Практичний кейс: 6. Методичні аспекти проведення різнотипних лекцій з лінгвістичних курсів у вищій школі

Лектор – це вчений, філософ, артист і вихователь (Андрій Мінаков)

Практичне заняття № 6 

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ РІЗНОТИПНИХ ЛЕКЦІЙ ЛІНГВІСТИЧНИХ КУРСІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Актуалізація опорних знань з ключових питань

1. Лекція як провідна форма організації авдиторної роботи у вищій школі.
2. Типологія лекцій з мовознавчих дисциплін (традиційна й новітня).
3. Методична концепція лекції з мовознавчих дисциплін.
4. Ефективні засоби навчання під час лекційного викладу.
5. Способи активізації уваги студентів на лекції із сучасної української мови.
6. Комунікативна компетентність лектора-філолога.

Ключові поняття: українська мова, авдиторна робота, лекція, типологія, методи, прийоми і засоби подання теоретичного матеріалу, науково-навчальний текст, техніка читання лекції, мовні засоби активізації уваги слухача, візуалізація, режисура тексту, риторична індивідуальність лекції, функції лекції.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

 Завдання 1. Метод «Гронування». За асоціативними зв’язками з опорним поняттям «лекція» доберіть слова та словосполучення, щоб актуалізувати опорні знання з теми. Під час рефлексії доповніть «Асоціативне гроно» новими інформаційними компонентами.

 Завдання 2. Діалог цитат. Прокоментуйте цитати про лекцію як форму організації та метод навчання студентів у вищій школі та ораторську майстерність лектора як визначальний чинник ефективності лекційного викладу навчального матеріалу. Окресліть Ваше бачення сучасної академічної лекції в умовах динаміки інформаційного простору та освітніх реформ сьогодення.

«Мистецтво оповіді трапляється у викладачів досить рідко не тому, що це рідкісний дар природи, а через те, що й обдарованій людині треба попрацювати, щоб виробити в собі здатність переконливо розповідати» (К.Д. Ушинський).

«Навчання – не тільки повинне розвинути розум людини й дати їй певний обсяг знань, а й повинне запалити в ній жадобу серйозної праці, без якої життя її не може ні гідним, ні щасливим» (Ушинський К.Д.).

«Психолого-педагогічні передумови підвищення ефективності лекції у ЗВО: формування відповідної мотивації у студентів, ставлення студентів до лекцій; уміння розкривати цінність знань для слухачів з позиції практики, показувати студентам значущість лекційного курсу, розвивати в них звичку наполегливо й зосереджено працювати, зберігати високу довільну й мимовільну увагу» (Подлевська Н.В.).

«Дія лекційного матеріалу повинна стимулювати і розвивати, власне, передусім не систему знань, а мислення і навички самостійної дослідницької роботи» (Семеног О.М.).

«Ознаками індивідуального ораторського стилю лектора є усвідомлення потреби й виховання оригінального мовомислення; власна мовотворча манера; поведінка промовця в аудиторії, уміння відчувати “центр” спілкування, вчасно переключати увагу слухачів; кінесика, міміка й характерні жести; техніка вимови і дикція, ритмомелодика» (Мацько Л.І., Мацько О.М.).

«Сьогодні лекція – це не тільки засіб повідомлення наукової інформації, а й процес посилення мотивації навчання, активізації розумової діяльності, спонукання до постійного оновлення і вдосконалення набутого досвіду» (Черних В.П., Зупанець І.А., Кайдалова Л.Г.).

 Завдання 3. Мозковий штурм. Ознайомтеся із фрагментом тексту про історію появи лекції у вищій школі. Яке, на Ваш погляд, значення має лекція як форма навчального заняття в системі сучасної вищої освіти для формування наукового мислення студентів? 

