Experimentia est optima rerum magistra!

Студенти філологічного факультету пройшли педагогічну практику в освітніх закладах Буковини й інших областей України

 УСЮДИ ЦІННІСТЬ ШКОЛИ ДОРІВНЮЄ ЦІННОСТІ ЇЇ ВЧИТЕЛЯ (А. Дістерверг)

Цьогоріч педагогічна практика студентів 402 групи ЧНУ імені Юрія Федьковича тривала з 6 лютого по 3 березня. Керували практикою кандидати філологічних наук, доц. КАРДАЩУК О.В., доц. ТОМУСЯК Л.М., доц. РАБАНЮК Л.С., доц. МАКСИМ’ЮК О.В., асист. ШАТІЛОВА Н.О.). Захист відбувся 7 березня 2017 року, під час якого майбутні вчителі емоційно поділилися своїми враженнями про перші кроки в професії, успіхи й негаразди. Почуємо їх.

ПУКАНЮК Вікторія: «Школа – те місце, куди завжди хочеш повертатись, де на тебе завжди чекають із привітними усмішками й теплими обіймами. Це твоє дитинство, твоя юність, твої чи не найкращі роки життя... Мені випав чудовий шанс проходити педагогічну практику у своїй рідній Надвірнянській ЗОШ І–ІІІ ступенів № 3, де було створено найсприятливіші умови для реалізації перших професійних компетенцій. І ось знову я тут, проте дещо в іншому статусі – соліднішому та дуже відповідальному. Тільки-но я переступила поріг, як одразу була всипана щирими посмішками працівників школи та вчителів. Це, безперечно, кожному додає сил та натхнення! Перший тиждень був доволі насиченим новими обличчями, знайомствами не тільки з учнями та класами, а й з програмами, підручниками, процесом навчання, веденням шкільної документації... Наступні були значно легші та цікавіші, адже випадала можливість проводити цілісінькі дні в ролі вчителя, моментами навіть строгого та вимогливого. Щодо учнів, то вони одразу викликали позитивне ставлення, бажання створити теплу та дружню атмосферу в класі. Траплялися, звісно, й проблемні ситуації, але завдяки чи то особистому досвіду, чи мінливому настрою дітей, усе швидко розв’язувалося і забувалося. Загалом зі школи запам’яталися лише найпозитивніші, найщиріші та найемоційніші моменти. Я вкотре переконалась, якою важливою, подекуди нелегкою є доля сучасного вчителя-філолога, та найбільше, мабуть, утвердилась думка, що насправді ми дуже потрібні цій країні й доля української мови, як би банально це для когось не прозвучало, у наших руках».

КАРАПКА Олеся: «Я проходила педпрактику в Дихтинецькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів Путильського району Чернівецької області. Це моя рідна школа. Тут навчаються дві мої сестри: у 9–Б класі – Уляна Карапка, а в 11-ому – Інеса Куриш. (До речі, моя мама теж учитель української мови та літератури, тільки в іншій школі, тому вдома ми щоденно готувалися до уроків разом). Практика передбачала різноманітну діяльність – уроки, факультативну роботу, навчально-виховні заходи, взаємодію з педагогічним колективом... Часто предметом наших розмов була поведінка й психологія деяких учнів, нагальні проблеми школи і сім’ї (наприклад, поширена нині небезпечна комп’ютерна гра «Синій кит»). Не можна не сказати про яскраві спогади і неймовірний досвід, що їх дала практика. Приємно, що учні досі цікавляться моїм життям, діляться фотографіями в соцмережах, запрошують до школи. Не вагаючись, я приєднуюся до тих моїх одногрупників, які задоволені ходом педагогічної практики й вибором професії Вчителя загалом».

НЕКРИТЮК Марина: «Перший педагогічний вишкіл я отримала в Чернівецькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 4. Враження від практики якнайкращі, адже я поглибила, закріпила знання та навички із фахових і психолого-педагогічних дисциплін, здобуті в університеті, а найголовніше – мала змогу застосувати їх на практиці, а не в змодельованій ситуації. Цікаво було спостерігати за особливостями вивчення державної мови російськомовними дітьми: одні з них вивчають української мову з острахом, інші – із захопленням. Я помітила, як вчитель намагається дещо адаптувати навчальний матеріал, щоб не спричинювати апатії чи агресії, натомість виховувати шанобливе ставлення до України й її духовних оберегів. Гадаю, навряд чи доцільно ділити класи на «українські» й «російські», адже це надає російськомовним учням статусу «особливих». Звичайно, що навчання таких учнів передбачає цей особливий підхід, але, я переконана, що він не має створювати імідж так званої «винятковості». Неоднозначне враження сформувалося від використання під час уроку електронних підручників (замість друкованих). Такий метод, як на мене, є ризикованим, бо діти часто відволікаються від навчання через інші можливості планшета. У підсумку наголошу на тому, що мислення дітей – то унікальна річ, яку важко пізнати дорослому. Наприклад, виконуючи вправи й завдання, учні добирали яскраві порівняння та оригінальні метафори, зіставляли літературні сюжети з реальним життям, і їх асоціативне мислення мене дуже здивувало. Я сама «вивчила» важливий професійний урок: працюючи з дітьми, ти вчишся мислити, відходиш від стереотипів, століттями сформованих суспільством, прагнеш бути щирим, відкритим до спілкування і співпраці з тими, хто довкруж тебе».


Experimentia est optima rerum magistra (Досвід – найкращий учитель) 

Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА

Світлину на згадку подарувала Вікторія ГОЛОДНЯК (402 група).

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Cподобалась сторінка?

Close

Ви можете поділитись нею з друзями у соціальних мережах або надіслати посилання на неї у месенджери...