Ф_Практичний кейс: Словосполучення як одиниця «малого» синтаксису

Саме царина словосполучень містить найбільш показовий матеріал для визначення специфіки синтаксичного ладу конкретної мови на відповідному етапі її розвитку й синтаксичних відмінностей між окремими, навіть найближче спорідненими мовами (Олександр Мельничук).

   Тема 4

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК ОДИНИЦЯ «МАЛОГО» СИНТАКСИСУ

Мета: поглибити знання студентів про словосполучення як засіб номінації в сучасній українській мові; проаналізувати основні етапи становлення теорії цієї одиниці «малого» синтаксису; узагальнити структурні та семантичні ознаки словосполучення порівняно із синтаксемою та простим реченням; з’ясувати принципи моделювання структури (графічної та структурної схем) словосполучень і засоби зв’язку між їхніми компонентами, установити типологію та функції словосполучень в побудові простих речень.

План

1. Основні етапи становлення теорії словосполучення в слов’янському мовознавстві.
2. Словосполучення і синтаксема, словосполучення та речення: спільні й відмінні ознаки (самостійно).
3. Дефініція словосполучення як синтаксичної одиниці: традиція і сучасність.
4. Поняття структурної та графічної схем словосполучення.
5. Різноаспектні класифікації словосполучень.
6. Засоби зв’язку між компонентами словосполучень.
7. Функції словосполучень.

К л ю ч о в і  п о н я т т я : історіографія, словосполучення, одиниця-конструкція, графічна та структурна схеми, підрядний прислівний зв’язок, головний і залежний компоненти, засоби зв’язку між компонентами; формально-структурні, кількісно-структурні, структурно-позиційні, семантико-синтаксичні та функційні типи словосполучень; граматичне значення (семантико-синтаксичні відношення), функції.

П р а к т и ч н і  з а в д а н н я  д о  т е м и  № 4

Завдання 1.

  Історичний паспорт терміна. Об’єднайтеся в групи й уважно прочитайте інформацію про історію формування терміногрупи словосполучення в джерелах ХІХ – початку ХХ ст. Які відомості ви знали, а що дізналися вперше? Сформулюйте висновок щодо тлумачення терміна в наукових граматиках першої половини ХХ ст. Які з поданих теоретичних постулатів закріпилися та функціюють у сучасному синтаксисі?

1. Уперше термін «словосполучення» з’являється в покажчиках граматичних термінів [Наконечний М. Ф. Українська мова. Харків, 1928, с. 38; Український правопис. К., 1946, с. 163] та низці мовознавчих праць , починаючи з 20-х років ХХ ст.

2. Перші визначення словосполучень віднаходимо в наукових розвідках, починаючи з 30-х років ХХ ст.:
 «заналізувавши зв’язки слів у найпоширенішому в нашій мові типі словосполучень, легко помітити, як усі слова в такому словосполученні групуються коло центральної пари – з дієслова, що має особову форму, та сполученої з ним форми називного відмінку /…/. Такі сполучення звемо спеціальною назвою реченням» (С. Німчинов).
 «звичайне речення є таке словосполучення, де всі його члени зв’язані між собою так, що все речення можна розкласти на пари…» (О. Синявський);
 «Слова в реченні пов’язуються парами між собою парами. У кожній парі один член керівний, причому керувати слово може кількома іншими» (там само);
 «у кожній парі треба розрізняти підпорядковуюче слово і підпорядковане (або пояснюване і пояснювальне) (Й. Я. Кудрицький);
 «спаровані слова звуться словосполученням, слова поза парами – порожні звуки /…/ Речення як закінчена цілість складається з певних синтаксичних пар: 1) підмет і присудок; 2) підмет і прикметникове пояснення; 3) присудок та іменникове пояснення; 4) присудок і прислівникове пояснення; 5) іменникове пояснення з прикметниковим поясненням» (І. Огієнко);
 «Словосполучення – усяке поєднання слів, пов’язаних значенням і граматично» (Ю. Шерех).

 Завдання 2.

   Діалог цитат. Прокоментуйте цитати про особливості словосполучення в сучасній українській мові. Чи дають змогу репрезентовані визначення другої половини ХХ – початку ХХІ ст. констатувати складний різновекторний шлях становлення вчення про словосполучення як окрему синтаксичну одиницю? Окресліть коло актуальних проблем у теорії словосполучення, зумовлених мовною та мовленнєвою практикою. На основі матеріалу з вправи 1 підготуйте комплексну презентацію терміносистеми словосполучення.

