Марія Голянич. Словникове огранення рідного слова
Словник був і залишається не лише вмістищем різнопланової інформації, а й стимулом для наступних наукових пошуків (Павло Гриценко)
«Діалектологічних словників завжди бракуватиме, бо ніколи не можна зафіксувати все розмаїття територіального мовлення: то – бездонне море слів, значень, словосполучень, морфологічних і фонетичних форм. Лексикографічні роботи з діалектного мовлення повсякчас будуть актуальні, адже в них – минувшина, сучасність і майбутнє великої мови видатного народу» (А. А. Сагаровський, Г. Н. Карнаушенко).
У цьому аспекті нова лексикографічна праця «Мовний портрет села Тюдів» Марії Іванівни ГОЛЯНИЧ, доктора філологічних наук, професора кафедри української мови ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», – цінний внесок у діалектне словництво.
Ґрунтовний, ошатно оформлений фоліант (1000 с. !!!), корінець якого авторка прикрасила фрагментом вишитої бабусиними руками сорочки, – то не лише нерукотворний пам’ятник бáтьківщині, а й гідний пошанівок кільком поколінням тюдівців: своїм батькам (Анні й Іванові), бабусям (Настуні та Марії), прабабусі (Парасці), близьким і далеким родичам, сусідам, «верстакам і верстачькам», знайомим – усім односельцям, що з ними Марія Іванівна мала змогу спілкуватися і пізнавати особливий «вияв гуцульського світу, мовної практики гуцулів, у якій відбито мовомислення горян, їхні морально-етичні категорії, оцінки предметів і явищ, дій» (с. 11). «Віддаю шану і тим, хто вже «пішов у вічний світ», однак їхні розповіді, діалоги, жарти, повчання, іронію, голоси й інтонацію я намагалася зберегти й передати в словнику», – зазначила п. Марія в передмові «А шо тудá колó вас видáти і чювáти?», а в «Додатках» уяскравила незабутні постаті найдорожчих людей.
Наукову новизну емпіричного матеріалу актуалізував науковий редактор видання й автор передмови «Просторінь народного слова Гуцульщини» Павло Юхимович ГРИЦЕНКО, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України:
«Для донесення до читача неповторності гуцульського мовлення професор Марія Іванівна Голянич зосередилася на говірці рідного села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області, яка не потрапила до мереж відомих лінгвістичних атласів, не була відтворена в жодному з діалектних словників чи докладних монографічних описах. Тому інформація про говірку с. Тюдова, зібрана й упорядкована М. І. Голянич у вигляді словника, має особливу цінність: це перша спроба ввести в науку ще одну просторову координату мовного розмаїття Гуцульщини, спроба значно удокладнити вже відомі свідчення про гуцульський діалект».
За творчим задумом авторки, Словник на початках мав бути однотомним, проте в процесі укладання реєстрової частини Марія Голянич, так би мовити, «відійшла» від утрадиційненого в діалектній лексикографії підходу: «Природні умови проживання горян, їх господарська діяльність, традиції, обряди, вірування, ціннісні орієнтири – все це відтворено говіркою як неповторна мовна картина світу, у якій важливе місце займають і окремі лексеми, і стійкі звороти, і усталені мікроконтексти-оповіді» (с. 11). Цей та інші чинники спонукали мовознавицю до видання двокнижжя – перший том, що 2018 року вийшов друком у видавництві «Лілея-НВ» (м. Івано-Франківськ), репрезентує різнорівневі одиниці (заголовні літери А–М), а другий, теж обсягом близько 1000 сторінок !!!, охоплюватиме літери Н–Я. Без сумніву, авторська концепція діалектологічного дослідження значно розширила коло зацікавлених читачів, із-поміж яких мовознавці та літературознавці, фольклористи й етнографи, історики і краєзнавці, письменники та журналісти, учителі та студенти. До того ж широке залучення до словникових статей діалектних контекстів, а не традиційне для лексикографічних праць використання коротких ілюстративних цитат, увиразнюють синтагматику слів, забезпечують ґрунт для парадигматизації вербальних компонентів, вивчення способів конструювання висловлень та стилістичну нюансорику народної фрази.
Упадає в око те, що в Словнику всі три типи одиниць – лексеми, фраземи та різні за обсягом наративи – представлено панорамно й повно, у широкому культурологічному контексті, з лексико-граматичними і прагматичними маркерами, з опертям на особливості наголошування, що дає змогу не тільки увиразнювати важливі структурні риси говірки, супроводжувати їх необхідними ремарками-коментарями, а й передавати «поліфонію, лад і дух народного мовомислення, відтак – закарбовані в щоденному й звичному мовленні широкі світи поза людиною і людину як центр світобудови» (П. Гриценко, с. 7).
Глибока обізнаність із говіркою, багаторічне збирання матеріалу та його лексикографічне опрацювання за допомогою різних прийомів (у розмові Марія Іванівна часто наголошувала: «Я оце пригадала, як моя бабуся казали...» або «Тітка оповідала, що...», або «Так сусідка мовить, але я не називаю її імені, бо то в селі, знаєте, один одного добре знають...» і под.) – ось запорука точності тлумачення кожного слова чи виразу.
Словникова стаття охоплює реєстрове слово в початковій формі, пояснення його значення, ілюстрацію – фрагмент говіркового мовлення, у якому наявна відповідна лексема. Усі словникові статті, розміщені за алфавітом, удоступнюють великий пласт лексики, передовсім пов’язаний із господарською діяльністю жителів села, обрядодіями, рисами характеру людини, позначенням часу тощо, презентують ситуації природного спілкування її носіїв, неповторну духовну й матеріальну культуру регіону. Наприклад:
Кожен діалектний словник – важливе джерело матеріалу, необхідного насамперед
для пізнання причин і глибини просторової диференціації мови,
встановлення етимології та історії лексики, з’ясування закономірностей
відтворення картини світу народною мовою (П. Гриценко)
P. S. Суттєвою вадою всього українського діалектно-лексикографічного поступу є його раритетність. Праці публікують, але вони, на жаль, не потрапляють до широкого кола зацікавлених читачів. У цьому аспекті «Мовний портрет села Тюдів» – не виняток ((( Наклад книги обмежений, але, зі слів Марії Іванівни, після видання другого тому електронна версія Словника «прикрасить» книжкову колекцію всіх поціновувачів рідного слова!
Довідково
Село ТЮДІВ (Косівського району Івано-Франківської області) засноване в середині ХVІ століття, станом на 2017 р. у селі 796 дворів, де проживає 2060 осіб; площа села – 796 га. Його сучасні мешканці увібрали у свою мовну практику досвід багатьох поколінь мово користування, надбання місцевої мовотворчості, здобутки не лише сусідніх гуцульських говірок, а й буковинських і покутських.
Бібліографія:
ГОЛЯНИЧ М. І. Мовний портрет села Тюдів. Словник. У 2-х т. Том 1 А–М / Марія Голянич. Івано-Франківськ : «Лілея-НВ», 2018. – 1000 с.
Науковий редактор:
ГРИЦЕНКО П. Ю., доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України.
Рецензенти:
РУСНАК Н. О., доктор філологічних наук, професор кафедри сучасної української мови (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича);
БІГУСЯК М. В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови (ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»).
Дорога Маріє Іванівно!
Абéсте дýжі булú / шо ви так фáйно оц:ý робóту зробúли!!!
Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
