрії!
Завзяття й упевненості, успіхів і молодечої енергії Вам, дорогі бакалаври,
на цьому шляху!
А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...
Слово «бакалавр» увійшло в ужиток у середньовічній Європі на означення студента, який успішно завершив навчання. Лексема ця походить із лат. baccalaureus, що колись була словосполученням bасса laureatus – ‘увінчаний гроном лавра’, де bасса – ‘гроно’, a laureatus (звідси – лауреат) – від lаurеа ‘лаврове дерево’ й ‘лавровий вінок’.
І хоч це слово здавна утрадиційнилося у закладах вищої освіти, проте насправді воно є результатом пізнішої перебудови, народноетимологічного переосмислення давнішого лат. haccalarius ‘фермер, землероб-орендар’, що його академік О.С. Мельничук уважав кельтським, а Ю.О. Карпенко – латинізмом. Перший компонент лексеми – уже згадане bасса, що означало не лише ‘гроно’ (початкове – гроно винограду, тому від цього слова походить також ім’я веселого бога Бахуса, Вакха), але й ‘галузка’ тощо. А другим, можливо, є лексема alarms (частіше в множині alarii) ‘допоміжні війська, флангові загони’ (від аlа’крило’ і ‘фланг, крило війська’). Недарма слово baccalarius означало колись ‘молодий рицар’ (М.М Шанський), адже молодого, недосвідченого в бою юнака ставили до флангової галузки війська. Отже, можемо констатувати історичний поступ «бакалавра» від військовика до землероба (після війни – за плуг) і далі – до студента (попрацював і пішов учитися), який здобув вищу освіту й був за це увінчаний лавром.
Засвідчену в словнику Бориса Грінченка народну найдавнішу форму «бакаляр» (як і білоруську бакаляр) узято безпосередньо з польської Bakalarz. До того ж український варіант фіксують писемні джерела, починаючи з XVI ст., пор. у тексті 1579 p.: «...маєтъ є. м. пани дядиная моя бакаляра статечного, который бы ихъ науки латинского писма добре учити могъ» [Тестамент Василя Загоровського, 1577 р. Режим доступу: http://litopys.org.ua/hrushukr/hrush513.htm]. У XIX ст. слово «бакаляр» в Україні уживали зі значенням ‘школяр’, ‘учитель’, ‘дячок’.
Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
