У «МЕДІА&ВЧИТЕЛЬському кампусі» презентували концепцію словника з інфомедійної грамотності
Оскільки обсяг інформації у Всесвітній мережі здебільшого функціонує у природномовній формі, мова в наш час перетворилася на основний технологічний інструмент,
що забезпечує взаємодію людини з Мережею та людини з людиною через Мережу (В. Широков)
Словник – це весь всесвіт в алфавітному порядку.
(Анатоль Франс)
Нині ні в кого не викликає заперечень констатація: активна соціодинаміка закономірно спричинює активну лінгводинаміку. Отож закономірно, що від науковців українське суспільство чекає не лише професійного й виваженого осмислення та оцінки надбань мовної практики, але й утручання в сучасні мовні процеси, розпрацювання конкретних практичних рекомендацій щодо вживання нових лексем, словоформ, конструкцій у різнотипних дискурсах. І не лише розпрацювання – фіксації у відповідних граматиках і словниках – диференційного та інтегрального типів.
А якщо науково-технічний прогрес випереджає лексикографію?
Тоді треба організувати лексикографічну толоку й апробувати концепцію словника нового типу!
Саме так діяли організатори онлайн-зустрічі «СЛОВНИКОВА МАЙСТЕРНЯ», що відбулася 15 січня 2021 року на платформі Zoom («з голосу» й у чаті) й наживо на сторінці освітньо-дослідницького центру «МЕДІА&ВЧИТЕЛЬський кампус» у ФБ (за технічної підтримки Мирослава ДЕРЕВЯНКА, студента спец. «Журналістика» Машинобудівного фахового коледжу СумДПУ).
 |
 |
Цікаве фахове спілкування науковців, викладачів, учителів, студентів ініціювали:
- кафедра української мори та літератури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, колектив якої на чолі із завідувачкою проф. Олени СЕМЕНОГ виконує аж 5 (!) грантових проєктів (один із них – «МЕДІА&ВЧИТЕЛЬський кампус» – функціює як грантова програма в межах проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність», що його виконує Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки та Посольства Великої Британії в Україні, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та Академією української преси);
- Український мовно-інформаційний фонд НАН України;
- Загальноукраїнський центр словникарства.
Основне завдання заходу –
популяризація національного словникового надбання в його розмаїтті, висвітлення історії українського словникарства та пропагування Національної словникової бази України й сучасних лінгвістичних технологій створення словників нового покоління (серед них і «Мультимедійний словник з інфомедійної грамотності»).
Програма заходу охоплювала як теоретичний складник, так і практичний:
«Інформація про роботу творчого об’єднання „МЕДІА&ВЧИТЕЛЬський кампус»”»: короткий звіт і перспективний план роботи в межах 3-го етапу грантового проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність», що передбачає укладання онлайн-словника з інфомедійної грамотності і проведення Конкурсу методичних розробок з інфомедійним компонентом для здобувачів закладів освіти; презентація співпраці СумДПУ із Загальноукраїнським центром словникарства (докт. пед. наук, проф. Олена СЕМЕНОГ, керівник проєкту);
УВАГА! Детальна інформація про конкурс на кращу методичну розробку з інфомедійним компонентом розміщено на офіційному веб-сайті СумДПУ імені А.С.Макаренка:
https://rctpd.sspu.edu.ua/media-vchytelskyi-kampus/polozhennia-pro-konkurs-metodychnykh-rozrobok.html?fbclid=IwAR1RbiiM_lERmT_Cz1hOv_t1Z9Xb4l9Z4gVOBKoy5sor7HhT6uGfZ7fubZY
«Про актуальне: комп’ютерні технології словникарства» (директор УМІФ НАН України, академік НАН України Володимир Анатолійович ШИРОКОВ);
«Соціалізація молоді в усемережжя та дієвий інструментарій адекватного розуміння медіапростору» член-кореспондент НАН України, декан філологічного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса Анатолій Панасович ЗАГНІТКО);
«Мультимедійний словник з інфомедійної грамотності»: презентація шаблону віртуальної лексикографічної лабораторії (канд. техн. наук Максим Вікторович НАДУТЕНКО, завідувач відділу інформатики УМІФ НАН України);
«Вправи із використанням електронних словників УМІФ НАН України» (канд. філол. наук Маргарита Володимирівна НАДУТЕНКО, керівник Загальноукраїнського центру словникарства).
Ключові повідомлення спікерів, які варто тримати на оці:
Олена Миколаївна СЕМЕНОГ (модераторка і творчий натхненник заходу):
У Державному стандарті базової середньої освіти України понад 20 разів вжито лексему «словник», що доводить важливість лексикографічної роботи й дуже нас вивищує. Зокрема, у компетентності навчання впродовж життя зазначено: постійно збагачувати власний словниковий запас через використання словників і довідкових ресурсів, серед них і цифрові. А отже, невід’ємним складником інфомедійної грамотності є словникова культура.
Володимир Анатолійович ШИРОКОВ:
10–15 років тому сучасний світ вступив у мережецентричну парадигму своєї еволюції, коли комп’ютерні мережі стали звичним «антуражем» нашого спілкування [у проєкції на педагогічну діяльність, напевно, можна вести мову про виформування мережецентричного інформаційно-освітнього простору в Україні. – О. К.].
Природна людська мова – це субстанційна основа спілкування. Утім, нині природна мова із суто гуманітарного чинника, яким вона була тисячу років, тепер набуває технологічного статусу.
Кожна національна мова та її носії прагнуть, щоб саме їхня мова домінувала в інформаційному середовищі. Мовна конкуренція в мережі стрімко загострюється, а тому на часі – по-перше, виформування інфомедійної грамотності мовців, а з іншого – на основі теорії лексикографічних систем і лексикографічних середовищ, а також за допомогою технології «Віртуальна лексикографічна лабораторія» «навчити» комп’ютерні системи розуміти природну (українську) мову так, як її фіксує Словник.
За допомогою комп’ютерної технології словникарства можна не лише укладати словники, а й досліджувати особливості мовної системні. Через деякий час членами світової мережевої комунікаційної системи (свого роду «комунікаційного товариства») будуть не лише люди, а й роботи.
У наш час інтернет перетворюється на інтернет речей, а наступним кроком стане інтернет суб’єктів. А отже, нам буде важко розрізнити, хто з нами спілкується чи працює: людина? робот? І для того, щоб ми не «розчинилися» в цьому світі, що ми продовжували поступ людської цивілізації, нам треба якомога глибше опанувати оцю мережеву цивілізацію, її засоби – і передовсім природномовні ресурси, що будуть домінувати все більше і більше. Таке домінування розвиватиметься в напрямі зростання інтелекту – форми індивідуалізації систем, якій притаманний мовний статус. Є мовний статус – є інтелект, немає мовного статусу – нема інтелекту.
Анатолій Панасович ЗАГНІТКО:
Інфомедійна грамотність – це нині компетенція номер 1 не тільки тому, що 2020 рік кинув виклик, але й через соціалізацію молодого покоління у всемережжя. Така соціалізація набуває активних форм, на жаль, інколи агресивних. Отож якщо ми не дамо комунікантам інструментарію адекватного розуміння медіапростору, то наслідки можуть бути непередбачувані.
Якщо соціалізація відбувається через відповідний мовний компонент, то він стає опертям духу, як писав Вільгельм фон Гумбольдт. Що сильніше мовне поле навколо особистості, тим успішніше, тим потужніше вона розвивається в суспільстві.
Аналіз сучасних нормативних освітніх документів переконує в тому, що вони надто рясніють англомовними вкрапленнями, які не всі можуть адекватно зрозуміти. Тому той словник, який ми плануємо укласти, не лише щире бажання авторів, а й затребуваність суспільства, його мовної практики.
Необхідність системного словника, який постійно оновлюється (а саме такий інструментарій дає віртуальна лексикографічна лабораторія), – це великий здобуток української науки.
Максим Вікторович НАДУТЕНКО:
«Мультимедійний словник з інфомедійної грамотності» – програмний продукт, що є інструментом взаємодії між мовцями. У кожного з нас є змога долучитися до лексикографічної роботи, обговорити її концепцію, запропонувати свої ідеї, фактичний матеріал і візуальне наповнення нашої віртуальної лабораторії.
Віртуальна лабораторія є лінгвістичним інноваційним інструментом, що поєднав різні куточки України, об’єднав учителів-словесників, математиків, інформатиків, учнів, викладачів, студентів і журналістів. Проєкт уможливлює активне віддалене наповнення реєстрової частини словника, її доповнення та редагування, тобто забезпечує активність усіх учасників віртуальної лабораторії.
Щодо архітектури майбутнього Словника, то його реєстрова частина охоплюватиме 100 лексем. Її вже оприлюднено для широкого обговорення, окрім того, репрезентовано кілька словникових статей термінів з інфомедійної галузі, змістова частина яких, звісно, буде уточнюватися.
Професійно віртуальні лексикографічні лабораторії (а це основа «Мультимедійного словника з інфомедійної грамотності», що може функціонувати як у паперовій, так і віртуальній версії) побудовано на ґрунті інформаційної теорії лексикографічних систем.
Віртуальна лабораторія поєднає всіх зацікавлених, і ми разом створимо актуальний, потрібний для багатьох програмний лексикографічний продукт.
Маргарита Володимирівна НАДУТЕНКО:
Основні компетентності медіаграмотності, що їх виформовують за допомогою електронних словників:
– самостійний пошук інформації;
– перевірка достовірності мовних фактів;
– здатність застосовувати раціональні та оперативні методи пошуку мовної інформації;
– готовність самостійно створювати словникові та медіаграмотні продукти;
– уміння ставити питання, обґрунтовувати власну позицію;
– здатність до навчання й удосконалення впродовж життя.
У рефлексії взяли участь:
- докт. філол. наук, професор Олена Валентинівна КУЛЬБАБСЬКА (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича),
- докт. пед. наук, професор Оксана Анатоліївна КУЧЕРУК (Житомирський державний університет імені Івана Франка),
- докт. пед. наук, доц. Наталія Вікторівна ГРОНА (Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка Чернігівської обласної ради) та ін.
Учасники заходу «СЛОВНИКОВА МАЙСТЕРНЯ» акцентували логічну структуру онлайн-спілкування, його панорамне наповнення, інформативність презентацій, необхідність виформування інфомедійної грамотності в учасників освітнього процесу в Україні, важливість укладання «Мультимедійного словника з інфомедійної грамотності».
Від імені зацікавленої аудиторії щиро подякували організаторам зустрічі за професійне спілкування, можливість висловити власне бачення актуальних проблем словникарства та презентувати науково-методичний досвід.
ДО ЗАПИСНИКА МЕДІАГРАМОТНОГО СПЕЦІАЛІСТА
Мова є живим організмом, що постійно розвивається, а це вимагає постійного відстеження тенденцій її розвитку, наукової їх інтерпретації та фіксації в авторитетних словникових джерелах. Отже, лексикографічна діяльність повинна бути неперервною в часі, розвиватися в напрямі якомога ширшого охоплення мовних фактів у їх динаміці та нових тенденцій у світовій лексикографії (https://www.ulif.org.ua/sites/default/files/PROJECT.pdf)
Беззаперечним є те, що Україна на межі тисячоліть увійшла, за спостереженнями фахівців, «у чергову епоху словників» [Гордієнко Н. Г. Українська лексикографія 90-з років ХХ століття – початку ХХІ століття : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 – «Українська мова». Київ : Ін-т української мови НАН України, 2011. С. 1].
Український мовно-інформаційний фонд НАН України створено 1991 року за ініціативи В. А. Широкова в результаті реорганізації підрозділів двох академічних установ – Інституту мовознавства імені О. О. Потебні та відділення наукової інформації Інституту математики.
Урочисте відкриття першого та єдиного в Україні Загальноукраїнського центру словникарства відбулося 12 вересня 2017 року.
До 2021 року розроблено базові комп’ютерні технології лексикографування, організовано укладання та випуск серії академічних словників нового покоління – «Словники України» (перший з них – «Орфографічний словник української мови» (1994 р., вид-во «Довіра»). Нині в цій серії вже майже 80 видань, причому близько двох десятків – електронні.
