Лекція № 1. Методика навчання української мови в закладах вищої освіти як наука й навчальна дисципліна
Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель)
З м і с т о в и й м о д у л ь 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ФІЛОЛОГІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Лекція № 1
Тема: Методика навчання української мови в закладах вищої освіти як наука й навчальна дисципліна
П л а н:
1. Об’єкт і предмет методики навчання української мови як галузі сучасної педагогічної науки. З історії розвитку методичної науки в Україні (самостійно).
2. Основні підходи до навчання мови в ЗВО.
3. Чинники розвитку та джерела методики навчання української мови.
4. Загальнодидактичні та специфічні принципи викладання української мови в закладах вищої освіти.
5. Зв’язок методики викладання української мови із суміжними науками.
М е т а: з’ясувати об’єкт, предмет, мету й завдання навчальної дисципліни «Методика викладання української мови в закладах вищої освіти»; визначити зв’язок методики викладання української мови в ЗВО з іншими дисциплінами університетської освіти; охарактеризувати методи наукового дослідження та принципи методики навчання української мови в ЗВО.
К л ю ч о в і п о н я т т я: методика викладання української мови у ЗВО, методи наукового дослідження, принципи навчання української мови в університеті.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
О с н о в н а
Алексюк 1998: Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України [навч.-метод. посібн.].К. : Либідь, 1998. 557 с.
Артемова 2008: Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи : навч.-метод. посібник [для викладачів, аспірантів, студентів магістратури]. К. : Кондор, 2008. 272 с.
Бакум 2008: Бакум З. П. Теоретико-методичні засади навчання фонетики української мови в гімназії: монографія. Кривий Ріг : Видавничий дім, 2008. 338 с.
Біляєв 2005: Біляєв О. М. Лінгводидактика рідної мови : навч.-метод. посібник. К. : Генеза, 2005. 180 с.
Бондар 1996: Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. К. : Освіта, 1996. 92 с.
Вища 2005: Вища освіта в Україні : навч. посіб. / В. Г. Кремінь, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, А. М. Гуржій, М. З. Згуровський, К. М. Левківський, В. Л. Петренко, В. П. Погребняк ; за ред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. К. : Знання, 2005. 327 с.
Вітвицька 2006: Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої освіти : підручник для студ. магістратури. К. : Центр навчальної літератури, 2006. 384 с.
Голуб 2008: Голуб Н. Б. Риторика у вищій школі Черкаси : Брама-Україна, 2008. 408 с.
Горошкіна, Мельник, Пустовіт 2013: Теорія і практика викладання філологічних дисциплін у вищій школі : навч. посібник / О. М. Горошкіна, Т. В. Мельник, В. Ю. Пустовіт. Луганськ, 2013. С. 10–22.
Дідук-Ступ’як 2012: Дідук-Ступ’як Г. І. Філософсько-методологічні орієнтири лінгвометодичної технології „Інтеракція різнотипових підходів” до вивчення української мови. Теоретико-практичні аспекти сучасних лінгвістичних та лінгводидактичних парадигм : матеріали Всеукр. науково-практичної конф. : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Рівнен. держ. гуманіт. ун-т; редкол. : В. Я. Мельничайко, І. М. Хом’як, М. В. Мірченко та ін. Рівне ; Острог : Вид-во НУ „Острозька академія”, 2012. С. 80–86.
Донченко 1993: Донченко Т. К. Про концепцію вивчення рідної мови. Українська мова і література в школі. 1993. № 1. С. 3–4.
Дороз 2008: Дороз Н. Ф. Методика викладання української мови у вищій школі : [навч. посібн.]. К. : Центр учбової літератури, 2008. 176 с.
Загороднова Загороднова В. Ф. Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах як навчальна дисципліна. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 16 : Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики. 2013. Вип. 20. С. 92–96. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_016_2013_20_24:
Зязюн 2000: Зязюн І. А. Філософські проблеми гуманізації і гуманітаризації освіти. Педагогіка толерантності. 2000. № 3. С. 58–61.
