«Ім’я в науці. Професор Іларіон Слинько»: від концепції монографії до видання

Справжній учитель торкається вічності : ніхто не може сказати, де закінчується його вплив (Генрі Адамс)

 16 червня 2022 року під час наукової конференції «Актуальні проблеми синтаксису: сучасний стан і перспективи розвитку (до 110-річчя від дня народження професора Іларіона Слинька)», ініційованої кафедрою сучасної української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, відбулася презентація моногрфічно-довідкового видання професора Олени КУЛЬБАБСЬКОЇ та доцента Наталії ШАТІЛОВОЇ «Ім’я в науці. Професор Іларіон Слинько» (2019). 
Із доповіддю «Ім’я в науці. Професор Іларіон Слинько: від концепції монографії до видання» виступила доктор філологічних наук, професор Олена КУЛЬБАБСЬКА.

При майстрах якось легше –
вони, як атланти…
держать небо на плечах –
тому і є висота!
Ліна Костенко

 На граматичній мапі України помітне місце посідає синтаксична школа Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, фундаторами якої є Іван ЧЕРЕДНИЧЕНКО, Іларіон СЛИНЬКО, Ніна ГУЙВАНЮК. Саме вони виявили непереборну залюбленість у граматичну багатогранність, жагуче бажання дослідити історію становлення синтаксичної системи української мови, осягнути категорійні та функційні параметри рівнорівневих синтаксичних одиниць тощо.

Візитна картка чернівецької наукової школи – конференції «Актуальні проблеми синтаксису», у яких активну участь беруть мовознавці академічних установ спільно з граматистами закладів вищої освіти, аспіранти й докторанти, пошукувачі наукових ступенів, магістранти.

Зауважимо: Перша міжвузівська наукова конференція з проблем синтаксису відбулася в січні 1962 р. в Львівському університеті (виголошено 23 наукові доповіді, з-поміж яких і доповідь доцента І. І. Слинька «Деякі спостереження над прямими додатками в українській мові»). Через три роки (у вересні 1965) уже в Чернівецькому університеті провели другу синтаксичну конференцію, що її зініціював завідувач кафедри української мови Іларіон Іларіонович СЛИНЬКО (56 науковців із різних регіонів України репрезентували свої наукові дослідження в царині граматики).

У жовтні 1997 р., прагнучи «золотої нитки не згубить» (О. Кобилянська), учениця проф. Слинька, д. філол. н., проф., завідувачка кафедри сучасної української мови Ніна ГУЙВАНЮК відродила традицію широкого обговорення результатів різноаспектних досліджень граматичного ладу української мови на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях «Актуальні проблеми синтаксису» (дотепер проведено 8 поважних наукових зібрань (1997, 2002, 2006, 2008, 2012, 2014, 2019, 2022), 5 із яких присвячено науковій спадщині Іларіона Слинька – 1997, 2002, 2008, 2012, 2022).

Зокрема, в ухвалі Всеукраїнської конференції 2012 р. учасники наукового форуму констатували необхідність підготовки й видання наукового доробку знаного в лінгвістичному світі дослідника, який заклав основи історичного й сучасного синтаксису, збагатив його концептуальні засади власними спостереженнями та висновками. Така праця – «Ім’я в науці. Професор Іларіон Слинько» – побачила світ 2019 р. (напередодні 145-річного ювілею альма матер) і паралельно розпочала серію видань «Історіографія мовознавчої науки в Чернівецькому університеті».

Ім’я в науці. Професор Іларіон Слинько : монографічно-довідкове видання / упорядн. : О. В. Кульбабська, Н. О. Шатілова.
Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2019. 608 с. (Серія : Історіографія мовознавчої науки на Буковині).

Рецензенти:
Голобородько Костянтин Юрійович, доктор філологічних наук, професор, декан українського мовно-літературного факультету імені Г. Ф. Квітки-Основ’яненка Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди;
Марчук Людмила Миколаївна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка;
Попова Ірина Степанівна, доктор філологічних наук, професор, декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

 Мета монографічно-довідкового видання – вияскравити основні грані наукової та науково-методичної діяльності видатного українського граматиста, повернути до наукового обігу його плідні ідеї та концепції.

Авторка рецензії на видання проф. Раїса ХРИСТІАНІНОВА зазначила: «Для реалізації задуму упорядниці – Олена Кульбабська й Наталія Шатілова – зібрали під ошатною обкладинкою різночасові статті Іларіона Іларіоновича, раніше не відомі або мало відомі науковій громадськості архівні матеріали, спогади онука й учнів про свого Навчителя, вітальні адреси. Це дало змогу в єдиному філологічному освітленні виявити творчу неординарність професора Слинька, оприявнити Я-науковця, довести актуальність його праць та ідей в українській лінгвістиці».

