Практика магістрантів-філологів_2019: Мети досягає той, хто її прагне!
Навчальні заклади ІІІ тисячоліття чекають на словесника, котрий володіє цілісними знаннями мови й літератури, є людиною культури, провідником ідей державотворення та демократичних змін (Олена Семеног)
29 жовтня 2019 р., 09:50
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, філологічний факультет,
кафедра сучасної української мови, ауд. 13
15 магістранток спеціальностей 014.01 «Середня освіта (українська мова та література)» і 035.01 «Філологія (українська мова та література)»,
викладачі кафедри сучасної української мови
Подія – ЗАХИСТ АСИСТЕНТСЬКОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИК
Звітна конференція щодо результатів асистентської (на кафедрі) та педагогічної (шкільної) практик цьогоріч розпочалася не стандартно: на дошці розмашистим почерком хтось написав вислів Кого боги хочуть покарати, того вони роблять педагогом (Луцій Анней СЕНЕКА). Але цю констатацію ми трансформували в питальне речення: «Кого боги хочуть покарати, того вони роблять педагогом?». Відповідь вирішили відшукати після обміну враженнями про побачене, почуте, пережите, дискусії н6авкруж актуальних питань лінгводидактики.
Забігаючи наперед, уточнимо, що звіт керівника практики – доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри сучасної української мови Олени КУЛЬБАБСЬКОЇ – презентовано у PDF-файлах нижче,
Звіт із асистентської практики
Звіт із педагогічної практики
а нас передовсім цікавить пряма мова студенток-філологів.
ОТОЖ «ВІДКРИТИЙ МІКРОФОН» ДЛЯ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ І ВЧИТЕЛІВ!
Олександра ЛИТВИНЕНКО (спец. «Філологія (українська мова та література)»):
У кінці такого важливого етапу в процесі навчання – асистентської практики – хочеться підбити підсумки всього зробленого (а ще й побаченого, почутого, прочитаного, з’ясованого). Попри те, що два місяці, котрі були виділені нам для проходження асистентської практики – це досить «солідний» проміжок часу, утім, він промайнув наскільки швидко, що лишається тільки збирати до купи лантухи вражень. Таких лантухів у мене три.
Перший – із відчуттями гордості, поваги й вдячності щодо викладачів за їхню обтяжену всіляким (непомітним простому смертному) «галуззям» роботу, за те, що вони (наукою ще недослідженим і непоясненим способом) встигають і те «галуззя» впорядкувати, й по 5 пар на день «научати», і таки ж до науки долучитися (попри те, що «вдома діти негодовані» і «худоба непорана»). Сюди ж додаю щиру подяку тим студентам, заради яких хочеться викладачам йти на пари, які реально цікавляться тим, що вивчають, які справді вірять у те, чим зараз займаються.
Другий лантух – із негативними емоціями й докорами щодо тієї частини студентів, які зневажають працю викладача, що виявляється у пропусках пар, ігноруванні викладача на занятті, байдужості до навчального предмета.
Третій лантух – із відчуттям невизначеності й докору совісті, оскільки за 2 місяці я так і не зрозуміла, чи могла я за період свого навчання на філологічному виявити себе для когось із викладачів такою студенткою, яка носить із собою на пари «другий лантух».
Ірина ДРАБЧАК (спец. «Філологія (українська мова та література)»):
Асистентська практика – це такий вид діяльності, що дає змогу зрозуміти: чи правильно ти обрав професію, чи ні. Напередодні захисту дипломної роботи філологам надано право відчути себе в ролі викладача української мови та літератури в ВНЗ, що, без сумніву, потребує наполегливості, щирого бажання молодого педагога спілкуватися зі студентами, вимагає щоденної наснаги та моральної стійкості. Але всі наші старання того варті! 8-тижнева практика на рідній кафедрі збагатила початковий професійний досвід та змінила моє ставлення до Нової української школи в позитивний бік.
Асистентська практика – чудова підготовка майбутнього викладача до роботи в університеті, але лише в тому разі, якщо ти впевнений у правильності вибору своєї професії. Я, наприклад, отримала колосальний методичний і навчальний досвід та змогу реалізувати себе у викладацькій справі. Ця іпостась припала мені до душі, і я вдячна за цей час випробувань і звитяг. Оскільки проходження практики було насичене позитивними емоціями, яскравими враженнями, то зрозуміла, що не помилилася з вибором своєї професії. За період від спостереження до активного проведення лекцій, практичних занять і навчально-виховних заходів я отримала неоціненний досвід спілкування із бакалаврами-філологами, можливість відчути себе справжнім викладачем.
Навчати студентство – це моє покликання!
Любов ГАВРИЛЮК (спец. «Філологія (українська мова та література)»):
Якщо висловити мої враження одним словом, то це було хвилююче, адже викладацька діяльність − дуже складна й відповідальна робота. Було тривожно, чи сприймуть мене студенти і, головне, чи зможу я не виправдати довіру свого керівника. Підготовка до занять – лекцій і практичних – була цікавою, хотілося віднайти нові методи навчання, установити чіткі критерії оцінювання умінь та навичок, спробувати застосувати весь арсенал отриманих знань з мово- та літературознавчих курсів, лінгводидактики. Щиро сподіваюся, що мені це вдалося, і студенти молодших курсів залишилися задоволені моєю підготовкою до кожної зустрічі з ними. А ще приємно вразило ставлення студентів, які своєю толерантною поведінкою і ґрунтовною підготовкою до авдиторних занять намагалися мене підтримати. Незважаючи на знання теоретичного матеріалу, які ми отримали, щаслива, що мій керівник – Олена Валентинівна – давала мені слушні поради, підтримувала дружнім ставленням і скеровувала на успіх. Я дуже рада, що в мене була можливість випробувати себе як викладача сучасної української мови.
Асистентська практика стала ще одним підтвердженням правильності обраної мною професії. Бути викладачем ВНЗ – корисний та необхідний досвід, який допомагає випускникам філологічного факультету зрозуміти, як важко викладати сучасним технологічним студентам, наскільки ґрунтовні та різнопланові знання потрібно мати, щоб по-справжньому навчати інших.
Пройшовши шлях практиканта, кожен має змогу ще раз оцінити свої сили, відчути ще більшу вдячність викладачам за те, скільки часу та зусиль вони витрачають, аби зробити з нас фахівців своєї справи. Низький уклін Вам, НАВЧАТЕЛІ!
Марина ДОСКАЛЮК (спец. «Філологія (українська мова та література)»):
Асистентська практика відкрила для мене можливість пізнати всі аспекти педагогічної діяльності й значно розширити мої уявлення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі, уже не тільки як студентки, а й викладача-стажиста. Для цього на кафедрі сучасної української мови були створені всі умови для успішного проходження практики: щоденний методичний супровід, ознайомлення з робочими програмами й «Банком конспектів лекцій і практичних занять». А ще був укладений графік взаємовідвідувань і виокремлений час для обміну враженнями… Отож я отримала колосальний досвід та змогу реалізувати себе у викладацькій роботі. Найбільша складність, з якою я «зіткнулася» – важко було побудувати практичне заняття так, щоб використати увесь наявний час (запам’ятала, що завдань краще добирати більше, щоб не було «пауз» і стресів).
Загалом, практика мені дуже сподобалася, і я вкотре переконалася, що обрала найкращий вищий навчальний заклад для отримання сучасної філологічної освіти.
Марія МІЗЮК (спец. «Філологія (українська мова та література)»):
Упродовж двох місяців я проходила асистентську практику на кафедрі сучасної української мови під керівництвом доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри сучасної української мови Олени Валентинівни Кульбабської. Під час навчання мені не раз доводилося бути тут: то була потреба проконсультуватися з мовознавчого курсу, то взяти потрібний підручник або переписати питання для заліку чи іспиту… Але цього разу необхідно було змінити ситуацію спілкування, навчатися вести професійний діалог і зі студентами, і з педагогами. Для цього на кафедрі створено всі умови, та й викладацький колектив дуже тепло і приязно прийняв студентів-практикантів до своїх лав, допомагав порадами, необхідними матеріалами тощо.
Протягом практики я не раз чергувала на рідній кафедрі. Яким же було моє подивування, коли спостерігала за щоденним навантаженням викладачів. Виявляється, це не лише пари й консультації, а й науково-методичні семінари, виробничі наради, написання звітів, рекомендацій, іспити із держслужбовцями… Цілий день вирують шалені темпи життя!
Без сумніву, під час асистентської практики, я удосконалила свої вміння щодо написання планів-конспектів різноманітних занять, складання вправ і завдань, проведення лекцій та практичних занять, цікавих виховних заходів. Але не все так було «гладенько». Визнаю: траплялися і деякі труднощі. Відомо, що в будь-якій групі є надактивні студенти, які звикли бути в центрі уваги. До них потрібно було знайти особливий підхід, і здебільшого мені вдавалося впоратися із цим завданням. Окрім того, потрібно завжди бути готовим до появи в студентів питань з виучуваної теми. Ігнорувати їх аж ніяк не можна, оскільки вмить втратиш інтерес, довір’я і пошану групи. Щоб бути готовим до різного роду непередбачених обставин і несподіваних питань, дуже важливо ретельне планування та обдумування всіх аспектів у підготовці до проведення пари з української мови.
На мою думку, асистентська практика для мене дуже корисна, тому що сприяла закріпленню інтересу до професії викладача, а також формуванню моїх педагогічних здібностей.
Наталія ГЛАВАЦЬКА (спец. «Середня освіта (українська мова та література)»):
Я задоволена результатами обох практик – асистентської та шкільної, тому що краще ознайомилася зі своєю майбутньою професією, дізналася багато нового, цікавого, набула й розширила свій скромний педагогічний досвід. Щоразу думала про «нелегкий учительський хліб». Скажу відверто: було страшно, чи сприймуть мене студенти та учні як особистість? чи зможу я «достукатися» до їхніх сердець? чи відійде на другий план їхня потреба в гаджетах і смартфонах перед високим словом українських письменників?
У цьому сенсі практики, на мою думку, були унікальними. У чому це виявилося? Та хоча б у тому, що мені надавались права керувати, оцінювати, звісно ж, самій постійно учитися й удосконалювати мовні й мовленнєві вміння та навички, які допомагали організовувати дискусію та нетрадиційний розгляд тем із навчальних мовознавчих дисциплін.
Я дуже рада, що в мене була змога спробувати себе в ролі викладача в студентській аудиторії та вчителя в школі.
Олена ПОП (спец. «Середня освіта (українська мова та література)»):
Почну з кінця: дуже сподобалася асистентська практика, бакалаври-філологи та загальна атмосфера в академічних групах. Студенти чудові! Знайшла спільну мову з ними, вони сприйняли мене з повагою та жвавим інтересом. Хотілося б побільше часу побути на практиці, бо спілкування зі молодшокурсниками є безцінним: ніби кожного дня складаєш іспит із філології, та й людяності загалом. Практика дала мені поштовх вдосконалювати набуті знання. Велике спасибі викладачам кафедри сучасної української мови за мудрі поради та підтримку!
Інша грань – робота з дітьми (а практикувалася я в Чернівецькій гімназії № 4), оскільки вони відкриті для нових знань і їм цікаво пізнавати Світ Філології. Мені дуже сподобалось працювати в цьому закладі освіти, адже вчителі й гімназисти надали мені можливість пізнати всі аспекти педагогічної діяльності.
Під час практики зрозуміла, що потрібно мати неабиякий талант, хист, щоб навчати сучасних дітей («покоління Z»). Найбільше досвіду отримала від відвідування уроків інших вчителів – зарубіжної літератури, історії тощо. Це дало змогу оцінити різні методи та прийоми роботи з учнями на уроці. Отримала задоволення від самостійного проведення уроків.
Також відвідала урок, що відповідав науково-методичному проєкту «Інтелект України» (упровадження моделі національного освітнього технопарку – нова родзинка для мене). Коротко про побачене: учитель інтенсивно працює з дітьми, завдання учні виконують швидко й упевнено, майже кожну хвилину розраховано, це привертає їхню увагу, мотивує, оскільки вправи цікаві.
Практика допомогла мені здобути практичні вміння і навички. Зрозуміла, як моделювати ефективну роботу в школі, набула певного педагогічного досвіду.
Анна ПЕТРУНИК (спец. «Середня освіта (українська мова та література)»):
Цього року я знову відчула себе вчителем (перша педагогічна практика була ще на четвертому бакалаврському курсі), спробувала організовувати роботу класу за допомогою різних форм, зокрема індивідуальної та групової роботи, фронтально-колективної перевірки засвоєння навчального матеріалу. Але найефективнішими та найцікавішими для учнів виявилися інтерактивні методи навчання, які добирала так, щоб вони відповідали віковим та індивідуальним особливостям школярів, а також позитивно впливали на їхню свідомість, світогляд, ставлення, поведінку в соціумі. Передумову успіху вбачаю в тому, що кожного уроку намагалася постійно урізноманітнити методи роботи з учнями, прислухалася до їхніх думок і побажань, виявляла «прогалини» в знаннях і планувати повторення або індивідуальну роботу. Приємно зазначити, що учні з відповідальністю виконували не лише вправи, а й усі мої доручення, брали активну участь у проведені різних виховних, позакласних заходах, бесідах та робили певні висновки з них, корисні в повсякденні.
Щиро вдячна креативним і досвідченим учителям Чернівецької ЗОШ І–ІІІ ст. № 14 за те, що щедро ділилися своїми знаннями і досвідом! Це був незабутній час!
Ліза СТАСЮК (спец. «Середня освіта (українська мова та література)»):
Два види практик – це ніби два професійних крила. Отож кожний з них заслуговує на окрему увагу.
Асистентська практика тривала з 02 по 27 вересня в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на кафедрі сучасної української мови філологічного факультету. За цей час я провела кілька лекцій, практичних та семінарських занять, відвідала пари своїх однокурсниць і викладачів як мовних, так і літературних кафедр. Можливість стажуватися в ролі викладача збагатила мене цінним досвідом, дала змогу краще опанувати всі тонкощі роботи зі студентами-філологами, навчила подавати теоретичний та практичний матеріал, опираючись на знаннєвий рівень студентів, відчувати межу незрозумілого, не надто добре усвідомленого для студента. Така практика змушує тебе шукати індивідуальний підхід безпосередньо до кожного здобувача освіти, займатися самовдосконаленням, саморозвитком, бути «логістом» власного заняття.
Професія викладача для вже цілком сформованих особистостей – то доволі цікаво. Студенти свідомо аналізують і розв’язують нетипові ситуації, заглиблюються у проблемні питання і висувають неординарні їх вирішення (якщо вести мову про практичні заняття з «літераторами»). У нашому разі працювати зі студентами мовних кафедр складніше (активність бакалаврів менша) і пізнавальна одночасно. Тут потрібно викласти матеріал максимально зрозуміло й науково обґрунтовано. Розтлумачувати незрозумілі поняття для студентів – це не так легко. Але можна було проконсультуватися з викладачем-наставником і все враз усвідомлювалося, ставало зрозумілішим. Це корисний і цікавий професійний досвід.
Педагогічну практику проходила в Сторожинецькій районній гімназії з 30 вересня по 25 жовтня. Працювала з учнями різних вікових категорій, відвідувала уроки вчителів-мовників та самостійно провела декілька уроків з української мови та літератури. Навчати дітей шкільного віку не є простим завданням. Їхня енергія і темперамент просто навертаються, як морські хвилі на берег. Спершу потрібно організувати клас, налаштувати на навчання, сфокусувати увагу, «вихопити з круговерті перерви» й налаштувати на ті 45 хвилин уроку, під час яких треба багато чого встигнути. Дуже часто було так, що відповіді на складне питання ми відшуковували майже в кінці уроку. Нашими спільними зусиллями, але ми зробили це! Абсолютно очевидно, що в роботі з будь-якими дітьми (тими, що «схоплюють» інформацію в першу хвилину і яким треба більше часу для її осмислення), потрібно структурувати матеріал до кожного уроку, ураховуючи ступінь підготовки класу, шукати цікавинки, заохочувати до колективної та самостійної праці. Із студентами легше, бо вони вже свідомі ))).
Та мені подобається моя майбутня професія. Досвід роботи вчителем мотивує тебе до змін, загартовує характер, примушує відповідати за кожне мовлене слово й думати, чи варто казати наступне. Професія, самі учні привчають тебе до саморозвитку, самовдосконалення, щоб потім могти передати ці знання дітям.
Інна АНДРОННИК (спец. «Середня освіта (українська мова та література)»):
Педагогічна практика є дуже корисною для молодого вчителя української мови та літератури, тому що дає змогу безпосередньо ознайомитися з учнівським колективом, зрозуміти, що впливає на нього, хто і чому є лідером. А ще «шкільна» практика вможливлює відчути себе справжнім учителем, самокритично оцінити свої помилки та виправити їх у подальшій роботі. Цей вид навчальної діяльності на другому освітньому рівні вищої освіти «втілює в життя» ті теоретичні знання з педагогіки, методики та основного предмета, які студент-філолог засвоїв під час навчання. Але при цьому постає цікава ситуація, коли практика повсякчас зіставляється з теорією і вчитель стоїть перед вибором, що краще застосувати в конкретному випадку: власний досвід чи педагогічну теорію?
На мою думку, одним із найкращих методів для засвоєння української мови та літератури є використання інтерактивних вправ, змістовні тексти для аудіювання, обговорення проблемних питань, вивчення напам’ять віршів, опрацювання літературних творів, що, без сумніву, допомагає учневі збагатити словниковий запас і сформувати предметні й комунікативні компетентності. Такі методи збільшують інтерес до мови та сприяють кращому засвоєнню її лексико-граматичного багатства (що, як на мене, і є основним завданням для студента- практиканта).
За період проведення педагогічної практики я вкотре переконалася, що стала на правильний шлях (маю 3-річний стаж роботи в Чорнівському НВК) і обрала для себе професію, яка мені подобається, і якою я живу. Важливо, коли твої старання породжують у дітях нові знання, вміння. Приємно, коли в подяку за свою працю ти отримуєш щирі дитячі усмішки і щирість. Це надихає на нові звершення у професії, спонукає на пошук нових методів і прийомів у співтворчості з дітьми.
Я намагатимусь через свою професію не дати згаснути в дитячих грудях вогникам добра, любові, радості, щирості й толерантності, адже від них залежить наше майбутнє.
Післямова...
Процес навчання мови – це формування мовної картини світу того інваріантного образу світу у свідомості учнів і студентів, який когнітивно, духовно і соціально буде адекватним реаліям конкретного світу, живого фізичного, і який визначатиме аксіологічну діяльність носіїв даної національної мови з їх духовними і культурними пріоритетами (Л.І. Мацько)
Успішного захисту дипломних робіт, шановні магістрантки!
Матеріали підготувала
завідувач кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича,
керівник практики, професор
Олена КУЛЬБАБСЬКА
