Філ_Місце складного речення в сучасній українській класиології

Складне речення належить до тих феноменів, які постійно спричинюють різне тлумачення (Анатолій Загнітко)

Модуль 1. Складні елементарні речення сполучникового типу

Навчальний елемент 1.1
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ
Лекція № 1
Тема: МІСЦЕ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КЛАСИОЛОГІЇ

План

1. Складне речення: проблеми дослідження і типологія наукових підходів до вивчення.
2. Предикативна одиниця як структурний компонент складного речення.
3. Формально-синтаксична структура складного речення.
4. Семантико-синтаксична організація складного речення.
5. Комунікативна специфіка складного речення.
6. Засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні (самостійно).
7. Класифікації складних речень.

Ключові слова: складне речення, предикативна одиниця, поліпредикативність, диференційований / недиференційований синтаксичний зв’язок, структурна і графічна схеми складного речення, класифікація, поліпропозитивність. 

Мета: поглибити знання студентів про складне речення, основні етапи становлення теорії цієї одиниці «великого синтаксису», узагальнити її структурні та семантичні ознаки, з’ясувати принципи моделювання структури (графічної та структурної схем), установити їхню типологію та функції в побудові речень. 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник]. К. : Либідь, 1993. С. 63–65; 142–144; 279–297.
Вінтонів М., Сегин Л., Вінтонів Т. Синтаксис української мови : навч. посібник. Вінниця : ДонДУ, 2016. 151 с.
Дудик П., Прокопчук Л. Синтаксис української мови : підручник. К. : Академія, 2010. С. 243–249.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис : [монографія]. Донецьк : ДонДУ, 2001. С. 319–353.
Загнітко А. П. Теорія сучасного синтаксису [монографія]. Донецьк : ДонДУ, 2007. 294 с.
Загнітко А., Миронова Г. Синтаксис української мови: теоретико-прикладний аспект : [підручник]. Brno Masarykova univerzita, 2013. 224 p.
Іваницька Н. І. Теоретичний синтаксис української мови : посібник для аспірантів, магістрантів, студентів-філологів. Вінниця : ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2002. 168 с. [4] (Актуальні проблеми граматики).
Караман С. О., Караман О. В., Плющ М. Я. [та ін.]. Сучасна українська літературна мова : навч. посібник ; за ред. С. О. Карамана. Київ: Літера ЛТД, 2011. 560 с.
Кульбабська О. В., Олійник Л. І. Варіантність синтаксичних конструкцій в українській літературній мові : монографія. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2023. 304 с.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.]. К. : Либідь, 1995. С. 168–174.
Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. К.: Вища шк., 1994. С. 416–424.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1972. С. 10–14; 310–311; 431–434.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. К. : Знання, 2010. С. 208–307.
Сучасна українська мова. Синтаксис : підручник / за ред. О. Д. Пономарева. К. : Либідь, 1994. С. 303–305.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 3-тє вид. К. : Вища шк., 2001. С. 367–372.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 157–164.
Украинская грамматика / отв. ред. В. М. Русановский. К. : Наук. думка, 1986. С. 309–311. 
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник]. К. : Академія, 2004. С. 206–231.

 Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

 

Арібжанова І. Сучасна українська мова. Базові поняття синтаксису: навч. посібник. Київ: ВПЦ «Київський ун-т», 2016. 159 с.
Бевзенко С. П. Структура складного речення в українській мові : [монографія]. К. : Вид-во Київ. держ. пед. ін-ту, 1984. 79 с.
Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія]. К. : Либідь, 1992. 224 с.
Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення : [монографія]. К. : Наук. думка, 1983. 220 с.
Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць : [монографія] / Ін-т мовознавства; відп. ред. І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1991.  192 с.
Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць : [монографія]. Чернівці : Рута, 1999. 336 с.
Гуйванюк Н. В., Агафонова А. М. Антропоцентричний підхід до вивчення мовних явищ (на матеріалі авторизованих конструкцій сучасної української мови) : навч. посібник. Чернівці : Рута, 2001. 56 с.
Гуйванюк Н. В., Шабат С. Т. Питальні речення в сучасній українській мові. Чернівці : Рута, 2000. 66 с.
Личук М. І., Шинкарук В. Д. Ступені фразеологізації речень : монографія. Чернівці : Рута, 2001. 136 с.
Мариненко І. О. Синтаксис української мови (з правилами пунктуації): навч. посібник. Київ, 2021. 279 с.
Межов О. Г. Синтаксис української мови: навч. посібник. Луцьк : Надстир’я, 2021. 268 с.
Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення : [монографія]. К. : Наук. думка, 1996. 324 с.
Навчук Г. В., Шинкарук В. Д. Формально-синтаксичні й функціонально-семантичні особливості окличних речень : [монограф.]. Тернопіль : Астон, 2007. 200 с.
Попова І. С. Фундаментальні категорії метамови українського синтаксису (одиниця, зв’язок, модель) : монографія. Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. 432 с.Слинько І. І. Парадигматика складного речення. Мовознавство. 1987. № 3. С. 12–16.
Христіанінова Р. О. Складнопідрядні речення в сучасній українській літературній мові: монографія. К. : Інститут української мови ; Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2012. 368 с.
Шульжук К. Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові : [монографія]. К. : Вища шк., 1986. 183 с.
Шульжук К. Ф. Складне речення в українській мові : посібник для вчителя. К. : Рад. шк., 1989. 135 с.

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники. К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. 349 с. [2].
Гуйванюк Н., кульбабська О. В. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студ. вищих навч. закладів]. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. Донецьк: ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів; за ред. Єрмоленко С.  К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007. 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.

---

 Актуалізація опорних знань

9 клас. Українська мова. Складне речення. Види складних речень. Розділові знаки в сполучникових складних реченнях

Шановні бакалаври, ностальгувати за школою не будемо, бо на нас чекає важлива справа – віртуальне занурення
в сучасну теорію складного речення! Сміливо рушаймо!

Синтаксис – здібність душі.
Тому втрата синтаксичних
особливостей відтворюваного тексту
в багатьох випадках зумовлює
зміни характеру оригіналу,
нівелювання авторського стилю.
І навпаки, сліпе наслідування, калькування
на рівні синтаксису спричиняє створення
нежиттєздатного, штучного для цільової мови тексту,
тобто зберігається лише форма першотвору,
що для вартості перекладу має
не особливо важливе значення.
(Поль Валері)

1. Складне речення: проблеми дослідження і типологія наукових підходів до вивчення

Загнітко А. П.: „Складне речення належить до тих феноменів, які постійно викликають різне тлумачення. Це зумовлюється, з одного боку, неоднаковими принципами їх кваліфікації, з другого боку, неадекватними підходами до визначення місця і статусу предикативних одиниць-компонентів цілісного утворення. Отже, спробуємо узагальнити відомі концепції складного речення, визначити найновіші принципи їх кваліфікації.

Здавна в українській граматиці складне речення називали:

•  „зложене положеніє”;
• „зложене речення”;
• „складчасте речення”;
•  „сполука речень”.

[Осадца М. Граматика руського языка [Текст] / Михайло Осадца. — Третье изд., пересмотрене О. Лепкимъ и И. Онышкевичомъ. — Львов : Печатня Ин-та Ставропичійского, 1876. — 239 с.; с. 182; Огоновський О. Граматика руського языка для шкôл середнихъ [Текст] / Омелян Огоновський. — Львôвъ : З друкарні Наук. Т-ва им. Шевченка, 1889. — 288 с.; с. 241].

І лише із середини 30-х рр. ХХ ст. усталеним став термін „складне речення” [Москаленко Н. А. Нарис історії української граматичної термінології [Текст] / Н. А. Москаленко. – К. : Рад. шк.., 1959. – – 224 с.; с. 197–198]. Саме в цей період постало питання: що становлять собою компоненти складного речення? Це проблемне питання розв’язували в різні часи неоднозначно.

Перший підхід (традиційний): Складне речення – це об’єднання (сполука) двох або більше самостійних простих речень. У межах цього підходу науковці вважали сам термін „складне речення” неправомірним і пропонували замінити його так: „складне ціле” (О. Пєшковський) або „сполучення речень” (О. Шахматов).

Другий підхід: Наприкінці ХІХ ст. синтаксисти акцентують увагу на цілісності складного речення. Визначальною ознакою складного речення вважають зв’язаність його складників – частин, що лише сукупно формують інтонаційну і змістову єдність. Таку думку обґрунтували Пилип Фортунатов і Василь Богородицький: СР – це єдине зв’язне ціле, а його частини „будучи взяті окремо, уже не можуть мати цілком попереднього смислу” (В. Богородицький). Остаточно зазначена концепція утвердилася в 50-х рр. ХХ ст. у працях В. Виноградова, М. Поспєлова і їх послідовників. В україністиці цю ідею розвивали Л.°Булаховський, Б. Кулик, О. Мельничук, С. Бевзенко, І. Чередниченко та ін.; вона домінує в сучасних підручниках із синтаксису.

Зважаючи на неоднакові тлумачення складного речення, у сучасній синтаксичній традиції закономірно склалися два погляди на граматичну природу компонентів цієї одиниці-конструкції:

1) конструктивний (статичний) – це прості речення, які у складному цілому не втрачають важливих ознак речення, оскільки зберігають предикативність як основну ознаку простого речення, можуть бути одно- і двоскладними, поширеними і непоширеними, повними і неповними;

2) комунікативний (динамічний) – це лише частини складного речення, його компоненти, які за своєю граматичною структурою однотипні з простими реченнями, але в складі цілого втрачають комунікативну значущість, змістову та інтонаційну завершеність.

Третій підхід демонструє паралельне вживання термінів на означення частин складного речення – предикативні одиниці (прості речення) [Шульжук 2004: 209].

2. Предикативна одиниця як структурний компонент складного речення

Яку ж концепцію варто поглиблювати? Спробуємо відповісти на питання, проаналізувавши два простих речення і складне, структуроване двома предикативними частинами:

ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ЛІНГВІСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

1. Британця пісню голосну я переклав на рідну мову.

2. Я бажав неокриленому Слову добути силу чарівну.

3.  „...Британця пісню голосну
Я переклав на рідну мову,
Щоб неокриленому Слову
Добути силу чарівну” (М.Старицький, один із найобдарованіших українських перекладачів XIX сторіччя, „Заспів” до власного перекладу романтичної поеми Дж. Г. Байрона „Mazeppa”).

 ВИСНОВОК:

Отже, ПО ≠ ПР. „На відміну від простих речень  п р е д и к а т и в н і  ч а с т и н и  складного реченняє синтаксичними утвореннями, яким притаманна формально-синтаксична і семантико-синтаксичнаорганізація простого речення, але які втратили комунікативну цілісність стали частинами цілісної синтаксичної одиниці вищого рангу – складного речення” [Вихованець 1993: 288]. „Тому термін „речення” щодо частин складного речення, який з навчально-методичною метою ще широко використовується у посібниках для середньої і вищої школи, слід вважати умовним” [Сучасна 2005: 159].

У новітньому синтаксисі компоненти складного речення позначають термінами:

• частини складного речення [Вихованець 1993: 281; ];
• предикативні частини [Вихованець 1993: 281; Сучасна 2010: 299; Сучасна 2010: 244; Сучасна 2005: 157; Сучасна 1997: 303];
• предикативні компоненти [Вихованець 1993: 281; Сучасна 2010: 299; [Каранська 1995: 170];
• предикативні одиниці [Вихованець 1993: 281; Сучасна 2010: 299; Шульжук 2004: 209];
• предикативні структури [Вихованець 1993: 283; ];
• конструктивні одиниці [Загнітко 2001: 526],
• організуючі центри [Сучасна 2005: 157],

оскільки вони виражають предикативність, мають граматичну основу, побудовані за схемою простого речення, однак не можуть бути самостійною одиницею спілкування.

 ВИСНОВОК:

Отже, „Складне речення – це синтаксична одиниця-конструкція, утворена поєднанням за певною структурною схемою двох і більше предикативних частин, між якими встановлюються семантико-синтаксичні відношення, оформлені синтаксичними зв’язками” [Сучасна 2010: 299]. 

3. Формально-синтаксична структура складного речення

Формально-синтаксичну структуру складного речення відображають передусім такі ознаки:

• кількість предикативних частин (компонентів) складного речення, що ґрунтуються на вихідних простих реченнях;
• граматичні характеристики предикативних частин і особливості їх поєднання у складному реченні;
• тип синтаксичного зв’язку між предикативними одиницями;
• засоби вираження синтаксичного зв’язку;
• внутрішнє формально-синтаксичне членування складних конструкцій;
• наявність структурної схеми;
• наявність графічної схеми;
• парадигма.

. NOTA BENE! 

Окрім того, зверніть увагу на ТАБЛИЦЮ № 5 (у PDF-файлі нижче), у якій узагальнено інформацію про засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні. Цю таблицю Вам необхідно буде заповнити вдома, скориставшись будь-яким підручником із запропонованого списку літератури.

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

Структурна схема – абстрактний зразок, за яким мовець будує мінімальну конструкцію складного речення певного типу.

Структурна схема складного речення охоплює такі параметри:

• кількість ПО;
• порядок розташування ПО;
• вид синтаксичного зв’язку між ПО (сурядний, підрядний або недиференційований);
• засоби вираження синтаксичного зв’язку і семантико-синтаксичних відношень (сполучні засоби та розділові знаки, що відповідають інтонації; вказівно-співвідносні слова);
• структуру предиката і його морфологічні характеристики (Див. умовні позначення ТАБЛИЦЯ № 6):
• інтонація кінця речення, позначувана на письмі розділовими знаками.

Таблиця № 6 

Умовні позначення компонентів структурної схеми складного речення 

Морфологічні характеристики предиката			Інші позначення
Час (Т)	Спосіб (С)	Результат (Р)	S 1 – структурна схема першої ПО; S 2 – другої тощо.
Т т – теперішній час	С д – дійсний спосіб	Р – – дія триває (недоконаний вид)	[ ] – предикатив­на одиниця в ССР і СБР, а також головна частина СПР.
Т м – минулий час	С у – умовний спосіб	Р + – дія завершилася певним результатом (доконаний вид)	( ) – підрядна частина в СПР.
Т мм – майбутній час	С н – наказовий спосіб
	С б – бажальний спосіб

НАПРИКЛАД:

ССР: ¹ Літа ніколи не повертаються до людини, а ² людина завжди повертається до своїх літ… (М. Стельмах).

[S₁ neg Vf Т _т; С _д; Р ^– ], а [S₂ Vf Т _т; С _д; Р ^– ].

СПР: ¹  Те є старе, ² що давно було новим (О. Довженко).

[S₁ те cop_o Adj ₁ Т _т; С _д; Р ^– ], (S₂ що … cop Adj ₅ Т м; С _д; Р ^– ).

СБР: ¹ Не вчи плавати щуку: ² щука знає цю науку (Н. тв.). 

[S₁ neg Vf _sing 2 С _н ; Р ^– ] : [S₂ Vf Т _т; С _д; Р ^– ].

  Наявність графічної схеми: Графічна та структурна схеми є найвдалішим засобом узагальнення, моделювання й наочного зображення теоретичного матеріалу. Схеми-моделі дають змогу відтворити мовні явища в їх формальному вираженні, сприяють глибшому осмисленню їхньої структури.

У теоретичних і методичних дослідженнях із синтаксису української мови надають перевагу як лінійним (горизонтальним), так і рівневим (вертикальним) графічним схемам, або послуговуються т. зв. комбінованими схемами.

Переваги лінійної схеми в тому, що вона дає змогу представити структуру складного речення так, щоб зберегти порядок розташування предикативних одиниць, водночас фіксуючи розірваність головної та підрядної частин, відтворити сполучні засоби.

НАПРИКЛАД: 
ССР: Вижени із серця смуток, і життя стане милішим (Н. тв.). –  [ ], і [ ].

СПР: Ми з такого роду, що любить свободу (Н. тв.). – [ ], (що ...). 

СБР: Сій розумне – то розумне вродить (О. Довгий). – [ ] – [ ].

Рівневій схемі притаманний найвищий ступінь абстрагування. Вона відтворює „ступеневу” організацію речення з урахуванням специфіки його формально-синтаксичної структури (див. зразки: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. Чернівці, : Рута 2003. 159 с.).

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

Комбінована схема поєднує особливості лінійного та рівневого моделювання: у ній структура речення представлена лінійно, але використано позначки рівневої схеми. Отже, практика шкільного та вишівського викладання синтаксису засвідчує неоднозначні підходи до моделювання структури речень. Вибір схем для моделювання речень можна пояснити суто суб’єктивними чинниками, оскільки графічні схеми демонструють різний тип мислення людини. У процесі синтаксичного аналізу речення студенти повинні моделювати речення в лінійному та комбінованому виявах. 

 6. Засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні

 NOTA BENE! 

Вдома заповнити Таблицю № 5, скориставшись списком рекомендованої літератури. Див.: третє питання лекції , підпункт Засоби вираження синтаксичного зв’язку, червона кнопка «Завантажити PDF.

7. Класифікації складних речень

Загальна типологія складних речень ґрунтується саме на формально-синтаксичній основі [Шульжук 2004: 213]. Типи складного речення розрізняють передусім за наявністю або відсутністю сполучників / сполучних слів; за типом синтаксичного зв’язку; за характером сполучних засобів; за кількістю предикативних частин (формально-граматична класифікація):

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

Структурно-синтаксична класифікація, окрім зазначених вище критеріїв, охоплює й інші чинники класифікації складних речень – специфіка їхньої структури (відкрита / закрита; гнучка / негнучка; вільна / зв’язана); лексичне наповнення та семантика предикативних частин; значення сполучних засобів – маркерів семантико-синтаксичних відношень між предикативними одиницями, що й уможливлює диференціацію типів складних речень, детальну їх характеристику.

---

 С к л а д н е  р е ч е н н я  у триаспектному (формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному і комунікативному) вимірі є  о б’ є д н а н н я м  двох чи більше предикативних одиниць на основі відповідного синтаксичного зв’язку й семантико-синтаксичних відношень між кількома ситуаціями (пропозиціями), яке побудоване за певною структурною схемою і функціонує у складі тексту (іноді – самостійно) як єдине комунікативне ціле [Вихованець 1993: 288; Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994: 418].

  Структурними компонентами складних речень є предикативні одиниці (ПО), що лише за своєю зовнішньою будовою (а саме: виражають предикативні значення та мають структурну схему)) подібні до простого речення, але не тотожні їм.

  Предикативній одиниці притаманні такі основні ознаки: ізольована предикативна одиниця не має інтонаційної та комунікативної завершеності; її не можемо виокремити з контексту на одному рівні з іншими самостійними реченнями; лише в комплексі предикативні одиниці становлять єдине змістове ціле, виражаючи різноманітні семантико-синтаксичні відношення).

  До основних засобів зв’язку предикативних одиниць у складному реченні належать: сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок розташування предикативних одиниць, спільні компоненти (тобто члени речення), співвідносні форми присудків, опорні слова в головній предикативній одиниці, лексичні компоненти).

 NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. Чернівці : Рута 2003. 159 с. Таблиці № 51–58. 
Режим доступу до Е-версії:  https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 

Найскладніше почати діяти, все інше залежить
тільки від наполегливості (Амелія Ергарт) 

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)