 Христіанінова Р. Наукові обшири професора Іларіона Слинька (Рец. на видання: Ім’я в науці. Професор Іларіон Слинько / упорядн. О. В. Кульбабська, Н. О. Шатілова. Чернівці, 2019. 608 с.). Українська мова. 2021. № 1 (77). С. 122–127.

 РЕЦЕНЗІЯ

 Книжка складається з передмови, двох розділів й 5-ти додатків (їх унаочнено багатим ілюстративним рядом – фотокопіями документів, унікальними світлинами І. І. Слинька з родиною, колегами, учнями).

Перший розділ монографії «Іларіон Іларіонович Слинько – відомий український учений і педагог» охоплює чотири підрозділи:

•  Проблеми синтаксису української мови: традиції і сучасність (у ньому окреслено коло найважливіших граматичних проблем, що перебували й перебувають у центрі дискусій на наукових конференціях, починаючи від часу Першої міжвузівської наукової конференції з проблем синтаксису 1962 р. до сьогодення).
• Професор Іларіон Іларіонович Слинько: лаконічно мовою біографії.
• Основні аспекти дослідження синтаксису української мови в науковій концепції професора І.І.Слинька (схарактеризовано авторське бачення об’єкта і предмета другого розділу граматики).
• Список праць професора І. І. Слинька.

Другий розділ «Мовознавчі й лінгводидактичні аспекти дослідження синтаксису української мови в науковому доробку І. І. Слинька» репрезентує студії чернівецького професора щодо особливостей синтаксичного ладу української мови в діахронній і синхронній проєкціях. Саме ці проблеми 48 років поспіль перебували в центрі його дослідницьких зацікавлень:

• Розвиток досліджень з українського мовознавства на Буковині.
• Система та ієрархія синтаксичних одиниць.
• Історичний синтаксис. Синтаксис відмінків.
• Парадигмальний вимір речення.
• Просте двоскладне неускладнене речення.
• Просте двоскладне ускладнене речення.
• Односкладні речення.
• Складне речення.
• Діалектний синтаксис.
• Синтаксис художнього тексту.

Заслуговує на особливу увагу підрозділ 2.3. «Історичний синтаксис. Синтаксис відмінків», у якому закумульовано погляди Іларіона Іларіоновича щодо проблеми формування синтаксичної системи української мови на національному ґрунті. У 60–70 рр. ХХ ст. на часі було створення цілісного опису історичних змін української мови, що активізувало уважне лінгвістичне опрацювання текстів пам’яток (грамот, актових книг, листів і універсалів, літописів, релігійно-полемічних трактатів тощо) і широкої емпіричної бази для подальших досліджень: «Синтаксис як граматичне вчення про речення, його будову, сполучення слів у ньому і досі є однією з найменш вивчених ділянок українського і взагалі слов’янського (та й не лише слов’янського) мовознавства. Майже зовсім не вивчений синтаксис історичний» (зазначав Степан Бевзенко).

Зверніть увагу, вельмишановне товариство, на охайні рукописні варіанти («Літопис Самійла Величка») і фотокопії текстів писемних пам’яток ХІV–ХVІІ ст. із фондів бібліотеки проф. Слинька, 12 з яких до 2020 року зберігалися на кафедрі сучасної української мови (напр., «Дневникъ генеральнаго хоружаго Николая Ханенко, (1719–1723 и 1754 г.)» – 526 шнурованих світлин; «Дневник генерального подскарбія Якова Марковича (1717–1767 гг.)» – 385 світлин; Іоаникій Галятовський. «Ключ разумінія (1659)» – 535 світлин тощо).

У численних наукових розвідках учений висвітлює історію розвитку окремих типів синтаксичних конструкцій, засобів вираження об’єктних, означальних і обставинних відношень, що їх по-різному витлумачували на той час у граматиках української мови, актуалізує проблему варіантності мовних засобів на граматичному рівні староукраїнської літературно-писемної мови, по-перше, через зіставну хронологізацію ХІV–ХVІ ст. і ХVІІ–ХVІІІ ст. для виявлення спільного, відмінного та еволюційного, по-друге, через лінгвально вмотивовану стилістичну диференціацію художній, офіційно-діловий стиль і релігійний.

Аргументовані теоретичні засади й методологійні принципи діахронного вивчення синтаксису – об’єктивності, історизму, системності, динамічності, антропоцентризму й синергетики – уможливили опис переходу від старих форм (наприклад, знахідного відмінка від назв осіб в українських грамотах) до нових; установлення синтаксичних позицій словоформ у структурі речення (наприклад, знахідного відмінка в ролі прямого / непрямого об’єкта; орудного предикативного; родового часу; орудного логічного суб’єкта тощо). Для увиразнення процесів змішування, взаємозаступлення закінчень, перегрупування й згортання парадигм Іларіон Іларіонович активно послуговувався інструментарієм діахронної лінгвістики, зокрема методом формального аналізу текстів писемних пам’яток (для наскрізної фіксації та інвентаризації варіантних елементів граматичної підсистеми староукраїнської літературно-писемної мови); порівняльно-історичним (для аналізу появи варіантів словоформ); зіставним методом (для ідентифікації та класифікації досліджуваних мовних явищ за їхніми спільними або відмінними ознаками не лише в українській мові, а й у паралелях з іншими слов’янськими); методом кількісних підрахунків (для установлення динаміки варіантності морфологічних елементів, унаочнення її в таблицях, діаграмах).

Наступні чотири підрозділи книги («Просте двоскладне неускладнене речення», «Просте двоскладне ускладнене речення», «Односкладні речення», «Складне речення») переконують у тому, що Іларіон Слинько для своїх статей завжди обирав мало досліджені теми, такі, що спонукали читачів до дискусії, напр.: «Другорядні чи поширюючі члени речення?», «Чи є односкладні речення?», «Чи змінюється значення складнопідрядного речення від місця підрядного?», «Сполучник чи сполучне слово?» тощо.

Прикметно, що такі праці не втратили своєї актуальності: їх і нині додають до ґрунтовних хрестоматій із синтаксису, наприклад:

• Українській синтаксис. Теоретико-прикладний аспект. Хрестоматія : [у 2-х ч.]. Автори-упоряд. : А. Загнітко, М. Вінтонів, Л. Сегін. Донецьк – Слов’янськ : ДонНУ, 2010;
• Синтаксис української мови: хрестоматія : у 2 ч. Упоряд. : А. Мойсієко, В. Чумак, С. Шевель. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2019. 

Основна науково-педагогічна діяльність Іларіона Слинька в Чернівецькому університеті припала на 60–80-ті рр. ХХст., на часи тоталітаризму й переслідування за обстоювання національної специфіки української мови. Панівна політика мовної асиміляції не давала змоги по-справжньому, повноголосно розгорнутися таланту вченого, який, безперечно, міг би сказати й зробити в науці набагато більше, оскільки стояв на фундаменті кращих граматичних традицій українських граматистів попередніх історичних періодів (Олекси Синявського, Олени Курило, Степана Смаль-Стоцького, Василя Сімовича, Олександра Потебні, Івана Огієнка та ін.). Утім, докладне ознайомлення з мовознавчою спадщиною І. І. Слинька дає уявлення про багатоаспектність і наукову глибину синтаксичних студій ученого, який усвідомлював необхідність розв’язання триєдиного завдання: дослідження синтаксису історичних пам’яток, діалектів та літературної мови. Отож проф. Слиньку вдалося оприявнити загальну тенденцію розвитку граматики української літературно-писемної мови не тільки як окремої системи, а й у тісному взаємозв’язку з народнорозмовною практикою (підрозділ 2.9. Діалектний синтаксис); на широкому фактичному матеріалі довести, що паралелізм, варіантність, хитання чи поплутання мовних явищ сприяли впорядкуванню граматичного рівня мови під дією внутрішньомовних законів розвитку підсистем, іншомовних впливів, позамовних чинників, що увиразнює практичну цінність одержаних результатів. 

Науково-методична творчість Іларіона Слинька: лаконічно мовою фактів 

2 – дисертації;
2 – автореферати;
1 – індивідуальна монографія;
1 – колективна монографія;
3 – навчальні посібники (із грифом МОН України);
3 – навчальні посібники, надруковані за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького університету;
58 – опублікованих наукових статей і тез доповідей;
5 – опублікованих рецензій на наукові праці інших мовознавців;
понад 26 наукових і навчально-методичних праць інших мовознавців, що їх прорецензував проф. Слинько;
5 – кандидатських дисертацій, що їх захистили аспіранти Іларіона Іларіоновича Слинька.

Авторки щиро сподіваються, що фактичний матеріал монографічно-довідкового видання в перспективі вможливить лінгвоперсонологійні дослідження, що уяскравлять Іларіона Іларіоновича Слинька як мовного індивідуума в усьому обширі його виявів – часовому, просторовому, еволюційному, культурно-естетичному, статусно-соціумному, лінгвокультурологійному тощо.

 Матеріали підготувала:

доктор філологічних наук,
професор кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА