Фінські уроки: Основне джерело натхнення – у взаємонавчанні

Інвестиції в учителів та викладання – замість тестів й інспектування – дають надзвичайні результати академічної успішності

 6 червня 2019 року за ініціативи Міністерства освіти і науки України в Чернівцях відбулася презентація фінського проєкту «НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ» («Learning together»), метою якого є підтримка реформи «Нова українська школа», допомога в розбудові «професійного капіталу» нашої держави. Окрім круглого столу на тему «Реалізація освітньої реформи у школах з румунською мовою викладання в Чернівецькій області», керівник проєкту Арто ВААКТОХАРІ, радник із питань освіти Посольства Фінляндії в Україні Юкка ТУЛІВУОРІ та регіональний експерт зазначеного проєкту Ірина УНГУРЯН, побували в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича для обміну унікальним досвідом щодо організації освітнього процесу у Фінляндії та в Україні.

Європейських колег передовсім цікавили змістові компоненти базових і вибіркових курсів з викладання української мови як державної в закладах загальної середньої та вищої освіти регіону, форми організації лекцій і практичних занять, ефективність проведення педагогічних практик, співпраця викладачів-філологів з Інститутом післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області. Арто Ваактохарі цікавився також, чим відрізняється викладання української мови для румунськомовних студентів й учнів.

З нашого боку, цікаво було дізнатися, чого може навчитися Україна з освітніх змін, запроваджених у Фінляндії (а фінська система освіти є однією з найуспішніших у світі, зокрема, посідає: перше місце – за показником рівня знань учнів та кількістю дітей, які люблять читати; друге – у сфері природничих наук, п`яте –  у галузі математики).

Знаєте, яким був перший пріоритет, на якому акцентував увагу п. Юкка Тулівуорі? – ДОВІРА ДО ВЧИТЕЛІВ, оскільки у Фінляндії немає шкільних інспекторів, різноманітних перевірок та методичних консультацій, а паперова тяганина зведена до мінімуму. 

Про інші переваги фінської освіти йдеться в цікавому виданні: Пасі САЛБЕРҐ «Фінські уроки. 2.0», що її переклав з англійської А. Р. Шиян (Харків : Ранок, 2017. – 240 с.). Книгу обов`язково треба прочитати українським керманичам, оскільки вона відкриває новий вимір освітніх дебатів. Фінляндія сформувала  сильну систему державних шкіл (на противагу американським чартерним школам із приватним управлінням або ваучерам для релігійних шкіл) і розпрацювала високі стандарти здобуття вчительського фаху. Фінська школа – це територія, вільна від стандартизованих тестувань із високою ставкою відповідальності вчителів й учнів. Пасі САЛБЕРҐ назвав рух за тестування й вибір шкіл МІКРОбом – Міжнародним Каноном Реформ Освіти. 

«Якщо Україна хоче й надалі підтримувати імунітет до МІКРОба, то найкраще це зробити шляхом систематичного поглиблення професіоналізму в системі освіти. Для цього потрібно зробити впевнені кроки на трьох рівнях. По-перше, професія вчителя повинна опиратися на науково й дослідно обґрунтовану базову підтримку, що забезпечить усім учителям дослідницьку обізнаність. Учителі мусять мати можливість читати професійні й наукові статті та книжки так само, як лікарі й економісти, для постійного оновлення й поглиблення своїх знань і вмінь. По-друге, директори шкіл мусять мати якісні й сучасні знання про управління школами та про рушійні сили глобального реформування освіти. Крім того, керівники шкіл мають бути гарантами захисту своїх шкіл від поганих невігласних цілей. Нарешті, освітні управління найвищого рівня мають цікавитися останніми науковими дослідженнями й бути постійно поінформованими про те,  як функціонує система освіти і що відбувається у школах у цілому світі» [с. 239].

Основні «кити» освіти у Фінляндії:

1. Безкоштовність не лише освіти, а й підручників, канцелярських товарів, іншого приладдя, екскурсій та шкільних поїздок, харчування, шкільного транспорту. Окрім того, будь-який збір коштів з батьків суворо заборонений.
2. Рівність шкіл, тобто однакове забезпечення всіх освітніх закладів країни обладнанням і системою освіти, пропорційним фінансуванням. І хоча в найбільшій школі країни вчиться понад 900 учнів, а у найменшій – 11, умови навчання всюди рівноцінні. У Фінляндії діє лише 10 приватно-державних шкіл, але умови навчання в них відрізняються від державних лише використанням різних методик викладання, а також наявністю більшого вибору іноземних мов для вивчення.
3. Рівність навчальних дисциплін: у Фінляндії негативно ставляться до класів із поглибленим вивченням тієї чи тієї дисципліни. Але є змога формування спеціалізованих класів – за певної кількості обдарованих в окремій галузі дітей.
4. Рівність батьків. Наприклад, питання про соціальний статус та професію батьків учителям дозволено ставити лише в разі гострої необхідності, тоді як анкетування та опитування з цього приводу заборонено.
5. Правова рівність учнів. Фінських учнів не ділять на «хороших» чи «поганих», «здорових» або «з особливими потребами»; немає також поділу на класи за вподобаннями чи уміннями. Батькам це дає змогу зрозуміти, що їхня дитина – особистість, яку й вони не мають права ображати.
6. Рівність вчителів як наставників. Відповідно до фінської системи освіти вчителі повинні бути об’єктивними до своїх учнів: жодних «улюбленців» та «своїх класів». Будь-які відхилення від цього правила загрожують учителю звільненням (до речі, педагоги працюють згідно з однорічним контрактом, який щоразу потрібно поновлювати; на одне місце претендують іноді до 12 фахівців зі ступенем магістра або вченим званням професора). А втрачати в цьому разі є що, оскільки зарплата помічника починається від позначки 2500 євро, учитель повного робочого дня може отримувати до 5000 євро. Свою кваліфікацію вчитель підвищує самостійно через самоосвіту.
7. Індивідуальний підхід. Для кожного учня педагог створює окремий навчальний план, починаючи від підбору підручників, закінчуючи переліком завдань різного ступеня складності для розв’язання на уроці та вдома. Учитель навіть прописує кількість часу для виконання домашнього завдання. Відповідно до рівня навчального плану й оцінюють уміння та навички кожного школяра, а в разі потреби фінські учні отримують додаткові заняття (на відміну від популярного в Україні репетиторства) від власних учителів у позаурочний час.  
8. Прагматизм і практичне спрямування навчання. Замість того, щоб змушувати «зубрити» теорію, вчителі показують, як ефективно використовувати довідники, калькулятори, Інтернет тощо для розв’язання життєвих проблем.  
9. Довіра до учнів. У дорослому світі панує думка, що дитина сама може обрати необхідне для себе. Наприклад, якщо в класі переглядають документальний фільм, а дитині він не цікавий, школяр може читати книгу. До того ж учителі не пояснюють під час уроків нових тем – усе є в підручнику, де учні повинні знайти та виокремити інформацію самостійно. Також педагоги й адміністрація школи не втручаються в особисті конфлікти між дітьми, даючи їм змогу розібратися в ситуації самостійно.
10. Добровільність у навчанні. Якщо учень не зацікавлений в освіті або немає до цього здібностей, його навчання закінчується після 9 класу (залишатися на повторний курс у Фінляндії не соромно). При цьому увагу школяра сконцентрують на певній технологічно нескладній професії (практичній діяльності) та не будуть завалювати «двійками». У цьому фіни й бачать завдання середньої школи: виявити, чи йти дитині вчитися далі в ліцей, чи корисніше вступити до професійного училища. Прикметно, що обидва освітні вектори в країні однаково високо цінують. 

Інші «родзинки» фінської школи, про які варто знати:

•  навчальний рік складається з 190 робочих днів. Навчання відбувається тільки в одну (денну) зміну, а по суботах і неділях школи не працюють. Робочий день учителя триває з 8.00 до 15.00. Крім проведення уроків, дві години на день – консультації для учнів, зустрічі з батьками, підготовка до завтрашніх занять, спільні з дітьми творчі проєкти, педради;
• учителі не практикують опитування і роботу учнів «біля дошки». Під час уроку всі виконують завдання самостійно, а вчитель та його помічники контролюють і допомагають школярам. Іспити по завершенні навчального року не обов’язкові, але якщо їх заплановано, то учень може приносити будь-які довідники, книги, користуватися Інтернетом, адже важливо не кількість завчених текстів, а чи вмієш користуватися допоміжними навчальними засобами або Мережею для розв’язання поточних проблем;
• учні можуть писати в зошитах олівцем і стирати написане хоч сто раз;
• до третього класу учнів не оцінюють ні за якими критеріями чи показниками. З третього по сьомий клас використовують лише усні оцінки: «добре», «задовільно», «чудово», а вже далі діє десятибальна шкала оцінювання;
• школи використовують електронні щоденники учнів, куди вносять не лише оцінки дитини, а й інформацію про відвідування занять, поведінку, коментарі вчителів, психолога, працівника з профосвіти тощо. Самі ці оцінки не відіграють важливої ролі для вчителів та школи, а для школяра є лише стимулом для досягнення мети та здобуття нових знань;
• уроки на свіжому повітрі – невід’ємний складник фінської школи, навіть на кожній перерві вчителі виводять дітей «ковтнути кисню». А ще учні майже не отримують домашніх завдань: батькам замість навчання вдома рекомендують сходити з дітьми в музей, галерею, на пікнік, у басейн тощо.

Довідково

Проєкт «Фінська підтримка реформи української школи» –  двостороння ініціатива Уряду Фінляндії та Міністерства освіти і науки України. Його впровадження відбувається в межах угоди між Україною та Фінляндією, що була ратифікована 2018 року. Документом передбачено надання 6 млн. євро безповоротної допомоги впродовж 4 років для втілення пріоритетних завдань Нової української школи. Фінансовий гарант –  Міністерство закордонних справ Фінляндії за сприяння компанії FCG International та Гельсінського університету.

Матеріали підготувала:

доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА