«Ще в моєму житті недожаті літа, недоспівані мрій октави...»: біобібліографія професора Наталії РУСНАК

Хай мудрість літ не стане тягарем! Нехай душі не вигасне зіниця! Хай повниться до краю день за днем добра і щастя золота криниця!

 Замість передмови

Зеніт відпускного періоду. На філологічному факультеті лише декан і голови фахових і предметних комісій – вступна кампанія ж бо! І раптом – на порозі кафедри усміхнена й щаслива Наталія Олександрівна РУСНАК. Щаслива, адже в університетській типографії вийшла друком нова книга «Діалектологічно-фольклорні матеріали говірки с. Южинець Кіцманського району Чернівецької області» (у співаторстві з О. В.  Піцик, В. В. Ковач, Н. О. Руснак, Ю. М. Руснак, Є. Д. Квітень). Щиро привітавши колежанку з ошатним виданням, що пахне свіжою фарбою, дипломатично, на хвилі наукового успіху авторки, запрошую до розмови про початки її професійного росту.., перспективи наступного навчального року.., щоб у такий спосіб зібрати якомога більше інформації для ювілейного біографічного нарису. Тішуся безмежно своєю винахідливістю, а в пам’яті вже спалахують поетичні рядки непересічного буковинського письменника Віталія КОЛОДІЯ зі збірки «Слова осипалися з літа»: «Далекі спогади – і ждані, і неждані… / Щоб заяріло в серці осяйнім / Таке жагуче і солодке щось… / Щоб мріялось, любилось і жилось…». Але Наталія Олександрівна несподівано й ґречно обриває мою ліричну ідилію: «Олено, я розумію: ти як керівник маєш «відреагувати» на мій ювілей, але ж ти знаєш, я не люблю пишних імпрез на свою честь...». Так моя «стратегія і тактика» в одну мить зазнала поразки))), і тому в подальшому викладі йдеться лише про те, що віднайшла в особовій справі Ювілярки, кафедральних звітах про наукову роботу й що достеменно знаю про неї, бо вступила на філфак на рік раніше. Позитив ситуації: мій допис – стовідсотковий сюрприз для Наталії Олександрівни))) Отож «далекі спогади – і ждані, і неждані»…

У благодатну пору між Маковеєм і Великим Спасом, коли «у звіданні добра і чистоти єднається із яблуком росина…» (В. Колодій), – 16 серпня 1959 року – на Буковині, у селі під колоритною назвою Веренчанка, з якого у великий світ пішли наші пріснопам’ятні Дмитро МАКАГОН та його донька Ірина ВІЛЬДЕ, народилася дівчинка. То була свята неділенька, а в народі кажуть: «Дитина, народжена в неділю, – щаслива дитина». Істинно ТАК, але якими дарами, окрім того, ощедрив Господь новонароджену? З’ясуймо разом.

ЧАСОПРОСТІР УРОДИН. Тут не обійтися без короткого екскурсу в історію, щоб зрозуміти, соки якої землі живили дитячу душу Наталки. Першу письмову згадку про село, у центрі якого виявлено залишки двох ранньослов’янських поселень черняхівської культури (II–VI століття н. е.), датовано 1589 роком, коли за грамотою молдавського господаря воно було передано поміщикові Ончулу Веренчулу.

За народними переказами, на місці села колись був хутір, де жила майстриня-ткаля, що виробляла чудові барвисті верені, тобто рядна (здебільшого з вовни або переткані вовною [СБГ, с. 49]). Люди з навколишніх сіл ходили до неї милуватися дивовижними виробами, мовлячи, що ідуть до «Веренчі». Згодом ця назва змінилася й утрадиційнилася як Веренчанка.

Від столиці свого дитинства і своїх талановитих земляків дівчинка перейняла залюбленість у барвисте народне слово, серце чисте, розум гострий, дотепність до всякого діла. Люблячі батьки нарекли її «Наталія», можливо, тому, що це було незадовго до 8 вересня – Дня Ангела всіх Наталочок.

«ЩО В ІМЕНІ ТОБІ МОЄМУ...». Науковці констатують, що благозвучність, наявність архетипів, пов’язаних у культурі з власним іменем, – усе це чинники, які вплинуть на дитину в процесі дорослішання та формування особистості. Ім’я НАТАЛІЯ (грец. Ναταλία) – «дарована, рідна, благословенна» – для немовляти з Буковини знакове. Одна з версій, що походить воно від рідкісного чоловічого варіанта «Наталій», а інша – має єврейське коріння від імені «Натан». Отже, ім’я концентрує чоловіче начало (Ната-) – рішучість, цілеспрямованість, гострий розум, схильність до аналізу, здатність брати відповідальність на себе, не боятися труднощів, – а також жіночу сутність (-лія) – ніжність, делікатність, уміння співчувати й радіти чужим успіхам, виняткову інтуїцію, практичність… Це наймення – духовний талісман і енергетичний центр для Наталії Олександрівни, а ще дарунок від батьків і старшого брата ПЕТРА...

КРЕВНА РОДИНА. «Я, Руснак Наталія Олександрівна, народилася в сім’ї селян…». Так у відділі кадрів університету писала Наталія автобіографію. Рядок за рядком. Тонким жіночим почерком.., зазначаючи основні віхи свого життя.Тато – ВОРОНА ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ – й мама – КАТЕРИНА ГАВРИЛІВНА – наділили донечку розумом і красою, а найвищі вершини – доктор філологічних наук, професор – це все власні «солодкі спасівські плоди», оскільки кожне написане слово, надрукована книга вистраждані й освячені щоденною мозольною працею, жагою пізнання.

Для Наталії доля не поскупилася на щедрий дарунок – бути в парі з красивим і мужнім чоловіком МАНОЛІЄМ ВАСИЛЬОВИЧЕМ РУСНАКОМ (яке ж колоритне це суто буковинське ім’я!), з яким 14 травня 1978 року ступила на весільний рушник. Живучи в мирі та злагоді, торік подружжя відсвяткувало рубінове весілля! Нині п. Манолій – член Спілки художників України, який працює в галузі художньої обробки металу, Заслужений майстер народної творчості України, учасник всеукраїнських і закордонних виставок, один із засновників Митківського музею культури, мистецтва та побуту (с. Митків Заставнівського району Чернівецької області – то його мала батьківщина. – О.К.).

[В одному соціологічному дослідженні нещодавно прочитала таке: «Жінки, які працюють в науці, наражаються на гендерні перепони, що нині стають усе очевиднішими тим, чим вище вони піднімаються кар’єрними сходами, на вершині яких здебільшого домінують чоловіки. Стереотипно вважають, що роль жінки в науці, як і в житті, – асистувати та підтримувати чоловіка – бути, так би мовити, за «його спиною», його «тилом». Саме цей стереотип формує невпевненість жінки у виборі творчої професії та змушує її залишатися на «другорядних ролях», бо вона побоюється скептицизму чоловіка й навіть неприйняття своєї активної позиції». У сім’ї Руснаків зазначений вище гендерний стереотип «не працює», оскільки Манолій Васильович завжди підтримує творчі плани Наталії, пишається її професійними здобутками (для жінки-науковця це вкрай необхідно!)].

Важливою константою в житті родини Руснаків є те, що вони посадили не одне дерево, у любові та взаєморозумінні зростили й добре виховали двох гарних дітей – ЮРІЯ (1979 р. н.; син закінчив економічний факультет Чернівецького університету, обіймав посаду викладача в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету) та ЮЛІЮ (1985 р. н.), яка пішла маминою стежиною, успішно захистивши під керівництвом проф. Ніни Василівни ГУЙВАНЮК кандидатську дисертацію «Лексика родинних обрядів у буковинському діалекті» (2010 р.). Тепер Юлія Маноліївна – доцент кафедри суспільних наук та українознавства Буковинського державного медичного університету.

Прекрасна дружина, турботлива мати, ласкава бабуся, Наталія Олександрівна обдаровує кожного теплом, ніжністю й розумінням, знаходить час створити затишок біля домашнього вогнища, мов ангел-охоронець, дбає про свою родину; світить зорею для чоловіка її увага та доброта.

Уже майже чотири рочки лунає в затишній оселі Манолія та Наталії дзвінкий дитячий сміх улюбленої онучки ВІКТОРІЇ, яка ввібрала в себе кращі риси не лише своїх батьків – МАКСИМА та ЮЛІЇ, але й «досвідчених» матусі й татуся – Großmutter і Großvater))) Наприклад, коли Вікуся-переможниця хоче чогось особливого, то вона не плаче, не тупає ніжками, а зазираючи в люблячі очі, каже: «Хочу порадитися з тобою (!!!), чи можна мені погратися зі смартфоном». Уявляєте, яку силу волі треба мати, щоб відповісти «ні»? )))

Але повернімося до 1966 року, коли Наталка підросла й пішла до першого класу новозбудованої Новоселицької СШ № 3 (див. фото нижче).

УЧИТЕЛІ. У 1965 році керівництво школи прийняли енергійні, видатні своєю педагогічною майстерністю ПИРОЖЕНКО Тамара Дмитрівна (директор) і ДОГОТАРЬ Олександр Миколайович (завуч), під натхненною орудою яких навчальний заклад у ті часи був єдиним в області, що його за підсумками змагання нагороджено «Пам’ятним знаком». Прикметно також, що в цій школі діяв історико-етнографічний музей села, створений учителем Григорієм ДЕМ’ЯНОМ. Учні любили бувати в музеї, колекцію якого місцеві жителі охоче поповнювали старожитностями: жіночим та чоловічим одягом, предметами побуту, знаряддями праці тощо. Родинне спілкування, атмосфера успіху в школі, високий авторитет учителів, любов до книги – усе це суттєво позначилося на формуванні філологічних здібностей Наталії Олександрівни, на її широкому зацікавленні світом крізь призму діалектології, етнолінгвістики та лінгвокраєзнавства.

ALMA MATER. По завершенні навчання в школі (1974р.). стала студенткою престижного Чернівецького музичного училища (нині – Чернівецьке училище мистецтв імені Сидора Воробкевича), в історію якого золотими літерами вписано імена славетних випускників: Євгена САВЧУКА (народний артист України, головний диригент і художній керівник Державної академічної капели «Думка»), народних артистів Миколи МОЗГОВОГО, Софії РОТАРУ, Степана САБАДАША, Юрія ГІНА, Павла ДВОРСЬКОГО та ін., заслуженого артиста Івана МИКОЛАЙЧУКА, Петра ПРИЙМАКА…

Одержавши в 1978 році свідоцтво музучилища, працювала викладачем по класу фортепіано й концертмейстером у Новоселицькій державній дитячій музичній школі (2018 року Новоселицька музична школа імені Миколи Мозгового відзначила своє 60-річчя), але прагнула здобути вищу філологічну освіту. І ось у 1981 році за результатами успішного складання чотирьох іспитів – російської мови та літератури (письмово й усно), іноземної мови та історії – вступила на філологічний факультет Чернівецького державного університету (денна форма навчання), де впродовж 5-ти років опановувала фах «Філолог. Викладач». Так здійснилася мрія про навчання в колишній резиденції митрополитів Буковини і Далмації. А музика...  вона не стихла. Лише змінила обертони. Забриніла в українському СЛОВІ.

А вчитися було в кого, адже на факультеті викладали ті, хто створював фундаментальні філологічні праці (проф. Волков А. Р., проф. Іванюк Б. П., докторант Червінська О. В., проф. Звєрєв А. Д., доц. Бобер Е. Я., доц. Дащено О. І., доц. Плужнікова Т. І., (майбутній куратор академгрупи), проф. Звєрєва Л. І., доц. Федорищев В. Є., проф. І. І. Слинько, доц. Герман К. Ф., проф. Лесин В. М., проф. Мельничук Б. І., доц. Юрійчук М. І., доц. Івасюк М. Г., доц. Добрянський А. М. та ін.), тут вирувало море теоретичних дискусій на кафедральних і факультетських науково-методичних семінарах, лінгвістичних гуртках молодих науковців, наукових конференціях.., одним словом, під величавими склепіннями панувала атмосфера комфортного розвитку наукових здібностей викладачів, аспірантів і студентів.

За всі роки навчання Наталія виявляла високу відповідальність, наполегливість і цілеспрямованість. Серед інших студентів вирізнялася багатством моральних якостей, повагою до своїх однокурсників і викладачів. Які ж зустрічі приготувала їй Доля? 

Перед чернівецькими мовознавцями стояла нагальна проблема – створення джерельної бази для діалектологічних студій української та російської мов. Зокрема, дослідження буковинських говірок і говірок російських поселень на Буковині розпочалося ще наприкінці 40-х років, після Республіканської діалектологічної наради в Києві (1948 р.). У 80-ті роки провідні професори та доценти кафедр української та російської мов (К. Ф. Герман, І. І. Слинько, К. М. Лук’янюк, В. А. Прокопенко, О. С. Біла, В. Є. Бузинська, В. І. Столбунова, Є. Я. Павлюк, Ю. Г. Скиба,  В. І. Кузнєцов та ін.) організували серйозну наукову роботу з вивчення говорів Північної Буковини й міжмовних російсько-українсько-молдавських контактів, до якої залучили викладачів, аспірантів і студентів кафедр. Серед таких зацікавлених студентів була Наталія Руснак, яка ще зі шкільної лави добре знала всі три мови (Новоселиця – багатомовний районний центр Чернівецької області. – О. К.). Особливий струмінь у тодішнє студентське життя вносили діалектологічні експедиції, під час яких другокурсники збирали в польових умовах діалектологічні матеріали. Самостійна науково-пошукова робота заохочувала до поглиблення знань із діалектології, загострила відчуття СЛОВА, розкривала таємниці народних говорів.

У цей період перетнулися життєві шляхи Учителя й Учениці: здібну студентку ІІ курсу помітила Олександра Сергіївна БІЛА. Випускниця Чернівецького університету (1963 р.), О. С. Біла 15 лютого 1973 р. на засіданні Ради Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні під керівництвом Т. В. НАЗАРОВОЇ захистила кандидатську дисертацію на тему «Надсновські говори на Чернігівщині» і, починаючи з 1980 р., навчалася в докторантурі, обравши цікаву тему майбутнього дослідження – «Акцентно-ритмічна структура слова в південно-західних говірках української мови» (захист відбувся 1987 р.). До того ж мовознавиця активно працювала над збиранням діалектних матеріалів і складанням карт до Загальнослов’янського лінгвістичного атласу, була членом Міжнародної робочої групи ЗЛА, розпрацьовувала концепцію «Словника російських «острівних» говірок Буковини».

Ця зустріч для Наталії Олександрівни була знаковою, оскільки, попрацювавши по закінченню університету один рік у Чернівецькій середній школі № 2 імені Юрія Федьковича, вона повернулася в рідні пенати (з 11.08.1987 року обіймала посаду секретаря-друкарки вечірнього відділення філологічного факультету ЧДУ) і виявила бажання займатися науковою діяльністю.

ДалІ в трудовій книжці з’явилися кількарядкові записи (але які важливі для Наталії!): «20 жовтня 1987 року переведена на кафедру російської мови на посаду асистента»; «31.10.1990 року вступила до аспірантури з відривом від виробництва». Науковим керівником Н. О. Руснак стала Олександра Сергіївна, яка з 1988 р. завідувала кафедрою російської мови. В. о. проф. Біла О. С. запропонувала молодій дослідниці зосередитися на фонетичних особливостях говіркового мовлення (1986 року її перша учениця В. Є. БУЗИНСЬКА вже захистила кандидатську дисертацію «Інтонаційна система (інтонація фрази) в покутсько-буковинському говорі (експериментально-фонетичне дослідження)»), але Наталію приваблював діалектний текст, у якому «відтворено ментальність нації, відомості про трудову діяльність, селянський побут, звичаї та обряди, ціннісні орієнтири народу, духовні скарби і набутки, отримані від попередніх поколінь» [Руснак Наталія, АДД, с. 1].

Успішний захист дисертації «Структурно-семантичні особливості діалектних текстів російських «острівних» говірок на території Чернівецької області» (спеціальність 10.02.02. – «Російська мова») – це прогнозований результат напруженої роботи. Принципове обговорення й експертиза наукового дослідження відбулися 27 березня 1996 р. о 10.00 в Київському університеті імені Тараса Шевченка на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.30 (на той час Руснак Н. О. вже здобула другу вищу освіту зі спеціальності «Українська мова і література» та обіймала посаду асистента кафедри сучасної української мови ЧДУ за контрактом; завідувач кафедри проф. Н. В. ГУЙВАНЮК).

Ґрунтовні відгуки про кваліфікаційну роботу підготували о ф і ц і й н і  о п о н е н т и:

• доктор філологічних наук, професор Алла Йосипівна БАГМУТ, завідувач відділу фонетики та інтонології, старший науковий співробітник відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України;
• кандидат філологічних наук, доцент С. Г СОЛТАН, спеціаліст у галузі діалектної синонімії;
• п р о в і д н а  у с т а н о в а – Прикарпатський університет імені Василя Стефаника.

На жаль, Олександра Сергіївна через невиліковну хворобу не могла бути на захисті: 07 червня 1996 року в Будапешті її світла душа відійшла у вічність (у Будапешті жила її дочка – кандидат філологічних наук, викладач кафедри української філології Оксана Тарасівна КО́ВАЧ). 

У відгуках опонентів про дисертацію, відгуках про автореферат і виступах членів спецради під час наукової дискусії констатовано, що актуальність проблематики дисертаційного дослідження Н. О. Руснак зумовлена необхідністю комплексного підходу до вивчення діалектного тексту як структурно-семантичної єдності, активними контактами російських «острівних» говірок із сусідніми українськими говірками. На матеріалі 326 діалектних текстів побутової тематики, що їх відібрано з великої кількості інтерв’ю російських «острівних» говірок на території Чернівецької області в с. Липовани Вижницького району, с. Біла Криниця Глибоцького району, с. Білоусівка Сокирянського району. За допомогою комплексу наукових методів – лінгвістичного конструювання, описового, зіставного та елементів методу компонентного аналізу – авторка вперше визначила параметричні характеристики дібраних текстів та встановила репертуар мовних засобів їх вираження; формалізувала семантику діалектних текстів; описала їхню структуру, реалізовану в єдності горизонтальної та вертикальної моделей; визначила складники вертикальної моделі; змоделювала фрагмент тезауруса-словника носіїв російських «острівних» говірок, у якому оприявнено знання цієї територіальної групи про людину; схарактеризовано запозичення з української мови у структурі діалектних текстів.

Новоспечена кандидатка філологічних наук, одержавши в 1996 році диплом і маючи вже дев’ятирічний стаж у виші, активно взялася за науково-методичну роботу, підготувавши до друку в київському видавництві «Академія» у співавторстві з колегами  навчальні посібники «Українська мова. Тестові завдання : 5–11 класи» (із грифом МОН України: 1999., 528 с.; друге видання, доп. і випр. – 2006, 374 с.; третє – 2012, 504 с.), а в університетській «РУТІ» з легкої руки її директора Василя Васильовича БАКАЯ надруковано «Тестові завдання з курсу сучасної української літературної мови. Фонетика (1997, 64 с.), «Словотвор : тестові завдання з курсу сучасної української мови» (1999, 30 с.); «Пунктуаційний практикум із сучасної української мови : контрольні завдання» (2000, 44 с.), «Практичні завдання з морфології української мови : модульний курс» (у 2-х частинах: 2008, 88 с. і 2010, 120 с. відповідно); «Програма діалектологічної практики» (2000, 44 с.); «Сучасна українська мова. Теоретично-практична морфологія» (2008, 275 с. – з грифом ЧНУ).

Із 10 жовтня 1996 року за ухвалою кафедри сучасної української мови та на підставі одноголосного рішення вченої ради філологічного факультету асистента Н. О. Руснак перевели на посаду в. о. доцента. Невдовзі Наталії Олександрівні урочисто вручили атестат доцента (1997 р.).

Наступний щабель професійного зростання – вступ до докторантури, у якій п. Наталія навчалася впродовж трьох років – з 25.12.2004 р. до 24.12.2007 р.; науковим консультантом призначено доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри сучасної української мови Ніну Василівну ГУЙВАНЮК.

...Недарма в останньому абзаці кандидатської дисертації дослідник окреслює перспективу подальших наукових студій. Так і Наталія Олександрівна акцентувала у своєму рукописі на важливості встановлення параметричних характеристик діалектних текстів, вивчення прихованих механізмів передавання складної думки і способів ословлення буковинцями реалій повсякденного довкілля і подій щоденного життя. В університетському видавництві «Рута» до моменту здобуття третього рівня освіти вже опубліковано ошатне видання «Буковинські говірки : хрестоматія діалектних текстів» (укл. : Н. О. РУСНАК, Н. В. ГУЙВАНЮК, В. Є. БУЗИНСЬКА. – Чернівці, 2006, 383 с.) і підготовлено до друку рукопис бібліографічного покажчика «Говірки Буковини» (укл. : Н. О. РУСНАК, Н. В. ГУЙВАНЮК. Чернівці. – 2011, 144 с.) із серії «Мовні скарби Буковини». [Перша праця стала переможцем обласного конкурсу в номінації «Найкраще наукове видання Буковини – 2006». – О. К.].

Саме завдяки копіткій роботі Н. О. Руснак мовознавча громадськість має змогу тримати в руках фундаментальну монографію «Лінгвокогнітивні та прагматичні виміри діалектних текстів буковинських говірок» (2009, 448 с.). У книзі, адресованій науковим працівникам, викладачам, аспірантам і студентам філологічних факультетів, обґрунтовано статус діалектного тексту, визначено та описано конститутивні ознаки цього об’єкта дослідження; запропоновано нову методику аналізу – діалектний текст у лінгвальній системі координат; схарактеризовано діалектний текст у лінгвокогнітивному й прагматичному аспектах. До аналізу залучено діалектні тексти носіїв буковинських говірок про господарювання, про релігійні обряди та про своє приватне життя.

Після виходу у світ монографії Н. О. Руснак подала в Національну академію наук України дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук «Діалектний текст: лінгвокогнітивний та прагматичний аспекти» (спеціальність 10.02.01 – «Українська мова»). Захист відбувся о 14 годині 23 березня 2011 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України.

Експертна комісія з розгляду дисертації призначила о ф і ц і й н и м и  о п о н е н т а м и:

• доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики МАРТИНОВУ Ганну Іванівну (Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького);
• доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри української філології та загального мовознавства ГЛУХОВЦЕВУ Катерину Дмитрівну (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка);
• доктора філологічних наук, професора кафедри української мови ГОЛЯНИЧ Марію Іванівну (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника).

Дисертантка переконливо довела високоповажній аудиторії, що записи діалектного мовлення у формі текстів у різних регіонах України й репрезентація їх як окремих видань дає змогу об’єктом вивчення обрати зв’язне мовлення, текст як цілісну одиницю, яка виявляє як загальномовні тенденції у функціонуванні, так і суто регіональні, що репрезентують реальне буття мови. Ознайомившись із текстом докторського дослідження, прослухавши ґрунтовну доповідь авторки, її відповіді на запитання та посутні зауваження опонентів і рецензентів автореферату, члени спецради констатували: актуальність теми дисертаційного дослідження Н. О. Руснак не викликає жодних сумнівів. У сучасному українському мовознавстві це перше комплексне спеціальне дослідження діалектного тексту, у якому системно проаналізовано власне-мовні й комунікативні особливості розмовного діалектного дискурсу в зіставленні з іншими типами дискурсів (фольклорним, розмовним, художнім тощо).

Під час наукової дискусії присутні на засіданні дійшли спільної думки, що дослідниця цілком зреалізувала мету наукового опису, зокрема проаналізувала два основні вияви діалектного тексту – когнітивний, що передбачає характеристику реалізації мисленнєвих процесів у мовно-мовленнєвій структурі діалектного тексту, і прагматичний, спрямований на з’ясування мовної структури діалектного тексту з опертям на особливості комунікативної ситуації, учасників комунікації та впливу інших зовнішніх чинників на побудову діалектного тексту. Вивчення діалектного тексту з поєднанням когнітивного і прагматичного підходу є, безперечно, новим у сучасному мовознавстві й відкриває перспективу для подальших студій у галузях когнітивної діалектології та прагматики тексту. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що Наталія Олександрівна системно описала специфіку діалектного тексту, спираючись на його онтологічний характер (сутність тексту як лінгвістичної реальності розкрито через кореляції понять «текст» і «діалектний текст», «діалектний і фольклорний тексти», «діалектний і художній тексти», «діалектний текст і стиль», «діалектний текст і жанр» тощо). Системно описано концептуальні ознаки діалектного тесту – його системні текстові категорії (зв’язності і цілісності) та антропоцентричні текстові категорії (інформативності, комунікабельності, адресантності й адресатності), визначено специфіку у зіставленні з іншими типами діалектних текстів. Уперше зреалізовано лінгвокогнітивний аспект дослідження через характеристику ментального контексту носіїв буковинських говірок та визначення трьох основних парадигм: господарського, обрядового та екзистенційного мислення. Відомості про онтологічні, когнітивні та прагматичні особливості діалектного тексту значно доповнюють теорію діалектології, уможливлюють створення нових напрямів дослідження – когнітивної діалектології та прагматики діалектного тексту.

Після оголошення головою лічильної комісії результатів таємного голосування (всі – «За») вже доктор філологічних наук Наталія Олександрівна Руснак приймала щирі вітання колег і побажання подальшої плідної роботи на філологічній ниві.

Через рік, 02 квітня 2012 р., у її трудовій книжці Наталія Михайлівна ЯЦЕНЮК, начальник відділу кадрів ЧНУ, записала «Професор кафедри сучасної української мови». Отож тут, на філологічному факультеті Чернівецького університету, наша дорога колежанка пройшла всі щаблі професійного зростання: від секретаря-друкарки й асистента до доцента і професора! По цьому нелегкому шляху до наукового визнання обіруч завжди крокували рідні, друзі й кафедра. 

Попри напружені трудові будні, Наталія Руснак уміє радіти й усміхатися кожному дню новому, берегти кожну хвилиночку, дбати про майбутнє й з оптимізмом дивитися в нього, пам’ятаючи про день збіглий і радіти дню сущому. Під її керівництвом захистили кандидатські дисертації дві аспірантки:

• БОРИС Людмила Миколаївна. Динаміка тематичної групи лексики їжі та напоїв у буковинських говірках. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2015.
• СТРУК Іванна Михайлівна. Взаємодія вербальних і невербальних засобів комунікації у драматичному тексті. ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». – Івано-Франківськ, 2017.

Обидві Учениці вельми вдячні своїй досвідченій Наставниці за дар заряджати своїх духовних дітей енергією творчості й відкриття, вірою у свої сили, за міцні крила.

Після того, як канули в Лету перед- і післязахисні пристрасті, творчий тандем #РуснакБорис презентував зацікавленим читачам монографію «Динаміка назв страв та напоїв у буковинських говірках» (Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2016, 320 с., серія «Мовні скарби Буковини»). Монографічне дослідження Наталії Руснак і Людмили Борис надзвичайно важливе та ґрунтується на принципах моделювання системи діалектної лексики і створення бази «Словника українських діалектів», «Лексичного атласу української мови», теоретичні засади якої розробили провідні вчені Інституту української мови НАН України. Зокрема, робота спирається на новітні концепції Павла Юхимовича ГРИЦЕНКА про моделювання системи діалектної лексики, а також Катерини Дмитрівни ГЛУХОВЦЕВОЇ про виявлення напрямів змін під впливом мовних і соціально-культурних чинників, що дало авторам змогу систематизувати лінгвальні явища, реконструювати давніший стан матеріальної й духовної культури носіїв мови, увиразнити сучасне пульсування мінливого народного мовлення на Буковині.

Актуальність теми монографії зумовлена багатьма чинниками, зокрема, необхідністю докладного вивчення складу, структурно-семантичних, етимологічних і словотвірних характеристик й особливостей функціювання побутової лексики в буковинських говірках, відсутністю спеціальних лінгвістичних досліджень місцевих назв на позначення їжі та напоїв, цінних не лише для мовознавчої науки, але й для етнографії, історії й культурології. Пріоритетність обраної проблематики зумовлена також значними екстралінгвальними змінами в сучасному економічному, соціальному та культурному житті нашого суспільства. Мають цілковиту рацію автори, констатуючи: хоча кулінарію і вважають консервативною частиною матеріальної культури (вона менше зазнає зовнішніх впливів: їжу готували і споживали в тісному сімейному колі, вона була приватною справою сім’ї), за останні десятиліття й у цій ділянці відбулися значні зміни, що не могло не позначитися на словнику лексики харчування обстежуваних говірок. Усвідомлюючи важливість динамічних процесів, дослідниці обрали за мотто промовистий вислів Бодуена де Куртене: «У мові, як загалом у природі, все живе, все рухається».

Заслуговує поцінування високий ступінь новизни, що її забезпечує низка чинників і передусім пов’язана з авторською концепцією, яка полягає в науковому обґрунтуванні теоретичних засад комплексного опису динамічних процесів на прикладі 3-ох лексико-тематичних груп: ЛТГ₁ «Назви страв за біологічною характеристикою продукту»; ЛТГ₂ «Назви страв за кулінарною термінологією»; ЛТГ₃ «Назви напоїв». Зокрема, заслугою дослідниць буковинської говірки є те, що вони вперше: 1) здійснили системний аналіз назв їжі, напоїв у буковинських говірках, а це суттєво розширює емпіричну базу української діалектології; 2) проаналізували вплив різних чинників на динамічні процеси в матеріальній культурі, серед яких: а) екстралінгвальні: глобалізаційні впливи, міграційні процеси в краї; ріст купівельної спроможності буковинців; знайомство з європейською культурою харчування тощо; б) інтралінгвальні: розширення номінативних рядів; розширення семантичної структури загальновживаних лексем, уникнення специфічних найменувань; зміна окремих загальновживаних лексем як наслідок номінативної надлишковості, закріплення за ними значень, не властивих українській літературній мові та буковинським говіркам; пасивізація словникового запасу, поява синонімічних дублетів; запозичення тощо; 4) унаочнили дієвість спеціальної методики лексичних опозицій (у т. ч. – опозиції семем), що є виявом їх парадигматичних (на основі спільності або протилежності їх значень), синтагматичних (на ґрунті контекстних зв’язків, сполучуваності) і епідигматичних (на основі асоціативно-дериваційних зв’язків між словами за формою і за змістом) відношень; 5) умотивували пріоритетність принципу класифікації дібраних номінацій – семасіологічний (від значення до знака), а також моделювання народної кулінарної термінології: тематичні групи лексики «назви страв» і «назви напоїв» у формі ЛТГ, які виформовують номінативні ряди (НР), до яких, зі свого боку, входять менші семантичні підгрупи, що мають певні диференційні ознаки (ДО); 6) виявили, що ДО, на основі яких з’являються опозиції у складі ЛТГ, залежать від того, до якої частини мови належить слово; ступеня зв’язності компонентів термінословосполучень тощо; 7) довели, що структурна організація ЛТГ базується на спільності ДО одиниць лексичної парадигми, об’єднаних нульовими, привативними чи еквіполентними опозиціями; 8) представили одиницю опису (ТГ) динамічною триелементною структурою, що охоплює центр і периферію, запропонувавши індекс динаміки лексичних одиниць на позначення їжі, напоїв.

Монографія цікава всім, хто щиро вболіває за повнокровний розвиток рідної мови, прагне знати умови її формування в минулому, аналізувати особливості сьогодення й передбачати тенденції функціювання в майбутньому.

Ще один складник морально-духовних якостей нашої Ювілянтки – її поважне ставлення до своїх Учителів. На пошану світлої пам’яті професора Ніни Гуйванюк вона видала у співавторстві монографію «Лексика родинних обрядів у буковинських говірках» (авт. : Ніна ГУЙВАНЮК, Наталія РУСНАК, Юлія РУСНАК; Чернівці, 2015, 319 с., серія «Мовні скарби Буковини»). Багатство української діалектної лексики актуалізує дослідження її складу, системної організації, особливостей функціювання та ареальної поведінки. У цьому аспекті, як зазначає П. Ю. ГРИЦЕНКО, важливу роль в аналізі структури діалектів, визначенні діалектного членування мови загалом відіграє вивчення діалектної лексики за окремими тематичними групами лексики (ТГЛ) і лексико-тематичними групами (ЛТГ) з урахуванням усіх багатовимірних зв’язків та відношень, у яких перебуває лексема з іншими елементами системи. Прикметно, що в новому монографічному виданні проаналізовано лексику трьох типів родинних обрядів – весільного, родильного та поховального. Заслуговує поцінування те, що дослідження виконано на маловідомій, автентичній джерельній базі (етнографічні праці, твори буковинських письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст, живе народне мовлення, лексикографічні видання), а отже, монографічна праця має серйозну фактологічну основу, яка забезпечила її наукову новизну й створила передумови для подальшого теоретичного опрацювання питань взаємодії «діалект – літературна мова», «західноукраїнський – східноукраїнський варіанти літературної мови», аспектів кодифікації літературно-мовного стандарту.

Авторський колектив успішно зреалізував низку важливих завдань, зокрема, в основній частині монографії:
1) зафіксовано лексику на позначення обрядових понять на території Чернівецької області (Північної Буковини) та укладено фрагмент відповідного словника;
2) проаналізовано лексико-тематичну сітку (ЛТС) весільної обрядовості та ЛТС межових обрядів (родильного і  поховального) у буковинському діалекті;
3) схарактеризовано когнітивні, структурно-семантичні та етнолінгвістичні особливості буковинської обрядової лексики;
4) з’ясовано семантику та етимологію архаїчних і запозичених слів у складі лексики буковинської обрядовості;
5) виокремлено основні мотиваційні моделі й установлено способи номінації обрядової лексики;
6) виявлено міждіалектні та міжмовні зв’язки лексики родинної обрядовості буковинського діалекту.

Наукова новизна одержаних результатів очевидна й полягає в тому, що пропоноване дослідження є першим в українському мовознавстві монографічним описом лексики традиційних родинних обрядів буковинських говірок у тісному зв’язку з культурою буковинців на тлі інших українських діалектів і культурно-етнографічних зон. Монографічна праця якомога повно представляє репертуар лексики буковинського говору, пов’язаної з обрядами весілля, народження і хрещення дитини, поховання людини; розширює дотеперішню ареалогічну інформацію про внутрішнє членування буковинського діалекту, його структурно-семантичну організацію та географічну диференціацію.

Закцентуємо увагу на важливому прикладному аспекті обох зазначених вище монографій, оскільки вони репрезентують вартІсні додатки, зокрема: «Словник лексики родинної обрядовості у буковинських говірках», «Реєстр назв страв та напоїв у буковинських говірках» та «Діалектні тексти про родинну обрядовість». Новаторські монографії високо оцінили у фахових виданнях рецензенти: Олена КУЛЬБАБСЬКА (ел. версія: https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=sites&srcid=YnNtdS5lZHUudWF8YXBzbmltfGd4OjNiZmJkODczZjJlYzI5Y2Y) та Лілія РОМАН (ел. версія: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apcnim_2016_4_23).

Для кожної людини її говірка – це особливий мовно-культурний світ, інформаційно й емоційно наснажений, свій, рідний. Тому зрозумілим є бажання кожного, хто має коріння в народному мовленні, оволодіти глибинами рідної говірки, зберегти в пам’яті її прикметні риси, передовсім – мовленнєві портрети батька й матері, рідних і близьких людей. Ці прагнення пам’ятати зігрівають кожну людину, живлять зв’язок між поколіннями, зберігають закарбовані в словах, фразах голоси часу (П. Ю. Гриценко). 

Саме прагненням пам’ятати зумовлена поява праць «Фразеологізми та паремії Чернівеччини : матеріали до словника» (укл. : Г. Т. КУЗЬ, Н. О. РУСНАК, Л. М. ТОМУСЯК, М. В. СКАБ. – Чернівці, 2017, 351 с., серія «Мовні скарби Буковини») та науково-популярне видання «Діалектологічно-фольклорні матеріали говірки с. Южинець Кіцманського району Чернівецької області» (укл. :О. В. ПІЦИК, В. В. КОВАЧ, Н. О. РУСНАК, Ю. М. РУСНАК, Є. Д. КВІТЕНЬ. – Чернівці, 2019, 312 с., серія «Мовні скарби Буковини»), що їх не обійшли увагою всі читачі, залюблені в рідне українське слово. Репрезентація масиву зафіксованих у говірках лексем, фразем і паремій уналежнює видання до типу повного словника, при цьому «повний» не означає «вичерпний», а лише такий, за межі якого не виведено елементи, спільні з літературною мовою. До певної міри такий підхід до відбору матеріалу зумовлений форматом матеріалів до словника, призначення яких – виформування бази до для подальшої верифікації та уточнення зібраного матеріалу. Очевидно, що робота над доповненням реєстрових частин видань буде продовжена й надалі, тому їх можна сприймати як своєрідний питальник для наступних польових досліджень говірок Буковини з метою уточнення семантики й географії поширення зафіксованих одиниць та виявлення нових їх варіантів.

 Отже, науковий доробок професора Наталії Руснак:

1 – індивідуальна монографія;
2 – монографії у співавторстві;
2 – колективні монографії;
1 – бібліографічний покажчик;
7– словників, матеріалів до словників і хрестоматій;
1 – стаття в енциклопедії;
3 – навчальні посібники з грифом МОНУ;
1 – навчальний посібник із грифом ЧНУ;
6 – навчальних та навчально-методичних посібників, надрукованих за ухвалою редакційно-видавничої ради ЧНУ;
понад 110 – наукових статей і тез.

Праці Н. О. Руснак вирізняються своєю фундаментальністю, прагматичністю, жанровою неоднорідністю. Осердям її наукового доробку є діалектологія та етнолінгвістика в усіх їх стратегічних розгалуженнях, а також лексикографія, когнітивістика, лінгвостилістика, соціолінгвістика. 

Список праць професора Руснак Наталії Олександрівни (1993–2019)

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

Авторські концепції Наталія Олександрівна репрезентує вчителям української мови й літератури та вчителям українознавства на курсах підвищення кваліфікації в Чернівецькому інституті післядипломної педагогічної освіти, а також у студентській аудиторії під час читання обов’язкових лекційних курсів «Українська діалектологія», «Сучасна українська мова. Морфеміка і словотвір», «Сучасна українська мова. Морфологія (част. 2)», «Лінгвістика тексту», «Етнолінгвістика», а також курсів за вибором студентів «Когнітивний характер граматичних категорій», «Топонімія як вияв культурологічних знань», «Вивчення тексту в шкільній практиці викладання української мови» тощо. Окрім того, професор кафедри сучасної української мови впродовж 2008–2017 рр. була виконавцем наукових проєктів, здійснюваних за фінансування державного бюджету України:

• «Вербальні і невербальні ресурси української мови: історичний і сучасний аспекти комунікації» (УДК 811.161.2’221; номер державної реєстрації 0108U001435) – 2008–2010 рр.
• «Розмовне та діалектне буковинське мовлення: комунікативно-прагматичні й етнолінгвістичні параметри» (УДК 811.181.2’282(477.85); номер державної реєстрації 0115U003228) – 2015–2017 рр.

Водночас проф. Руснак Н. О. охоче бере участь в організаційній та громадській роботі: вона член двох спеціалізованих вчених рад – Д. 76.051.07 для захисту докторських і кандидатських дисертацій зі спеціальностей 10.02.01 – «Українська мова» та 10.02.04 – «Германські мови» в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (з 2011 року) та К 36.053.02 для захисту кандидатських дисертацій зі спеціальності 10.02.01 – «Українська мова» в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (із 2017 р.). А ще: виконує обов’язки вченого секретаря вченої ради філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; сумлінно працює в складі редколегій у таких фахових виданнях: «Науковий вісник Чернівецького університету» (із 2013 р.) і щоквартальний спільний українсько-румунський науковий журнал «Актуальні питання суспільних наук та історії медицини» (із 2014 р.).

Окрема сторінка в життєписі Наталії Руснак – організація та проведення І–ІІІ етапів Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика (голова журі), Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (заступник голови журі), обласного туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2015» і «Учитель року-2018» (заступника голови журі), заключних етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови (2013, 2014, 2017).

Наталія Олександрівна має дар творити успіхи й перемоги своїм духовним дітям – аспірантам і студентам. Її вихованці не раз виборювали «золото» або «срібло» на різноманітних конкурсах: ПРОСКУРНЯК Яна (1 місце, 2015), ЦІВІНСЬКА Юлія (1 місце, 2017), МАКСИМ’ЮК Марія (2 місце, 2017) – Переможці ІІ (обласного) туру Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика. Під керівництвом проф. Руснак Н. О. студенти ФРАНЦІЙ Юлія (402 гр.) та КРАВЧУК Ірина підготували наукові роботи й узяли участь у їх захисті в рамках ІІІ Відкритого міжрегіонального конкурсу наукових робіт із діалектології серед студентів вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації за напрямом «Українська мова та література» (м. Вінниця, 30 березня 2015 р.) тощо.

За багаторічну сумлінну роботу, відданість справі українського мовознавства та високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток обдарованої учнівської молоді Наталію Олександрівну Руснак нагороджено подяками й грамотами Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

ЮВІЛЕЙ – не рубіж, а змога осмислити зроблене самій і почути щиросердне слово рідних, друзів, колег і учнів.
А зроблено багато! Наталіє Олександрівно, маєте право пишатися своїми здобутками!
Утім, чарівна наша Пані, Ваша найкраща книга ще не написана,
найталановитіший учень ще не вихований, найцікавіша лекція не прочитана. Усе це Ваша життєва перспектива.
А в нас попереду насолода професійного та товариського спілкування з Вами!

Щиро вітаємо, дорога Наталіє Олександрівно, зі славним ювілеєм!

Нехай доля й надалі буде прихильною до Вас, повсякчас даруючи радість життя,
невичерну енергію та наснагу в досягненні життєвих цілей!
Хай кожен день у Вашій оселі буде сповнений добром та щастям, миром і злагодою, 
у серці завжди панує любов, а у справах – мудрість! 

Многая і благая літа!

Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА