Дистанційна освіта: Поширювачі структурної схеми речення. Об’єктний поширювач прислівного типу

Любіть працю на Землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті (О. Довженко)

Модуль 2. Прості елементарні речення в сучасній українській мові

Навчальний елемент 2.3

ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
(8 год. – лекції; 13 год. – практичні; 30 год. – сам. робота)

Лекція № 16
Тема: ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ РЕЧЕННЯ  В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ.
ОБ’ЄКТНИЙ ПОШИРЮВАЧ ПРИСЛІВНОГО ТИПУ.

План

1. Нове у вивченні про другорядні члени речення.
2. Граматичні категорії поширювальних членів простого речення.
3. Об’єктні поширювачі структурної схеми речення: визначення, структурно-семантичні та функційні особливості.

Ключові слова: просте непоширене / поширене речення, другорядні члени речення, структурна схема, прислівний підрядний зв’язок, детермінантний зв’язок, тяжіння, прислівні й неприслівні поширювачі, обов’язкові та факультативні поширювачі, спеціалізовані та неспеціалізовані засоби вираження,  семантико-синтаксичні відношення.

Мета: з’ясувати лінгвальний обшир поняття член речення; установити теоретичні засади вивчення другорядних членів речення, поглибити знання про функції словосполучень як будівельного матеріалу для поширених простих речень; повторити типи підрядного прислівного зв’язку та особливості детермінантного зв’язку і тяжіння; типологізувати поширювачі структурної схеми відповідно до найновіших напрацювань у царині синтаксису простого речення.

agendaРЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а 

Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові / Н. Л. Іваницька. – К. : Вища шк.., 1986. – С. 18–27.
Іваницька Н. Л. Складений присудок як синтаксична структура / Н. Л. Іваницька. // Синтаксис словосполучення і простого речення: Синтаксичні категорії і зв’язки. – К. : Наук. дука, 1975. – С. 59–84.
Кадомцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення / Л. О. Кадомцева. – К. : Вища шк., 1985. – С. 52–58.
Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови : у 2 ч. – Ч. 1. – К. : Рад. шк.., 1965. – С. 39–46.
Лекант П. А. Синтаксис простого предложения в современном русском языке : уч. пособие для вузов / П. А. Лекант. – М. : Высш. шк., 1986. – С. 37–40.
Лекант П. А. Типы и формы сказуемого в современном русском языке / П. А. Лекант. – М., 1976. – С. 97.
Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання / [навч. посібник] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К. : Вища шк., 1994. – С. 103–109.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 161–176.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 3-тє вид., стереотип. – К. : Вища шк., 2001. – С. 330–333.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 50–53.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. – К. : Академія, 2004. – С. 67–73.

Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 33–48.
Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Рад. школа, 1982. – С. 162–165.
Годз О. В. Синтаксична структура прислівникових речень в українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Годз. – К., 2013. – 18 с.
Кульбабська О. Вторинна предикація у простому реченні : монографія / О. В. Кульбабська. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 672 с.
Пискун А. О. Типы составного и сложного сказуемого в современном украинском литературном языке : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 – языки народов СССР. – Львов, 1972. – 20 с.
Христіанінова Р. Подвійний присудок у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. на по­шану член-кореспондента НАН України Івана Романовича Вихованця / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Україн­ки, 2015. – № 2 (4). – С. 237–249.
Христіанінова Р. Типологія присудків у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Україн­ки, 2016. − № 1 (5). – 182–201 с. – Режим доступу: https://typolohia.at.ua/index/tipologija_prisudkiv_u_suchasnij_ukrajinskij_movi/0-189

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. – Львів : Світ, 2005. – 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4-х т. / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2013. – Т. 1. – 402 с.; Т. 2. – 350 с.; Т. 3. – 426 с.; Т. 4. – 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. – К. : Либідь, 2001. – 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2007. –  478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Селіванова ОО. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2010. – 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. – К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.


users 1  Робота в групах

Для укладання словника термінів виписати з рекомендованої літератури визначення таких граматичних понять:

  • член речення
  • просте непоширене речення
  • просте поширене речення
  • другорядні члени речення
  • прислівний поширювач структурної схеми
  • неприслівний поширювач структурної схеми
  • обов’язкові поширювачі структурної схеми
  • факультативні поширювачі структурної схеми
  • спеціалізовані (морфологізованя, первинні) засоби вираження другорядних членів речення (поширювачів)
  • неспеціалізовані (морфологізованя, первинні) засоби вираження другорядних членів речення (поширювачів)
  • об’єктний поширювач, або додаток
  • прямий об’єктний поширювач, або додаток
  • непрямий об’єктний поширювач, або додаток

alarm clock 1 Реченець

Лексикографічні матеріали підготувати – до 12.05.2021 

television 1  Виконані завдання надіслати на електронну пошту
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.u.ua

kinokameraАктуалізація опорних знань

Пропонуємо Вашій увазі онлайн-курс із підготовки до ЗНО.
Тема заняття «Додаток. Труднощі в розмежуванні додатків і обставин».
Корисного перегляду!


checked 1 Диференційні ознаки членів речення в новітній синтаксичній науці

1. С т р у к т у р н і  о з н а к и:
     1.1. Участь членів простого  речення у формуванні  його структурної схеми (головні члени та поширювачі структурної схеми).
     1.2. Тип синтаксичного зв’язку між компонентами реченнєвої структури:

  • предикативний – між підметом і присудком простого двоскладного речення (здебільшого координація);
  • прислівний підрядний зв’язок  – узгодження, кореляція, керування, власне-прилягання та відмінкове прилягання  – для зв’язку опорного слова й поширювачів прислівного типу;
  • неприслівний зв’язок – детермінантний і тяжіння, що поєднує поширювачі неприслівного типу з усім реченням загалом чи його граматичною основою.

1.3. Синтаксична позиція в реченні:

  • вільна (зазвичай);
  • абсолютна препозиція (для детермінантів);
  • відокремлена (для різних зворотів, що ускладнюють реченнєву структуру).

1.4. Засоби вираження синтаксичного зв’язку між членами речення:

  • морфологізовані (спеціально призначені для виконання конкретної функції частини мови );
  • неморфологізовані (якщо певна синтаксична функція є вторинною для частини мови).

2. С е м а н т и ч н і  о з н а к и:

2.1. Логічні значення (суб’єкт і предикат як семантична основа речення; опозиція означення – об’єкт) та логічні відношення  (обставинні характеристики дії, стану, процесу).

2.2. Тип семантико-синтаксичних відношень між компонентами речення:

  • предикатні
  • суб’єктні,
  • об’єктні,
  • адресатні,
  • інструментальні,
  • локативні,
  • атрибутивні (або означальні),
  • апозитивні,
  • адвербіальні (або обставинні), 
  • доповнювальні (або комплетивні).
  • синкретичні.

2.3. Лексичне значення семантичного компонента.
Порівн.: Чоловік страждає (з якої причини?) від хвороби – обставинний поширювач причини та Лікар урятував чоловіка (від чого?) від хвороби – непрямий об’єктний поширювач.

2.4. Частиномовне вираження компонентів семантичної структури речення (див. п. 1.4).

3. К о м у н і к а т и в н о-ф у н к ц і й н е   н а в а н т а ж е н н я членів речення зумовлюють такі чинники: 

  • інтонація повідомлення;
  • логічнний наголос;
  • порядок слів;
  • видільні частки тощо. 

Отже, новітнє вчення про поширювачі структурної схеми простого двоскладного речення ґрунтується на комплексі ознак – структурних, семантико-синтаксичних і комунікативних.

Порівняльна характеристика традиційної та новітньої класифікацій простого речення у сучасній українській мові

Традиційна термінологія

1) другорядний член речення;

2) додаток

3) означення;

4) непоширена прикладка як специфічний тип означення;

5) обставина;

6) –

7) – 

 

 

 Новітня термінологія

1) поширювач структурної схеми речення; 

2) об’єктний поширювач прислівного типу; 

3) означальний поширювач прислівного типу; 

4) означальний поширювач субстантивного типу (прислівний); 

5) обставинний  поширювач прислівного типу; 

6) детермінант як неприслівний поширювач;

7) дуплексив  як неприслівний поширювач. 

 

2. Граматичні категорії поширювальних членів простого речення

Окрім першого рівня класифікації поширювачів структурної схеми, на якому виокремлюємо прислівні та неприслівні поширювачі, є ще другий рівень, відповідно до якого розрізняють ще два підтипи:

  • обов’язкові прислівні поширювачі – компоненти, обов’язкові для утворення й реалізації формально-синтаксичної моделі речення як структурно організованої та семантично завершеної синтаксичної конструкції. Отже, це такі члени речення, що їх прогнозує валентність предиката (формального присудка), наприклад, обов’язковим є прямий об’єктний поширювач (Учень читає книгу); обставина зі значенням вихідного та кінцевого пунктів руху (Студент поїхав до Києва);
  • необов’язкові (факультативні) прислівні поширювачі – компоненти, необов’язкові в утворенні й реалізації формально-граматичної моделі речення як структурно організованої та семантично завершеної синтаксичної конструкції. Його лінгвістична природа зумовлена слабкою залежністю від повнозначного слова, що на рівні підрядного словосполучення поєднується з опорним словом зв’язком узгодження, кореляції, слабкого керування, власне прилягання чи відмінкового прилягання. Факультативні поширювачі охоплюють такі групи:
         а) непрямі об’єктні поширювачі (Учень малює пензлем);
         б) означальні поширювачі (Настала тепла весна); 
         в) означальний поширювач суб’єктного типу (Студент-філолог взяв участь у змаганнях);
         г) обставинний поширювач (Учениця виразно прочитала текст).

3. Об’єктні поширювачі структурної схеми речення:
визначення, структурно-семантичні та функційні особливості

Об’єктний поширювач – це член речення, що означає предмет, на який переходить дія або доповнює уявлення про предмет.

checked 1 Диференційні ознаки об’єктних поширювачів 

Як структурно-семантичний компонент речення типовий об’єктний поширювач (традиційно – додаток) характеризується такими ознаками:

  • здебільшого не входить до структурної схеми речення (є другорядним членом речення),
  • виражається іменником і займенником в непрямих відмінках,
  • пов’язаний зі стрижневим словом керуванням або приляганням (для об’єктного інфінітива),
  • зазвичай стоїть після пояснюваного слова,
  • стрижневе слово має дієслівний характер,
  • у семантичному плані означає предмет (об’єкт),
  • може входити до складу теми й реми, а може самостійно виражати компоненти актуального членування.

checked 1 Класифікація об’єктних поширювачів

Із формально-синтаксичного боку в сучасній українській літературній мові розрізняється два різновиди об’єктних поширювачів:

  • прямий – означає предмет, на який безпосередньо переходить дія, напр.: Важко їй слухати ці суворі слова. Прямий додаток є конструктивно необхідним і завжди реалізується тільки при перехідному дієслові.

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПРЯМИХ ОБ’ЄКТНИХ ПОШИРЮВАЧІВ:

1) іменником, займенником, субстантивованими частинами мови (словами інших частин мови, ужитими в ролі іменників) у Зн. в. без прийменника, напр.: Мохнатий джміль із будяків спиває мед (М. Рильський); Хтось влучно наподоблював гавкання маленького песика (Наталена Королева); Зараз він [Мортха] силувався зберегти бадьорість (І. Чендей);
2) нерозкладним словосполученням у формі кількісного числівника або іменника із числовим значенням у Зн. в. з іменником у Р. в. або Н. в., напр.: Вона підійшла до кіоска і купила два бутерброди.
3) еквіваленти однослівних об’єктних поширювачів, виражених у формі предикативних одиниць, напр.: Учитель змушений був кілька разів повторювати категоричне „Я чекаю на відповідь!”; Мати роздавала дітлахам що смачніше.
4) іменником, займенником, субстантивованим словом у Р. в. без прийменника:
     а) якщо при дієслові-присудку є заперечна частка НЕ: Соняшники зовсім НЕ ворушаться й нікуди не повертають голів (Ю. Яновський);
     б) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на якусь його частину: Мама попросила сина купити хліба;
     в) якщо паралельна форма Зн. в. можлива: Оля купила олівці й Оля купила олівець;
     г) якщо іменник позначає неживий предмет і залежить від предикативного слова у безособовому реченні: Чомусь аж шкода зробилося       цієї рослини (Іван Ле);
5) об’єктним інфінітивом у реченні, у якому є два або більше суб’єктів-виконавців дії, напр.: Отець Леміш одному каже декламувати, другому співати (Б. Лепкий) // Отець Леміш каже одному + (ЩОБ) Один буде декламувати + (ЩОБ) Другий співатиме.  
ПРИГАДАЙМО: Інфінітив як виразник граматичної предметності в ролі керованого члена речення синтаксично набуває ознак відмінка. Щоправда, він функціює в позиціях лише двох центральних відмінків іменника – називного і знахідного. Порівн.: Навчати – це робота педагога; Педагог обіцяє навчити мене програмуванню.

  • непрямий – залежить від неперехідного дієслова та може означати в окремих контекстах предмет, на який безпосередньо спрямована дія: Учитель керував хором. Основна відмінність між прямим і непрямим об’єктним поширювачем полягає не в характері спрямованості дії на предмет, а вираження його формами непрямих відмінків, окрім знахідного.

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ НЕПРЯМОГО ОБ’ЄКТНОГО ПОШИРЮВАЧА:

1) іменником чи займенником  у Р. в., напр.: Боксер домігся успіху;
2) іменником чи займенником у Д. в, напр.: : Діти кланяються матері за турботу;
3) іменником чи займенником в Ор. в., напр:: Випускник університету вже оволодів наукою.;
4) прийменниково-відмінковою формою іменника, напр:: 3 якою пристрастю він сперечався про діло кровне про літературу! (М. Рильський).
5) нерозкладним словосполученням, напр.: Квіти поставили у дві вази.
6) фразеологізованим сполученням слів, напр.: Хлопець розказував про незвідь що.

checked 1  Показником розрізнення прямих і непрямих об’єктних поширювачів є насамперед специфіка керування в
підрядному словосполученні з об’єктними відношеннями.

За характером підрядного прислівного зв’язку об’єктний поширювач може стосуватися:

  • дієслова: Я зустріла колегу,
  • іменника: Хлопця охопив страх за батька.                                    
  • прикметника: Син уважний до матері
  • прислівника: Правило зрозуміло для всіх;
  • слова категорії стану’ (предикативного прислівника): Мені зрозуміло.

checked 1 Семантика об’єктних поширювачів

Поділ об’єктних поширювачів ґрунтується на уявленні про різні ступені охоплення об’єкта дією чи станом. Зокрема об’єктний поширювач може означати:

  • об’єкт , на який переходить дія предмета: Дівчина вчить вірш;
  • об’єкт чуття, думки, мовлення, мислі, бажання, прагнення доповнити дію: Команда спортсменів сподівалася успіху;
  • доповнення уявлення про якості чи властивості: Небо повне зоряних багатств;
  • суб’єкт стану: Софійку аж тіпало від образи та злості (А. Дімаров);
  •  об’єкт володіння, передавання та присвоєння: Мати продавала квас (П. Панч);
  • адресат дії: Картину подарувати матері на день народження..

 bookmark 1 NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми  ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ РЕЧЕННЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 31–35.
 Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf

sepp 22

Єдиний спосіб зробити щось дуже добре - любити те, що ти робиш (Стів Джобс)

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Cподобалась сторінка?

Close

Ви можете поділитись нею з друзями у соціальних мережах або надіслати посилання на неї у месенджери...