Електронні словники визначають науково-технічний прогрес у галузі мовознавства, лінгвістичної технології та інтелектуальної інформатики. У межах робіт зі формування національної словникової бази створено унікальні лексикографічні технології, аналогів яким немає у світі (https://www.ulif.org.ua/sites/default/files/PROJECT.pdf)
Електронний словник (його повна назва «Інтегрована лексикографічна система „Словники України”» – унікальний. Якщо роздрукувати його на папері, то вийде понад 120 тис. сторінок тексту, тобто 120 томів по тисячі сторінок. Такого словника немає в жодній країні світу (https://www.ulif.org.ua/volodimir-shirokov-mi-maiemo-unikal-nii-instrumient-iakogho-niemaie-v-sviti).
Коли науковці Українського мовно-інформаційного фонду НАН України 2001 р. виставили працю «Інтегрована лексикографічна система „Словники України”» в Інтернет, першої ж ночі Майкрософт «зняв» 800 Мбайт інформації (https://www.ulif.org.ua/volodimir-shirokov-mi-maiemo-unikal-nii-instrumient-iakogho-niemaie-v-sviti).
Електронним ресурсом «Словники України» онлайн (є на офіційному сайті УМІФ) користується весь світ: щодня до нього звертаються понад 40 тисяч користувачів (https://www.ulif.org.ua/volodimir-shirokov-mi-maiemo-unikal-nii-instrumient-iakogho-niemaie-v-sviti).
В УМІФ створено перший в Україні лінгвістичний корпус (ЛК) – це сучасна експериментальна база для проведення фундаментальних мовознавчих досліджень та укладання лексикографічних праць нового покоління. Його обсяг – понад 170 млн слововживань (https://www.ulif.org.ua/volodimir-shirokov-mi-maiemo-unikal-nii-instrumient-iakogho-niemaie-v-sviti).
Над новим 20-томним тлумачним словником української мови, що нараховуватиме приблизно 200 тис. словникових статей, працюють 15 лексикографів, тоді як, наприклад, над аналогічним словником англійської мови – третім виданням Oxford English Dictionary – працюють 80 груп лексикографів і в кожній до 10 осіб (https://www.ulif.org.ua/volodimir-shirokov-mi-maiemo-unikal-nii-instrumient-iakogho-niemaie-v-sviti).
В реєстрі базового електронного Граматичного словника української мови (теж у формі віртуальної лексикографічної лабораторії) представлено понад 576 тис. лексичних одиниць. І це ще далеко не все. За оцінками академіка Д. Гродзинського, який був головою комітету з наукової термінології НАНУ, загальна кількість лише термінологічних одиниць сягає 50 млн. Це – неосяжна кількість мовного матеріалу, якою неможливо користуватися без сучасного технологічного інструментарію. В УМІФ розробили контури комп’ютерної лінгвістичної технології, яка дає змогу здебільшого в автоматичному режимі побудувати майже всю світову терміносистему. Це початок системи національних лінгвістичних ресурсів України (https://www.ulif.org.ua/volodimir-shirokov-mi-maiemo-unikal-nii-instrumient-iakogho-niemaie-v-sviti).
Технологічний статус мови, безперечно, перетворюється на основний рушій інформаційного суспільства та суспільства, заснованого на знаннях, оскільки саме природна людська мова є тією субстанцією, яка бере на себе роль форми існування ноосфери – сфери буття розумного (https://www.ulif.org.ua/sites/default/files/PROJECT.pdf).
Мова є елементом культури, і водночас вона формує культуру, бо поза мовою сприйняття культури народу, усвідомлення цього народу є зовсім іншим — відстороненим, почасти абстрагованим. Мова наповнює народ силою, дає йому крила на цивілізаційному поступі. Та й нація закінчувана там, де втрачено силове поле мови й де звуки її позбавлені пам’яті. Мова живить народ лише їй притаманною силою та енергетикою. В усіх цих міркуваннях реальність проглядається очевидна. Адже нищення мови народу — це відсторонення її від державобудівничих та націєтвірних процесів (Загнітко А. П. Непереможний дух нації – мова. – Режим доступу: https://www.mao.kiev.ua/biblio/jscans/svitogliad/svit-2017-12-5/svitoglyad-2017-5-01-zahnitko.pdf).
Матеріал підготувала
доктор філол. наук, проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича).
