Ф_Означальний прислівний поширювач у структурі простого речення. Прикладка
Оберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті (Конфуцій)
Модуль 2. Речення як основна одиниця синтаксису
Навчальний елемент 2.3
ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
Лекція № 17–18
Тема: ОЗНАЧАЛЬНИЙ ПРИСЛІВНИЙ ПОШИРЮВАЧ У СТРУКТУРІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ.
ОЗНАЧАЛЬНИЙ ПОШИРЮВАЧ СУБСТАНТИВНОГО ТИПУ.
План
1. Означальний прислівний поширювач: визначення, релевантні ознаки, функції..
2. Класифікація означальних поширювачів структурної схеми простого речення.
3. Принципи розмежування означальних та об’єктних прислівних поширювачів у сучасній українській мові.
4. Означальний поширювач субстантивного типу: визначення, семантичний діапазон, класифікації та функції.
Ключові слова: просте поширене речення, прислівний підрядний зв’язок, прислівний поширювач означального типу, факультативна синтаксична позиція, підрядний зв’язок узгодження, атрибутивні семантико-синтаксичні відношення, означальний поширювач субстантивного типу (прикладка), підрядний зв’язок кореляція, апозитивні семантико-синтаксичні відношення, спеціалізовані та неспеціалізовані засоби вираження, інтенція мовця, актуалізація.
Мета: поглибити знання студентів про ономасіологічні ознаки українського ад’єктива, установити теоретичні засади вивчення означальних поширювачів у традиційній та новітній синтаксичних концепціях, типологізувати означальні поширювачі з огляду на граматичні та семантичні параметри, повторити типи підрядного прислівного зв’язку, окреслити функції означальних поширювачів (серед них і субстантивного типу) у структурі висловлення і тексту.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА
О с н о в н а
Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові / Н. Л. Іваницька. К. : Вища шк.., 1986. С. 18–27.
Іваницька Н. Л. Складений присудок як синтаксична структура / Н. Л. Іваницька. // Синтаксис словосполучення і простого речення: Синтаксичні категорії і зв’язки. К. : Наук. дука, 1975. С. 59–84.
Кадомцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення / Л. О. Кадомцева. К. : Вища шк., 1985. С. 52–58.
Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови : у 2 ч. Ч. 1. К. : Рад. шк.., 1965. С. 39–46.
Лекант П. А. Синтаксис простого предложения в современном русском языке : уч. пособие для вузов / П. А. Лекант. М. : Высш. шк., 1986. С. 37–40.
Лекант П. А. Типы и формы сказуемого в современном русском языке / П. А. Лекант. М., 1976. С. 97.
Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання / [навч. посібник] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. К. : Вища шк., 1994. С. 103–109.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1972. С. 161–176.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 3-тє вид., стереотип. К. : Вища шк., 2001. С. 330–333.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 50–53.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. К. : Академія, 2004. С. 67–73.
Д о д а т к о в а л і т е р а т у р а
Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. С. 33–48.
Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. К. : Рад. школа, 1982. С. 162–165.
Годз О. В. Синтаксична структура прислівникових речень в українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Годз. К., 2013. 18 с.
Кульбабська О. Вторинна предикація у простому реченні : монографія / О. В. Кульбабська. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 672 с.
Пискун А. О. Типы составного и сложного сказуемого в современном украинском литературном языке : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02. Львов, 1972. 20 с.
Христіанінова Р. Подвійний присудок у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. на пошану член-кореспондента НАН України Івана Романовича Вихованця / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2015. № 2 (4). С. 237–249.
Христіанінова Р. Типологія присудків у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. № 1 (5). 182–201 с.
Режим доступу: https://typolohia.at.ua/index/tipologija_prisudkiv_u_suchasnij_ukrajinskij_movi/0-189
С л о в н и к и й д о в і д н и к и
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4-х т. / А. П. Загнітко. Донецьк : ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007. 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
Робота в групах
Для укладання словника термінів виписати з рекомендованої літератури визначення таких граматичних понять:
- означальний поширювач, або означення
- означальний поширювач узгоджений, або узгоджене означення
- означальний поширювач неузгоджений, або неузгоджене означення
- означальний поширювач субстантивного типу, або непоширена прикладка
- означальний поширювач субстантивного типу, що корелює з опорним словом (або узгоджена прикладка)
- означальний поширювач субстантивного типу, що не корелює з опорним словом (або неузгоджена прикладка)
Реченець
Лексикографічні матеріали підготувати – до 18.05.2023
Актуалізація опорних знань
Пропонуємо Вашій увазі онлайн-курс із підготовки до ЗНО.
Тема заняття «Означення».
Корисного перегляду!
1. Означальний прислівний поширювач: визначення, релевантні ознаки, функції
Означальні прислівні поширювачі (означення) – компоненти, що виражають належність ознаки певній субстанції, відносно-якісні або кількісні характеристики предмета та відповідають на питання: який?, яка?, яке?, які? чий?, чия?, чиє?, чиї?
Формальні ознаки означальних прислівних поширювачів у вираженні ознаки:
1) не входять у структурну схему речення, будучи периферійними компонентами, і не формують його предикативного центру; 2) спеціалізована морфологізована форма вираження – прикметник і дієприкметник;
3) типова форма синтаксичного зв’язку – підрядний, узгодження (на цій підставі І. Вихованець пропонує називати узгоджені члени речення „узгоджениками”);
4) характерна позиція в реченні – прислівна присубстантивна (здебільшого препозиція щодо означуваного іменника),
Семантичний діапазон означальних прислівних поширювачів у вираженні ознаки:
1) якісної: улюблена справа, солов’їна пісня;
2) за дією: виконана справа, молота мука;
3) дії за її суб’єктом: політ льотчика, наказ командира;
4) предмета за його стосунками до іншого предмета: човен з парусом, чай з лимоном;
5) предмета за матеріалом: будинок з цегли, плаття із ситцю;
6) за належністю: моє село, пісня солов’я, серце матері, хата батька;
7) предмета за місцем: будинок у лісі, приміська зона;
8) за часом: травнева ніч, дощ у липні.
Отже, у семантико-синтаксичній структурі речення прислівні означальні поширювачі посідають позицію атрибута, що здебільшого конкретизує якісну, кількісну ознаку предмета чи ознаку за дією;
Комунікативні особливості прислівного означального поширювача
Для означального прислівного поширювача характерна вільна позиція в комунікативна позиція в реченні (входить до складу теми або реми; за умови парцеляції самостійно виражає рему).
Компоненти-атрибути легко вилучити з речення, не порушуючи його граматичної та семантичної завершеності, проте зміст синтаксичної одиниці знебарвиться.
2. Класифікація означальних поширювачів структурної схеми простого речення
Класифікація за особливостями синтаксичного зв’язку з опорним іменником
- узгоджені в роді, числі й відмінку прислівні означальні поширювачі;
- неузгоджені прислівні означальні поширювачі.
Класифікація за морфологічним принципом
Подальша їх класифікація ґрунтується на їхніх морфологічних ознаках, оскільки необхідною умовою наявності атрибутивних відношень між членами речення є залежність прислівного поширювального члена речення від іменника, тому що залежний елемент будь-якої семантики, підпорядковуючись опорному іменникові, указує на ознаку позначуваного ним предмета.
Спеціалізовані засоби морфологічного вираження узгоджених означальних поширювачів
1) прикметникові компоненти, що виявляють найбільшу продуктивність, виражають власне-ознаки (якості); атрибутивні відношення між прикметниковими факультативними компонентами і опорними компонентами-іменниками, з-поміж них:
– якісні прикметники, напр.: Заточуючись серед надгробків і відставляючи вбік праву руку, до нас підходив вайлуватий здоровило (А. Шевчук); Дехто сідав на широких дерев’яних сходках і продовжував розмову (А. Шевчук); Божеволіла травнева ніч (В. Даниленко); Сріблясте мерехтіння кіноекрану на стіні темної зали колишнього панського маєтку осявало наше обшарпане повоєнне дитинство небуденним світлом (Г. Шкляр);
– відносні та присвійні прикметники, напр.: Боротися з грошовитими суперниками не так легко (В. Шевчук); Батькова образа діткнула мене кривдою (І. Чендей); Житницьку дівчину здалеку в місті пізнати і по вишивках розкішних, і по поведінню гарнім (Б. Лепкий); Може, найдеться дівоче серце, карі очі (Т. Шевченко);
2) дієприкметникові компоненти, які також є характерними для української мови й можуть функціювати як осібно, так і в складі відокремленого звороту (але тоді речення набуває статусу простого ускладненого), напр.: Заснулий місяць розкрив круглі, здивованіоченята і облив Шурку Куксу сірим перламутром погляду (В. Шевчук); Він безшумно рухався,облитий місячним світлом, а його золота голова світилася (В. Шевчук); Він вийшов із крамниці і довго йшов містом, загублений і самотній (В. Даниленко).
Неспеціалізовані засоби морфологічного вираження неузгоджених означальних поширювачів
1) іменникові компоненти, репрезентовані здебільшого Р. в. без прийменника: В історії письменства завжди викликала подив літературна активізація регіонів (В. Даниленко); Хихикнув і порвався йти, але потрапив у кущ кропиви й попік руку (В. Шевчук); Родичі неспішно простували до брами цвинтаря (А. Шевчук); Хати купалися в золотому листі вишень, яблук, слив (М. Закусило);
2) займенникові компоненти, обмежені в уживанні присвійними, вказівними, означальними та неозначеними займенниками.: Він не стомлювався нагинатися назустріч шепотінню своєї низенької матері (А. Шевчук); У звичайні дні біля їхньої домівки безлюдно, тихо й однотонно (Є. Концевич); Рання весна того року була недовгою (М. Закусило);
3) присвійні займенники його, її, їх (зв’язок прилягання), напр.: Його хата була праворуч;
4) кількісні числівники, зокрема власне-кількісні, збірні, неозначно-кількісні, указують на належність кількісної ознаки предмета, виконують атрибутивну функцію в нерозкладних словосполученнях, як-от: Розв’язав батько той пучок, та й дає по одному п р у т и к у хлопчику; На шиї [у дівчини] н а м и с т а разків десять; Дід отримав листи від двох однополчан; По мосту й ш о в хлопчик літ на десять (В. Сосюра);
5) прийменниково-іменникові компоненти, зокрема:
– у Р. в. з прийм. з (із), до, від, з-під, без, для, біля, проти, напр.: Шафа для одягу ховалася в кутку (В. Собко);
– у Зн. в. з прийм. на, у(в), напр.: Серед майдану стояла прездорова сахарня на чотири поверхи (І. Нечуй-Левицький);
– в О. в. з прийм. з, під, напр.: Вгорі висіла лампа під жовтогарячим абажуром (В. Собко); Біля будинку з шовковицею зупинився і довго вдивлявся в освітлене вікно (В. Даниленко);
– у М. в. з прийм. по, у (в), на, напр.: За кермом сидів маленький боєць у великих димчастих окулярах (О. Гончар); оловік узяв плаща, подивився на тріщину в стіні, перекошені двері, косо прибиту книжкову полицю (В. Даниленко); Лежала й дивилась узори на килимі (В. Даниленко);
6) інфінітив стає функціональним еквівалентом прикметника лише за певних лексичних умов, зокрема при інформативно недостатніх іменниках, а саме:
– іменниках-назвах осіб за родом їх занять, здатністю до дії, вираженої інфінітивом, напр.: Великий м а й с т е р втішати людей тепер мовчав; Бабуся була м а й с т р и н е ю вишивати та ін.;
– ознакових іменниках з абстрактним значенням, що не корелюють з іншими частинами мови, як-от: Не для їх [жінок] вигадане с л о в о м о в ч а т и (Т. Шевченко); М и с т е ц т в о переконувати людей дається нелегко (Із часопису) та ін.;
– девербативах із модальним значенням, тобто ставленням до дії (можливості / ймовірності, бажання та ін.), а також із значенням стосунку суб’єкта до дії, яка є ознакою понять, властивостей, дій, співвідносних із явищами навколишнього світу, напр.: На мить ним [Робертом] оволодіває солодке, нестримне б а ж а н н я піти в ліс (В. Бабляк); Але з в и ч к а виконувати вправи посеред двору залишилася назавжди (В. Бабляк); Д у м к а купити ножі всім дуже сподобалася (М. Коцюбинський); Тонконоженко був стурбований н а д і є ю побачити знову свої коні (Б. Грінченко); З пам’яті Дмитрикової вилетіли десь і мати, й н а к а з сидіти вдома (М. Коцюбинський); Маєш с и л у чудеса творить? (Т. Шевченко); Що лиш мистецтво, письменство і наука додають тій товпі свідомості гідності людської, дають їй п р а в о називатися народом (Б. Лепкий); Настала п о р а порушити тишу (В. Бабляк).
7) відприкметникові означальні прислівники – у системі атрибутивних відношень також мають здатність виражати якісну характеристику предмета, що її означають віддієслівні та конкретно-предметні іменники, з-поміж них:
– назви одягу, на спосіб носіння якого вказує прислівник: П л а щ нарозпашку заважав чоловікові рухатися;
– назви головних уборів, спосіб носіння якого уточнює прислівник: Ш а п о ч к а набакир – елемент карнавального костюма гнома;
– назви страв, спосіб приготування яких за національними чи місцевими традиціями конкретизує прислівник: У цій цукерні можна замовити тістечка й к а в у по-турецьки;
– назви страв, особливості вживання яких розкриває прислівник: Друзі пили ч а й вприкуску;
– назви конкретних предметів, спосіб реалізації яких визначає прислівник: К н и г и нарозхват демонстрували популярність письменника;
– назви конкретних предметів, на спосіб користування якими вказують прислівники: У гуртожитку студент може взяти побутову т е х н і к у напрокат;
– географічні назви, номінації істот, рослин, явищ природи тощо, при яких прислівники визначають час їхнього існування чи вияву: У к р а ї н а сьогодні – парламентско-президентська держава.
8) адвербіалізованим дієприслівником: Змагання з стрільби лежачи завжди збирало багатьох його прихильників;
9) складними номінаціями, напр.: Науковець ботанічного саду показав на рослину;
10) нерозкладні словосполучення зі значенням супровідної предметної ознаки або локалізованої ознаки частини тіла особи, напр.: Він [Коваль] ішов цією стежкою голодний, втомлений, синці під очима (Н. Бічуя); Тамара одягнула сукню, темну, бархатну, намистинки на комірі (І. Карпа);
11) факультативні приіменникові компоненти, виражені прийменниково-відмінковими формами, що функціюють зазвичай із залежними від них факультативними прикметниковими поширювачами: Він наблизив до нас коричневу, з олив’яним блиском пику (А. Шевчук); Він купив квіти, м’яку іграшку з дивною назвою Котик Гав, пляшку кагору й поніс додому (В. Даниленко);
12) фразеологізовані сполучення: темп який завгодно, ґазда нічого собі, красуня на все село, напр.: Домніка г о в о р и л а ні жива ні мертва (Є. Ярошинська).
Отже, факультативні прислівні компоненти з атрибутивним значенням є результатом перетворень вихідних елементарних речень у просте ускладнене. За морфологічним вираженням виділяють прикметникові, дієприкметникові, іменникові, прийменниково-іменникові, займенникові, дієслівні та прислівникові компоненти прислівної залежності.
3. Критерії розмежування означальних і об’єктних поширювачів
1) заміна неузгодженого означального поширювача узгодженим: сік яблуні → яблучний сік; шапка брата → братова шапка;
2) перетворення словосполучення з неузгодженим означальним поширювачем у сполучення підмета з присудком: шепіт трави → Трава шепотить, сум матері → Мати сумує;
3) перетворення словосполучення з неузгодженим означального поширювача в речення з присудком давати, напр.: вогонь багаття і Багаття дає вогонь, світло від лампи і Лампа дає світло, тінь від абажура й Абажур дає тінь;
4) перетворення неузгодженого означального поширювача в поширене узгоджене чи в підрядне означальне речення: тепло багаття і Тепло, що йде від багаття; плаття з шовку і Плаття, що пошите з шовку; кава з молоком і Кава, що приготовлена з молоком.
NOTA BENE!
Якщо такі трансформації поширювача неможливі, то залежний іменниковий (або прийменниково-відмінковий) компонент виконує роль прислівного об’єктного поширювача.
NOTA BENE!
Теоретичний матеріал із теми ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ РЕЧЕННЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 31–35.
Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf
Ніхто ще не став майстром, не тренуючись у майстерні (Я. Коменський)
Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)
