Майстер-клас писанкарства від Наталії Суруджій

Відома буковинська майстриня-писанкарка презентувала філологам розкішне видання «Писанки наших бабусь»

Без мене наше свято
Не буде тим, чим є
Бо писанка багато
Всім радості дає.
(Олександр Олесь) 

Книга «Писанки наших бабусь. Зібрання писанок від Юрія Дмитровича Ференчука», упорядкована Наталією Суруджій з однодумцями, побачила світ 2016 року за підтримки Чернівецької обласної державної адміністрації. Наталя Миколаївна, лікар-методист, психолог і писанкарка, розповіла про постать Юрія Ференчука: «Це дуже видатна людина Буковини (родом із Вижниччини), письменник, етнограф і художник. А ще – воїн УПА, в’язень концтаборів Сталінський, учасник повстань. Повернувшись із заслання в 1956 році, Юрій Ференчук проживав у Берегометі. Його душа, на жаль, уже у вищих світах, але він встиг побачити верстку цієї книжки й був дуже зворушений, що вдалося в такий спосіб зберегти колекцію писанок, яку з натхненням збирав упродовж багатьох років у п’яти районах Буковини – Вижницькому, Путильському, Кіцманському, Сторожинецькогму й Глибоцькому. Це незичайне зібрання, адже Юрій Дмитрович залишив у спадок малюнки писанок, виконаних акварельними фарбами. Їх більше 1700. Людина, яка своє життя поклала на вівтар відродження державності й незалежності, він не лише ходив селами, збирав писанки, замальовував їх неповторні орнаменти, але й створював портрети самих писанкарок».

На щастя, усі ці оригінальні малюнки вдалося відновити (бо багато кольорів знебарвлено від часу) й зібрати в одному поліграфічно довершеному альбомі, який віднині зберігатиме титанічну працю Юрія Ференчука. Уперше цю книгу, аналога якої наразі в Україні немає, презентували в Чернівцях під час «Писанкової України-2017».

Після цікавої розповіді п. Наталія провела для студентів і викладачів філологічного факультету
майстер-клас із писанкарства.

«Писанкарство – старовинне мистецтво наших предків, тому вивчення його філософії важливо для збереження наших коренів, нашого духовного спадку», – наголосила майстриня, яка  народилася а Топорівцях Новоселицього району. Наталя Суруджій поділилася спогадами про те, як її цьому давньому ремеслу навчали Дарія Клим із Вижниччини і Зінаїда Іваницька із Заставнівщини:

У давнину писанка (від «писати» – прикрашати орнаментом) була оберегом, мала обрядове та магічне значення. За віруваннями, писанка є джерелом зародження життя, початком Всесвіту. Українці оздоблюють писанки здебільшого геометричним, рослинним зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Це одна із стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури розкривали свою ауру, втілювали свої прагнення, віру й любов.

- Візьмімо біле яйце – і проведімо бодай одну лінію. Тільки так можемо увійти у світ писанки. І даруйте її на здоров’я, радість і щастя іншим.  Бо як писанку писати, то й рід продовжиться. Рід народу й України.

І справді, із дивовижних перетинів ліній учасники майстер-класу дізналися про зміст закодованих символів, пізнали особливості техніки розпису та, власне, навчалися розписувати писанки, використовуючи традиційні орнаменти: спочатку восьмикутної писанки «Бокова ружа», яка має базову основу для більшості інших різновидів, а також «Безконечника».

Пані Наталія займається цим видом мистецтва більше 20 років і знає про писанки безліч цікавого: їхню історію, кольори та орнаменти, традиції розпису в різних регіонах України. І цією інформацією вона щедро ділилася з учасниками заняття. Але головне, задля чого й завітала майстриня до філологів, – це практичні навички воскового способу писання по яйцю..

Писанкарка підготувала для кожного охочого особисте робоче місце й усе, що потрібно для творчості: яйце, віск, писачок, свічку, фарби, серветки.

Багато хто зі студентів і викладачів (із-поміж них і я. – О.К.) уперше випробували себе в цій справі, дуже хвилювалися та боялися, що в них нічого не вийде. Але писанка «народилася» в кожного! Та й ще неповторна, зі своєю енергетикою, дарма що орнамент один!!!

Основна заповідь від майстрині – «Негарних писанок не буває, оскільки в них душа людини!». І всі учасники майстер-класу переконалися в цьому, коли на останньому етапі заняття почали знімати віск, і під вогнем свічок розквітли золотаво-червоні, жовто-блакитні, весняно-зелені, фіолетово-жовті та інші веселкові орнаменти на їхніх писанках. Віднині в кожного своя писанка до свята (реальна та віртуальна в айфоні), а також велике бажання братися всією родиною за писачки у прийдешні Великодні свята.

НЕХАЙ БУКОВИНСЬКА ПИСАНКА МАНДРУЄ СВІТОМ І ЄДНАЄ УКРАЇНЦІВ!

Доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА