Портфоліо молодості, креативності й життєвих успіхів
ЧАСОПРОСТІР: 2017 рік, червень. Переддень комплексного державного іспиту з методики викладання української мови та літератури.
ПЕРСОНАЛІЯ: Вікторія Пуканюк, тодішня студентка IV курсу кафедри сучасної української мови філологічного факультету.
ПРЯМА МОВА:
«Надзвичайно швидко минули чотири роки навчання у стінах рідного філологічного факультету. І ось ми, без п’яти хвилин бакалаври, стоїмо, обійнявшись укупці, і відновлюємо в пам’яті чи не найкращі миті свого життя...
Згадується, як ще маленькими пуп’янками були всаджені в ґрунт ЧНУ. І хто б міг подумати, що нині ми станемо такими різнобарвними, яскравими і сповненими сонячного соку квітами?
Вересень 2013 року – це був початок сподівань і мрій, надій та віри в те, що «нове життя» в новому місті, далеко від дому й батьків, відкриє для нас безліч граней. Чи так воно сталось? Хтозна, проте кожен із нас, безперечно, зберіг у серці малесеньку частинку Чернівців назавжди.
Ми здружилися, мабуть, відразу, тільки-но нас віншували з гордим званням «102 академічна група філологічного факультету» і призначили куратора – доцента Романюк Тетяну Михайлівну. Абсолютно різні, індивідуальні, чи не з усіх куточків України, ми сплелися, неначе вінок із квітів на Івана Купала, в одну цілу й неповторну красу. Чи не найбільше нас об’єднала підготовка до Посвяти в студенти. Такий важливий і відповідальний день у житті кожного першокурсника! Ми разом складали текст пісні, яку згодом виконали на великій сцені, розігрували жартівливі фрагменти зі студентського життя, що його ледь-ледь встигли розсмакувати.
Загалом кожен тиждень непомітно змінювався місяцем, а той – семестром, які вплітались в щасливі роки... Час незмінно швидко рухався, а ми дорослішали, закохувались, писали десятки конспектів і читали сотні сторінок, знайомилися з новими викладачами та занурювалися в цікаві навчальні дисципліни, спецкурси, спецсемінари, брали активну участь у засіданнях наукового гуртка української мови... Наша група поступово зменшувалась, потім збільшувалась, знову зменшувалась і врешті-решт ми стали студентами IV курсу. Усе було за ці роки: і сміх, і сльози, і перемоги, і поразки...
І ось, коли ми стоїмо на порозі дорослого та самостійного життя, то не віриться, що ще так недавно були зовсім «зеленими», переляканими, із допитливими очима першокурсниками».
«Висловлюємо величезну подяку всім викладачам рідного філфаку, які щоденно вкладали в нас по зернині знання. Ми щиро віримо, що згодом буде що пожинати й Ви неодмінно пишатиметеся нами, як ми пишаємося Вашим даром творити життєві успіхи!»
Світлини – це скриньки для приємних спогадів, охоронці вічності в миті...
ЧАСОПРОСТІР: 2018 рік, кінець листопада. Після захисту магістрантами педагогічної та асистентської практик на розширеному засіданні кафедри.
ПЕРСОНАЛІЯ: Марина Чернюх (Некритюк), студентка VІ курсу кафедри сучасної української мови філологічного факультету.
ПРЯМА МОВА:
«Прекрасні емоції і спогади, які грітимуть душу завжди. Мені прикро, коли студенти кажуть, що навчання в університеті для них – це лише формальність, яка не залишає відбитку в житті. Філологічний факультет став для нас справжнім ДОМОМ, а наша кафедра - маленькою сім'єю! І я переконана, що кожен промінчик доброти від викладача, кожне мудре слово – це майбутній крок уперед для нас».
«Життєвий шлях кожного – це сотні різних людей і подій, які, здавалось би, нічого не змінюють у тобі, проте, озираючись, розумієш, що саме завдяки їм ти став СОБОЮ».
[Без післяслова. Бо тут саме чуття...]
Довідково
У слайдері репрезентовано світлини колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації, а нині нашої Alma mater, що їх автори – Сергій ОСТАПОВ та Олена СКЛЯРОВА – розмістили у вільному доступі.
Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
