Філ: Структурно-семантичні та функціонально-стилістичні особливості складносурядних елементарних речень

Ключем до всякої науки є знак питання (Оноре де Бальзак).

Модуль 1. Складні речення сполучникового типу

Навчальний елемент 1.2
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ
Лекція № 3–4
Тема: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДНОСУРЯДНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ РЕЧЕНЬ

План

1. Загальна характеристика складносурядних речень відкритої структури.
2. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях відкритої структури.
3. Структурно-семантичні особливості єднальних складносурядних речень.
4. Специфіка  розділових складносурядних речень у сучасній українській мові.
5. Складносурядні речення з а к р и т о ї структури (загальна характеристика).
6. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях закритої структури. 
7. Структурні типи та семантичні вияви складносурядних речень закритої структури.

Ключові слова: складносурядні речення відкритої / закритої структури, гнучкі / негнучкі структури,  семантичні / асемантичні сурядні сполучники, комунікативно-прагматичні функції.

Мета: актуалізувати знання студентів про сурядні сполучники як маркери семантико-синтаксичних відношень у складносурядних реченнях; подати характеристику семантичним і асемантичним сурядним сполучникам; сформувати уявлення про специфіку структури (відкритої / закритої, гнучкої / негнучкої) складносурядних речень; обґрунтувати основні принципи їх структурно-семантичної класифікації; з’ясувати інноваційні явища у функціюванні складносурядних речень у різножанрових українськомовних текстах; розвивати й закріплювати навички правильного вживання розділових знаків у складносурядних реченнях.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО НАВЧАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТА

 О с н о в н а

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : [навч. посібник]. К. : Либідь, 1993. С. 297–312.
Герман К. Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень сучасної української літературної мови : навч. посібн. Чернівці : Чернів. держ. ун-т, 1973. 54 с.
Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія]. К. : Вид-чий дім Дмитра Бураго, 2010. 204 с. [4]. (Студії з українського мовознавства).
Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць : [монографія]. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові : монографія. К. : Наук. думка, 1969. 155 с.
Дудик П., Прокопчук Л. Синтаксис української мови : підручник. К. : Академія, 2010. С. 243–249.
Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагматичний аспекти : монографія. Вінниця : Нова книга, 2010. С. 224–235.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: [монографія]. Донецьк : ДонДУ, 2001. С. 338–353.
Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови : [навч. посібн.].К. : Либідь, 1995. С. 174–181.
Рула Н. В. Семантико-синтаксична типологія складносурядних речень у сучасній українській мові : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 – українська мова / Наталія Володимирівна Рула. Луцьк, 2019. 260 с.
Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. К.: Вища шк., 1994. С. 416–424.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис : [підручник] / за заг. ред. І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1972. С. 387–409.
Сучасна українська мова: Морфологія. Синтаксис : підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. К. : Знання, 2010. С. 321–327. 
Сучасна українська мова : [підручник] / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 3-тє вид., стереотип. К. : Вища шк., 2001. С. 234–241.
Сучасна українська мова: Синтаксис : [навч. посібн.] / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. К. : Вища шк., 2005. С. 164–175.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : [підручник]. К. : Академія, 2004. С. 231–248.

 Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а

Бевзенко С. П. Структура складного речення в українській мові. К.: Вид-во Київ. держ. пед. ін-ту, 1984. 79 с.
Глушкова Г. М. Структура категорії сурядності. Лінг­вістичні студії: з6. наук, праць. Вип. 1. Донецьк: ДонДУ, 1994. С 64—68.
Глушкова Г. Складносурядні речення фразеологізованої структури. Лінгвістичні студії: з6. наук, праць. Вип. 6.Донецьк: ДонДУ, 2000. С 11—17.
Глушкова Г. До питання про сурядні сполучники. Лінгвістичні студії: з6. наук, праць. Вип. 7. Донецьк: ДонНУ, 2001. С 60—64.
Греб М. М. Семантико-граматичні чинники формування зіставного відношення в складних конструкціях сучасної української мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / М. М. Греб. Х., 2005. — 20 с.
Давнюк С. В. Синтаксичні зв'язки і семантико-синтак-сичні відношення в складних конструкціях з сурядністю і підрядністю. Лінгвістичні студії: з6. наук, праць. Вип. 2. Донецьк: ДонДУ, 1996. С. 46—50.
Дудик П. С. Стилістика української мови. К. : Академія, 2005. С. 273– 278.
Капелюшний А. О. Стилістика і редагування : практичний словник-довідник журналіста. Львів : ПАІС, 2002. 576 с.
Мельничук О. С. Розвиток структури слов’янського речення / О. С. Мельничук. К. : АН УРСР, 1966. 323 с.
Пещак М. М. Комунікативний синтаксис. К. : Довіра, 2000. 150 с.
Спільник Т. М. Градаційне відношення в структурі складних сполучникових конструкцій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т. М. Спільник. Х., 2004. 20 с.

