Феномен думки й мовостилю Павла Загребельного
Нести традицію. В цьому – тривалість і вічність держави і її люду (Павло Загребельний)
Один із найвідоміших українських письменників другої половини ХХ – початку ХХІ ст., Павло Архипович Загребельний вражає будь-якого читача своєю ерудицією, неординарним, глибоко філософським поглядом на події минулого й сьогодення. Ще за життя письменник став класиком української літератури, її флагманом і керманичем. А для викладачів і студентів Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара постать Загребельного особливо знакова, адже він – випускник цього знаного в Україні закладу вищої освіти, що 2018 року гучно відсвяткував своє 100-річчя.
«У чому полягає феномен індивідуальної мовотворчості прозаїка? У який спосіб у конкретному мовному дискурсі вербалізовано фрагменти його картини світу?», – такі запитання постали перед Наталією Сергіївною ГОЛІКОВОЮ, доцентом кафедри української мови ДНУ імені Олеся Гончара, а бажання віднайти відповіді на ці та інші актуальні питання спонукали невідкладно взятися за дослідницьке перо.
.Теоретичним підґрунтям для авторки стали спостереження Світлани ЄРМОЛЕНКО щодо вивчення індивідуального стилю письменника «у двох аспектах: історія української літературної мови (внесок письменника в літературну мову) і мова художньої літератури (інтерпретація естетичної функції мови)» (Єрмоленко С. Я. Стиль індивідуальний // Українська мова : енциклопедія / редкол. : В. М. Русанівський [та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2004. – 2–ге вид., випр. і доп. – С. 652). Утім, комплексне дослідження мовних маркерів ідіолекту П. Загребельного довели: колоритні виражально-зображальні засоби його прози – «це не лише феномен індивідуальної мовотворчості, а й невичерпне джерело збагачення літературної мови».
Отож Наталія ГОЛІКОВА чітко визначила мету монографічного опису – структурувати художній дискурс П. Загребельного за стилістичними функціями слово- й текстотворення і за когнітивними моделями концептів. Реалізація мети зумовила опрацювання репрезентативної джерельної бази – 22 прозових творів, на основі яких визначено релевантні ознаки авторських стилістем («мовних одиниць, які, функціонуючи в художньому творі, крім номінативного, мають стилістичне значення, репрезентоване нашаруванням додаткових смислів і зумовлене індивідуальною мовотворчістю») і різнотипних індивідуалізмів, що дають змогу оприявнити художній дискурс видатного українського письменника як цілісне світоглядно-культурне й літературне явище.
Монографія має чітку й логічну композицію та охоплює сім структурних частин: «Передмову», три основні розділи (1. «Лінгвостилістика мовотворчості П. Загребельного», 2. «Лінгвокультурні та етномовні знаки-стилістеми в художньому дискурсі П. Загребельного», 3. «Лінгвокогнітивний простір художньої прози П. Загребельного»), «Післямову», «Список бібліографічних посилань» (513 найменувань), «Список лексикографічних праць» (20 позицій), «Список джерел фактичного матеріалу», «Додатки» (текстові фрагменти до кожного розділу, що увиразнюють специфіку стилістем у широкому контексті).
У першому розділі монографічного дослідження на надійному методологічному ґрунті Наталія Сергіївна детально схарактеризувала в прагмастилістичному аспекті константні стилістеми ідіолекту П. Загребельного: метафори, потенційні й оказіональні слова, оказіональні сполучення слів, епітети-композити, оксиморони, кольороназви, порівняння тощо. Акцентуємо: багатство дібраного, систематизованого та дослідженого авторкою емпіричного матеріалу вражає скрупульозністю його опису. Особливо цікавим є репертуар лінгвопрагматичного потенціалу стилістем, що функціонують як контекстуально реалізовані протиставлення або асоціативні зближення. Глибокий аналіз різнотипних антонімів і синонімів із виявленням прагматичних компонентів у структурах їхніх лексичних значень дав авторці змогу різнобічно увиразнити семантико-стилістичні можливості цих складників художнього дискурсу. А прецінь поділяємо думку п. Голікової: «Вертикальний контекст мовотворчості П. Загребельного пронизує немало узвичаєних – лексичних і граматичних – лінгвальних одиниць, що потребують подальшого дослідження як смислово значущі маркувальні засоби мовостилю письменника» (с. 346).
Другий розділ монографії оприявнює інтелектуалізацію художнього мовлення П. Загребельного через уведення в текстовий масив різнотипних «запозичень»-інтертекстем (цитат та імен), етномовних знаків – фольклоризмів (фразеологізмів, паремій, народних пісень) і міфологем. Заслуговує поцінування розпрацьована за різними критеріями авторська типологія інтертексем: за текстовим походженням, лінгвостилістичним і прагматичним потенціалом тощо. Увесь пласт «чужих слів» відбиває ерудицію, активну життєву позицію письменника в лінгвокультурному універсумі.
Однією з переваг рецензованого дослідження, як на нас, є докладний і оригінальний аналіз структури семантико-асоціативних полів визначальних шістьох лінгвокультурних концептів (третій розділ). Наталія Сергіївна дійшла аргументованого висновку: «Концептосферу мовотворчості прозаїка формують не лише антонімічні концепти, що організовують еквіполентні мисленнєві категорії свій – чужий, сучасне – минуле, село – місто, опрацьовані в монографії, а й багато інших лінгвокогнітивних складників, що репрезентують надзвичайні глибини авторського мовомислення, – афоризми, мислеобрази, слова-символи тощо» (с. 346).
Актуальність, наукова новизна, теоретична і практична цінність книги не викликають сумнівів та сприятимуть розв’язанню пріоритетних проблем стилістики української мови, лінгвістики художнього тексту, дискурсології, лінгвопрагматики та когнітивної лінгвістики, оскільки Н. С. Голікова в межах лінгвостилістичного наукового поля удокладнила новітню авторську концепцію дослідження сукупності індивідуально-авторських одиниць, які маркують ідіолект письменника, у комплексі їхніх внутрішньо- та зовнішньомовних ознак.
Безумовно, монографія зацікавить широке коло читачів: мовознавців і літературознавців, викладачів і вчителів, аспірантів і студентів закладів вищої освіти.
Щиро вітаємо Наталію Сергіївну Голікову з виходом у лінгвістичний світ
фундаментальної монографічної праці, з успішним захистом дисертації та
присудженням наукового ступеня доктора філологічних наук!
Нехай і надалі Вашим науковим вектором будуть заповітні слова Павла Загребельного:
«Словом промовляють до тебе народ, історія, культура, честь, гідність, майбуття.
Скористайся ж цього слова, влови й передай поезію думки, перегук абстрактних понять,
гнучкість і ніжність визначень, мальовничість найменувань, енергію дієслівних многочленів,
високу свободу розкутого сміху, іронії, дотепу, жарту».
Хай завжди супроводжує Вас, вельмишановна мовознавице, зоря успіху й Боже благословення!
Довідково
Голікова Н. С. Мова художньої прози Павла Загребельного: від слова до концепту [Текст] : монографія / Наталія Сергіївна Голікова. – Дніпро. : Акцент ПП, 2018. – 432 с.
Відповідальний редактор – Попова І. С., доктор філологічних наук, професор (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара).
Рецензенти:
Бибик С. П., доктор філологічних наук, професор (Інститут української мови НАН України);
Вокальчук Г. М., доктор філологічних наук, професор (Рівненський державний гуманітарний університет);
Корольова В. В., доктор філологічних наук, доцент (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара.
P.S. Ми не ставили собі за мету писати докладну рецензію на працю Н. С .Голікової, оскільки її монографічне дослідження ґрунтовно проаналізували метри української лінгвостилістики:
Світлана Яківна ЄРМОЛЕНКО, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувач відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України: Під лінгвостилістичним мікроскопом – художній дискурс Павла Загребельного. Рецензія на монографію: Голікова Н. С. Мова художньої прози Павла Загребельного: від слова до концепту : монографія. Дніпро : Акцент ПП, 2018. 432 с. Українська мова. 2018. № 4. С. 125 – 128.
Костянтин Юрійович ГОЛОБОРОДЬКО, доктор філологічних наук, професор, декан українського мовно-літературного факультету ім. Г. Квітки-Основ’яненка, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: Художня мова Павла Загребельного в сучасній лінгвістичній інтерпретації (Голікова Н. С. Мова художньої прози Павла Загребельного: від слова до концепту : монографія. Дніпро : Акцент ПП, 2018. 432 с.). Лінгвістичні дослідження : зб. наук.праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Харків, 2018. Вип. 49. С.102 – 104.
Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
