Ф_Синкретичні поширювачі речення: до проблеми кваліфікації та синтаксичного аналізу. Дуплексив
Нічого значущого ніколи не було досягнуто без ентузіазму (Р. Емерсон)
Модуль 2. Речення як основна одиниця синтаксису
Навчальний елемент 2.3
ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
Лекція № 21–22
Тема: СИНКРЕТИЧНІ ПОШИРЮВАЧІ РЕЧЕННЯ: ДО ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА СИНТАКСИЧНОГО АНАЛІЗУ.
ДУПЛЕКСИВ ЯК МАРКЕР ПОДВІЙНОГО ЗВ’ЯЗКУ У СТРУКТУРІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
План
1. Визначення дуплексива як неприслівного поширювача в структурі простого речення.
2. Особливості присуб’єктного дуплексива.
3. Релевантні ознаки приоб’єктного дуплексива.
Ключові слова: просте поширене речення, неприслівний (реченнєвий) зв’язок, тяжіння, неприслівний поширювач -дуплексив, факультативна синтаксична позиція, предикатно-ад’єктивні семантико-синтаксичні відношення, спеціалізовані та неспеціалізовані засоби вираження, інтенція мовця, актуалізація.
Мета: установити теоретичні засади вивчення дуплексива як неприслівного поширювача з подвійним синтаксичним зв’язком, ознайомити студентів із новим поняттям «дуплексив», його структурно-семантичними та комунікативними ознаками; уміти розрізняти означальні прислівні поширювачі та дуплексиви, типологізувати дуплексивні конструкції, окреслити функції дуплексивів у структурі висловлення і тексту.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА
О с н о в н а
Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. С. 63–93.
Вихованець І. Р. Граматика української мови: Синтаксис : підручник / І. Р. Вихованець. К. : Либідь, 1993. С. 230–243.
Загнітко А. Теоретична граматика української мови: Синтаксис : [монографія] / Анатолій Загнітко. Донецьк : ДонДУ, 2001. С. 23; 156; 277; 279–280.
Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови : у 2 ч. Ч. 1. К. : Рад. шк.., 1965. С. 39–46.
Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання / [навч. посібник] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. К. : Вища шк., 1994. С. 128–135.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 50–53.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. К. : Академія, 2004. С. 67–73.
Д о д а т к о в а л і т е р а т у р а
Вихованець І. Р. Нові підходи до класифікації членів речення / І.Р. Вихованець // Загнітко А.П. Український синтаксис : навчально-практичний комплекс : [у 2-х ч.] / А.П. Загнітко, М.О. Вінтонів, Л.В. Сегін. Донецьк-Слов’янськ : ДонНУ, 2010. С. 323–325.
Вихованець І. Студії про частини мови: Термінологічний аспект / І.Р. Вихованець // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць. К., 2005. Вип. VІ. С. 3–9.
Вихованець І. Р. Студії про члени речення: Прислівники / І.Р. Вихованець // Українська мова. 2005. № 3. С. 22–26.
Вихованець І. Р. Студії про члени речення: Приреченнєвики [Текст] / І.Р. Вихованець // Українська мова. 2005. № 2. С. 22–26.
Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць : [монографія] / К. Г. Городенська / Ін-т мовознавства; відп. ред. І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1991. 192 с.
Загнітко А. П. Нове вчення про другорядні члени речення / А.П. Загнітко // Загнітко А.П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс: [у 2 ч.] / А.П. Загнітко, М.О. Вінтонів, Л.В. Сегін. Донецьк-Слов’янськ : ДонНУ, 2010. С. 325–327.
Іваницька Н. Л. Член речення як синтаксична категорія / Н.Л. Іваницька // Українська мова і література в школі. 1974. № 5. C. 25–33.
Кульбабська О. Вторинна предикація у простому реченні : монографія / О. В. Кульбабська. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 672 с.
Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М.В. Мірченко. Вид. 2-е, переробл. Луцьк : РВВ „Вежа” Волинського держ. ун-ту імені Лесі Українки, 2004. С. 278–281.
Плющ М. Я. Категорії суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення : [монографія] / М. Я. Плющ. К. : Вища шк. Головне вид-во, 1986. 175 с.
Русская грамматика : в 2-х т. / под ред. Н.Ю. Шведовой. М. : Наука, 1980. Т. ІІ. 709 с.
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник / О.О. Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2008. 712 с.
Слинько І. І. Другорядні чи поширюючі члени речення / І.І. Слинько // Мовознавство. 1990. № 2. С. 6–7.
С л о в н и к и й д о в і д н и к и
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4-х т. / А. П. Загнітко. Донецьк : ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007. 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
1. Визначення дуплексива як неприслівного поширювача в структурі простого речення
У структурі семантично неелементарного простого речення бувають компоненти, поєднані з іншими членами речення подвійним синтаксичним зв’язком, сутність якого неоднаково витлумачують у російському та українському мовознавстві. Так, члени речення з подвійним синтаксичним зв’язком у найновіших синтаксичних працях називають „дуплексиви” (від лат. duplex – подвійний), проблему синтаксичного статусу яких остаточно не розв’язано [Вихованець, Городенська 2004; Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994; Іваницька 1986; Томусяк 1999; Мразек 1964; Золотова 1973; Кормилицина 1988; Чеснокова 1972 а та ін.].
Д у п л е к с и в – це специфічний іменниковий член речення, поєднаний двобічним синтаксичним зв’язком, морфологічна форма якого – називний відмінок і знахідний безприйменниковий (рідше – давальний) – зумовлена формально-синтаксичною та семантико-синтаксичною організацією одного з елементарних простих речень як базової конструкції.
Дуплексив у формі називного відмінка власне іменника або іменникового займенника (N 1) функціонує в простому реченні з подвійним присудком: На другім ліжку лежав чоловік середніх літ, крепкий, приземистий, з оголеною бородою і обстриженим вусом (І. Франко).
Нове розуміння дуплексива в українському мовознавстві запровадив І. Вихованець, який переконливо довів: „Іменник-підмет, який перебуває з предикативним комплексом у подвійному зв’язку й утворюється внаслідок злиття двох простих речень, ґрунтується на трьох різновидах вихідних тотожностей: тотожності лексичній (назва тієї самої особи), тотожності морфологічній (форма називного відмінка), тотожності синтаксичній (лексично і морфологічно тотожний компонент у двох вихідних реченнях на ґрунті предикативного зв’язку посідає позицію підмета). Об’єднання двох речень в одне просте ускладнене не вносить істотних змін у формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну вартість компонентів. Тому подібні синтаксичні перетворення слід уважати найпростішими перетвореннями” [Вихованець 1992: 90].
Загалом погоджуючись із наведеним твердженням, зробимо деякі уточнення: очевидно, не варто говорити, по-перше, про повну лексичну тотожність, оскільки в процесі трансформації відбувається не просте механічне поєднання двох значень тієї самої суб’єктної синтаксеми, а її ускладнення додатковими специфічними відношеннями, в основі яких лежить контамінація відношень – атрибутивних і обставинних (див.: [Шахматов 1941: 492; Потебня 1958, І/ІІ: 38; Чеснокова 1972 а: 81; Іваницька 1986: 111; Ожоган 1997: 140 та ін.]); по-друге, про повну синтаксичну тотожність, адже два предикативні елементи, поєднуючись із підметом-суб’єктом, водночас взаємодіють між собою, утворюючи складний суб’єктно-предикативний комплекс [Томусяк 1999].
2. Особливості присуб’єктного дуплексива
Дуплексиву (N 1) властиві такі релевантні ознаки:
1) входить у структурну схему речення як центральний компонент (позиція подвійно координованого підмета); 2) спеціалізована морфологізована форма вираження – іменник або займенниковий іменник у називному відмінку; інший засіб вираження – числівниково-іменникові сполуки;
3) типова форма синтаксичного зв’язку – подвійний реченнєвомодифікаційний предикативний зв’язок (подвійна координація);
4) вступає в подвійні предикативні відношення з обома частинами подвійного присудка;
5) у семантико-синтаксичній структурі речення – складна субстанціальна синтаксема, зумовлена суб’єктними валентностями двох різнорідних предикатних синтаксем, – суб’єктом дії або процесу (первинна предикатема) та суб’єктом якості-стану (вторинна предикатема); є наслідком об’єднання двох елементарних речень;
6) комунікативна позиція в реченні – входить до складу теми або самостійно виражає її. У синтагматичному плані – це перший складник синтагматичної єдності „проста вихідна синтагма + основна синтагма”.
3. Релевантні ознаки приоб’єктного дуплексива
Дуплексив у формі знахідного відмінка (N 4) – обов’язковий елемент структури простого елементарного речення: Я уявляв Маланку чорнооку (Б. Лепкий) / / Я уявляв Маланку + Маланка має чорні очі. Похідний знахідний об’єктно-суб’єктний стоїть у формально-синтаксичній позиції прислівного сильнокерованого другорядного члена речення щодо опорного дієслова і позиції взаємопов’язаного з вторинним присудком (дієприкметником або прикметником в орудному або знахідному відмінку) вторинного підмета [Вихованець 1992: 90; Вихованець 1993: 267; Мірченко 2004: 262; Ожоган 1997: 142].
Вторинні (модифіковані, залежні) підмет і присудок за своєю роллю у структурі речення відрізняються як від головних, так і поширювальних членів речення. Вони не тотожні головним членам речення – підмету і присудку, оскільки не можуть функціонувати як повноправний центр речення. Від поширювачів – означення і додатка – дуплексиви різняться тим, що виокремлені на базі подвійного синтаксичного зв’язку. До того ж вторинний підмет зумовлює підпорядкування вторинного присудка в роді та числі, порівн.: Він побачив дівчину задуману; Він побачив хлопця задуманого; Він побачив двох дівчаток задуманих.
Позицію основного присудка, що керує знахідним, посідають звичайно предикати дії або процесу, виражені перехідними дієсловами каузативної семантики або зі значенням дії, спрямованої на особу чи інший предмет, процесу, психічної діяльності. Вони виконують у конструкціях із подвійним синтаксичним зв’язком дві ролі: цілком зберігаючи лексичне значення, виражають водночас синтаксичні категорії часу і способу в головному присудку і функціонують замість дієслівних зв’язок у вторинному присудкові, „позичаючи йому ці синтаксичні категорії речення” [Вихованець 1992: 91]. Наприклад: Ежен побачив Тоню задуману, сумну (І. Франко).
Дуплексиву (N 4), за нашими спостереженнями, притаманні такі характерні ознаки: 1) є синкретичним членом речення з ознаками валентно прогнозованого об’єктного поширювача і вторинного підмета; 2) спеціалізована морфологізована форма вираження – іменник або займенниковий іменник у знахідному відмінку; інший засіб вираження – числівниково-іменникові сполучення; 3) типова форма синтаксичного зв’язку – подвійний синтаксичний зв’язок, зокрема прислівний підрядний зв’язок (сильне керування) та вторинний предикативний зв’язок (неповна координація); 4) виражає контаміновані об’єктно-суб’єктні відношення; 5) у семантико-синтаксичній структурі речення посідає позицію субстанціальної синтаксеми з неелементарним значенням – об’єктного суб’єкта: залежний від базового предиката дії дуплексив указує на об’єкт дії, а щодо вторинного прикметникового (дієприкметникового) предиката якості-стану він є суб’єктом стану у вторинній предикатемі; 6) комунікативна позиція в реченні – зазвичай входить до складу комплексної реми; функціонує як проста неодночленна синтагма, утворена зі сполучень означуваного іменника (займенникового іменника) і прикметника (дієприкметника).
NOTA BENE!
Теоретичний матеріал із теми ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ РЕЧЕННЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 31–35.
Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf
Якщо ви йдете без мети, то немає сенсу обирати дорогу (Р. Емерсон)
Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)