С л о в н и к и  й  д о в і д н и к и

Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. К. : Гол. вид-во „Вища школа”, 1985. 360 с.
Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники. К., Херсон : Ін-т укр. мови НАН України, Херсон. держ. ун-т, 2007. 349 с. [2].
Гуйванюк Н., Кульбабська О. В., Кардащук О. В. Українська мова: Схеми, таблиці, тести : навчальний посібник [для студ. вищих навч. закладів]. Львів : Світ, 2005. 304 с.
Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. Донецьк: ДонНУ, 2013. Т. 1. 402 с.; Т. 2. 350 с.; Т. 3. 426 с.; Т. 4. 388 с.
Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів; за ред. Єрмоленко С.  К. : Либідь, 2001. 224 с.
Мала філологічна енциклопедія : [довідник] / укл. : О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. К. : Довіра, 2007. 478 с.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2010. 843 с.
Українська мова : [енциклопедія]. К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.

---

Актуалізація опорних знань

Пригадаймо вимоги щодо вживання синтаксичних одиниць у різних функційних стилях

(модератор – Ігор Хворостяний)

Бажаємо корисного перегляду!

---

1. Загальна характеристика складносурядних речень відкритої структури

Складносурядні відкритої структури – це поліпредикативні речення,  у яких поєднання предикативних одиниць (далі – ПО) виформовує незамкнений (відкритий) ряд, тобто навіть якщо в реченні лише 2 ПО, то мовець може потенційно додавати аналогічні частини, зберігаючи сполучниковий засіб і тип семантико-синтаксичних відношень між ПО. Наприклад: І ось знову весна, І летять гуси. // І ось знову весна, І летять гуси, І зеленіє озимина, І... (Вимовляємо такі речення з перелічувальною інтонацією; стилістична функція – нанизування однорідних явищ (градація)).

  Формально-синтаксичні особливості складносурядних речень відкритої структури

1. Їхню структуру легко можна доповнити однотипними частинами.
2. Предикативні частини складносурядного речення відкритої структури бувають:

• однотипними: а) обидві частини повні двоскладні або односкладні: Спустившись на перший поверх, вона будить санітара, і той, незадоволено сопучи й позіхаючи, довго дзеленчить ключами, відмикаючи двері (Ірен Роздобудько).
•  різнотипними, коли одна з них є двоскладною, а інша – односкладною: З лахами на стінах вона виглядала трохи дивно, і мені захотілося швидше навести лад (Ірен Роздобудько).

3. Якщо ПО у складносурядних реченнях відкритої структури поєднано сурядними розділовими  сполучниками, то їх уналежнюємо до гнучких структур (порядок вільний – їх ПО можна змінювати, але семантико-синтаксичні відношення залишаються незмінними).
4. У разі поєднання ПО сурядними єднальними сполучниками необхідно звернути увагу на семантику ССР:

5. Складнопідрядні речення відкритої структури можуть містити ініціальний детермінант або вставне слово, або видільні частки тільки, лише  спільні для обох ПО, тоді, як ми знаємо, кому між частинами НЕ СТАВИМО, напр.: На хвилину раптом стихли голоси І спинилися тіні (Ю. Смол.); Мабуть, батько ще дужче посивів І мати ще дужче зігнулася (А. Гол.); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку ТА зорі тремтять в нічній прохолоді (М. Коц.).

 NOTA BENE! 

Якщо сполучники / (й), та (і) повторюються, то кома ставиться, напр.: Здавалося, І вітер тут чорний, І дощ ллється з неба чорний, як смола (Гонч.). 

2. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях відкритої структури

Для синтаксування складносурядних речень відкритої структури мовець використовує два типи сполучників:

• семантичні (однозначні, однофункційні, диференційовані);
• асемантичні (багатозначні, поліфункційні, недиференційовані).

 С е м а н т и ч н і  сполучники – розділові – впливають водночас і на формально-синтаксичну організацію складного речення, і визначають змістову структуру ССР відкритої, гнучкої структури, напр.:  ТО мати гукає, ТО мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу (П. Воронько); НЕ ТО сплю, НЕ ТО дрімаю, НЕ ТО в уяві все проходить (О. Пчілка); От тільки трудно було сказати: ЧИ ТО ми були панами над своїми животами, ЧИ ТО  наші животи панували над нами, їхніми хазяївами (Є. Гуцало).
За морфологічною класифікацією, до розряду сурядних розділових сполучників належать як одиничні, так і повторювані одиниці, напр.: або, чи, або... або, коли не… то, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то… чи то. хоч… хоч.

  А с е м а н т и ч н і  сполучники лише поєднують предикативні частини, оформляють сурядний зв’язок, а семантико-синтаксичні відношення виражають передусім значення їхніх предикатів, видо-часові значення дієслів, що виражають ці предикати, лексичне наповнення інших компонентів. Із сурядних асемантичних сполучників Іван Вихованець виокремлює єднальні І (Й), ТА (у єднальному зн.), Катерина Городенська зараховує до частково асемантичних єднальні повторювальні сполучники НІ…НІ, АНІ…АНІ, які, крім функції поєднання, посилюють заперечення в ССР. відкритої структури, пор.: Падали зорі з неба, І на далеких обріях палахкотіли газові вогнеграї (І. Цюпа);  Осокори лопочуть на вітрі радісні, збуджені, Й верболози перешіптуються над самою водою, І тиша, врочиста тиша, яка може бути лише в червні (І. Цюпа);  Лише небо гуде неокрає, ТА сімя журавлина на крилах весну підіймає, ТА ясними ночами зорі світять мечами на Дону, на Дніпрі, на Дунаї (А. Малишко). НІ листя не шелестить, НІ пташки не щебечуть (Марко Вовчок); АНІ вітру, АНІ холодку... шлях та рілля (А. Тесл.).

Отже, єднальні сполучники і(й), та (в значенні і), також, і... і, ні... ні, як... так і, не тільки... а й виражають найширші й абстрактні значення при сурядному зв’язку: їхню семантику конкретизує контекст.

3. Структурно-семантичні особливості єднальних складносурядних речень

 Формальні ознаки єднальних складносурядних речень 

• абсолютний сполучниковий сурядний звʼязок;
• слабка формально-граматична взаємопов’язаність предикативних частин, оскільки вони за бажання мовця можуть бути розподілені на окремі граматично незалежні речення;
• відкритість (незамкненість) структури;
• здебільшого вільний порядок розташування ПО – гнучкість структури (окрім ССР зі значенням послідовності подій);
• наявна однотипність сурядних частин, тобто збіг видо-часових форм присудків у ПО;
• наявність спільного для всіх ПО члена речення (за бажання мовця),

 Семантико-синтаксичні ознаки єднальних складносурядних речень 

• це елементарні складні речення, навіть якщо до їхньої структури входить 3 і більше однотипних ПО;
• загальна семантика – відображення двох чи більше ситуацій дійсності як таких, що тривають паралельно або в певній послідовності;
• семантику речень зумовлюють не лише видо-часові форми присудків, а й темпоративи (спочатку, потім, нарешті тощо), а також контекст; 
• маркери семантико-синтаксичних відношень темпоральності – асемантичні єднальні сполучники.
• до єднальних сполучників зараховуємо такі: І (його фонетичний варіант Й), ТА (у значенні і), а також повторювані І… І (Й… Й), НІ…НІ, АНІ…АНІ, рідше ТА… ТА;
• повна відповідність між формальним і значеннєвим планами: синтаксична рівноправність предикативних одиниць, що передається сурядним сполучником, відповідає змістовій рівноправності обох частин.

 Структурно-семантична класифікація єднальних складносурядних речень 

За характером часової співвіднесеності складносурядні речення відкритої структури з єднальними сполучниками поділяють на два підтипи:

•  зі значенням одночасності подій або явищ, Біле полум’я пахкотить над полями, І млисте марево котиться в усі кінці гарячими потоками повітря (І. Цюпа).
• зі значенням послідовності подій або явищ, Потім дмухає вітер, І все швидко згортається – довкруж і під твоїми ногами, – І ти стоїш на кольоровому клаптику однією ногою в суцільній безбарвній порожнині (Ірен Роздобудько).

 

4. Специфіка  розділових складносурядних речень у сучасній українській мові

 Формальні ознаки розділових складносурядних речень 

• абсолютний сполучниковий сурядний звʼязок;
• тісніша формально-граматична взаємопов’язаність предикативних частин (на відміну від єднальних та зіставно-протиставних, вони не можуть бути розподілені на окремі граматично незалежні речення);
• здебільшого відкритість (незамкненість) структури;
• вільний порядок розташування ПО – гнучкість структури;
• видо-часові форми присудків предикативних одиниць здебільшого збігаються.

 Семантико-синтаксичні ознаки розділових складносурядних речень 

• це елементарні складні речення, навіть якщо до їхньої структури входить 3 і більше однотипних ПО;
• загальна семантика – відображення двох чи більше ситуацій дійсності як таких, що можуть існувати паралельно чи заміняти одна іншу;
• маркерами семантико-синтаксичних відношень вибору, чергування тощо є розділові сполучники;
• повна відповідність між формальним і значеннєвим планами: синтаксична рівноправність предикативних одиниць, що передається сурядним сполучником, відповідає змістовій рівноправності обох частин.

 Структурно-семантична класифікація розділових складносурядних речень 

Розділові відношення відрізняються від єднальних, зіставлювальних і протиставних тим, що вони виражають альтернативність (взаємовиключення) подій і явищ дійсності або їхнє чергування. Тому здавна розділові речення поділялися на два підтипи:

• зі значенням взаємовиключення подій або явищ, ЧИ ТО Сопуха сопе, ЧИ сам висвистую носом (Віктор Близнець)
• зі значенням чергування подій або явищ, Цілий день ТО яскраве сонце світить, ТО знову хмари затягують небо (З розм. мовлення) – тобто упродовж дня спостерігали те й те погодне явище, але не обидва одночасно.

 NOTA BENE! 

В українській мові сполучники АБО, АБО... АБО, ЧИ... ЧИ можуть створювати похідні форми парадигми речень чергування за умови відповідного контексту, напр.: Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин АБО кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара, АБО пролітала пташина, АБО ширяв над річкою шуліка, зірким оком вишукуючи здобич (А. Шиян). ЧИ юга, ЧИ день в проміннях косих, ЧИ зоря пливе вечірнім плесом, сорок літ робив на хмарочосах, сорок літ усе каменотесом (А. Малишко). 

Тип семантико-синтаксичних відношень складносурядних конструкцій відкритої залежить не тільки від лексичного наповнення їхніх компонентів, але й конкретизований завдяки спеціалізованим сурядним сполучникам, зокрема семантичним, або контекстом і видо-часовими параметрами присудків у кожній ПО. Відповідно до цього  складносурядні речення відкритої структури охоплюють два типи: з єднальними семантико-синтаксичними відношеннями (із семантикою одночасності / послідовності подій) та розділовими, які репрезентують значення взаємовиключення або чергування подій. 
Оскільки складносурядні речення маркують широкий спектр авторських інтенцій, вони поширені в усіх функційних стилях сучасної української мови. 

---

5. Складносурядні речення закритої структури (загальна характеристика)

Складносурядні закритої структури – це поліпредикативні речення,  у яких поєднання предикативних одиниць (далі – ПО) виформовує замкнений ряд, тобто в таких речення з лише 2 ПО (двокомпонентність).

  Формально-синтаксичні особливості складносурядних речень закритої структури

1. Їхню структуру легко  не можна доповнити однотипними частинами (замкнений ряд двох ПО).
2. Предикативні частини складносурядного речення закритої структури бувають:

• однотипними: а) обидві частини повні двоскладні: Червоне полум’я рвонуло ніч, і ще довго котилась луна лісом (І. Цюпа);   б) обидві частини повні односкладні: Але туди вас не пропустять, і там хліба не продають (Я. Грим.).; в) одна з частин неповна двоскладна, а друга повна двоскладна: Ішов крадькома, і раптом, хто знає звідки, з гавканням кинувся до нього пес (А. Шиян);
•  різнотипними, коли одна з них є двоскладною, а інша – односкладною: На нього гримнули, і солдат замовк, зрозумівши свій промах (А. Шиян).

3. Оскільки  ПО в складносурядних реченнях закритої структури тісно пов’язані між собою граматичною будовою, то вони здебільшого є негнучкими синтаксичними одиницями.

  Семантико-синтаксичні особливості складносурядних речень закритої структури

1. Засобами вираження відношень між двома ситуаціями ССР є сурядні сполучники, які за значенням поділяємо на дві групи:

• асемантичні сполучники широких значень: і, а, але, та (у знач. і, а, але);
• семантичні сполучники вузьких (диференційованих) значень: не тільки…, але й; а саме, та й тощо.

Ці сполучники різняться також за здатністю / нездатністю сполучатися з іншими сполучними елементами, для вираження семантико-синтаксичних відношень між ПО. Саме ця ознака лежить в основі класифікації ССР закритої структури.

2. Між ПО складносурядного речення встановлюються взаємозалежні (детерміновані) семантико-синтаксичні відношення (наслідкові, причинові, допустові тощо).

3. За семантичними відтінками складносурядні речення закритої структури наближаються до складнопідрядних. Порівн.:  Закукурікає півень у селі, І чути його на Полтавщині й на Харківщині (І. Цюпа) – складносурядне речення з причиново-наслідковою семантикою; Закукурікає півень у селі, ТАК ЩО чути його на Полтавщині й на Харківщині – складнопідрядне речення, що також виражає причиново-наслідкове значення; Козацький вітер вишмагає душу, І я у ніжність ледве добреду (Л. Костенко) // Я у ніжність ледве добреду, БО (ТОМУ ЩО) козацький вітер вишмагає душу. (СПР причини) // Козацький вітер вишмагає душу, ТАК ЩО я у ніжність ледве добреду (СПР наслідку).

 NOTA BENE! 

ССР ≠ СПР
ССР закритої структури подібні до СПР, але їх не можна ототожнювати, адже обидва типи складних речень мають різну синтаксичну будову; вони наближаються одне до іншого тільки за семантикою, виформовуючи варіантні ряди (у школі – граматичні синоніми). 

6. Сполучникові засоби у складносурядних реченнях закритої структури

Центр формально-граматичної організації складносурядних речень як поліпредикативних одиниць виформовують сурядні сполучники, що можуть бути:

• семантичними (однозначними, однофункційними, диференційованими);
• асемантичними (багатозначними, поліфункційними, недиференційованими).

  На попередніх лекціях ми встановили, що залежно від типу сполучного засобу та семантико-синтаксичних відношень сурядний зв'язок може формувати відкриті та закриті структури, які пов’язані відповідно з формальною елементарністю / неелементарністю, із вільним або фіксованим порядком розташування предикативних частин.

 С е м а н т и ч н і  сполучники в складносурядних реченнях закритої структури

Семантичні сполучники виконують дві функції:

• формально-синтаксичну, тобто поєднувати структурні складники конструкції й виражати синтаксичний зв’язок
• семантико-синтаксичну, тобто передавати змістові відношення між компонентами.

 А, АЛЕ, ПРОТЕ, ЗАТЕ, ОДНАК (ОДНАЧЕ) Ці сурядні сполучники спеціалізовані на вираженні протиставних семантичних відношень у складносурядному реченні закритої структури. Отож їх традиційно зараховують до семантичних сполучників, оскільки вони не лише поєднують предикативні частини в одну конструкцію, але й виконують семантико-синтаксичну функцію, тобто виражають протиставні (сполучник А ще й зіставні) змістові відношення взаємозалежності між предикативними частинами.
Наприклад: У мене невеличка проблема, АЛЕ я швидко оклигаю (Люко Дашвар); Я пішла б з тобою, АЛЕ в нас точно о першій обід (Ірина Вільде).Юнак ладен був хоч зараз зірватися й бігти на пошуки скарбів Городецького, ПРОТЕ… (Олесь Ільченко). Він міг стерпіти все на світі, ОДНАК глузування однокласників витримати він не міг (З  розмовного мовлення).

  Зіставний сполучник А  в складносурядному реченні закритої структури виконує дві функції:

• формально-граматичну (поєднує предикативні частини в одну конструкцію);
• семантико-синтаксичну (виражає протиставні або зіставні змістові відношення між пропозиціями предикативних частин):.

Наприклад: Андрій жартував, А серце його пов­нилось смутком (Ю. Мушкетик) – сполучник а виражає протиставні відношення, указує на контрастність описуваних явищ, його можна замінити на будь-який інший протиставний сполучний засіб без
порушення змісту; Хлопці і купали­ся, і дрімали, А сонце все ще високо стояло (В. Канівець) – сполучник А вказує на зіставлення та співіснування двох неконтрастних явищ. Саме спроможність сполучника а виражати як зіставне, так і протиставне значення, а також значна роль лексичного наповнення, на думку К. Городенської, засвідчує його часткову асемантичність.

  Пояснювальні сполучники (семантичні)  – ТОБТО, А САМЕ.

  Градаційні сполучники (семантичні) охоплюють такі вияви:

  Приєднувальні  (семантичні) сполучники за своєю сутністю є двофункційними, оскільки регулюють семантичні відношення між предикативними частинами та засвідчують їхню внутрішню єдність. До цієї групи зараховуємо:

   А с е м а н т и ч н і  сполучники виконують одну функцію:

• формально-синтаксичну, тобто виражають здатність поєднувати структурні складники конструкції й виражати умовно рівноправний синтаксичний зв’язок.

Із сурядних асемантичних сполучників у складносурядних реченнях закритої структури належать два – І (Й), ТА.

7. Структурні типи та семантичні вияви складносурядних речень закритої структури

Типологія складносурядних речень закритої структури ґрунтується на характері сурядних сполучників, зокрема на їхній здатності /нездатності поєднуватися з іншими репрезентантами семантико-синтаксичних відношень між частинами складного речення. Тому їхня класифікація є кількарівневою:

  І-ий рівень класифікації: за здатністю / нездатністю основного сурядного сполучника приєднувати ще один (додатковий) сполучний засіб:

• ССР, що ДОПУСКАЮТЬ другий сполучний елемент;
• ССР, що НЕ ДОПУСКАЮТЬ другого сполучного елемента.

  ІІ-ий рівень класифікації стосується лише ССР, що ДОПУСКАЮТЬ другий сполучний елемент, і враховує кількість формально представлених засобів синтаксичного зв’язку:

ССР, що допускають другий сполучний елемент, але З ОДНИМ СПОЛУЧНИКОМ-ПОКАЗНИКОМ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ’ЯЗКУ;

ССР, що допускають другий сполучний елемент (із ДВОМА СПОЛУЧНИКАМИ-ПОКАЗНИКАМИ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ’ЯЗКУ).

  ІІІ-ий рівень класифікації – за семантикою (детальнішу класифікацію кожного типу розглянемо в подальшому викладі).

---

 NOTA BENE! 

Теоретичний матеріал із теми СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ узагальнено в навчальному посібнику: Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: / Ніна Гуйванюк, Олена Кардащук, Олена Кульбабська. – Чернівці, : Рута 2003. – 159 с. – Таблиці № 61–63. Режим доступу до Е-версії:  https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/manuals/Kulbabska.com--Metodicni_Posibniki--Sintaksis_sucasnoi_ukrainskoi_movi_2003_rik.pdf 

Тільки нещасні вірять у владу долі. Щасливі світу цього приписують самим собі всі успіхи, яких вони досягають (Джонатан Свіфт)

Лекцію підготувала
проф. Олена КУЛЬБАБСЬКА
(Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича)