Ф_Структурно-семантичні та класифікаційні ознаки присудка

Мотивація до роботи - частина мотивації до життя (Ееро Воутілайнен)

Модуль 2. Речення як основна одиниця синтаксису

Навчальний елемент 2.2

ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ ПРОСТОГО ДВОСКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ. ПІДМЕТ
Лекція № 13–14
Тема: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ПРИСУДКА.
ДІЄСЛІВНИЙ КЛАС ПРОСТИХ ДВОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ
ІМЕННИЙ КЛАС ПРОСТИХ ДВОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

План

1. Теоретичні засади вивчення присудка.
2. Визначення та найважливіші ознаки присудка як головного члена речення (за І. Вихованцем).
3. Основні критерії для типології присудка.
4. Дієслівний клас простих двоскладних речень. Прості дієслівні присудки.
5. Іменний клас простих двоскладних речень. Складені іменні присудки.
6. Пунктуація. Тире між підметом і присудком (самостійно).

Ключові слова: просте двоскладне речення, граматична основа, присудок, предикативний зв’язок, предикативні семантико-синтаксичні відношення, структурна схема, класифікації, простий і складений присудки, ускладнені моделі присудків, морфологічні засоби вираження.

Мета: установити теоретичні засади вивчення присудка в мовознавстві, поглибити знання студентів про структурно-семантичні та функційні критерії класифікації присудків у сучасній українській мові, ознайомити із новим підходом до типології простих двоскладних речень з огляду на морфологічні вияви присудків, узагальнити відомості про морфологізовані та неморфологізовані засоби вираження присудків, звернути увагу на складні випадки синтаксичного розбору речень у шкільному підручнику.

agendaРЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а 

Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. 224 с.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. С. 66–75.
Гуйванюк Н. В. Нерозкладні компоненти у структурі речення : монографія / Н. В. Гуйванюк, О. В. Максим’юк. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. 224 с.
Дудик П. С. Синтаксис української мови: [підручник] / П. С. Дудик, Л. В. Прокопчук.  К. : Академія, 2010. С. 51–58.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : [монографія] / А. П. Загнітко. Донецьк : ДонДУ, 2001. С. 133–148.
Кадомцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення : [підручник] / Л. О. Кадомцева. К. : Вища шк., Голов. вид-во, 1985. С. 29–27.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : навч. посібн. / М. У. Каранська. К. : Либідь, 1995. С. 23–27.
Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання / [навч. посібник] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. К. : Вища шк., 1994. С. 103–109.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1972. С. 10–14, 431–450.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. К. : Знання, 2010. С. 202–208.
Сучасна українська мова. Синтаксис : підручник / за ред. О. Д. Пономарева. К. : Либідь, 1994. С. 45–49.
Сучасна українська мова : [підручник] / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. К. : Либідь, 1997. С. 243–246.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 3-тє вид., стереотип. К. : Вища шк., 2001. С. 330–333.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 50–53.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. К. : Академія, 2004. С. 67–73.

Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. С. 33–48.
Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. К. : Рад. школа, 1982. С. 162–165.
Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова : [підручник] / О. Т. Волох, М. Т. Чемерисов, Є. І. Чернов. К. : Вид-че об’єдн. „Вища школа”, Голов. вид-во, 1976. С. 259.
Годз О. В. Синтаксична структура прислівникових речень в українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Годз. К., 2013. 18 с.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти [монографія] / І. Я. Завльнюк. Вінниця : Нова книга, 2009. С. 50–59.
Кульбабська О. Вторинна предикація у простому реченні : монографія / О. В. Кульбабська. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 672 с.
Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М. В. Мірченко. Вид. 2-ге, переробл. Луцьк : РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. 393 с.
Пискун А. О. Типы составного и сложного сказуемого в современном украинском литературном языке : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02. Львов, 1972. 20 с.
Плющ М. Я. Категорії відмінка в семантико-синтаксичній структурі речення речення : [монографія] / М. Я. Плющ. К. : Вид-вл НПУ імені М. П. Драгомана, 2016. 252 с.
Христіанінова Р. Подвійний присудок у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. на по­шану член-кореспондента НАН України Івана Романовича Вихованця / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Україн­ки, 2015. № 2 (4). С. 237–249.
Христіанінова Р. Типологія присудків у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Україн­ки, 2016. № 1 (5). 182–201 с.
Режим доступу: https://typolohia.at.ua/index/tipologija_prisudkiv_u_suchasnij_ukrajinskij_movi/0-189

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4-х т. / А. П. Загнітко. Донецьк : ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я.  К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007.  478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова ОО. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.


users 1  Робота в групах

Для укладання словника термінів виписати з рекомендованої літератури визначення таких граматичних понять:

  • присудок
  • простий дієслівний присудок
  • простий дієслівний координований присудок
  • простий дієслівний некоординований присудок
  • простий дієслівний ускладнений присудок
  • складений дієслівний присудок
  • допоміжне дієслово складеного присудка
  • складений дієслівний ускладнений присудок, або складний трикомпонентний присудок дієслівного типу
  • складений іменний присудок
  • дієслово-зв’язка
  • іменна частина складеного присудка
  • складений іменний ускладнений присудок, або складний трикомпонентний присудок іменного типу

alarm clock 1 Реченець

Лексикографічні матеріали підготувати – до 06.05.2021 

television 1  Виконані завдання надіслати на електронну пошту
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.u.ua

kinokameraАктуалізація опорних знань

Пропонуємо Вашій увазі онлайн-курс із підготовки до ЗНО.
Тема заняття «Тире між підметом і присудком».
Корисного перегляду!

«Яка ж функція тире? З’єднати підмет із присудком чи роз’єднати їх?», – подумайте на дозвіллі.
Нас, упевнена, єднає! Недарма ж його називали «середник»! 
Отож тире – це не мінус, а перший елемент плюса!

1

1. Теоретичні засади вивчення присудка

Другий член граматичної основи – присудок – упродовж історії мовознавства визначали по-різному. Наприклад, в українському мовознавстві в різний час панували ті чи ті погляди щодо кваліфікації присудка, як-от:

  • присудок – «входить до граматичної пари: носій ознаки й ознака, приписувана йому в часі та способі» [«Курс сучасної української літературної мови» за ред. Л. Булаховського], тобто це тлумачення близьке до поглядів Д. Овсянико-Куликовського;
  • присудок: 1) головний член двоскладного речення; 2) залежить від підмета; 3) має значення дії, стану, якості, властивості; 4) пов’язаний із підметом предикативним зв’язком [Б. Кулик; «Сучасна українська літературна мова» за ред. І. Білодіда], тобто таке визначення близьке до виноградівського;
  • «головний, граматично підпорядкований підметові член двоскладного речення, що містить у собі твердження про наявність або відсутність якоїсь змінної чи постійної ознаки в підметів, називається присудком» [А. Медушевський] – більше логічне витлумачення.

Четвертий напрям у вивченні специфіки присудка – с т р у к т у р н о-с е м а н т и ч н и й – зосереджений як на морфологічних засобах вираження присудка, на його будові, так і на семантичних і комунікативних ознаках (І. Вихованець, К. Городенська, Н. Гуйванюк, А. Загнітко, Н. Іваницька, В. Кононенко, М. Мірченко, К. Шульжук та ін.). 

 info  ЩО ТАКЕ ПРИСУДОК?

Присудок – другий головний член граматичної основи двоскладного речення, граматично залежний від підмета, що має значення предикативної ознаки й виражає її в певному способі, часі, а іноді й особі.

2. Визначення та найважливіші ознаки присудка як головного члена речення (за І. Вихованцем)

Диференційні ознаки  п р и с у д к а  в українській мові виявив й описав І. Вихованець (Нариси з функціонального синтаксису української мови, 1992). Зокрема, підмет:

  • 1) конститутивний член речення, що входить до його структурної схеми;
  • 2) посідає типову позицію в реченні, а саме після підмета;
  • 3) виражає предикативну ознаку, що її приписують підмету;
  • 4) містить модально-часову  характеристику носія предикативної ознаки; 
  • 5) перебуває з підметом у двобічному неприслівному зв’язку (предикативному) зв’язку (типова форма – координація);
  • 6) координовані форми присудка мають спеціалізовані засоби вираження – часово-способові дієслівні форми; 
  • 7) у семантичній структурі речення є предикатами;
  • 8) за актуального членування є ремою (новим).

3. Основні критерії для типології присудка

 checked 1 У сучасному українському мовознавстві типи присудків виокремлюють залежно від співвідношення речового (лексичного) та граматичного значень. З огляду на цей критерій досліджено два типи присудків:

  • присудки синкретичного типу – обидва значення в структурі речення виражає один компонент (словоформа)–простий дієслівний присудок. Наприклад: Настає (настала, настане) весна;
  • присудки аналітичного типу – один із компонентів присудка виражає граматичне значення (Гз.), а інший речове (Рз), наприклад: Без роботи день роком стає. (Нар. те.) – у складеному іменному присудкові дієслово-зв’язка стає репрезентує граматичне значення (дійсний спосіб, теп. час, 3-тя ос. одн.), а іменна частина у формі іменника роком – речове. До таких присудків здебільшого уналежнюють складений дієслівний і складений іменний присудки.

 checked 1 Інша класифікація – за будовою (способом вираження модально-часових значень) – в історії синтаксичної науки мала кілька виявів (основні терміни й поняття, що покладені в основу сучас­них дефініцій і класифікацій присудків були сформульовані на пору­біжжі ХІХ–ХХ ст.): 

  • О. Шахматов з огляду на в критерій утрати дієсловом свого значення виділив три типи речень і відповідно три типи присудків: одноприсудкові (прості), зв’язково-присудкові (складені) і двоприсудкові (складні, або подвійні). В українському мовознавстві цю концепцію розвинули І. Вихованець, Н. Іваницька, В. Ожоган, Р. Христіанінова та ін.
  •  О. Пєшковський дійшов висновку, що подвійний присудок є не що інше, як складений із речовою зв’язкою, а отже,  відновив протиставлення двох типів присудків – простого і складеного (цю традиційну концепцію представлено в шкільному підручнику);
  • Б. Кулик обґрунтовує п’ять типів присудків – простий дієслівний, складений дієслів­ний, складений іменний, складений прислівниковий, складний;
  • К. Шульжук розглядає простий дієслівний (до якого вналежнює і простий нульовий), складені (двохелементні) присудки – скла­дений дієслівний, складений іменний (до нього зараховує і присудки з поєднанням «дієслово-зв’язка + прислівник»), трикомпонентні і складні (подвійні) присудки;
  • М. Каранська виокрем­лює дієслівні (простий, складений, у формі сталого дієслівного слово­сполучення,  фразеологічний, парний), нульовий буттєвий, іменні складені (іменниковий, прикметниковий, займенниковий, числівнико­вий), дієприкметниковий складений, у формі категорії стану, дієслівно-іменний присудки;
  • представники чернівецької синтаксичної школи (І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська, О. Кульбабська, Л. Томусяк та ін.) взяли до уваги здатність різнотипних присудків ускладнюватися додатковими компонентами. У такий спосіб структурно-семантична класифікація присудків набула такого вияву:

І. Простий присудок:
1.1. Простий дієслівний присудок, напр.:  Слово своє я буду гострити на кремені моєї душі (В. Стефаник), тобто буду гострити = гостритиму;
1.2. Простий дієслівний ускладнений присудок, напр.: Сонце ніби сховалося за хмару.

ІІ. Складений присудок:
2.1. Складений дієслівний присудок, напр.: Я вірші став писати під вечір золотий (В. Сосюра);
2.2. Складений дієслівний ускладнений присудок, напр.: Я квітку не можу почати зривати, бо їй, як людині, болить (В. Сосюра);
2.3. Складений іменний присудок, напр.:  Поезія — це думка весни (М. Рильський); 
2.3. Складений іменний ускладнений присудок, напр.: Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну (Леся Українка).

bookmark 1 NOTA BENE! Ми докладно вивчатимемо саме зазначену класифікацію. 

4. Дієслівний клас простих двоскладних речень

checked 1 Простий дієслівний присудок

Простий дієслівний присудок репрезентує синтетичний засіб вираження предикативності, оскільки складається з одного морфологічного компонента, у якому міститься речове та граматичне значення. Спеціалізованим засобом його вираження є дієвідмінювані (особові) форми дієслова, здатні означати основні предикативні категорії – модальність, темпоральність і подеколи персональність.

bookmark 1 NOTA BENE!

Спеціалізовані форми присудків – такі, що: 1) цілком виражають усі компоненти граматичного значення присудка; 2) мають повну модальну парадигму; 3) продуктивні в писемному й усному мовленні.
Неспеціалізовані форми присудків не мають усіх цих ознак чи однієї з них.

Класифікація простих дієслівних присудків

За особли­востями вираження присудкової форми присудки бувають:

І. ЛЕКСИЧНО ВИРАЖЕНІ (ненульові), що охоплюють:

     1.1. Неускладнені прості дієслівні присудки:

  •  1.1.1. Координовані з підметом у роді / особі та числі.
  • 1.1.2. Некоординовані з підметом у роді / особі та числі. 

     1.2. Ускладнені прості дієслівні присудки.

ІІ. ЛЕКСИЧНО НЕ ВИРАЖЕНІ (нульові) присудки – у простому двоскладному неповному реченні, що його визначаємо як еліптичне. Наприклад: Найближче – батьки (О. Берд­ник); Сон – для ночі, лю­бов – для дня (О. Бердник) тощо. 

bookmark 1 NOTA BENE!  Мета нашого вивчення – особливості лексично виражених присудків.

складений дієслівний присудок

Складені дієслівні присудки – це поєднання двох нерівно­прав­них компонентів, тобто допоміжного дієслова (показника граматичних категорій часу та модальності) та інфінітива повнозначного дієслова, що є носієм лексичної семантики предиката. До того ж функцію основ­ного дієслова можуть  виконувати фразеологічні сполучення та віддієслівні іменники.

Наприклад: Я хочу вам про рідний край сказать (Олександр Олесь); …Степура не може втямки собі взяти, як цей Лагутін може бути зараз байдужим до неї… (О. Гончар);  він не міг тримати свій язик на припоні… (О. Гончар).

Семантика допоміжного дієслова, вираженого особово-часовими та особово-способовими формами

  • із фазовим значенням, якщо означають початок, продовження та завершення дії (починати, стати, заходжуватися, братися, продовжувати, залишатися, закінчувати, кінчати, переставати, припиняти, кидати), напр.: 
    Іноді як фазові функціонують дієслова метнутися, кинутися, піти, пробуватиМарко метнувся наздога­ня­ти дівчат (С. Чорнобривець); …майже всі пасажири кинулися біг­ти до всоїх вагонів (М. Трублаїні); Знялася чорна хмара диму, і пішло гоготіти полум’я (М. Коцюбинський); А він пробує щось поясню­ва­ти (О. Гончар);
  • 2) з модальною семантикою, тобто повинності, волевиявлення, інтелектуального та емоційного станів (мусити, мати, могти,  намагатися, силкуватися, старатися, сміти, насмілюватися, пробу­вати, наважуватися, намірятися, збиратися, лагодитися, спромага­тися, уміти, встигати, втомлюватися, збиратися, спішити, умудря­тися, квапитися, спішити, баритися, обіцяти, забувати тощо). Наприклад: Я хочу пити сонячні настої (В.Симоненко); Не любив я ловити птахів... Я зігріти пташину хотів, накормити її, приласкати у гніздів'ї веселої хат. (П.Перебийніс).

5. Іменний клас простих двоскладних речень. Складені іменні присудки.

kinokameraАктуалізація опорних знань

Пропонуємо Вашій увазі онлайн-курс із підготовки до ЗНО.
Тема заняття «Простий і складений присудок».
Корисного перегляду!

users 1  Проаналізуймо різні визначення складених іменних присудків

«Складені присудки виражають складні процеси розумової діяльності людини. Іменний складений присудок вказує на ознаку підмета або ознаку, яка йому надається чи припускається»  (Ніна Іваницька).

«Присудок набирає властивості включати в свій склад чимраз більше слів, скільки цілими розгорненими словесними групами-комплексами: Буде змушений упасти мертвим хижий птах (Б. Бажан). За своєю граматичною формою і змістом складений присудок може бути дієслівний та іменний» (акад. Леонід Булаховський,  «Курсі сучасної української літературної мови»). 

«Присудок. виражений зв’язкою (наявною чи нульовою) в сполученні з відмінюваною частиною мови (а також з неозначеною формою дієслова або прислівником), називається іменним складеним» [Борис Кулик. «Курс сучасної української мови», 1948].

«Складеним іменним називається присудок, утворений з іменної частини (іменника, прикметника та слів інших частин мови) і допоміжного дієслова-зв’язки. Роль зв’язки найчастіше виконує дієслово бути, рідше дієслова стати, становити, вважати, здаватися, являти, видаватися та ін.» [Шкільний підручник].

«Зв’язка зберігає частину ознак, що доповнює значення присудка в цілому і виконує функцію зв’язку між підметом і основною. частиною присудка. Проте не слід змішувати дієслів бути, стати, здаватись і под., що виступають у реченні як повнозначні частини мови в ролі простого присудка, з такими ж словами, що виступають у функції дієслів-зв’язок. Порівняйте:  Межи втікачами були й Остап з Соломією (Коцюбинський). Сопілка та думи були йому приятелі й побратими (Коцюбинський)» [Іван Ющук. Українська мова. – К.: Вища шк., 1979. – С. 227].

Складений іменний присудок виражається словами, здатними змінюватися за відмінками (іменником, прикметником, числівником, займенником, дієприкметником) у поєднанні з дієсловом-зв’язкою. У ролі дієслів-зв’язок виступають дієслова бути (в теп. часі звичайно опускається), стати, робитися, здаватися, вважатися, називатися тощо. Буває, що іменна частина присудка приєднується до підмета не дієсловом-зв’язкою, а повнозначним дієсловом – тоді виникає подвійний присудок. Наприклад: Шлях лежить великий (Довженко). Наталка прибігла сердита, задихана  [Іван Вихованець].

Функціювання повнозначних і напівповнозначних дієслів у ролі зв’язок  

ЗАВАНТАЖИТИ PDF


bookmark 1 NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми  ПРИСУДОК У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. Чернівці, : Рута 2003. 159 с. Таблиці № 28–29. Режим доступу до
 Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf

sepp 22

Тільки два стимули примушують працювати людей:
бажання заробітної плати (або стипендії. – О. К.))) і боязнь її втратити (Г. Форд)

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.

Cподобалась сторінка?

Close

Ви можете поділитись нею з друзями у соціальних мережах або надіслати посилання на неї у месенджери...