Коротєєва-Камінська 2006: Коротєєва-Камінська В. О. Викладання української мови та українознавства у вищих навчальних закладах (історичний аспект) : навч. посібн. K. : ВП «Профссіонал», 2006. 304 с.
Кульбабська , Шатілова 2016: Кульбабська О. В., Шатілова Н. О. Основи мовознавчих досліджень: модульний курс : навч. посібник. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2016. 344 с.
Любашенко 2006: Любашенко О. Українська мова як мова навчання та дисципліна у вищій школі. Українська мова і література в школі. 2006. № 7. С. 39–42.
Мамчур 2010: Мамчур Л. Теоретичні підходи до формування комунікативної компетентності учнів основної школи. Зб. наук. праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Умань : ПП Жовтий, 2010. Ч. 4. 305 с. Режим доступу : udpu.org.ua›files/fahovi_vydannya/univer/2010
Мацько 2009: Мацько Л. І. Українська мова в освітньому просторі : навч. посіб. [для студ.-філол. освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»]. К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. 607 с.
Мацько 1996: Мацько Л. І. Українська мова : формування національної свідомості. Педагогіка і психологія. 1996. № 1. С. 67–70.
Мацько 1996 а: Мацько Л. І. Українська мова у вищій школі України. Дивослово. 1996. № 11. С. 24–26.
Нікітіна 2015: Нікітіна А. В. Українська лінгвометодика для магістрантів : навч. посібник. Старобільськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка», 2015. С. 4–31, 245–247, 295–298.
Овчарук 2004: Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та сучасні перспективи ; під заг. ред. О. В. Овчарук. К. : К.І.С., 2004. 112 с.
Омельчук 2013: Омельчук С. „Підхід до навчання” як базова категорія сучасної лінгводидактичної науки. Українська мова і література в школі. 2013. № 2. С. 2–7.
Остапенко 2008: Остапенко Н. М. Теорія і практика формування лінгвометодичних компетентностей у студентів філологічних факультетів ВНЗ. Черкаси : Видавець Чабаненко Ю., 2008. 330 с.
Плиско 1995: Плиско К. М. Принципи, методи і форми навчання української мови : теоретичний аспект. Х. : Основа, 1995. – 240 с.
Семеног 2015: Семеног О. М. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови та літератури : монографія. Суми : Мрія-1, 2015. С. 11–38.
Семеног 2014: Семеног О. М., Дейниченко Н. П. Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах : навч. посібник. Суми : Вид-во СумДПУ, 2014. С. 6–16.
Фіцула 2003: Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії : [навч. посіб.]. 2-е вид. Тернопіль : Навч. книга–Богдан, 2003. 136 с.
Д о д а т к о в а л і т е р а т у р а
1. Бедь В. В., Малишев А. О.. Основи наукової організації праці студентів академії [навч.-метод. посібн.]. Ужгород, 2001. 314 с.
2. Бібік Н. М. Компетентністний підхід: рефлексивний аналіз застосування. Компетентністний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О. В. Овчарук. К. : К.І.С., 2004. С. 47–52.
4. Біляєв О. М. Лінгводидактика рідної мови : навч.-метод. посібник. К. : Генеза, 2005. 180 с.
5. Богуш А. М. Формування мовної особистості на різних вікових етапах : [монографія ] / Л. М. Богуш, О. С. Трифонова, О. І. Кисельова, Ж. Д. Горіна, М. Л. Черкасов. Одеса : ПНЦ АПН України, 2008. 272 с.
6. Боднар С. Термінологічний аналіз понять «компетенція» і «компетентність» у педагогіці: сутність та структура. Освіта і управління. 2007. Т. 10. № 2. С. 95–99.
7. Борисенко В. В. Компетентнісний та проблемний підходи як компоненти методичної системи навчання української мови фахового спрямування. Наукові записки : [зб. наук. статей] / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. Вип. 97. С. 25–30.
8. . Бородюк Н. Університетський філолог в інтер’єрі сучасності.Урядовий кур’єр. 2004. 1 липня. № 21.
9. Бутенко Н. Ю. Комунікативна майстерність викладача : [навч. посіб.]. К. : КНЕУ, 2005. 336 с.
10. Володько В. Педагогічна система навчання: теорія, практика, перспективи : [навч.-метод. посібн.].К. : Педагогічна преса, 2000. 148 с.
11. Волосова О. Культурно-освітня ситуація в країні й викладання української мови у вищій щколі. Українська мова і література в школі. 2005. № 6. С. 36–39. 12. Гронлунд, Норман Е. Оцінювання студентської успішності : [навч.-метод. посібн.] ; пер. з англ. К. : Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005. 312 с.
13. Донченко Т. Власне методичні принципи навчання української мови. Українська мова і література в школі. 2004. № 2. С. 2–4.
14. Дороз Н. Ф. Методика викладання української мови у вищій школі : [навч. посібн.].К. : Центр учбової літератури, 2008. 176 с. С. 7–12.
15. Климова К. Я. Дидактичні принципи навчання української мови на нефілологічних факультетах педагогічних університетів. Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету. Педагогічні науки. Бердянськ: БДПУ, 09. № 4. С. 193–197.
16. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та сучасні перспективи ; під заг. ред. О. В. Овчарук. К. : К.І.С., 2004. 112 с.
17. Конусі О. А. Зміст та організація процесу формування фахової лінгвометодичної компетентності майбутніх магістрів філології. Науковий вісник Донбасу : електронне наукове видання. 2012. № 1 (17). Режим.доступу: http://alma-maler.liigunlv.ediiua/mega/lneR/elect v/NN 17/ l2koammf.pdf
18. Копусь О. А. Дидактична стратегія як проект керованої діяльності підготовки майбутніх магістрів-філологів. Наука і освіта. № 1. 2011.С. 47–50.
19. Копусь О. А. Зміст та організація процесу формування фахової лінгвометодичної компетентності майбутніх магістрів філології. Науковий вісник Донбасу : електронне наукове видання. 2012. № 1 (17). Режим.доступу: http://alma-maler.liigunlv.ediiua/mega/lneR/elect v/NN 17/ l2koammf.pdf15. 5. Луговий В. І. Європейська концепція компетентнісного підходу у вищій школі та проблем її реалізації в Україні. К. : Педагогічна думка, 2009. С. 5–17.
20. Любашенко О. В. Лінгводидактичні стратегії: проектування процесу навчання української мови у вищій школі : [монографія]. Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. 296 с.
21. Любашенко О. В. Українська мова як мова навчання та дисципліна у вищій школі (історико-культурологічний аспект). Українська мова і література в школі. 2006. № 7. С. 39–42.
21. Мацько Л. П. Українська мова у вищій школі України. Дивослово. 1996. № 11. С. 24–26.
22. Мистецтво бути викладачем : практ. посібн. / А. Брінклі, Б. Десанте, М. Флемм, [та ін.] ; за ред. О. І. Сидоренка. К. : Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2003. 144 с.
23. Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі : навч. посібн. К. : Центр учбової літератури, 2007. 232 с.
24. Педагогіка вищої школи : навч. посібник / З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін. ; за ред. З. Н. Курлянд. К. : Знання, 2007. С. 11–70, 109–111.
25. Практика в системі фахової освіти вчителя-словесника : навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. М. Семеног ; Ін-т пед. освіти і освіти дорослих АПН України ; Глухів. держ. пед. ун-т ім. Олександра Довженка. К. : Фенікс, 2008. 285 с.
26. Практикум з методики навчання мовознавчих дисциплін у вищій школі : навч. посібн. / Олена Миколаївна Горошкіна, Станіслав Олександрович Караман, Зінаїда Павлівна Бакум, Ольга Володимирівна Караман, Ольга Антонівна Копусь / за ред. О. Горошкіної та С. Карамана. К. : [б. в.], 2015. 250 с. С. 22–41.
27. Семеног 2014: Семеног О. М. Проблеми лінгвістичної підготовки вчителів-словесників у педагогічному університеті. Українська мова і література в школі. 2005. № 4. С. 45–49.
28. Семеног О. М. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури : [монографія]. Суми : Мрія-1, 2005. 404 с.
29. Семеног О. Українська культуромовна особистість учителя (шляхи її формування в системі професійної підготовки) : монографія / за ред. Л. І. Мацько. К. : Педагогічна думка, 2007. 272 с.
30. Симоненко Т. Реалізація у ВНЗ основних принципів навчання мови (з досвіду роботи).Українська мова і література в школі. 2002. № 8. С. 53–56.
31. Філіпченко А. С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій : навч. посібн. К. : Академвидав, 2005. 208 с.
С л о в н и к и й д о в і д н и к и
Волканова В. В. Словник методиста : метод. посібн.К. : Вид-ча група „Основа”, 2008. 192 с. (Серія „Словники”).
Наумчук М. М. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови : навч.-метод. посібн. / М. М. Наумчук, Л. П. Лушпинська. Тернопіль : Астон, 2003. 132 с.
Словник-довідник з української лінгводидактики : навч. посібник / кол. авторів за ред. М. Пентилюк. К. : Ленвіт, 2003. 149 с.
Словник педагогічних та психологічних термінів / О. Т. Федунович-Швед, О. В. Пентелейчук, Г. В. Рудь [та ін]. Вижниця : Черемош, 2013. 135 с.
НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ
1. Об’єкт і предмет методики навчання української мови як галузі сучасної педагогічної науки
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МОВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН У ЗВО – це:
1) педагогічна прикладна наука, що має свій об’єкт, предмет, завдання й методи дослідження;
2) педагогічна наука, що визначає мету, засади, зміст, форми і методи навчання цього предмета, зокрема в загальноосвітній школі, шляхи формування мовної особистості учня. М. н. у. м. ґрунтується на загальнодидактичних і специфічних засадах навчання – своєрідних правилах узаємодії вчителя й учнів у процесі навчання [Практикум з методики навчання мовознавчих дисциплін у вищій школі : навч. посібн. / Олена Микалаїіна Горошкіна, Станіслав Олександрович Караман, Зінаїда Павлівна Бакум, Ольга Володимирівна Караман, Ольга Антонівна Копусь / за ред. О. Горошкіної та С. Карамана. – К. : [б. в.], 2015. – 250 с. , с. 230];
3) прикладна наукова дисципліна, яка має два основні джерела – педагогіку та лінгвістику; її прикладний характер зумовлений третім джерелом – викладацькою практикою, результати якої стають складником лінгводидактики [Дороз Н. Ф. Методика викладання української мови у вищій школі : [навч. посібн.] / Вікторія Федорівна Дороз. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 176 с. , с. 5].
Мета навчальної дисципліни – ознайомити студентів освітнього рівня „Магістр” із новітніми напрацюваннями педагогічної науки в галузі лінгводидактики й методики вивчення української мови у вищій школі України та за її межами.
До завдань методики навчання мовознавчих дисциплін у ЗВО належать:
розвиток уявлень студентів-магістрантів про лінгвістику як галузь, що динамічно розвивається;
становлення і розвиток фахової компетентності майбутнього філолога, ціннісних орієнтацій мовної особистості;
опанування змісту, мети й завдань мовної освіти у закладах вищої освіти;
вивчення наукових основ створення навчальних планів, програм, підручників і методичних посібників;
формування комплексу вмінь, зокрема:
- планувати навчально-виховний процес у закладах вищої освіти, створювати програмно-методичне забезпечення мовознавчих курсів;
- організовувати та проводити лекції та практичні заняття з мовознавчих дисциплін, добираючи методи й прийоми навчання, ефективні й адекватні для досягнення очікуваного результату;
- раціонально й науково обґрунтовано організовувати самостійну роботу студентів;
- правильно контролювати та оцінювати знання, вміння і навички студентів-бакалаврів;
- раціонально добирати, а в разі необхідності виготовляти дидактичний матеріал, наочність до різнотипних занять відповідно до їх пізнавальної мети;
- вчасно й умілого використовувати технічні й мультимедійні засоби навчання в ході проведення занять з мовознавчих і лінгводидактичних дисциплін;
знайомство з кращим педагогічним досвідом викладачів ЗВО України;
прагнення вдосконалювати свою педагогічну освіту й науково-методичну творчість у процесі самонавчанням, саморозвитком, самовдосконаленням.
Сучасний викладач лінгвістичних дисциплін має ґрунтовно володіти нормами літературної мови, бути обізнаним зі змістом і системою роботи з української мови у ЗВО, виховним потенціалом лінгвістичних дисциплін, тенденціями розвитку сучасних мовознавчих дисциплін тощо.
Об’єкт методики навчання мовознавчих дисциплін – фахова підготовка викладача ЗВО, готового до викладання української мови як рідної та державної для громадян України, або другої мови для іноземців.
Предмет методики навчання мовознавчих дисциплін – процес навчання мовознавчих дисциплін, зокрема його закономірності, принципи, зміст, форми, методи, прийоми, засоби навчання.
NOTA BENE!
1. Повторити теоретичний матеріал, презентований у лекції № 1, питання 5, виконати завдання для самостійної роботи магістрантів.
2. Ознайомитися з науковою працею Вікторії Федорівни ЗАГОРОДНОВОЇ "Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах як навчальна дисципліна":
З історії розвитку методичної науки в Україні (самостійно).
2. Основні підходи до навчання мови в ЗВО
В умовах сучасної університетської освіти викладачі-філологи шукають ефективні способи й засоби опанування мовознавчих дисциплін, що спричинило формування в їхній практичній діяльності кількох підходів, тобто основних стратегічних напрямів, які охоплюють усі компоненти системи навчання: його цілі, завдання і зміст, шляхи і способи їх досягнення, діяльність учителя й учня, технології навчання, критерії ефективності навчального процесу, систему контролю [Бакум, 2008, с. 128; Практикум 2015, с. 23].
Розглянемо детальніше типологію та специфіку провідних підходів навчання мови
Загальнодидактичний підхід передбачає врахування загальнодидактичних принципів навчання – науковості, доступності, системності й послідовності тощо.
Системно-лінгвістичний підхід зумовлює вивчення мови як системи, що постійно розвивається й удосконалюється.
Компетентнісний підхід ґрунтується на міждисциплінарних, інтегрованих вимогах до результату освітнього процесу. Базове поняття – „компетентність” як педагогічна категорія, що може характеризувати як певний етап в освітньому процесі, так і його кінцевий результат; доцільність виокремлення певних етапів (стадій) у формуванні відповідної компетентності студентів (це закладено в навчальних і робочих програмах з мовознавчих дисциплін).
Особистісний підхід забезпечує організацію навчально-виховного процесу, що враховує індивідуальні запити, потреби, можливості, здібності суб’єктів навчальної діяльності, як створення комфортних умов для успішного саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації в усіх видах навчальної діяльності.
Контекстний підхід уможливлює максимально наблизити зміст і процес навчальної діяльності студентів до їхньої подальшої професійної діяльності. У різноманітних формах навчальної діяльності поступово окреслюється зміст майбутнього фаху, що дає змогу ефективно здійснювати загальний і професійний розвиток майбутніх випускників-філологів.
Комунікативно-діяльнісний підхід. Основне завдання цього підходу – формування комунікативно компетентної особистості, здатної вільно, легко висловлюватися з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовленннєвої культури, дбаючи про якості свого мовлення.
Функційно-стилістичний підхід дає змогу розглядати особливості використання мовних одиниць у різних стилях мовлення, вибір варіанта, вибір з можливих засобів найбільш вдалого для конкретного стилю.
Соціокультурний підхід допомагає репрезентувати відомості про матеріальну й духовну культуру українського народу, соціокультурні стереотипи мовленнєвого спілкування в ілюстративних матеріалах до лінгвістичних дидактичних ігор.
Дослідницький підхід скерований на реалізацію продуктивних методів навчання української мови, спрямованих на формування в студентів дослідницької компетентності, підвищення рівня їхньої пізнавальної активності й самостійності, творчих мисленнєвих здібностей тощо.
Синергетичний підхід – міждисциплінарний підхід, що сприяє осмисленню суті різних явищ і предметів у їхній внутрішній цілісності.
3. Чинники розвитку та джерела методики навчання української мови
Навчання мовознавчих дисциплін зумовлене певними закономірностями – об’єктивними та суб’єктивними, урахування яких сприяє ефективній організації навчального процесу.
Об’єктивні закономірності навчання української мови
- залежність результатів засвоєння мовлення від ступеня розвиненості мовленнєвотворчої системи людини (Л. ФЕДОРЕНКО),
- взаємозв’язок між лінгвістичною теорією і мовленнєвою практикою (М. Пентилюк),
- залежність наслідків навчання і засвоєння мови від потенціалу мовленнєвого середовища, створюваного у процесі навчання і в повсякденному житті (М. Пентилюк).
Суб’єктивні закономірності навчання української мови
- урахування мотивів, внутрішніх прагнень студента, що дає змогу виробити ефективну індивідуальну траєкторію навчання;
- суб’єктно-суб’єктна заємодія викладача і студентів та результатами навчання та науково-дослідницькою діяльністю;
- збереження наступності освіти в системі „школа – заклад вищої освіти”;
- моделювання майбутньої професійної діяльності студентів;
- залежність ефективності навчання від методично правильного планування самостійної роботи студентів.
4. Загальнодидактичні та специфічні принципи викладання української мови в закладах вищої освіти
ПРИНЦИПИ – це провідні концептуальні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчального процесу відповідно до його мети та закономірностей.
NOTA BENE! Загалом дидакти запропонували понад 30 класифікацій принципів навчання, що до певної міри ускладнює чітку реалізацію їх у змісті освіти.
Типології принципів навчання мови
- загальнодидактичні принципи (характерні як для ЗВО, так і ЗЗСО; ґрунтуються на психології навчання загалом, визначають загальний напрям у розпрацюванні стратегій і тактик навчання у ЗВО. );
- специфічні принципи (притаманні лише ЗВО).
Загальнодидактичні та специфічні принципи викладання української мови
Принцип науковості. Науково обґрунтоване розкриття суті лінгвістичних відомостей сприяє розвитку й удосконаленню в студентів практичних умінь і навичок, розширенню наукового світогляду, навичок пошукового характеру, ознайомленню з новими підходами до вивчення лінгвістичних явищ.
Принцип організації діяльності студентів в інформаційно-навчальному середовищі / просторі. У цьому аспекті важливо сформувати в студента навички й уміння працювати з інформацією, зокрема шукати й отримувати її в друкованих та віртуальних джерелах для розв’язання пізнавальних проблем, критичного оцінювання, узагальнення та продукування власних підходів;.
Принципи наступності й перспективності відповідають загальнодидактичним вимогам про необхідність опори наступного на попереднє та про обов’язкове врахування логіки предмета [Пліско 1995: с. 39].
Принцип зв’язку теорії з практикою. Закріплення засвоєних знань та формування необхідних практичних умінь і навичок відбувається за допомогою принципу зв’язку теорії з практикою, що зумовлює зв’язок викладання з повсякденним життям, формування вмінь застосовувати здобуті знання, вміння й навички в практичній, професійній та суспільній діяльності.
Принцип свідомості передбачає глибоке розуміння навчального матеріалу й осмислене засвоєння знань, умінь і навичок, усвідомлення завдань і майбутньої праці, пробудження інтересу до неї, потреби в правильному її використанні, уміння творчо застосовувати здобуті знання в житті [Плиско 1993, с. 43].
Принцип наочності є однією з умов свідомого засвоєння мовного матеріалу. Наочність сприяє оволодінню абстрактними поняттями, активізує увагу студентів, їхнє мислення. Сучасні технічні засоби та розвиток інтерактивних освітніх платформ дають викладачеві змогу проводити лекції у форматі відеоконференцій.
Принципи завершення навчання є продуктивними і перспективними, оскільки мають на меті організацію невідкладного й неперервного передавання знань; різноманітності тем, завдань, обов’язків; усезагального співробітництва і товариської взаємодопомоги; навчання за здібностями; різновікового і різнорівневого колективу; педагогізації діяльності кожного учасника навчальних занять; інтернаціоналізації процесу навчання або навчання на дво- і багатомовній основі [Дьяченко 2006, с. 179].
Принципи демократизації, гуманізації й гуманітаризації, національного спрямування, неперервності, неподільності навчання й виховання – прикмета освітнього процесу в ЗВО України. Вони визначають людину як неповторну цілісність, активну, творчу, вільну й національно свідому особистість, створюють умови для її саморозвитку й самоактуалізації.
Принципи кредитно-трансферної системи навчання. Успішному впровадженню модульної технології сприяє дотримання принципів, розроблених П. Юцявичене (модульності, мотиваційного спрямування, структурованості змісту навчання, динамічності, діяльності, гнучкості, усвідомленої перспективи, різнобічності методичного консультування, паритетності) [Юцявичене 1989].
Особливості специфічних принципів навчання мовознавчих дисциплін у ЗВО
Специфічні принципи зумовлюють методично правильну організацію навчального процесу в закладах вищої освіти. Так, Ніна Голуб у навчанні риторики визначає такі специфічні принципи:
- культуровідповідності,
- ціннісний,
- стимулювання самостійності й творчості,
- життєвої перспективи,
- пріоритету практики,
- емоційності,
- цілісності й інтеграції,
- активізації взаємовпливу навчання риторики і мови, стилістики, культури мови, гармонізувального діалогу.
Комплексний підхід до визначення закономірностей, принципів навчання мовознавчих дисциплін сприяє раціональному добору методів, прийомів і засобів, адекватних змістові навчання. Урахування загальнодидактичних принципів, що спрямовують викладача на достовірний, умотивований, систематичний виклад та передбачають зв’язок теорії з практикою й спрямовані на осмислене засвоєння мовного матеріалу, становлять основу для формування професійної компетентності студентів.
5. Зв’язок методики викладання української мови із суміжними науками
Методика навчання мовознавчих дисциплін розвивається не ізольовано від інших наук, вона спирається на дослідження з філософії, мовознавства, педагогіки, психології, психолінгвістики.
Філософія забезпечує методологічні засади навчання мовознавчих дисциплін у вишах.
Мовознавство покликане визначати зміст курсів мовознавчих дисциплін. Важливим є врахування сучасних здобутків комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, гендерної лінгвістики, когнітивної лінгвістики, етнолінгвістики та інших галузей мовознавства.
Педагогіка вищої школи обґрунтовує зміст і завдання вишівської освіти й виховання, допомагає визначити найбільш результативні принципи, методи, форми, засоби навчання, сприяє правильному відбору ілюстративного матеріалу, забезпечує зв’язок із шкільним курсом.
Психологія окреслює оптимальні шляхи навчання студентів з урахуванням їхніх психологічних особливостей, умотивовує доцільність використання методів, засобів навчання.
Загальна психологія орієнтує на врахування психічних процесів, що відбуваються під час формування професійної компетентності студентів.
Вікова психологія покликана визначати зміст навчання та відбирати адекватні йому методи, прийоми, засоби вивчення мовознавчих дисциплін з урахуванням вікових особливостей студентів.
Педагогічна психологія допомагає виокремити ефективні шляхи здобування знань, формування вмінь і навичок студентів, що становлять основу професійної компетентності; виявляє психологічні чинники, що забезпечують успішне навчання, доброзичливі взаємини між викладачами і студентами; сприяє формуванню в студентів мотивації до дослідницької діяльності тощо.
Ефективність освітнього процесу забезпечує врахування новітніх досліджень у галузі психології мовлення, психології спілкування, психології праці, інженерної психології.
NOTA BENE!
Джерело для ґрунтовного опрацювання методів наукових досліджень: Кульбабська О. В., Шатілова Н. О. Основи мовознавчих досліджень [Текст]: модульний курс : навч. посібник / О. В. Кульбабська, Н. О. Шатілова. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2016. – 344 с.
Матеріали підготувала
професор кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА
