Л 10–11: Другорядні члени речення: визначення, основні характеристики, класифікації. Додаток

Любіть працю на Землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті (О. Довженко)

Модуль 2. Просте двоскладне речення та його релевантні ознаки

Навчальний елемент 2.4

ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

Лекція № 10–11
Тема: ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ: ВИЗНАЧЕННЯ, ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, КЛАСИФІКАЦІЇ
КЛАСИФІКАЦІЇ ДОДАТКІВ ТА МОРФОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ЇХ ВИРАЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
(4 год. – лекції; 6 год. – практичні)

План

1. Традиційне й нове у вивченні про другорядні члени речення.
2. Граматичні категорії другорядних (поширювальних) членів простого речення.
3. Додатки як другорядні члени речення: визначення, структурно-семантичні та функційні особливості.

Ключові слова: просте непоширене / поширене речення, другорядні члени речення, структурна схема, прислівний підрядний зв’язок, детермінантний зв’язок, тяжіння, прислівні й неприслівні поширювачі, обов’язкові та факультативні поширювачі, спеціалізовані та неспеціалізовані засоби вираження,  семантико-синтаксичні відношення.

Мета: з’ясувати лінгвальний обшир поняття член речення; установити теоретичні засади вивчення другорядних членів речення, поглибити знання про функції словосполучень як будівельного матеріалу для поширених простих речень; повторити типи підрядного прислівного зв’язку та особливості детермінантного зв’язку і тяжіння; типологізувати поширювачі структурної схеми відповідно до найновіших напрацювань у царині синтаксису простого речення.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а 

Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові / Н. Л. Іваницька. К. : Вища шк.., 1986. С. 18–27.
Іваницька Н. Л. Складений присудок як синтаксична структура / Н. Л. Іваницька. // Синтаксис словосполучення і простого речення: Синтаксичні категорії і зв’язки. К. : Наук. дука, 1975. С. 59–84.
Кадомцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення / Л. О. Кадомцева. К. : Вища шк., 1985. С. 52–58.
Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови : у 2 ч. Ч. 1. К. : Рад. шк.., 1965. С. 39–46.
Лекант П. А. Синтаксис простого предложения в современном русском языке : уч. пособие для вузов / П. А. Лекант. М. : Высш. шк., 1986. С. 37–40.
Лекант П. А. Типы и формы сказуемого в современном русском языке / П. А. Лекант. М., 1976. С. 97.
Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання / [навч. посібник] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. К. : Вища шк., 1994. С. 103–109.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1972. С. 161–176.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 3-тє вид., стереотип. К. : Вища шк., 2001. С. 330–333.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 50–53.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. К. : Академія, 2004. С. 67–73.

Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. С. 33–48.
Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. К. : Рад. школа, 1982. С. 162–165.
Годз О. В. Синтаксична структура прислівникових речень в українській літературній мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Годз. К., 2013. 18 с.
Кульбабська О. Вторинна предикація у простому реченні : монографія / О. В. Кульбабська. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 672 с.
Пискун А. О. Типы составного и сложного сказуемого в современном украинском литературном языке : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 – языки народов СССР. Львов, 1972. 20 с.
Христіанінова Р. Подвійний присудок у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. на по­шану член-кореспондента НАН України Івана Романовича Вихованця / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Україн­ки, 2015. № 2 (4). С. 237–249.
Христіанінова Р. Типологія присудків у сучасній українській мові / Раїса Христіанінова // Типологія та функції мовних одиниць : наук. журн. / [редкол. : Н. М. Костусяк (гол. ред.) та ін.]. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Україн­ки, 2016. № 1 (5). 182–201 с. Режим доступу: https://typolohia.at.ua/index/tipologija_prisudkiv_u_suchasnij_ukrajinskij_movi/0-189

Корпус шкільних підручників

Українська мова : підруч. для 8 кл. закл. загальн. середн. освіти / Заболотний О. В., Заболотний В. В. К. : Генеза, 2021. 224 с. URL: https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-8klas-2021/1-Ukr-mova-8kl/Ukr-mova-8kl-Zabolotnyy.pdf

Українська мова : підруч. для 8 кл. закл. загальн. середн. освіти. 2-ге вид., перероб. / Олександр Авраменко, Тамара Борисюк, Ольга Почтаренко. Київ : Грамота, 2021. 192 с. : іл. URL: https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-8klas-2021/1-Ukr-mova-8kl/Gramota-Ukr-mova-8kl-Avramenko.pdf

Українська мова : підруч. для 8 кл. з поглибл. вивч. філології закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко, Юлія Гарюнова, Інна Літвінова. Київ : Грамота, 2021. 256 с. : іл. URL: https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-8klas-2021/1-Ukr-mova-8kl/Gramota-Ukr-Mova-8kl-pogl.pdf

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4-х т. / А. П. Загнітко. Донецьк : ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я.  К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007. 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.

---

  Робота в групах

Для укладання словника термінів виписати з рекомендованої літератури визначення таких граматичних понять:

• член речення
• просте непоширене речення
• просте поширене речення
• другорядні члени речення
• прислівний поширювач структурної схеми
• неприслівний поширювач структурної схеми
• обов’язкові поширювачі структурної схеми
• факультативні поширювачі структурної схеми
• спеціалізовані (морфологізованя, первинні) засоби вираження другорядних членів речення (поширювачів)
• неспеціалізовані (морфологізованя, первинні) засоби вираження другорядних членів речення (поширювачів)
• об’єктний поширювач, або додаток
• прямий об’єктний поширювач, або додаток
• непрямий об’єктний поширювач, або додаток

 Реченець

Лексикографічні матеріали підготувати – до 12.05.2023 

---

Актуалізація опорних знань

Пропонуємо Вашій увазі онлайн-курс із підготовки до ЗНО.
Тема заняття «Додаток. Труднощі в розмежуванні додатків і обставин».
Корисного перегляду!

---

 Диференційні ознаки членів речення в новітній синтаксичній науці

1. С т р у к т у р н і  о з н а к и:
     1.1. Участь членів простого  речення у формуванні  його структурної схеми (головні члени та поширювачі структурної схеми).
     1.2. Тип синтаксичного зв’язку між компонентами реченнєвої структури:

• предикативний – між підметом і присудком простого двоскладного речення (здебільшого координація);
• прислівний підрядний зв’язок  – узгодження, кореляція, керування, власне-прилягання та відмінкове прилягання  – для зв’язку опорного слова й поширювачів прислівного типу;
• неприслівний зв’язок – детермінантний і тяжіння, що поєднує поширювачі неприслівного типу з усім реченням загалом чи його граматичною основою.

1.3. Засоби вираження синтаксичного зв’язку між членами речення:

• морфологізовані (спеціально призначені для виконання конкретної функції частини мови );
• неморфологізовані (якщо певна синтаксична функція є вторинною для частини мови).

2. С е м а н т и ч н і  о з н а к и:

2.1. Логічні значення (суб’єкт і предикат як семантична основа речення; опозиція означення – об’єкт) та логічні відношення  (обставинні характеристики дії, стану, процесу).

2.2. Тип семантико-синтаксичних відношень між компонентами речення:

• предикатні
• суб’єктні,
• об’єктні,
• адресатні,
• інструментальні,
• локативні,
• атрибутивні (або означальні),
• апозитивні,
• адвербіальні (або обставинні), 
• доповнювальні (або комплетивні).
• синкретичні.

3. К о м у н і к а т и в н о-ф у н к ц і й н е   н а в а н т а ж е н н я членів речення зумовлюють такі чинники: 

• інтонація повідомлення;
• логічний наголос;
• порядок слів;
• видільні частки тощо. 

Отже, новітнє вчення про поширювачі структурної схеми простого двоскладного речення ґрунтується на комплексі ознак – структурних, семантико-синтаксичних і комунікативних.

Порівняльна характеристика традиційної та новітньої класифікацій простого речення у сучасній українській мові

2. Граматичні категорії поширювальних членів простого речення

Окрім першого рівня класифікації поширювачів структурної схеми, на якому виокремлюємо прислівні та неприслівні поширювачі, є ще другий рівень, відповідно до якого розрізняють ще два підтипи:

• обов’язкові прислівні поширювачі – компоненти, обов’язкові для утворення й реалізації формально-синтаксичної моделі речення як структурно організованої та семантично завершеної синтаксичної конструкції. Отже, це такі члени речення, що їх прогнозує валентність предиката (формального присудка), наприклад, обов’язковим є прямий об’єктний поширювач (Учень читає книгу); обставина зі значенням вихідного та кінцевого пунктів руху (Студент поїхав до Києва);
• необов’язкові (факультативні) прислівні поширювачі – компоненти, необов’язкові в утворенні й реалізації формально-граматичної моделі речення як структурно організованої та семантично завершеної синтаксичної конструкції. Його лінгвістична природа зумовлена слабкою залежністю від повнозначного слова, що на рівні підрядного словосполучення поєднується з опорним словом зв’язком узгодження, кореляції, слабкого керування, власне прилягання чи відмінкового прилягання. Факультативні поширювачі охоплюють такі групи:
       а) непрямі об’єктні поширювачі (Учень малює пензлем);
       б) означальні поширювачі (Настала тепла весна); 
       в) означальний поширювач суб’єктного типу (Студент-філолог взяв участь у змаганнях);
       г) обставинний поширювач (Учениця виразно прочитала текст).

3. Додатки як другорядні члени речення:
визначення, структурно-семантичні та функційні особливості

Додаток, або об’єктний поширювач, – це член речення, що означає предмет, на який переходить дія або доповнює уявлення про предмет.

 Класифікація додатків

Із формально-синтаксичного боку в сучасній українській літературній мові розрізняється два різновиди об’єктних поширювачів:

• прямий – означає предмет, на який безпосередньо переходить дія, напр.: Важко їй слухати ці суворі слова. Прямий додаток є конструктивно необхідним і завжди реалізується тільки при перехідному дієслові.

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПРЯМИХ ДОДАТКІВ:

1) іменником, займенником, субстантивованими частинами мови (словами інших частин мови, ужитими в ролі іменників) у Зн. в. без прийменника, напр.: Мохнатий джміль із будяків спиває мед (М. Рильський); Хтось влучно наподоблював гавкання маленького песика (Наталена Королева); Зараз він [Мортха] силувався зберегти бадьорість (І. Чендей);
2) нерозкладним словосполученням у формі кількісного числівника або іменника із числовим значенням у Зн. в. з іменником у Р. в. або Н. в., напр.: Вона підійшла до кіоска і купила два бутерброди.
3) еквіваленти однослівних об’єктних поширювачів, виражених у формі предикативних одиниць, напр.: Учитель змушений був кілька разів повторювати категоричне „Я чекаю на відповідь!”; Мати роздавала дітлахам що смачніше.
4) іменником, займенником, субстантивованим словом у Р. в. без прийменника:
     а) якщо при дієслові-присудку є заперечна частка НЕ: Соняшники зовсім НЕ ворушаться й нікуди не повертають голів (Ю. Яновський);
     б) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на якусь його частину: Мама попросила сина купити хліба;
     в) якщо паралельна форма Зн. в. можлива: Оля купила олівці й Оля купила олівець;
     г) якщо іменник позначає неживий предмет і залежить від предикативного слова у безособовому реченні: Чомусь аж шкода зробилося       цієї рослини (Іван Ле);
5) об’єктним інфінітивом у реченні, у якому є два або більше суб’єктів-виконавців дії, напр.: Отець Леміш одному каже декламувати, другому співати (Б. Лепкий) // Отець Леміш каже одному + (ЩОБ) Один буде декламувати + (ЩОБ) Другий співатиме.  
ПРИГАДАЙМО: Інфінітив як виразник граматичної предметності в ролі керованого члена речення синтаксично набуває ознак відмінка. Щоправда, він функціює в позиціях лише двох центральних відмінків іменника – називного і знахідного. Порівн.: Навчати – це робота педагога; Педагог обіцяє навчити мене програмуванню.

• непрямий – залежить від неперехідного дієслова та може означати в окремих контекстах предмет, на який безпосередньо спрямована дія: Учитель керував хором. Основна відмінність між прямим і непрямим об’єктним поширювачем полягає не в характері спрямованості дії на предмет, а вираження його формами непрямих відмінків, окрім знахідного.

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ НЕПРЯМОГО ДОДАТКА:

1) іменником чи займенником  у Р. в., напр.: Боксер домігся успіху;
2) іменником чи займенником у Д. в, напр.: : Діти кланяються матері за турботу;
3) іменником чи займенником в Ор. в., напр:: Випускник університету вже оволодів наукою.;
4) прийменниково-відмінковою формою іменника, напр:: 3 якою пристрастю він сперечався про діло кровне — про літературу! (М. Рильський).
5) нерозкладним словосполученням, напр.: Квіти поставили у дві вази.
6) фразеологізованим сполученням слів, напр.: Хлопець розказував про незвідь що.

 

---

  NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми  ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ РЕЧЕННЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 31–35.
 Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf

Єдиний спосіб зробити щось дуже добре - любити те, що ти робиш (Стів Джобс)

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)