Дистанційна освіта: Складносурядні речення відкритої структури
Ключем до всякої науки є знак питання (Оноре де Бальзак).
Модуль 1. Складні елементарні речення сполучникового типу
Навчальний елемент 1.2
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ
(6 год. – лекції; 4 год. – практичні; 7 год. – сам. робота, 2 – інд. робота)
Лекція № 5
Тема: СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ ВІДКРИТОЇ СТРУКТУРИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
План
1. Загальна характеристика складносурядних речень відкритої структури.
2. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях відкритої структури.
3. Структурно-семантичні особливості єднальних складносурядних речень.
4. Специфіка розділових складносурядних речень у сучасній українській мові.
Ключові слова: складносурядні речення відкритої структури, гнучкі / негнучкі структури, семантичні / асемантичні сурядні сполучники, комунікативно-прагматичні функції.
Мета: актуалізувати знання студентів про сурядні сполучники як маркери семантико-синтаксичних відношень у складносурядних реченнях; подати характеристику семантичним і асемантичним сурядним сполучникам; сформувати уявлення про специфіку структури (відкритої / закритої, гнучкої / негнучкої) складносурядних речень; обґрунтувати основні принципи їх структурно-семантичної класифікації; з’ясувати інноваційні явища у функціюванні складносурядних речень у різножанрових українськомовних текстах; розвивати й закріплювати навички правильного вживання розділових знаків у складносурядних реченнях.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА
О с н о в н а
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – С. 297–312.
Герман К. Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень сучасної української літературної мови : навч. посібн. / К. Ф. Герман. – Чернівці : Чернів. держ. ун-т, 1973. – 54 с.
Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2010. – 204 с. [4]. – (Студії з українського мовознавства).
Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. – Чернівці: Рута, 1999. – 336 с.
Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові : монографія / А. П. Грищенко. – К. : Наук. думка, 1969. – 155 с.
Дудик П. С. Синтаксис української мови : підручник / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук. – К. : Академія, 2010. – С. 250–259.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти : монографія / Інна Яківна Завальнюк. – Вінниця : Нова книга, 2010. – С. 224–235.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 2001. – С. 338–353.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.] / М. У. Каранська. – К. : Либідь, 1995. – С. 174–181.
Рула Н. В. Семантико-синтаксична типологія складносурядних речень у сучасній українській мові : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 – українська мова / Наталія Володимирівна Рула. – Луцьк, 2019. – 260 с.
Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – С. 597–628.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 387–409.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. – К. : Знання, 2010. – С. 321–327.
Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – С. 305–310.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 3-тє вид., стереотип. – К. : Вища шк., 2001. – С. 234–241.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 164–175. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Академія, 2004. – С. 231–248.
Д о д а т к о в а л і т е р а т у р а
Бевзенко С. П. Структура складного речення в українській мові. – К.: Вид-во Київ. держ. пед. ін-ту, 1984. – 79 с.
Глушкова Г. М. Структура категорії сурядності // Лінгвістичні студії: 36. наук, праць. Вип. 1. — Донецьк: ДонДУ, 1994. — С 64—68.
Глушкова Г. Складносурядні речення фразеологізованої структури // Лінгвістичні студії: 36. наук, праць. Вип. 6.— Донецьк: ДонДУ, 2000. — С 11—17.
Глушкова Г. До питання про сурядні сполучники // Лінгвістичні студії: 36. наук, праць. Вип. 7. — Донецьк: ДонНУ, 2001. — С 60—64.
Греб М. М. Семантико-граматичні чинники формування зіставного відношення в складних конструкціях сучасної української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / М. М. Греб. — Х., 2005. — 20 с.
Давнюк С. В. Синтаксичні зв'язки і семантико-синтак-сичні відношення в складних конструкціях з сурядністю і підрядністю // Лінгвістичні студії: 36. наук, праць. Вип. 2.— Донецьк: ДонДУ, 1996. — С. 46—50.
Дудик П. С. Стилістика української мови / П. С. Дудик. – К. : Академія, 2005. – С. 273– 278.
Капелюшний А. О. Стилістика і редагування : практичний словник-довідник журналіста / А. О. Капелюшний.– Львів : ПАІС, 2002. – 576 с. Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення / О. С. Мельничук. – К. : АН УРСР, 1966. – 323 с.
Мова і час: розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови : кол. монографія. – К. : Наук. думка, 1977. – 237 с. Пещак М. М. Комунікативний синтаксис / / М. М. Пещак. – К. : Довіра, 2000. – 150 с.
Спільник Т. М. Градаційне відношення в структурі складних сполучникових конструкцій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т. М. Спільник. — Х., 2004. — 20 с.
С л о в н и к и й д о в і д н и к и
Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова . – М. : Сов. писатель, 1966. – 607 с.
Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. – 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / Городенська К. Г. – К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. – 349 с. [2].
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. –Львів : Світ, 2005. –304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. / А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – Т. 1. – 402 с.; Т. 2. – 350 с.; Т. 3. – 426 с.; Т. 4. – 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. – К. : Либідь, 2001. – 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2007. – 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е. изд. –М. : Большая Росс. энциклоп., 1998. – 685 с.
Актуалізація опорних знань
Пригадаймо вимоги щодо вживання синтаксичних одиниць у різних функційних стилях
(модератор – Ігор Хворостяний)
Бажаємо корисного перегляду!
1. Загальна характеристика складносурядних речень відкритої структури
Складносурядні відкритої структури – це поліпредикативні речення, у яких поєднання предикативних одиниць (далі – ПО) виформовує незамкнений (відкритий) ряд, тобто навіть якщо в реченні лише 2 ПО, то мовець може потенційно додавати аналогічні частини, зберігаючи сполучниковий засіб і тип семантико-синтаксичних відношень між ПО. Наприклад: І ось знову весна, І летять гуси. // І ось знову весна, І летять гуси, І зеленіє озимина, І... (Вимовляємо такі речення з перелічувальною інтонацією; стилістична функція – нанизування однорідних явищ (градація)).
Формально-синтаксичні особливості складносурядних речень відкритої структури
1. Їхню структуру легко можна доповнити однотипними частинами.
2. Предикативні частини складносурядного речення відкритої структури бувають:
- однотипними: а) обидві частини повні двоскладні: Колись на 8 Березня були “святкові” ціни, і ми собі могли добре заробити (Із газети); б) обидві частини повні односкладні: Розвиднілось, і мені вже не спиться; Полудень, і треба сідати до столу; І зелень, і синява неба, і простір без меж… (Ірина Вільде); в) одна з частин неповна двоскладна, а друга повна двоскладна: У початкових класах діти вчать англійську, і далі вже – французьку (З розмовного мовлення). г) обидві частини повні двоскладні ускладнені: Спустившись на перший поверх, вона будить санітара, і той, незадоволено сопучи й позіхаючи, довго дзеленчить ключами, відмикаючи двері (Ірен Роздобудько).
- різнотипними, коли одна з них є двоскладною, а інша – односкладною: З лахами на стінах вона виглядала трохи дивно, і мені захотілося швидше навести лад (Ірен Роздобудько); Мама викликала “швидку”, і мене забрали до неврології якоїсь там лікарні (Наталка Шевченко); Данко надійшов сквериком, і Дарці хотілося впасти навколішки, вгледівши його (Ірина Вільде); Вечір уже закидає свої сіті над землею, і чути десь зітхання вмираючого дня (Ірина Вільде).
3. Якщо ПО у складносурядних реченнях відкритої структури поєднано сурядними розділовими сполучниками, то їх уналежнюємо до гнучких структур (порядок вільний – їх ПО можна змінювати, але семантико-синтаксичні відношення залишаються незмінними).
4. У разі поєднання ПО сурядними єднальними сполучниками необхідно звернути увагу на семантику ССР:
- якщо в стуктуру речення можна вставити компонент «водночас», то ССР належить до підгрупи гнучких (вільних) структур, напр.: Часто мигтіла блискавка, І раз за разом гуркотів грім (Микола Трублаїні) → Раз за разом гуркотів грім, І часто мигтіла блискавка, І....
- якщо в структуру речення можна вставити компоненти «спочатку... і тоді / потім», то ССР належить до підгрупи негнучких (фіксованих) структур, напр.: Маленький рівчак під Соколиним під час зливи перетворювався в бурхливу річку, І [тоді] перебратися через нього не можна було (Микола Трублаїні).
5. Складнопідрядні речення відкритої структури можуть містити ініціальний детермінант або вставне слово, або видільні частки тільки, лише спільні для обох ПО, тоді, як ми знаємо, кому між частинами НЕ СТАВИМО, напр.: На хвилину раптом стихли голоси І спинилися тіні (Ю. Смол.); Мабуть, батько ще дужче посивів І мати ще дужче зігнулася (А. Гол.); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку ТА зорі тремтять в нічній прохолоді (М. Коц.).
NOTA BENE!
Якщо сполучники / (й), та (і) повторюються, то кома ставиться, напр.: Здавалося, І вітер тут чорний, І дощ ллється з неба чорний, як смола (Гонч.).
Семантико-прагматичні особливості складносурядних речень відкритої структури
Зазначений тип ССР мовець використовує для реалізації низки інтенцій:
- повідомлення інформації про одночасні та послідовні події, явища, ситуації: Мине небагато часу, І ти зрозумієш свою помилку, і сам понесеш своє благородне серце на служіння народові (Д. Бедз.);
- заперечення інформації, наявності події, явища: НІ в березні води, НІ в квітні трави (Нар. тв.).
- запиту; Знов голос той, ЧИ знов та сонна мрія? (Леся Українка);
- розпорядження або наказу: Покличте його, І нехай він з'їсть хліба (Біблія в перекладі І. Огієнка);
- пропозиції та побажання: Ну, сідай на мене, ТА їдьмо у третю державу за золотоволосою (Українська народна казка “Залізний вовк”); Жий же щасливо, І хай прадавнє живе у тобі (Василь Стус);
- застереження: Не їж ці ягоди, І твої діти нехай викинуть все з кошика (З розмовного мовлення).
- погрози: Хай забирається звідси в свою пітьму, І хай із ним забираються всі ці чужинці, всі, хто вірить йому, невідомо чому (Сергій Жадан).
- 1) заклик у першому складнику та пропозицію в другому: Дайте людям владу, І нехай вчаться на помилках (інтернет-сайт “Радіо Свобода”);
- пораду в першій предикативній частині та побажання в другій: Будьте у тісному контакті з матінкою-землею, І нехай її сила ввійде у ваше тіло (Україна молода);
- прохання в першому складнику та бажання в другому: Відпусти Мого сина, І нехай Мені служить (Біблія в перекладі І. Огієнка);
- складні емоції людини: І як тут не тужити за селом, І як тут має що другий день не снитись Веренчанка?! (Ірина Вільде);
- іронію: іронії: Твоя старша донька наче ж довчилася в академії, І що з того вийшло? (З розмовного мовлення);
2. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях відкритої структури
Для синтаксування складносурядних речень відкритої структури мовець використовує два типи сполучників:
- семантичні (однозначні, однофункційні, диференційовані);
- асемантичні (багатозначні, поліфункційні, недиференційовані).
С е м а н т и ч н і сполучники – розділові – впливають водночас і на формально-синтаксичну організацію складного речення, і визначають змістову структуру ССР відкритої, гнучкої структури, напр.: ТО мати гукає, ТО мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу (П. Воронько); НЕ ТО сплю, НЕ ТО дрімаю, НЕ ТО в уяві все проходить (О. Пчілка); От тільки трудно було сказати: ЧИ ТО ми були панами над своїми животами, ЧИ ТО наші животи панували над нами, їхніми хазяївами (Є. Гуцало).
За морфологічною класифікацією, до розряду сурядних розділових сполучників належать як одиничні, так і повторювані одиниці, напр.: або, чи, або... або, коли не… то, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то… чи то. хоч… хоч.
Семантичні сполучники виконують дві функції:
- формально-синтаксичну, тобто поєднувати структурні складники конструкції й виражати синтаксичний зв’язок
- семантико-синтаксичну, тобто передавати змістові відношення між компонентами.
Функційні параметри деяких розділових сполучників
(за Наталією Рулою)
АБО; АБО... АБО. Ці сполучники, уживані в усіх стилях мови і стилістично нейтральні, поєднують частини альтернативно-розділових складносурядних конструкцій, оскільки вони відображають існування різних можливостей для мовця, напр.: … можливо, увімкнувся давно заіржавілий двигун АБО чомусь крутнулася вицвіла стрілка компаса (Ірен Роздобудько); … АБО тобі могли стяти безпричинно голову, АБО ж ти ставав імператором… (Павло Загребельний). Інші семантичні відтінки ССР зі сполучниками або, або... або: 1) ультиматуму, у яких друга предикативна частина містить погрозу: … АБО ви зараз же дайте мені слово, що завтра виїдете звідсіль геть, АБО я отут поламаю вам ребра! (Борис Грінченко); 2) вимоги, де в першій частині озвучена вимога, невиконання якої приведе до дій, означених у другому граматичному складнику: … АБО переходьте на наш бік, АБО до побачення (Василь Шкляр); 3) застереження: Працюй, АБО звільнять (інтернет-портал “Уніан”).
КОЛИ НЕ... ТО – найменш частотний із-поміж розділових сполучників, напр.: КОЛИ НЕ Христя завітає, ТО Дарка прийде на чай з печивом (З розмовного мовлення). Особливістю сполучника КОЛИ НЕ... ТО є те, що він може виконувати роль репрезентанта як розділової семантики, так і градаційної. Він може бути синонімом сполучників ТО… ТО, АБО, АБО… АБО, ЧИ, ЧИ… ЧИ, ХОЧ… ХОЧ.
Порівн.: То Христя завітає, то Дарка прийде на чай з печивом; Христя завітає, або Дарка прийде на чай з печивом; Або Христя завітає, або Дарка прийде на чай з печивом; Христя завітає, чи Дарка прийде на чай з печивом; Чи Христя завітає, чи Дарка прийде на чай з печивом; Хоч Христя завітає, хоч Дарка прийде на чай з печивом. Особливістю сполучника коли не… то є те, що він може виконувати роль репрезентанта як розділової семантики, так і градаційної.
ЧИ; ЧИ... ЧИ. Ці сполучники відрізняється від АБО тим, що походять із питальної частки і тому певною мірою зберігає питальний відтінок. Їхня мета – з’ясувати, яка із запропонованих можливостей реальна. Наприклад: [А ще – який вигляд має “Оріон” після бурі, після пекельних ночей,] ЧИ схожий на себе, ЧИ до невпізнання знівечило його та поскубло? (Олесь Гончар);
ЧИ ТО... ЧИ ТО. Інколи в парних розділових сполучниках може бути опущеною частина одного з компонентів, наприклад: ЧИ ТО був він, ЧИ приснилося (Павло Загребельний) – сполучник чи то… чи то з опущеною частиною то в другому компоненті. Подибуємо приклади, коли до розділового сполучника доданий інший сполучник задля увиразнення змісту: ЧИ ТО всіх вибило, А ЧИ ТО страх смерти переміг паніку (Іван Багряний) – до другого компонента сполучника чи то… чи то доданий сполучник а.
ТО... ТО. Однією із характерних рис власне-розділових конструкцій зі сполучником то… то є можливість / неможливість визначення правильного порядку дій, явищ, станів, напр.: ТО влада надає пільги, ТО знов їх забирають у простого народу (З розмовного мовлення); Ориська тепер вічно на пробах… ТО в школі проби, ТО Данко приходить до хати вчити її співу (Ірина Вільде).
НЕ ТО... НЕ ТО; ЧИ ТО... ЧИ ТО. Ці сурядні сполучники передають невпевненість, сумнів із приводу сказаного.
А с е м а н т и ч н і сполучники лише поєднують предикативні частини, оформляють сурядний зв’язок, а семантико-синтаксичні відношення виражають передусім значення їхніх предикатів, видо-часові значення дієслів, що виражають ці предикати, лексичне наповнення інших компонентів.
Асемантичні сполучники виконують одну функцію:
- формально-синтаксичну, тобто виражають здатність поєднувати структурні складники конструкції й виражати умовно рівноправний синтаксичний зв’язок.
Із сурядних асемантичних сполучників Іван Вихованець виокремлює єднальні І (Й), ТА (у єднальному зн.), Катерина Городенська зараховує до частково асемантичних єднальні повторювальні сполучники НІ…НІ, АНІ…АНІ, які, крім функції поєднання, посилюють заперечення в ССР. відкритої структури, пор.: Падали зорі з неба, І на далеких обріях палахкотіли газові вогнеграї (І. Цюпа); Осокори лопочуть на вітрі радісні, збуджені, Й верболози перешіптуються над самою водою, І тиша, врочиста тиша, яка може бути лише в червні (І. Цюпа); Лише небо гуде неокрає, ТА сімя журавлина на крилах весну підіймає, ТА ясними ночами зорі світять мечами на Дону, на Дніпрі, на Дунаї (А. Малишко). НІ листя не шелестить, НІ пташки не щебечуть (Марко Вовчок); АНІ вітру, АНІ холодку... шлях та рілля (А. Тесл.).
Отже, єднальні сполучники і(й), та (в значенні і), також, і... і, ні... ні, як... так і, не тільки... а й виражають найширші й абстрактні значення при сурядному зв’язку: їхню семантику конкретизує контекст.
NOTA BENE!
Про недиференційований характер єднальних сполучників уже йшлося в попередній лекції (№ 3–4) у питанні 4. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях. ВАРТО ПОВТОРИТИ! )
3. Структурно-семантичні особливості єднальних складносурядних речень
Формальні ознаки єднальних складносурядних речень
- абсолютний сполучниковий сурядний звʼязок;
- слабка формально-граматична взаємопов’язаність предикативних частин, оскільки вони за бажання мовця можуть бути розподілені на окремі граматично незалежні речення;
- відкритість (незамкненість) структури;
- здебільшого вільний порядок розташування ПО – гнучкість структури (окрім ССР зі значенням послідовності подій);
- наявна однотипність сурядних частин, тобто збіг видо-часових форм присудків у ПО;
- наявність спільного для всіх ПО члена речення (за бажання мовця),
Семантико-синтаксичні ознаки єднальних складносурядних речень
- це елементарні складні речення, навіть якщо до їхньої структури входить 3 і більше однотипних ПО;
- загальна семантика – відображення двох чи більше ситуацій дійсності як таких, що тривають паралельно або в певній послідовності;
- семантику речень зумовлюють не лише видо-часові форми присудків, а й темпоративи (спочатку, потім, нарешті тощо), а також контекст;
- маркери семантико-синтаксичних відношень темпоральності – асемантичні єднальні сполучники.
- до єднальних сполучників зараховуємо такі: І (його фонетичний варіант Й), ТА (у значенні і), а також повторювані І… І (Й… Й), НІ…НІ, АНІ…АНІ, рідше ТА… ТА;
- повна відповідність між формальним і значеннєвим планами: синтаксична рівноправність предикативних одиниць, що передається сурядним сполучником, відповідає змістовій рівноправності обох частин.
Структурно-семантична класифікація єднальних складносурядних речень
За характером часової співвіднесеності складносурядні речення відкритої структури з єднальними сполучниками поділяють на два підтипи:
- зі значенням одночасності подій або явищ;
- зі значенням послідовності подій або явищ.
Розглянемо кожний із зазначених підтипів детальніше.
Складносурядні єднальні речення зі значенням одночасності подій або явищ
Складносурядні єднальні речення зі значенням одночасності подій або явищ – це складні речення, що означають дії, явища і стани, які тривають одночасно.
Для таких речень притаманне вживання в обох частинах однакових форм присудків, наприклад теперішнього / минулого часу недоконаного виду, минулого часу доконаного виду. Наприклад: Біле полум’я пахкотить над полями, І млисте марево котиться в усі кінці гарячими потоками повітря (І. Цюпа). Неподалік од сонця видніє місяць молодик, І не посеред неба світиться, а наче лежить у верболозовій колисці (Є. Гуцало). Зі степу долинали перепелині перегуки, І ніч снувала в житах казку (І. Цюпа).
NOTA BENE!
Для передавання теморального значення одночасності можуть уживатися предикативні одиниці недієслівного типу чи в комбінаціях із дієслівними; напр.: І будень без нього не будень, І свято без нього не свято (В. Земляк). Двері класів відчинені навстіж, ТА кожна кімната гуде, як вулик (Я. Грим.).
У зв’язку з однотипністю будови предикативних частин єднальні речення зі значенням одночасності є гнучкими структурами, тобто припускають зворотність (транспозицію) частин. Порівн.: Млисте марево котиться в усі кінці гарячими потоками повітря, І біле полум–я пахкотить над полями. // Біле полум’я пахкотить над полями, І млисте марево котиться в усі кінці гарячими потоками повітря.
Однотипність предикативних частин добре підкреслюється за наявності спільного члена, із яким вони перебувають в однакових зв’язках, напр.: За селом знов шелестіли хліба Й пахло полином (А. Головко). Десь у долині бриніла дівоча пісня, а з другого боку рівномірним цокотом відповідала сокира І м’яко шерехтіла поздовжня пила по деревині (М. Стельмах).
За наявності заперечення замість єднальних сполучників І, І... І функціює його аналог – повторюваний сполучник НІ... НІ, що репрезентує характерне для української мови подвійне заперечення, напр.:НІ вітрець не війне, НІ хмарка не збіжиться (Марко Вовчок).
Сполучник НІ... НІ може набувати вигляду НІ АНІ, АНІ... АНІ для посилення заперечення, напр. АНІ він...не був таким собі добротворцем для людей, АНІ вони йому особисто добра не робили (В. Кор.). АНІ шелесту не було чути, АНІ колихання не було помітно (Марко Вовчок).
Складносурядні єднальні речення зі значенням послідовності подій або явищ
Складносурядні єднальні речення зі значенням послідовності подій або явищ – це складні речення, які за допомогою всіх сполучників з групи єднальних, темпоративів (тепер, потім, тоді, часом, незабаром, ще вчора тощо), контекстного оточення виформовують темпоральну семантику різночасності дій, станів, подій.
Зокрема, для вираження значення послідовності подій, тобто коли сполучник І функціюює в значенні «і потім», «і після цього», «і вслід за цим», присудки предикативних частин виражено зазвичай дієсловами доконаного виду, напр.: Потім дмухає вітер, І все швидко згортається – довкруж і під твоїми ногами, – І ти стоїш на кольоровому клаптику однією ногою в суцільній безбарвній порожнині (Ірен Роздобудько); Ось дощ трохи вщухне, І підемо (А. Шиян). Гроза пройшла, І грім ударив десь збоку (І. Сенч.). Ще мине хвилина-друга, І гарячі коні порівняються з маврійським дубом (А. Шиян).
Предикативні частини таких ССР неоднотипні, нерівноцінні, і тому, на відміну від власне-єднальних речень зі значенням одночасності, вони характеризуються негнучкістю (незворотністю) структури ПО. Наприклад: Ваші рожі привезла я додому, І вони завмирають на моїм столі (О. Кобилянська). За вікном зашуміло листя старої тополі, І, наче далекі вибухи снарядів, долинуло гуркотіння грому (А. Шиян).
Окрім семантичних відношень між предикативними частинами ССР зі значенням послідовності подій, переставленню предикативних частин можуть перешкоджати такі формальні особливості (за Р. Христіаніновою):
- контекстуальна неповнота другого предикативного складника: Але вираз обличчя у нього був хороший, І слова, мабуть, теж (Галина Вдовиченко);
- наявність у другій частині анафоричного займенника, співвідносного з іменником першої частини, причому це може стосуватися як головних, так і другорядних членів речення: Дарка не відчувала вже злоби з приводу нещасливого виступу у тому парадному вбранні, І вона тепер з глибоким почуттям справедливости щедро признавала йому всі його добрі прикмети (Ірина Вільде); Крім того, в кінці алейки забіліли халати лікарів, І мені не хотілося опинитися перед ними в дурному становищі (Люба Клименко); Він запитально поглянув на чоловіка, І той, спочатку знизавши плечима, кивнув головою (Ірина Вільде);
- лексичні конкретизатори розгортання подій, які можуть бути або в обох предикативних частинах, або тільки в другій: Нещодавно діти розвісили на шкільному подвір’ї годівнички, І зараз туди прилітають поживитись багато пташок (З розмовного мовлення); Часом ці лабіринти вели в глухий кут, І тоді я, тримаючи камінь у долоні, шукав інших виходів (Ірен Роздобудько).
4. Специфіка розділових складносурядних речень у сучасній українській мові
Формальні ознаки розділових складносурядних речень
- абсолютний сполучниковий сурядний звʼязок;
- тісніша формально-граматична взаємопов’язаність предикативних частин (на відміну від єднальних та зіставно-протиставних, вони не можуть бути розподілені на окремі граматично незалежні речення);
- здебільшого відкритість (незамкненість) структури;
- вільний порядок розташування ПО – гнучкість структури;
- видо-часові форми присудків предикативних одиниць здебільшого збігаються.
Семантико-синтаксичні ознаки розділових складносурядних речень
- це елементарні складні речення, навіть якщо до їхньої структури входить 3 і більше однотипних ПО;
- загальна семантика – відображення двох чи більше ситуацій дійсності як таких, що можуть існувати паралельно чи заміняти одна іншу;
- маркерами семантико-синтаксичних відношень вибору, чергування тощо є розділові сполучники;
- повна відповідність між формальним і значеннєвим планами: синтаксична рівноправність предикативних одиниць, що передається сурядним сполучником, відповідає змістовій рівноправності обох частин.
Структурно-семантична класифікація розділових складносурядних речень
Розділові відношення відрізняються від єднальних, зіставлювальних і протиставних тим, що вони виражають альтернативність (взаємовиключення) подій і явищ дійсності або їхнє чергування. Тому здавна розділові речення поділялися на два підтипи:
- зі значенням взаємовиключення подій або явищ;
- зі значенням чергування подій або явищ.
Розглянемо кожний із зазначених підтипів детальніше.
Складносурядні розділові речення зі значенням взаємовиключення подій або явищ – це складні речення, що означають взаємозаперечні дії, явища, стани.
Наприклад, у реченні ЧИ ТО Сопуха сопе, ЧИ сам висвистую носом (Віктор Близнець) автор повідомлення сумнівається щодо джерела звуку. Істинною може видатись як перша ситуація, так і друга, а, можливо, обидві є істинними: і Сопуха може сопіти, і сам мовець висвистувати носом, що і є однією з причин нечіткості сприйняття. У таких реченнях адресатові досить складно зрозуміти, яка з дій (або яке з явищ) чинна (чинне), а яка сумнівна (яке сумнівне). Про це він може хіба що здогадуватися.
Таку семантику (мовець затруднюється виокремити одне явище з низки інших через нечіткість сприйняття або схожість явищ) передають сурядні розділові сполучники чи, або, не то… не то, чи то… чи то: НЕ ТО сплю, НЕ ТО дрімаю, НЕ ТО в уяві все проходить (О. Пчілка).; Мучила себе. АБО тепер, АБО ніколи. АБО все, АБО ніщо (Ірина Вільде); ЧИ вмер Данило, ЧИ його болячка задавила (Ірина Вільде).
Семантичні відтінки розділових ССР зі значенням взаємовиключення подій або явищ
У конструкціях цієї групи йдеться про:
- чітко виражене взаємовиключення двох контрастних подій, явищ, станів, що приводять до різних результатів: Тут АБО ти його, АБО він тебе (Олесь Гончар);
- взаємовиключення двох неконтрастних подій, явищ, станів: … тільки вранішня зоря може прошепотіти його ім'я, сховане століттями, АБО продзвенить воно в золоті променів незгасного сонця над прадавнім Києвом (Павло Загребельний);
- виключення двох взаємно обернених подій, явищ, станів: АБО це радянська влада зробила нас такими, АБО вона й стала можливою саме у цій частині світу, бо ми такі (Ліна Костенко);
- взаємовиключення подій, явищ, станів, що мать причиновий характер: … АБО наші прокурори читають Булгакова, АБО в них періодично вселяється Воланд… (Ліна Костенко);
- взаємовиключення подій, явищ, станів, що є результатом чогось: Від цих солодкувато-мильних випарів може знудити, АБО дістанеш стійку довічну відразу і до лимонів, і до полуниць (Галина Вдовиченко);
- взаємовиключення подій, явищ, станів, що спричинюють однаковий результат. Речення з таким змістом трапляються дуже рідко: Франциск був впевнений, що вона АБО пішла з ними, АБО вони її з собою забрали (Тарас Прохасько)
Складносурядні розділові речення зі значенням чергування подій або явищ – це складні речення, що означають події, ситуації або явища, які відбуваються в певній послідовності у визначений проміжок часу.
Основна форма парадигми цієї моделі створюється сполучником ТО... ТО. Наприклад: Цілий день ТО яскраве сонце світить, ТО знову хмари затягують небо (З розм. мовлення) – тобто упродовж дня спостерігали те й те погодне явище, але не обидва одночасно. Отже, істинність однієї ситуації не виключає істинності іншої, а їхня узагальнена семантика засвідчує той самий результат дій, явищ, станів.
Для вираження значення чергування потрібно, щоб присудки предикативних частин мали значення тривалої, повторюваної дії.
Наприклад: Така й погода: ТО хлюпає дощ, ТО сіється жмичка, ТО клубочиться туман (Я. Грим.); ТО вітер свище, ТО сніг посипе, ТО захурделить, аж світа божого не видно, ТО знову вигляне сонечко ясне (В. Самійленко).
Наведені вище приклади засвідчують, що присудки здебільшого оформлено дієсловами недоконаного виду (якщо доконаний вид і використовується, то зі значенням повторення чи охоплення дії).
NOTA BENE!
В українській мові сполучники АБО, АБО... АБО, ЧИ... ЧИ можуть створювати похідні форми парадигми речень чергування за умови відповідного контексту, напр.: Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин АБО кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара, АБО пролітала пташина, АБО ширяв над річкою шуліка, зірким оком вишукуючи здобич (А. Шиян). ЧИ юга, ЧИ день в проміннях косих, ЧИ зоря пливе вечірнім плесом, сорок літ робив на хмарочосах, сорок літ усе каменотесом (А. Малишко).
Тип семантико-синтаксичних відношень складносурядних конструкцій відкритої залежить не тільки від лексичного наповнення їхніх компонентів, але й конкретизований завдяки спеціалізованим сурядним сполучникам, зокрема семантичним, або контекстом і видо-часовими параметрами присудків у кожній ПО. Відповідно до цього складносурядні речення відкритої структури охоплюють два типи: з єднальними семантико-синтаксичними відношеннями (із семантикою одночасності / послідовності подій) та розділовими, які репрезентують значення взаємовиключення або чергування подій.
Оскільки складносурядні речення маркують широкий спектр авторських інтенцій, вони поширені в усіх функційних стилях сучасної української мови.
NOTA BENE!
Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 61–63. Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 
Тільки нещасні вірять у владу долі. Щасливі світу цього приписують самим собі всі успіхи, яких вони досягають (Джонатан Свіфт)
Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)