Словосполучення – такі синтаксично-семантичні єдності, утворені за нормами та правилами національної мови з двох чи більше кількості повнозначних слів, які виражають єдину, хоч і в лексично членній формі, назву предмета, поняття чи уявлення (Г. М. Удовиченко).

 Словосполучення – синтаксична конструкція, утворена з двох чи кількох повнозначних (у тому числі й займенникових) слів, послідовно пов’язаних між собою засобами синтаксичного зв’язку (О. С. Мельничук).

Групи слів, пов’язаних між собою властивими даній мові синтаксичними зв’язками, використовувані як лексико-синтаксичний матеріал для формування речень, називаються словосполученнями. Як і окремі слова, словосполучення є, насамперед, носіями певного змісту і виконують у мові певну знакову, чи номінативну, функцію. Основна ознака словосполучення – певний характер синтаксичного зв’язку його членів – проявляється і в реченні (О. С. Мельничук).

Словосполучення – це поєднання двох чи більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку. Це означає, що одне із слів підпорядковуюче (головне, стрижневе, ведуче), друге – підпорядковане (залежне), напр.: радити учневі, мир народам, повний сили, п’ятий від вікна, хтось із знайомих, дуже швидко (І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська).

Cловосполучення – це мінімальна непредикативна одиниця синтаксису, утворена за нормами й правилами національної мови з двох чи більше лексично повнозначних слів на основі підрядного або сурядного зв’язку (О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко Л. Ю та ін.).

Cловосполучення – це непредикативна синтаксична одиниця-конструкція, підпорядкована реченню як основній синтаксичній одиниці й утворювана поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного і сурядного зв’язків (І. Р. Вихованець).

Словосполучення формується в реченні в ролі складової частини останнього, а тому типові для словосполучення вторинні підрядний і сурядний зв’язки характеризують на другому рівні членування також речення, відбиваючи поширення опорних членів речення (І. Р. Вихованець).

Словосполучення – синтаксична конструкція, утворена з двох чи більше повнозначних слів, поєднаних підрядним або сурядним зв’язком (К. Ф. Шульжук).

Словосполучення – це бінарна одиниця, утворена шляхом валентних можливостей головного слова з метою номінації тієї чи іншої реалії (А. П. Загнітко).

Словосполучення – 1) (за традиційним поглядом) – це поєднання двох і більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного прислівного зв’язку (О. С. Мельничук та ін.); 2) (на думку дескриптивістів) це будь-яке поєднання слів, у тому числі – повнозначних і службових (А. П. Загнітко).

 Словосполучення – це семантично завершена й структурно замкнена непредикативна синтаксична одиниця-конструкція дериваційного типу, яка будується за певною структурною схемою на основі підрядного прислівного зв’язку та є частковим знаком ситуації (М. В. Балко).

 Словосполучення – це непредикативна синтаксична одиниця, яка лише в складі речення як одиниці повідомлення є його компонентом. Складається з двох і більше словоформ, пов’язаних між собою підрядним або сурядним (в ускладненому реченні) синтаксичним зв’язком. Виконує номінативну функцію (С. О. Караман, О. В. Караман, М. Я. Плющ та ін.).

Завдання 3.

 Мозковий штурм. Складіть етимологічну довідку чи коментар до теми «Історія терміна словосполучення в українській мові», у якій узагальніть теоретичний матеріал із вправ 1 і 2. Виокремте й запишіть основні диференційні ознаки словосполучення як значущої синтаксичної одиниці.

Завдання 4.

  Робота з текстом. І. Прочитайте виразно віршовий текст Василя ЛОБКА. Які емоції передає поет читачеві/читачці? Які асоціації викликає в автора поняття «рідна українська мова»? ІІ. Членуйте текст на менші синтаксичні одиниці (усно). Випишіть по 3 приклади синтаксем, словосполучень і речень різної будови, проаналізуйте їх. З’ясуйте, у чому полягає відмінність між мінімальною синтаксичною одиницею, словосполученням та реченням.

УКРАЇНСЬКА МОВА 

Ти для нас – і повітря, і хліб, і вогонь,
Євшан-зілля козацького краю,
Джерело, від якого й граніт оживає,
Ти – Вкраїни моєї буття,
Мово рідна, без тебе і сонця немає.
Ти роса на стерні, квіт калини-розмаю,
Шепіт листя на тихій, вродливій вербі.
Все, що є і що буде, чим дихають люди,
Все те, мово вкраїнська, – в тобі!
Так живи у віках, наша мова-душа,
Доки води течуть, доки сонце стоїть,
Доки житимуть на планеті люди.
Вічна слава тому, хто за мову, нарід,
Не щадив у бою ані серце, ні груди!

 «Захист матері», художниця Ольга ГРЕБЕНИК

Завдання 5.

  Робота з текстом. Випишіть із тексту Панаса СТОЛЯРЧУКА по 5 предикативних і непредикативних сполучень слів. Які з них є словосполученнями? Поясніть усно відмінність між синтаксичним звʼязком у словосполученні та між головними членами речення. Сформулюйте висновки про чинники, що визначають здатність повнозначних слів виформовувати синтаксичні звʼязки (валентність, мовна норма, узус, співвіднесеність денотатів у позамовній дійсності, інтенції мовця).

      Було це давно, 1916 року, ще за старої Австрії. У купе першого класу швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмовляли на різні теми. Нарешті заговорили про мови: чия краща, котрій із них належить світове майбутнє. Першим заговорив англієць:
– Англія – країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
– Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій – Німеччини й Австрії, які охоплюють більше половини Європи… І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
     Італієць усміхнувся і тихо промовив: 
– Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен... Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець уважно вислухав думки своїх попутників і промовив:
– Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов... Я на своїй мові можу укласти… вірш, де всі слова будуть починатися, наприклад, на літеру с. Якщо ваша ласка, прошу послухати:

«Українська ніч», художник Іван ВЕЛЬЦЬ

САМІТНИЙ САД

Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад.
Сріблом стеляться сніжинки,
Спить самітній сонний сад…
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток – срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

 

– Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць, німець та італієць.
          Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Завдання 6.

 Творча робота. І. Коротка оригінальна розповідь або вірш, у яких кожне слово починається з однакового звуку (літери), називають монофоном. Поміркуйте, що об’єднує цей термін зі словами, поданими у вправі 5? ІІ. Панас Столярчук майстерно намалював самотній зимовий сад словом. Які асоціації та емоції з’являються в читача /читачки через повторення приголосного с? Візьміть участь у творчому проєкті «І словом, і пензлем»: намалюйте малюнок до монофону фарбами. Які кольори оберете? Чому? ІІІ. Спробуйте самостійно написати короткий прозовий або віршовий текст-монофон.

Завдання 7.

   Робота з таблицею. Розподіліть подані сполучення слів з огляду на традиційний підхід на дві групи: 1) словосполучення; 2) сполучення слів. Відповідь обґрунтуйте. Результати спостережень узагальніть у таблиці (за зразком).

     Батько і дочкá, батько з дочкóю, схожий на батька, батько попросив, більш відомий, прочитав більше, сад квітне, щось знайоме, юнак-спортсмен, буду відповідати, хочу дізнатися, не тільки вдень, дати слово, дати перцю, надзвичайно цікавий, найбільш зрозумілий, запізно, але цікаво, близько від дому, Західна Україна, поїдемо далеко, сізіфова праця, праця виснажлива, подумай добре, хай подумає, дівча подумає, подумає і зробить, дощовий день, квіти польові, читати Івана Франка, Чернівецький університет, троянський кінь, нова сукня, схожа на правду, білий гриб.

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ		СПОЛУЧЕННЯ СЛІВ
Приклади	Релевантні ознаки	Приклади	Лінгвістичний коментар
команда «марш»	Головне слово – повнозначний іменник команда (яка?); залежне – субстантивований вигук «марш»; підрядний зв’язок між компонентами.	буду пам’ятати	аналітична форма майб. часу дієслова пам’ятати, пор.: пам’ятатиму. Не є словосполученням.
…	…	…	…

 Завдання 8. Випишіть із поданих речень словосполучення, згрупуйте їх з огляду на компонентний склад: а) «слово» + «форма слова»; б) «форма слова» + «форма слова»; в) «слово» + «слово»; г) «слово» + «словосполучення», ґ) «слово + «фразема». Схарактеризуйте засоби звʼязку в цих словосполученнях.

     1. Процвітай, українська мово, заохочуй красою нас: що багатший твій слів запас – легше вибрати влучне слово (Д. Білоус). 2. Ти даремно скаржишся, їй-богу, не міліє мовне джерело. А якщо намулом затекло, то себе винуй, а не епоху (І. Гнатюк). 3. О народе мій великий! Не рубай своє з плеча! не ставай на шлях безликий – цьому нас Кобзар навча (В. Івасик). 4.Мово рідна! Ох, які ж бо люди… Серце в грудях болісно стиска, що тебе понівічили юди, ласого шукаючи шматка (В. Гончаренко). 5. Вже канули безслідно в Лету пекельні плани всіх заброд, а нас не вбив і тридцять третій, бо незнищенний ми народ (Л. Воловець).

Завдання 9. Розмежуйте словосполучення за структурою: 1) елементарні (прості) – підкресліть однією рискою; 2) неелементарні: складні – двома рисками, комбіновані – хвилястою лінією. Обґрунтуйте свій вибір. 

     Кращі представники молоді, причетний до долі Вітчизни, ази національної свідомості, неперевершені зразки героїзму, вирішувати долю інших, відповідати європейським стандартам, розвиток індивідуальних особливостей, специфіка роботи вчителя, виявити нахили дитини, ніколи не відставати в навчанні, прагнення виконати роботу, специфічна організація уроку, логічно викладати матеріал, допомога в досягненні мети, шлях до усунення перешкод, добросовісно виконувати обов’язки, усвідомлення ним успіху, перехід від роботи до відпочинку, причина переоцінки здібностей, пригнічувати себе думкою, хворобливо переживати відставання, звинувачувати його в безпринципності, уміння бачити недоліки, віковічне прагнення до творчості, оволодіння рідною мовою, місце літератури у вихованні, перші плоди саду, епоха подвійних стандартів, відзначено в доповіді вперше.

 Завдання 10.

   Робота в групах. Об’єднайтеся у дві групи. Трансформуйте неелементарні словосполучення на складні та комбіновані, беручи до уваги однотипність чи різнотипність синтаксичних зв’язків між їх компонентами. Із трьома новоствореними словосполученнями складіть речення.

Зразок: підсумок зробленого – вагомий підсумок зробленого – довгі роки чекати на підсумок зробленого.

     Перша група: вивчати мову, українське слово, зацікавити виступом, написати листа, читати голосно, підручник із синтаксису, виховання мужності, дівчина-красуня, дорога від зупинки, двійко дітей.
     Друга група: обраний шлях, декламувати вірш, оспіваний поетами, засіб для миття, керувати роботою, наукова праця, учитель-філолог, писати охайно, зошит у клітинку, мрія подорожувати.

Завдання 11. Складіть і запишіть словосполучення за такими структурними схемами:

 Завдання 12.

     Робота в парах. Згрупуйте словосполучення за морфологічним принципом, надпишіть над кожним словом частиномовну належність, зафіксуйте структурну схему. Утворіть початкову форму словосполучень. Визначте передбачуваність / непередбачуваність, обов’язковість / факультативність залежного компонента.

Зразок: люблю співати – п. ф.: любити співати, вербальне, або дієслівне (дієслівно-дієслівне) словосполучення; структурна схема – Vf Inf; залежний компонент співати є передбачуваним (валентно зумовленим), обов’язковим.

     Повага до старших, п’ять хвилин, хтось із друзів, забути привітати, віч-на-віч із совістю, дорожчий над усе, кава по-віденськи, двійко дітей, працювати в університеті, старший від мене, кожний із претендентів, неймовірно гарний, записати в блокнот, дехто з вас, лист від сестри, п’ятеро студентів, важливий для нас, радісно від зустрічі.

  Завдання 13.

   Робота в групах. Об’єднайтеся в чотири групи. Членуйте речення на словосполучення. Установіть, які словосполучення є синтаксично вільними, а які – синтаксично звʼязаними.

 Перша група: 1. Обабіч на схилах гір розсипалися отари кіз та овець (О. Гончар). 2. Спить містечко як купа чорних скель (М. Коцюбинський). 3. Дай Боже, щоб кожен з днів майбутнього року приніс Вам, якщо не саму радість, то щоб хоч оберіг Вас від турбот (О. Кобилянська). 4. Парубки з дівчатами йшли навколо трусячка (У. Самчук). 5. Лиш іноді струсне тополя листя жмут (Б. Лепкий). 6. До кінця уроку вчитель уже нікого не питав (Гр. Тюютюнник). 7. Хтось чужий, маленький стояв (А. Любченко). 8. За річкою /…/ вся гора вкрита розкішними килимами ярини (М. Коцюбинський).

 Друга група: 1. І знову обвал звинувачень (О. Гончар). 2. Ніхто інший не сміє бути бути тим «першим» (О. Кобилянська). 3. Майнули в небі десятки крил – і голубина зграя знялася в блакить (О. Довженко). 4. Упоравшись надворі, мати пхають у двері в’язку соломи (Гр. Тютюнник). 5. Чи тоді співав хто з вас у хорі? (Ірина Вільде). 6. Просила би-м дуже друкувати повість з початком року (О. Кобилянська). 7. Брат з братом обнялися (Т. Шевченко). 8. Вдень відбиваються в калюжах сліпучо-білі хмари, а вночі – тонкий серп щербатого місяця (З. Тулуб).

 Третя група: 1. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові (В. Стефаник). 2. Низки червоного перцю скрізь висять (І. Нечуй-Левицький). 3. У кінці жнив Марія «розсипалася» (У. Самчук). 4. Прикрашена квітами й дзвінками, трійка коней птицею мчала (А. Головко). 5. Син з татом сіли на фіру (В. Стефаник). 6. – Немає ще нікого із слухачів? (О. Кобилянська). 7. Летять по полю білі коні – вітрів січневих табуни (Д. Павличко). 8. Половина учениць булав же в спортивній залі (Ірина Вільде).

 Четверта група: 1. На площі в кілька гектарів білий і прозорий виноград звисає важкими гронами до самої землі (О. Гончар). 2. Не хотіла б я, щоб яка-небудь з вас відчула себе скривдженою (Ірина Вільде). 3. Бренькнули ті ноти й покотились разом вниз, розсипаючись в лавину звуків (М. Коцюбинський). 4. Оберемочок зеленини випорскнув у жінки з рук (А. Любченко). 5. Одна половина городу зеленіла городиною, друга половина була засіяна житом (І. Нечуй-Левицький). 6. Мати з дочкою обірвали розмову (М. Коцюбинський). 7. Лукин хотів звернути бесіду на щось інше (М. Черемшина). 8. У сріблі ваших слів, у вірі в вашу міць (О. Теліга).

Завдання 14. Підкресліть у реченнях вільні (синтаксичні), лексичні та фразеологічні сполучення слів, доберіть до них слова-синоніми або відповідники. Поясніть випадки подвійного тлумачення, утворивши з такими конструкціями речення.

     1. Татусева наука Юркові до серця припала (Із тв. Остапа Вишні). 2. Я не могла на той невдалий дотеп найти відповіді, тому мовчала (О. Кобилянська). 3. Скінчилися вже мої класи. Буду тепер у кузні науки набиратися (А. Головко). 4. Нарешті професор Грималюк здобувся на слово (Р. Іваничук). 5. З першого слова у першій нашій розмові він не припав мені до вподоби. 6. Уже й вони [діти] повбирались в літа. 7. Море робило на нього кожного разу, коли приходив до нього, глибоке враження. 8. Вона вся обернулась в слух, бо пізнала голос Гайдуна. 9. Він махнув рукою на будучину (Із тв. М. Чернявського). 10. То те дитя й на ноги зіп’ялося, і розуму дійшло у Чураїв (Л. Костенко). 11. З вражим бусурманом дали би ми собі раду. (С. Воробкевич). 12. Його чесність, прямолінійність часто ставали на перешкоді нечесним начальникам, хапугам, байдужим бюрократам (О. Іваненко). 13. Став Щепанський і нам у пригоді (С. Пушик). 14. На тортури згоди я не дам. 15. Спинити Гриця не зробила й спроби. 16. Його [свідка] слова не мають тут ваги 17. Не маю зла на тебе і на неї (О. Кобилянська). 18. Та й батько теж удатний був на вроду (Б. Грінченко).

 Запитання і завдання для самоконтролю та поточного контролю знань 

1. Визначте словосполучення у вузькому й широкому витлумаченні. Що ви запам’ятали з історії вивчення словосполучень в українському мовознавстві?
2. Поясніть відмінність між синтаксемою, словосполученням і реченням?
3. Які поєднання слів не є словосполученнями?
4. Назвіть диференційні ознаки словосполучень.
5. У чому полягає проблема предикативних і сурядних словосполучень.
6. Наведіть приклади синтаксично вільних словосполучень і зв’язаних (синтаксично, семантично і фразеологічно нечленованих сполучень слів). Чим вони відрізняються?
7. Чи важливо брати до уваги морфологічну репрезентацію головного та залежного компонентів? Обґрунтуйте свою думку.
8. Назвіть критерії виокремлення елементарних і неелементарних словосполучень. Чим різняться складні та комбіновані словосполучення. Увиразніть відповідь прикладами.
9. Як поділяємо словосполучення за лексико-граматичним принципом?
10. Як специфіку словосполучення відбиває структурна та графічна схеми?
11. Як визначити правильно початкову форму словосполучення?
12. Назвіть основні функції словосполучень. Наведіть приклади.

Матеріали підготувала:
професор кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА