Л 13–14: Структурно-семантичні типи обставин у сучасній українській мові
Оберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті (Конфуцій)
Модуль 2. Просте двоскладне речення та його релевантні ознаки
Навчальний елемент 2.3
ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
Лекція № 13–14
Тема: ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНІ ПОШИРЮВАЧІ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
(4 год. – лекції; 4 год. – практичні)
План
1. Нове у вченні про другорядні члени речення. Прислівні та неприслівні (приреченнєві) поширювачі мінімальної структурної схеми речення (повторити).
2. Вчення про детермінанти. Визначення. Диференційні ознаки детермінантних членів речення.
3. Обставинні прислівні поширювачі, їхні диференційні ознаки (самостійно).
4. Типи обставинних прислівних поширювачів.
5. Обставини із синкретичним значенням (суб'єктно-обставинним та об'єктно-обставинним).
Ключові слова: просте поширене речення, прислівний підрядний зв’язок, неприслівний (реченнєвий) зв’язок, прислівний поширювач обставинного типу, детермінанти, факультативна синтаксична позиція, адвербіальні семантико-синтаксичні відношення, спеціалізовані та неспеціалізовані засоби вираження, інтенція мовця, актуалізація.
Мета: установити теоретичні засади вивчення поширювачів адвербіального типу в традиційній та новітній синтаксичних концепціях, ознайомити студентів із новим поняттям «детермінант як член речення», його структурно-семантичними та комунікативними ознаками; уміти розрізняти детермінанти з-поміж інших поширювачів мінімальної структури речення; поглибити знання бакалаврів про специфіку обставинних поширювачів у структурі простого речення, типологізувати адвербіальних поширювачів з огляду на граматичні та семантичні параметри, окреслити функції обставинних поширювачів і детермінантів у структурі висловлення і тексту.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА
О с н о в н а
Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. С. 63–93.
Вихованець І. Р. Граматика української мови: Синтаксис : підручник / І. Р. Вихованець. К. : Либідь, 1993. С. 230–243.
Загнітко А. Теоретична граматика української мови: Синтаксис : [монографія] / Анатолій Загнітко. Донецьк : ДонДУ, 2001. С. 23; 156; 277; 279–280.
Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові / Н. Л. Іваницька. К. : Вища шк.., 1986. С. 115–116.
Кадомцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення / Л. О. Кадомцева. К. : Вища шк., 1985. С. 52–58.
Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови : у 2 ч. – Ч. 1. К. : Рад. шк.., 1965. С. 39–46.
Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання / [навч. посібник] / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. К. : Вища шк., 1994. С. 128–135.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1972. С. 207–224.
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 3-тє вид., стереотип. К. : Вища шк., 2001. С. 330–333.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 50–53.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник] / К. Ф. Шульжук. К. : Академія, 2004. С. 67–73.
Д о д а т к о в а л і т е р а т у р а
Арват Н. М. Семантическая структура предложения в современном русском языке / Н.М. Арват. К. : Вища шк., 1984. 159 с.
Бондар О. І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові: Система засобів вираження : наукова монографія / О. І Бондар. Одеса, 1996. 192 с.
Вихованець І. Р. Детермінантні члени речення / І.Р. Вихованець : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. С. 139.
Вихованець І. Р. Нові підходи до класифікації членів речення / І.Р. Вихованець // Загнітко А.П. Український синтаксис : навчально-практичний комплекс : [у 2-х ч.] / А.П. Загнітко, М.О. Вінтонів, Л.В. Сегін. Донецьк-Слов’янськ : ДонНУ, 2010. С. 323–325.
Вихованець І. Студії про частини мови: Термінологічний аспект / І.Р. Вихованець // Українська термінологія і сучасність : зб. наук. праць. К., 2005. Вип. VІ. С. 3–9.
Вихованець І. Р. Студії про члени речення: Прислівники / І.Р. Вихованець // Українська мова. 2005. № 3. С. 22–26.
Вихованець І. Р. Студії про члени речення: Приреченнєвики / І.Р. Вихованець // Українська мова. 2005. № 2. С. 22–26.
Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць : [монографія] / К. Г. Городенська / Ін-т мовознавства; відп. ред. І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1991. 192 с.
Загнітко А. П. Нове вчення про другорядні члени речення / А.П. Загнітко // Загнітко А.П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс: [у 2 ч.] / А.П. Загнітко, М.О. Вінтонів, Л.В. Сегін. Донецьк-Слов’янськ : ДонНУ, 2010. С. 325–327.
Іваненко З. І. Прийменникові конструкції із значенням причини в українській мові / З.І. Іваненко. Чернівці, 1971.
Іваненко З. І. Прийменникові конструкції мети в сучасній українській мові / З.І. Іваненко. Чернівці, 1972.
Іваненко З. І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення : [монографія] / З. І. Іваненко. К. : Вища шк., 1981. 142 с.
Іваницька Н. Л. Член речення як синтаксична категорія / Н.Л. Іваницька // Українська мова і література в школі. 1974. № 5. C. 25–33.
Кульбабська О. Вторинна предикація у простому реченні : монографія / О. В. Кульбабська. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. 672 с.
Масицька Т. Є. Граматична структура дієслівної валентності : [монографія] / Т. Є. Масицька. Луцьк : Вид-во Волин. держ. ун-ту імені Лесі Українки, 1998. 208 с.
Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] / М.В. Мірченко. Вид. 2-е, переробл. Луцьк : РВВ „Вежа” Волинського держ. ун-ту імені Лесі Українки, 2004. С. 278–281.
Новикова О. Історія вивчення детермінантних членів речення / О. Новикова // / Лінгвістичні студії : тематичний зб. наук. праць / наук. ред. Загнітко А. П. Донецьк : ДонДУ, 2005. Вип. 13. С. 193–197.
Плющ М. Я. Категорії суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення : [монографія] / М. Я. Плющ. К. : Вища шк. Головне вид-во, 1986. 175 с.
Распопов И. П. О так называемых детерминирующих членах предложения / И.П. Распопов // Вопросы языкознания. М., 1972. № 6. С. 56.
Руденко Л. Н. Обставинна детермінація в структурі тексту (семантико-синтаксичний, стилістичний аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Людмила Миколаївна Руденко. К., 1996. – 52 с.
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник / О.О. Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2008. 712 с.
Слинько І. І. Другорядні чи поширюючі члени речення / І.І. Слинько // Мовознавство. 1990. № 2. С. 6–7.
Križkova H. Adverbialni determinace s vyznamem casovym a priennym / H. Križkova // Slavia. 1967. Sĕs. 4. S. 503–522.
Корпус шкільних підручників
Українська мова : підруч. для 8 кл. закл. загальн. середн. освіти / Заболотний О. В., Заболотний В. В. К. : Генеза, 2021. 224 с. URL: https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-8klas-2021/1-Ukr-mova-8kl/Ukr-mova-8kl-Zabolotnyy.pdf
Українська мова : підруч. для 8 кл. закл. загальн. середн. освіти. 2-ге вид., перероб. / Олександр Авраменко, Тамара Борисюк, Ольга Почтаренко. Київ : Грамота, 2021. 192 с. : іл. URL: https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-8klas-2021/1-Ukr-mova-8kl/Gramota-Ukr-mova-8kl-Avramenko.pdf
Українська мова : підруч. для 8 кл. з поглибл. вивч. філології закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко, Юлія Гарюнова, Інна Літвінова. Київ : Грамота, 2021. 256 с. : іл. URL: https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-8klas-2021/1-Ukr-mova-8kl/Gramota-Ukr-Mova-8kl-pogl.pdf
С л о в н и к и й д о в і д н и к и
Гуйванюк Н. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4-х т. / А. П. Загнітко. Донецьк : ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. Єрмоленко С. Я. К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007. 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
4. Типи обставинних прислівних поширювачів.
І. Обставини місця. Засоби їх вираження – прислівники місця, прийменниково-відмінкові форми, безприйменникові форми.
З-поміж обставинних прислівних поширювачів місця
виокремлюємо такі функціонально-семантичні різновиди:
1. Зі значенням власне місця, розміщення предмета відносно просторового орієнтира. Власне обставинні поширювачі місця відповідають на питання де? і вказують на локалізацію в просторі, на відповідній площині. наприклад: Правда – край порога, а неправда – біля стола (Нар. тв.); Рибалки купалися й запливали далеко в море, а прадід купався при березі (Ю. Яновський); Грищенко жив на околиці Соколівки, поодаль від головної вулиці (Ю. Збанацький).
2. Із значенням напрямку руху (вихідного та кінцевого пункту руху). Обставинні поширювачі напрямку руху відповідають на питання куди? і звідки? і називають вихідну (звідки?) чи кінцеву (куди?) точку поширення дії чи стану . Засоби їх вираження: а) прислівники: вгору, вниз, вбік, далеко, близько, звідтіля, здалеку: Здалеку повіяло вогкістю (Ю. Яновський); б) прийменниково-відмінкові форми: Вікно моє розкрите… і в кімнату місяць загляда (В. Сосюра). – А сестру в Німеччину вивезли (О. Гончар).
3. Із значенням шляху руху. Обставинні поширювачі шляху руху відповідають на питання: яким шляхом? Наприклад: Сказала так, – та і пішла дорогою поздовж села (С. Руданський); Ми їхали через Трансільванію (О. Гончар).
ІІ. Обставини часу виражають такі основні значення: моменту часу, часової попередності, часової наступності, часових меж, точного і приблизного часу. Вони відповідають на питання: Коли? З якого часу? До якого часу? Як довго?
Засоби вираження: прислівники, родовий часу, знахідний часу, прийменниково-відмінкові форми у родовому, знахідному, орудному та місцевому відмінках.
Із-поміж обставинних прислівних поширювачів часу
виокремлюємо такі функціонально-семантичні різновиди:
1. Із значенням моменту часу: Було це надвечір у суботу (М. Стельмах) Навіть у тяжкі години зневіри й муки Леся не випускала з рук цієї зброї (М. Рильський).
2. Із значенням часової попередності: Таким я вас і до зустрічі уявляв: душевним чоловіком, сільським інтелігентом, сільським енциклопедистом (М. Стельмах). За якусь пару годин Марко, хвилюючись, вбирав очима обриси полів (М. Стельмах).
3. Із значенням часової наступності: Після бійки кулаками не махають (Нар. тв.). По цій зливі добре підуть рости посіви (Г. Тютюнник).
4. Із значенням часової межі: З того дня засів Павлуша за „Кобзар”(А. Головко); До самого ранку горів у нас вогонь на курені над Десною (О. Довженко); Від молодості до сивини ведуть життя, як пісню, в два голоси, злагоджено, рівно (О. Гончар).
5. Із значенням міри часу: Душа в мужика все життя горить (А.Головко). Він постарів і змінився за цю ніч (В.Собко).
6. Із значенням приблизного часу: І от уже близько місяця не маю від Вас ні слова (М. Коцюбинський); До початку засідання вченої ради інституту залишилося близько години (В. Собко).
7. Із значенням регулярно повторюваного часу: По суботах влаштовували вечори самодіяльності, а по неділях – танці (В. Минко); Ранками й вечорами я дзвонив на дзвіниці, слухаючи зітхання старого дзвонаря (Ю. Яновський); Тут іде багаторічна битва з природою, і не кожного року в цій битві людина виходить переможцем (О. Довженко).
ІІІ. Обставини зі значенням зумовленості
3.1. Обставини причини мають такі засоби вираження: прислівники, родовий, знахідний, орудний і місцевий відмінки (прийменниково-відмінкові форми). Зокрема, причинові прислівники: зопалу (розпалившись), знічев’я (знечевля, знечев’я (з нічого робити), зозла (розізлившись), згарячу (погарячкувавши), здуру (здурівши), нехотя і знехотя (не хотячи), зосліпу (бути осліпленим), зостраху (злякавшися), сп’яну (бути п’яним), спрожогу, спохвату, мимоволі (не хотячи), мимохіть (незалежно від хотіння), мимохідь (йшовши мимо), ненароком (не хотячи), несамохіть, спересердя (розсердившись), спросоння (не проснувшися); чогось, чомусь.
Наприклад: Яць далі сказав зопалу: — То вже моя річ (І. Франко); Собака знечев’я як кинеться на мене (Розм.); Денис стиснув кулаки зозла (Б. Грінченко); Я згарячу забувся (Т. Шевченко).
Функціонально-семантичні різновиди причинових обставин такі:
1. Із значенням причини-джерела: 3 голоду та холоду півень співає, а від тепла й ситості і курка закукурікає (Нар. тв.); Савка аж горить з цікавості (І. Франко).
2. Із значенням причини-результату, причини-наслідку: Сьогодні мала бути прогулянка містом у зв'язку з закінченням університету (Розм.).
3. Із значенням сприятливої причини (сприяє розвитку події, зумовлює позитивний наслідок): Фестиваль вишиванок відбувся за підтримки міського голови (3 часопису).
4. Із значенням несприятливої причини: За співом вона [дівчина] почула його кроки не відразу (Б. Грінченко).
5. Із значенням причини-відплати: За золото коси він називав її Златою (3 часопису).
6. Із значенням імперативної, обов’язкової причини: Сестра стала вчителем за велінням серця; Учень отримав золоту медаль у нагороду за старанність.
7. Із наченням причини-підстави, врахування підстав, обґрунтування: На основі концепції дворівневої номінації розрізняють узуальні вторинні значення... (З підручника).
8. Із значенням причини-приводу-мотиву: Ректор привітав колектив університету з нагоди Дня науки.
3.2. Обставини мети
Вони мають значення модальності (стимулу) та потенційного результату. Реалізуються в семантичних варіантах.
Засоби вираження: прислівники мети (напоказ, навмисне, зумисне, навіщо, на зло (щоб розізлити), напр.: Господиня не підгортала хустку навмисне (І. Чендей ); прийменниково-відмінкові форми; інфінітив при дієсловах із значенням руху, дієприслівники.
Функціонально-семантичні різновиди:
1. Із значенням власне мети: Я до тебе літатиму з хмари на розмову (Т. Шевченко). Задля теплої груби за море по дрова не плавають (Нар. тв.); Уряд розробив програму з метою компенсації вкладів населення (З часопису).
2. Із значенням призначення дії або процесу: Під засів було зорано поле.
3. Із значенням причини-мети: Заради свого діла — завжди погода, для чужого – негода (Нар. тв.).
4. Із значенням присвяти, зацікавленості, пошани, самопожертви: Для мене особисто важить одне – зберегти його (сад) задля всенародної користі (О. Довженко).
5. Із значенням нагоди: Хотів купити кулон у дарунок моїй пані (І. Чендей).
6. Із значенням наміру (бажаної мети): Чоловіки сіли грати в доміно (М. Лазарук).
7. Із значенням мети руху: Ми в світ прийшли успадкувати славу наших дідів (З преси).
3.3. Обставини умови
Їм притаманні такі засоби вираження, як прийменниково-відмінкові форми та інколи дієприслівники та дієприслівникові звороти, що уможливлюють виокремлення таких функціонально-семантичних різновидів:
1. Із значенням реальної умови: У достатку не розслаблюйся, у скруті не розгублюйся (Нар. тв.).
2. Із значенням ірреальної умови: З галасу каші не звариш (Нар. тв.).
3. Із значенням потенційної умови: В погоду і смутний веселим буває (Нар. тв.).
4. Із значенням передбачуваної умови: На дощі змокнеш і в плащі (Нар. тв.); З пізнім паром попаришся даром (Нар. тв.).
3.4. Обставини допусту
Виражають зворотну зумовленість (протиставно-допустові, наслідково-допустові та причиново-допустові відношення), повідомляючи про підставу чи умову, всупереч якій реалізується ситуація, що її репрезентує основна частина речення.
Функціонально-семантичні різновиди:
1. Із значенням невідповідності між зіставлювальними явищами: Незважаючи на свої сорок п’ять років, жінка виглядала молодою; До цього всесильного поняття він, незважаючи на коронування, ще не мав доступу (Р. Іваничук); Попри гостинність господарів найкраще – вдома (А. Содомора).
2. Із значенням цілеспрямованості протидії комусь або чомусь:
Всупереч живим фактам, наперекір здоровому глузду ці горе – теоретики твердять про „відмирання” народної творчості (М. Рильський).
ІV. Характеризувальні прислівні обставинні поширювачі та детермінанти
4.1. Обставини способу дії мають такі засоби вираження: якісно-значальні прислівники, орудний відмінок, прийменниково-відмінкові форми, дієприслівники та дієприслівникові звороти.
Функціонально-семантичні підтипи:
1. Якісно-характеризувальні: Задивована дитина терпіла спокійно (Є. Ярошинська); Глухо упала краплина з листя верби на лопух ( В. Зубар).
2. Якісно-кваліфікаційні: Серед людей жила Наталя в самотині (Б. Грінченко); Гуртом добре і батька бити (Нар. тв.); І дід, і баба у неділю на призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко); Люди вбиралися по-зимовому (М. Матіос).
4.2. Кількісно-кваліфікативні (прислівні поширювачі та детермінанти міри і ступеня)
Засоби вираження: прислівники, прийменниково-відмінкові форми, фразеологічні вирази та нерозкладні словосполучення, дієприслівникові звороти.
Функціонально-семантичні різновиди:
1. Вживаються на позначення ваги, відстані, періодичності повторення дій, вартості тощо, напр.: Раз у раз ходила молодь пісні-слова вислухати (Леся Українка); Потрібно двічі пірнути з гону на гін ( В. Бабляк); А вулиця була без міри довга (Б. Грінченко).
2. Виражають інтенсивність дії, ознаки чи іншої обставини конкретною кількісною вказівкою на міру або ступінь їх вияву, функціонуючи при базових предикатах із значенням межі дії: Роберт досхочу п’є воду (Є. Ярошинська); Він через силу приховував розгубленість (О. Довженко).
3. Указують на кількісне вираження дії, стану чи ознаки: На диво гарна у неї хода (О. Сенчик); Укупі ми й козакували (Леся Українка).
Більше про обставинні прислівні поширювачі дізнаєтеся, прочитавши статтю Ніни ГРОЗЯН
ОБСТАВИНИ ЯК ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ В РІЧИЩІ ТРАДИЦІЙНОГО ПІДХОДУ (Філологічні науки. Мовознавство. 2019. № 1. С. 89–95).
5. Обставини із синкретичним значенням (суб’єктно-обставинним та об’єктно-обставинним)
5.1. Обставинні поширювачі зіставлення і порівняння
Порівняння – це зв’язок уявлень і характеризації предметів за асоціативними відношеннями (подібністю, суміжністю). В українській мові компаративні конструкції охоплюють систему засобів вираження (реального та ірреального (образного) порівняння). До них входять два компоненти: 1) суб’єкт порівняння (пізнаваний компонент, компарат); 2) об’єкт порівняння (образ, компаратор).
Засоби вираження: а) прислівники з компонентом ПО-: У місті я наголодувався та по-собачому намерзся (Б. Лепкий); Він обдурив по-купецькому Василя Лупула (М. Івасюк); орудний відмінок (орудний порівняння) на зразок вихором, стрілою, жайворонком, соколом, вовком, чайкою і под. найчастіше при дієсловах жити, співати, завивати, летіти, ходити, бігати, стояти, кричати, сидіти, ричати, ревіти, сичати, палати тощо): Дівчина співає соловейком (як соловейко); Далекий острів заліг хмарою в небі (М. Коцюбинський); сполучникові порівняльні звороти (зі сполучниками як, ніби, наче, мов, немов, немовби, гейби (діал.) і под.): Ой, я їхав коло млина – стоїть дівка як калина (Нар. тв.); Деякі надзорці поставали, як стовпи (І. Франко); дієприслівниковий зворот із порівняльним сполучником: Немов встидаючися чогось, немов боячися сміло поглянути людям в лице, Таня відзивалася рідко і любила держатися відсторінь (І. Франко); прийменниково-відмінкові форми: Подібно до зони минулого зона майбутнього у дієслова слабко структурована (Із підручника); Книги, без яких він раніше міг спокійно обходитись, тепер увійшли в його хатину нарівні з хлібом і нарівні з сонцем (Д. Бедзик).
5.2. Обставинні поширювачі із зіставно-виокремлювальним значенням
Обґрунтовують виокремлення певного факту, звуження / розширення обсягу позначуваного поняття або його уточнення та конкретизацію, у т. ч. унаслідок зіставлення. Напр.: Цвіли усі дерева, крім яблуні. Замість старого польського дідича був новий пан в тих мурах (І. Франко).
Функціонально-семантичні різновиди:
1) заміни (заміщення): Але Мартин замість стати, чвяхнув батогом (Б. Лепкий); Замість відповіді мати голосно сміється (О. Донченко);
2) зіставлення: Нині поряд з іншими формами виховання та навчання молоді важливе місце належить народним університетам (З газети); Народно-поетична творчість розвивається паралельно з художньою літературою (З журн.);
3) протиставлення: На противагу своєму братові вона була спокійної вдачі (В. Коломієць). Тепер супроти сина мати здається дитиною (М. Стельмах);
4) включення/ виключення (винятку): Крім кальок окремих слів, існує і калькування окремих виразів (Словник лінгвістичних термінів). Опріч товаришів, були ще й такі собі помічники (Б. Грінченко);
5) відокремлення, виокремлення: Нова концепція виходить за межі усталених стереотипів (З часопису);
6) обмеження (звуження обсягу позначуваного поняття або власне-уточнення);
7) уточнення та конкретизації (перший член характеризується неозначеною семантикою): Аж гості, а особливо оковиті жінки, прикривали свої писки долонями (М. Матіос);
8) супровідних обставин: Батько володів хворобливою чесністю щодо виконання своїх обов’язків (П. Загребельний).
В и с н о в о к: Обставини відіграють важливе значення у формуванні семантичної структури простого поширеного речення. Вони виступають як синтаксичні деривати структурно-змістових основ висловлення, здатні імплікувати їх семантику та модально-часовий план. Виконуючи пропозитивну функцію, такі другорядні члени речення ускладнюють семантико-синтаксичну структуру речення вказівками на додаткові події, ситуації. А загалом вносять у зміст речення різноманітні характеристики щодо місця і часу, зумовленості (різних відношень), а також загальні характеристики щодо дії, процесу, стану тощо, чим забезпечують комунікативні потреби мовців.
NOTA BENE!
Теоретичний матеріал із теми ПОШИРЮВАЧІ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ РЕЧЕННЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. Чернівці, : Рута 2003. 159 с. Таблиці № 31–35.
Режим доступу до Е-версії: https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf
Ніхто ще не став майстром, не тренуючись у майстерні (Я. Коменський)
Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)
