Філ_Складнопідрядні речення та їх використання в різних функційних стилях української мови
Творчість –це не розкіш для обраних, а загальна біологічна потреба, яку ми почасти не усвідомлюємо (Г. Іванов)
Модуль 1. Складні речення сполучникового типу
Навчальний елемент 1.3
ФУНКЦІЙНО-СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ РЕЧЕНЬ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Лекція № 5
Тема: СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РІЗНИХ ФУНКЦІЙНИХ СТИЛЯХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
План
1. Загальна характеристика складнопідрядного речення (самостійно).
2. Специфіка підрядного зв’язку в складнопідрядному реченні.
3. Засоби зв’язку в складнопідрядних реченнях.
4. Формально-семантичні вияви складнопідрядних речень:
5. Пунктуація у складнопідрядних реченнях (актуалізація опорних знань).
Ключові слова: складнопідрядні речення, типи підрядного зв’язку у складнопідрядному реченні, семантичні / асемантичні підрядні сполучники, сполучні слова, анафоричні елементи, антецеденти, формально-синтаксична організація, семантико-синтаксична структура, комунікативно-прагматична специфіка, розділові знаки.
Мета: поглибити відомості студентів про специфіку складнопідрядних речень та історію їх вивчення; схарактеризувати формальні типи складнопідрядних речень; виявити особливості підрядного зв’язку на рівні складнопідрядних речень, поглибити знання про класифікацію сполучних засобів між предикативними частинами складнопідрядного речення; розвивати й закріплювати навички правильного вживання розділових знаків у складнопідрядних реченнях.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА
О с н о в н а
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник]. К. : Либідь, 1993. С. 297–312.
Вихованець І. Проблема класифікації складнопідрядних речень. Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Донецьк : ДонДУ, 2000. Вип. 6. С. 8–11.
Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія]. К. : Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2010. 204 с. [4]. (Студії з українського мовознавства).
Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць : [монографія]. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
Дудик П., Прокопчук Л. Синтаксис української мови : підручник. К. : Академія, 2010. С. 243–249.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти : монографія. Вінниця : Нова книга, 2010. С. 224–235.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія]. Донецьк : ДонДУ, 2001. С. 338–353.
Зарицька В. Складнопідрядні речення з синкретичними означально-з'ясувальними підрядними. Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Донецьк : ДонНУ, 2002. Вип. 9. С. 64–69.
Зарицька В. Складнопідрядні речення обставинно-атрибутивного типу підрядними. Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Донецьк : ДонНУ, 2003. Вип. 11; ч. 1. С. 148–153.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.].К. : Либідь, 1995. С. 174–181.
Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. К.: Вища шк., 1994. С. 416–424.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1972. С. 387–409.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. К. : Знання, 2010. С. 321–327.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 3-тє вид., стереотип. К. : Вища шк., 2001. С. 234–241.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 164–175.
Христіанінова Р. О. Складнопідрядні речення в сучасній українській літературній мові: монографія. К. : Інститут української мови ; Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2012. 368 с.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник]. К. : Академія, 2004. С. 231–248.
Д о д а т к о в а л і т е р а т у р а
1. Вихованець І. Р. Складнопідрядні речення на тлі семантико-синтаксичної валентності. Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / відп. ред. Загнітко А. П. Донецьк : ДонДУ, 1996. Вип. 2. С. 27–31.
2. Козицька О. Особливості структури контамінованих складнопідрядних багатокомпонентних речень. Лінгвістичні студії : зб. наук. пр. / ред. Загнітко А. П. Донецьк : ДонНУ, 1998. Вип. 4. С. 62–66.
3. Наливайко Ю. Співвідношення означально-обставинного синкретизму членів речення і підрядних частин. Лінгвістичні студії /ред. Загнітко А. Донецьк: ДонНУ, 2002. Вип.10. С.53–58.
4. Орехов В. Співвідношення актуального та граматичного членування складнопідрядного речення. Лінгвістичні студії : зб. пр. / ред. Загнітко А. Донецьк : ДонНУ, 2003. Вип.11. Ч.1. С.211–215.
5. Пономарьова Л. Диференційні та кваліфікаційні ознаки складнопідрядних речень прислівного типу. Лінгвістичні студії : зб. наук. пр. / ред. Загнітко А. Донецьк : ДонНУ, 2001. Вип. 8. С. 82–88.
6. Чернишова Л. Деякі структурно-семантичні особливості присубстантивно-означальних речень. Лінгвістичні студії : зб. наук. пр. / відп. ред. Загнітко А. П. Донецьк : ДонНУ, 2001. Вип. 8. С. 58–62.
7. Шульжук Н. Фразеологізовані утворення у структурі складного речення діалогічного мовлення. Лінгвістичні студії : зб. наук. пр. / відп. ред. Загнітко А. П. Донецьк : ДонНУ, 2000. Вип. 6. С. 22–25.
С л о в н и к и й д о в і д н и к и
Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники. К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. 349 с. [2].
Гуйванюк Н., Кульбабська О. В., Кардащук О. В. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студ. вищих навч. закладів]. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. Донецьк: ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів; за ред. Єрмоленко С. К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007. 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
Актуалізація опорних знань
9 клас. Українська мова. Складнопідрядне речення. Види складнопідрядних речень
2. Типи підрядного зв’язку у складнопідрядному реченні
(узагальнювальна таблиця з коментарями)
1.1 АНАЛОГІЙНИЙ до підрядного зв’язку у словосполученні або простому реченні підрядний зв’язок у складнопідрядному реченні має два типові вияви:
1.1.1 передбачуваний аналогійний – виформовується тоді, коли семантико-синтаксична валентність дієслова-присудка в головній ПО або морфологічні властивості опорних слів (іменників, вищого ступеня порівняння прислівників) зумовлюють появу конкретного типу підрядної ПО.:
1.1.1.1 прислівний передбачуваний аналогійний зв’язок з’являється за умови, якщо підрядна ПО приєднується до опорного (контактного, стрижневого) в головній частині. НАПРИКЛАД:
А. Ви знаєте, ЯК липа шелестить у місячні весняні ночі? (П. Тичина);
Б. Весною пробуджується земля і вибухає барвами, ЯКІ завжди хвилюючими снами входять в життя людини (В. Супруненко);
В. Та нема в світі гірш нікому, Як бурлаці молодому (М. Гришко).
Підрядна частина першої конструкції зумовлена семантико-синтаксичною валентністю присудка знаєте головної частини, є передбачуваною та обов’язковою. Підрядна частина другого і третього речення зумовлена лексичними особливостями іменника барвами, що може (але не обов’язково) конкретизуватися атрибутивними формами в словосполученні або означальними підрядними в складному реченні, та вищого ступеня порівняння прислівника гірш, який обов’язково вимагає вживання об’єкта порівняння в словосполученні (гірше за поразку) чи підрядній частині.
1.1.2 непередбачуваний аналогійний – з’являється, якщо підрядна одиниця стосується головної загалом (а не стрижневого слова); її поява зумовлена лише потребами комунікації.
1.1.2.1 детермінантний непередбачуваний аналогійний зв’язок
ПОРІВН.: КОЛИ я у Київ приїду [...], поллється в запилені груди цілюща ранкова пора (П. Воронько) // По моєму приїзду в Київ поллється в запилені груди цілюща ранкова пора...
Детермінантний зв’язок є необов’язковим.
1.2. НЕАНАЛОГІЙНИЙ підрядний зв’язок – . специфічний, притаманний лише складнопідрядному реченню: Він має лише один вияв:
1.2.1 корелятивний (або кореляційний) – постає тоді, коли в головній частині складнопідрядного речення наявні співвідносні анафоричні (вказівні) слова (ТОЙ, ТАКИЙ, ТАМ, ТУДИ, ТОДІ, ТАК, НІХТО, НІЩО, ХТОСЬ, ЩОСЬ, КОЖНИЙ, ВСЯКИЙ, ВСЕ, СКРІЗЬ, ВСЮДИ, ЗАВЖДИ та ін.), здатні утворювати з іншими підрядними сполучниками або сполучними словами корелятивні пари на основі збігу в їхній семантиці, як-от: Особливою моєю турботою було ТЕ, ЩОБ серце дитяче не огрублялось, не озлоблювалось, не робилось холодним, байдужим і жорстоким (В. Сухомлинський); А ДЕ нема любові і страждання, ТАМ не живе, не б’ється і життя… (Олександр Олесь).
3. Засоби зв’язку в складнопідрядних реченнях
Для виокремлення моделей складнопідрядних речень необхідно зважати на засоби вираження синтаксичних зв’язків, тобто на :
- підрядні сполучники (семантичні / асемантичні);
- сполучні слова;
- спеціальні частки;
- співвідносні слова в головній ПО;
- видо-часову й модальну співвіднесеність присудків в усіх ПО;
- лексичні конкретизатори;
- порядок розташування складових частин (див. питання 2 вище).
Підрядні сполучники та їх специфіка
Складники складнопідрядних речень можуть поєднуватися підрядними сполучниками – семантичними (однозначними, диференційованими) й асемантичними (Багатозначними, недиференційованими, синтаксичними).
- Семантичні сполучники – це такі засоби, що виконують формально-синтаксичну роль (поєднують ПО) та семантико-синтаксичну (точно вказують на один тип семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами), напр.: Працю хлібороба я високо ціную, АДЖЕ він усіх нас годує (І.Цюпа); Здоровенний дуб розлягся, розширився своїм, кострубатим гіллям, ТАК ЩО аж темно під ним (М. Коцюбинський) тощо.
Семантичні сполучники найхарактерніші для розчленованих складнопідрядних речень, у яких підрядні частини не посідають прислівної позиції (стосуються головної ПО загалом), не мають опорних компонентів у головній частині, тому роль сполучників посилюється: вони стають основним граматичним засобом зв’язку між частинами. - Асемантичні сполучники призначені для виконання лише формально-синтаксичної ролі, оскільки можуть виражати різні відношення і функціювати в кількох видах складнопідрядних речень, тобто вони поліфункційні.
Схема. Значеннєвий обшир асемантичних сполучників
- Наприклад: Вони, ЩОБ тільки погубити, то будуть все тебе манити (І. Котляревський) – зі значенням мети; Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, ЩОБ ви розцвіли!.. (В. Сосюра) – із з’ясувально-об’єктним значенням; Нема тії драбини, ЩОБ до неба дістала (Нар. тв.) – з означальною семантикою; Обережно вступай у бій. Але коли вже вступив, поводься так, ЩОБ ворогу було страшно (Олександр Довженко) – зі значенням міри і ступеня.
Асемантичні сполучники найхарактерніші для нерозчленованих складнопідрядних речень, бо в них предикативні частини пов’язані міцніше прислівним зв’язком і немає особливої потреби акцентувати його.
Сполучні слова та спеціальні частки, їх відмінність від підрядних сполучників
Давно встановлено, що підрядні частини можуть поєднуватися не тільки сполучниками, а й невласне-сполучниками, тобто:
- займенниками-іменниками – хто, що,;
- займенниками-прикметниками – який, котрий, чий;
- займенниковими прислівниками – де, куди, звідки, коли, як, наскільки;
- займенниковим числівником – скільки.
- часткою (чи).
Ще Олексій Пєшковський звернув увагу на те, що при цьому питальні за своїм походженням незалежні речення, стаючи підрядними, починають виражати не питання, а відношення до іншого речення, тобто перетворюються на відносні, пор.:ЧИ братимеш участь у студентській конференції? та Уточни, будь ласка, ЧИ братимеш участь у студентській конференції.
Підрядні сполучники відрізняються від сполучних слів тим, що вони НЕ Є ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ, а сполучні слова – повноправні члени речення – головні чи другорядні. Будучи членом підрядної частини, сполучні слова водночас приєднують її до головної, тобто виконують функцію службової частини мови – сполучника.
NOTA BENE!
Запам’ятайте три основні способи, як відрізнити підрядний сполучник від сполучного слова:
- На сполучник НІКОЛИ не падає логічний наголос.
- Підрядні речення зі сполучними словами можна перебудувати на питальні речення, а із сполучниками – не можна.
- З метою перевірки сполучне слово можна замінити іншим словом, яке є самостійною частиною мови. Сполучник такою самостійною частиною мови ніяк не заміниш. Тож сполучне слово завжди є членом речення.
НАПРИКЛАД: І навколо така тиша, ЩО (вона, тиша, яка) буває тільки зимовими вечорами (М. Рильський);
Коментар. У цьому складнопідрядному реченні питання ставимо від опорного слова в головній частині (тиша яка?) до підрядної предикативної частині. Сполучний засіб ЩО є сполучним словом, оскільки, по-перше, на нього падає логічний наголос; по-друге, підрядну частину можна перетворити на питальне речення: «Що буває тільки зимовими вечорами?»; по-третє, ЩО є підметом, доказом чого є можлива його заміна на повнозначні слова «вона», «тиша».
Отже, сполучними словами, за сучасним визначенням, «називаються займенникові слова, в яких сполучаються властивості самостійної (повнозначної) і службової частини мови» (І. Слинько).
Співвідносні слова в головній предикативній частині складнопідрядного речення
Сполучним словам та сполучникам у головній частині можуть відповідати вказівні займенники і займенникові прислівники антецеденти (від лат. antecedens – попередній), або співвідносні слова. Якщо антецедентами (їх ми підкреслимо) є займенники означальні, заперечні, неозначені вони надають реченню певного забарвлення узагальнення, неозначеності тощо. НАПРИКЛАД:
Почуття без розуму це той хміль, ЯКИЙ і голову зірве (М. Стельмах) – видільно-означальний відтінок;
Це вже залежало тепер від того, ЧИЇ нерви виявляться міцніші (О. Гончар) – об’єктний відтінок;
ХТО раз на Півночі побув, той знов туди заверне (П. Дорошенко) – предметне значення;
Не раз за цією роботою зашпори їй так заходять, ЩО сльози навертаються на очі (О. Гончар) – відтінок наслідку тощо.
NOTA BENE!
У функції антецедентів у головній частині, що їх пояснює підрядне речення, мовці використовують:
- вказівні займенники, зокрема: цей, той, такий, стільки;
- означальні займенники, зокрема: весь, всякий, кожний;
- вказівні прислівники, зокрема: так, там, тут, туди, звідти, тоді, доти, тому, настільки.
Лексичні конкретизатори як засоби синтаксичного зв’язку в складнопідрядних реченнях
Найчастіше лексичні актуалізатори використовують у реченнях зі слабкішим підрядним зв’язком, тобто в розчленованих складнопідрядних реченнях, особливо з асемантичними сполучниками, оскільки в таких реченнях є найбільша потреба в уточненні. Уточнення може надаватися цілим текстом. Наприклад, речення зі сполучником КОЛИ залежно від контексту набуває часового, умовного, зіставлювального значення. НАПРИКЛАД
КОЛИ ми тут сваримось і миримось, у ворота хтось возом уїжджає (Марко Вовчок) – час;
Серце в'яне співаючи, КОЛИ знає, за що (Тарас Шевченко) – умова;
КОЛИ не до тебе п'ють, то не кажи «здоров»!.. (Марко Кропивницький) – зіставлення;
4. Формально-семантичні вияви складнопідрядних речень
У процесі вивчення складнопідрядних речень в слов’янській граматиці сформувалося три основних підходи до витлумачення складнопідрядних речень:
. Логіко-граматична класифікація
Формально-граматична класифікація
Семантико-синтаксична класифікація ґрунтується на трьох принципах:
1) власне-структурного (за характером пояснення підрядними частинами головних ПО виділено нерозчленовані / розчленовані / фразеологізовані, гнучкі / негнучкі складнопідрядні речення);
2) структурно-семантичного; (за семантико-синтаксичними відношеннями між головними й підрядними частинами кваліфіковано присубстантивно-означальні, з’ясувальні, прикомпаративні, займенниково-співвідносні, часові, причинові тощо; за кількістю суб’єктів у СПР описано односуб’єктні (той самий суб’єкт у головній і підрядній частинах) чи двосуб’єктні структури (різними суб’єктами в головній і підрядній частинах);
3) власне-семантичного (за відтінками в семантиці СПР запропоновано деталізовану класифікацію кожного типу складнопідрядних речень).
NOTA BENE!
На лекціях ми вивчатимемо семантико-синтаксичну класифікацію.
5. Пунктуація у складнопідрядних реченнях
NOTA BENE!
Самостійно повторити правила вживання розділових знаків у складнопідрядних реченнях за новою (2019 р.) редакцією УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ (електронну версію подаємо нижче):
NOTA BENE!
Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 58–68.
Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 
Мова перебуває з людиною все життя, супроводжуючи її в будні і свята,
у радості й горі, в емоціях і почуттях (М. Рильський)
Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)