«Слово «лекція» (лат. lectio) означає читання. За умов середньовіччя, коли книга була рідкістю, лекція стала основним джерелом знань для студентів. Поряд із диспутами вона відігравала головну роль у навчальному процесі. Лекція ще у Стародавній Греції закріпилася як головний спосіб передавання знань учням. Вона отримала свій розвиток у Стародавньому Римі, а потім у середньовічних університетах. Під самим терміном «лекція» в той час розуміли просте «зчитування» з книги або зошита готового тексту. Лекції доповнювались диспутами, повідомленнями учнів і висновками викладачів.
Ставлення до лекції, її роль у вищому закладі освіти на різних етапах розвитку вищої школи змінювались. Суперечки про роль і місце лекції не припиняються і в наш час. У XVII ст. на противагу лекціям в університетах Англії виникла тьюторська система (метод) навчання, офіційно проголошена частиною англійської університетської системи. У традиційному розумінні тьюторська система передбачає кількісне співвідношення викладачів і студентів один до одного або один до двох. Тьюторство виникло й розвинулось як метод навчання й виховання британської еліти з метою класової диференціації людей з університетською освітою. Сьогодні тільки заняття у знаменитих англійських Оксфордському і Кембриджському університетах проводяться у вказаному співвідношенні у 75–90% випадків. У всіх інших університетах тьюторські заняття здійснюються одним викладачем з невеликими групами студентів. Заняття проводять не професори, а аспіранти та практиканти. Поширення набули також заняття із приватними тьюторами. Фахівці ставляться до тьюторських занять неоднозначно. За всіх своїх безперечних переваг більш ніж за три століття тьюторська система навчання так і не витіснила лекційну (або так звану професорську) систему навчання, хоча від самого початку свого існування конкурувала з нею.
Після занепаду першої вищої школи на терені Східної Європи Києво-Могилянської академії (1615–1817), із втратою її професійних педагогічних традицій у Росії в XVII, XVIII і навіть у XX ст. поступово стала чинною лекція у вигляді «зчитування з листка». Проти такого типу лекцій боровся М.В. Ломоносов, який виступав за проведення практичних занять поряд із читанням лекцій. Тим часом – і на це варто звернути особливу увагу – практичні заняття, як і лабораторні роботи, посіли належне місце в навчальному процесі вищої школи значно пізніше – лише наприкінці XIX – на початку XX ст. Практичні і лабораторні роботи у їх сучасному розумінні вперше застосував одночасно з читанням лекцій у Петербурзькому університеті проф. Ф.Ф. Петрушевський (1864), у Московському – проф. О.Г. Столетов (1872), у Київському – проф. М.Г. Авенаріус (1874).
Сучасні вищі навчальні заклади будують процес навчання студентів на базі поєднання різних форм його організації: лекції, семінарські заняття, практичні і лабораторні роботи, консультації, курсові і дипломні роботи, різноманітні форми самостійної роботи (вищим ступенем якої за сучасних умов є НДРС), колоквіуми, заліки й іспити, індивідуальна, групова і колективна форми організації роботи зі студентами, наукові студентські семінари, конференції, конкурси тощо» [Подлевська Н. В. Методика викладання сучасної української літературної мови у вищому навчальному закладі : методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів спеціальності «Українська мова та література» (ОКР «магістр»). Хмельницький : ХНУ, 2013. С. 52–53].

 Поміркуйте і дайте відповіді на такі проблемні питання:

1. Чи згодні Ви з твердженням, що лекція є провідною формою організації навчання у вищій школі? Обґрунтуйте свою позицію.
2. Лекція – монолог чи діалог?
3. Чи применшується значення лекції як основної форми навчання у ЗВО в умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та постійного збільшення обсягу самостійної й дослідницької роботи студентів?
4. Структура лекції – творча справа кожного викладача?
5. Як Ви вважаєте, чи знадобиться лектору вміння імпровізувати в ході викладацької діяльності?
6. Чи погоджуєтесь Ви з думкою, що лектор не повинен бути «реєстратором фактів», а зобов’язаний висувати дискусійні питання? Обґрунтуйте свою позицію.
7. Висвітліть проблему співвідношення тексту лекції та підручника. Які переваги, на Вашу думку, має лекція над підручником?
8. Чи варто студентам конспектувати лекції?
9. Як Ви вважаєте, чи повинен викладач висвітлювати під час лекційного викладу всі питання теми цілком?
10. Чи поділяєте Ви думку, що зовнішня свобода й невимушеність викладача в ході читання лекції приховує постійну, щоденну напружену працю?
11. Які недоліки лекційного викладу, що знижують його ефективність, Ви можете назвати?
12. Розшифруйте Ваше розуміння поняття «інтелектуальне ледарство» слухача лекції.

  Завдання 4. Лексикографічний паспорт терміна. Порівняйте визначення лекції, наведені нижче. Сформулюйте висновок: яке з них якнайповніше відповідає вимогам сьогодення. З огляду на поліаспектність витлумачень укладіть лексикографічний паспорт цього методичного термінопоняття, скориставшись списком рекомендованої літератури й інтернет-джерелами.

 ЛЕКЦІЯ:

1) «стрункий, логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певної наукової проблеми, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідністю наочністю та демонструванням дослідів» (Дороз Н. Ф.);

2) «форма організації навчання, що будується на основі інформаційно-монологічного способу з включенням елементів діалогу й передбачає систематичний, довготривалий виклад викладачем навчального матеріалу, продуманий і підготовлений заздалегідь, із застосуванням способів і прийомів пізнавальної діяльності студентів. Лекція виконує завдання повідомлення нових знань, систематизації та узагальнення накопичених, формування на їхній основі ціннісних орієнтацій, переконань, світогляду, розвитку пізнавальних і професійних зацікавлень студентів. Лекція належить до провідних жанрів академічної риторики» (О. Горошкіна, С. Караман, З. Бакум, О. Караман, О. Копусь);

3) «у вищій школі розглядається і як метод, і як форма навчання, призначена для засвоєння теоретичного матеріалу. Це логічно стрункий, системний і послідовний виклад передбаченого програмою наукового питання. Лекція формує у студентів уявлення про науку загалом, ознайомлює їх з основними теоретичними питаннями певної галузі науки та її методологією» (Нікітіна А.В.);

4) «це відповідальне багатоаспектне педагогічне дійство. Воно є вершиною педагогічної майстерності педагога-науковця. Академічна лекція має нести в собі не лише інформаційний, змістовий потенціал, а й соціально-педагогічний. Останнє вимагає від викладача високої педагогічної культури і професійної майстерності» (Кравчук Н. Я., Коваль О. Є.).

Завдання 5. Займи позицію. Між магістрантами-філологами відбулася дискусія: чим зумовлена активність студентів у процесі читання лекції? Під час обговорення проблеми вони дійшли згоди, що основний чинник – наявність певних мотивів, тобто таких стимулів, що зумовлюють бажання слухати й осмислювати почуте. Утім, одна група співрозмовників з-поміж мотивів виокремила безпосередні, спричинені самим процесом читання лекції (наприклад, уміння лектора добирати цікавий теоретичний матеріал і яскраві приклади, його захопленість мовознавчою наукою, риторична вправність під час лекції, установлення зворотного зв’язку з авдиторією, використання наочності тощо). Інша група учасників дискусії обстоювала важливість опосередкованих мотивів, тобто прагнення студента оволодіти сучасними знаннями з певної галузі науки, уміннями та практичними навичками для успішного становлення в професії, бажання здійснювати власні наукові дослідження і займатися творчою діяльністю тощо.

 Переконання якої групи вам імпонують більше? Обґрунтуйте свою позицію, додайте інші акценти в розв’язанні актуальної проблеми.

  Завдання 6. Рольове моделювання в групах. Уявіть, що Ви молодий викладач, який за індивідуальним навантаженням читатиме лекції з навчальної дисципліни «Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфографія. Орфоепія. Графіка» для студентів-першокурсників бакалаврського рівня вищої освіти. Уже першого вересня Ви маєте за розкладом вступну лекцію на тему «Предмет і завдання фонетики. Зв’язок фонетики з іншими дисциплінами». Підготуйте план теоретичного викладу матеріалу, доберіть епіграф, запропонуйте різні варіанти початку лекції, але з обов’язковим обґрунтуванням цінності тих знань, що їх студенти набудуть у процесі слухання блоку лекцій.

 Завдання 7. Відкритий мікрофон. Прочитайте фрагмент навчального посібника за редакцією доктора педагогічних наук, професора Олени Миколаївни Семеног, відомого українського філолога й лінгводидакта, авторки наукових досліджень із теорії і методики вищої професійної (філологічної) освіти та методики викладання української мови. Як Ви розумієте поняття «режесура лекції»? Обґрунтуйте, як, на Вашу думку, впливає ефективність режесури академічної лекції  на ефективність навчання та якість вищої освіти?

«Режисуру лекції збагатили і наші сучасники. Лекції Любові Струганець завжди переконують слухачів щодо виховання потреби нещадної вимогливості лектора до себе. Вчена доводить: насамперед через інтерес та інтелектуальні відчуття важливо досягати активного сприйняття й осмислення основного змісту. Для цього слід раціонально використовувати силу голосу, темп мовлення, смислові паузи, ставити проблемні запитання. Підтримати атмосферу інтелектуального пошуку викладач може висвітленням дискусійних проблем.

Характерними рисами лекцій відомого методиста, академіка Ніли Волошиної завжди були бадьорість, діловитість, упевненість, зосередженість, а ще творча схвильованість. Саме через погляд вона логічно визначала рівень зацікавленості авдиторії інформацією, дізнавалася про настрій та психоемоційний стан учнів. Не завжди слід прагнути до проблемності будь-якою ціною, – доводила Н. Волошина, – реальніше зробити вибір, пам’ятаючи, що проблемне навчання забезпечує більш високу стійкість засвоєння матеріалу, але вимагає часу.

Лекції Л. Мацько – це лабораторія мовної майстерності, навчаючи якій у курсах стилістики і риторики, дослідниця виробляє у студентів усвідомлене ставлення до мови. Для досягнення ефекту індивідуального спілкування вона радить уникати мовленнєвих штампів, працювати над мовними зворотами, які увиразнять інформацію. Згоду з думкою співбесідника висловлює такими мовними засобами: підтримую Вашу думку щодо…; незгоду – Важко погодитися з тим, що…З метою отримання від співбесідника інформації щодо певного питання застосовує такі конструкції: Як ви вважаєте; Чи згодні ви з тим, що; для уточнення або доповнення потрібної інформації послуговується такими мовними кліше: Що ви мали на увазі; Уточніть, прошу… Наведіть приклад…

Відомий лінгводидакт Марія Пентилюк серед прийомів активізації діяльності студентів на лекції пропонує такі: прийом співучасті – використання дієслів першої особи множини (зазначимо, зупинимося на таких аспектах); прийом навіювання (апелювання до спільності професійних, соціальних інтересів); прийом текстового очікування (подається спочатку факт, а потім його пояснення); прийом психологічної паузи (5–7 секунд) між блоками наукової інформації; прийом парадоксальної ситуації (одна подія розглядається з різних поглядів); прийом постановки проблемного питання (формулювання на початку лекції проблемного запитання і пошук відповіді на нього впродовж заняття спільно зі слухачами); прийом використання фактичного матеріалу, засобів наочності, прикладів (залучення статистичних даних, таблиць, графіків, наведення прикладів-ілюстрацій). Науковий діалог із професором М. Пентилюк спонукає до розвитку мовленнєвих умінь представити власну думку в гармонії форми і змісту. Свої лекції вчена готує з дотриманням основних принципів англійського філософа-лінгвіста Пола Грайса: кількість інформації («Не говорити більше чи менше, ніж потрібно для виконання поточних цілей діалогу»); якість («Не говорити того, що вважаєш хибним або для чого не маєш достатніх підстав»); спосіб («Уникай неоднозначності, будь лаконічним і організованим»); «комунікативна співпраця», що виявляється в коректності висловленої критики й етичному оформленні негативної оцінки.

Професор Олена Горошкіна включає у свої лекції елементи короткого діалогу з аудиторією, ставить декілька міні-проблем і вимагає самостійних дій студентів, спрямованих на вирішення глобальних проблем.

На лекціях у професора Тетяни Симоненко ми обов’язково стаємо свідками, як народжується і пульсує думка. Посилення аргументації, – зауважує вчений, – обґрунтування положень, переконання повинні йти паралельно за двома напрямами: раціональному й емоційному.

У центрі лекції особистість викладача, яка повинна поєднувати в собі вченого, філософа, вихователя та режисера, й особистість студента» [Семеног О. М., Дейниченко Н. П. Методика викладання української мови у вищих навчальних закладах : навч. посіб. Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2014. 2-ге вид., перероб. та доп. С. 61–62].

 Поміркуйте, яке змістове наповнення мають поняття «індивідуальний стиль лектора-філолога» та «ораторська майстерність педагога-мовника»?

  Завдання 8. Робота з інтернет-ресурсами. Важливим чинником, що впливає на ефективність лекції, як відомо, є мовна культура педагога. Користуючись інтернет-джерелами, заповніть таблицю, у якій наведено базові характеристики, що виформовують культуру мовлення лектора. 

Ознаки мовленнєвої культури лектора-філолога	Зміст ознаки
1. Стилістичні особливості мовлення.	...
2. Нормативність усного й писемного мовлення.	...
3. Логічність і послідовність викладу	...
4. Лаконічність і точність мовлення.	...
5. Багатство виражальних засобів.	...
6. Емоційність мовлення.	...
7. Естетичність мовлення	...
8. Практична спрямованість мовлення	...
9. …

   Лексикографічна робота. Доповніть власний «Словник-довідник лінгвометодичних термінів», сформувавши й записавши словникові статті до таких термінопонять: лекція з української мови, традиційна лекція, інноваційна лекція, гостьова лекція, колаборація в освіті, культура фахового мовлення, план-конспект лекції, риторизація навчального процесу, медіаосвіта, медіадидактика, медіакультура лектора, інформаційна компетентність.

---

Кульбабська О.В.,
професор кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича