Nota bene! Готуємо індивідуальний проєкт «Лінгвометодика в іменах»

При майстрах якось легше. Вони — як Атланти, держать небо на плечах. Тому і є висота (Ліна Костенко)

Індивідуальний проєкт

Лінгвометодика в іменах:
внесок у вітчизняну педагогічну науку видатних учених-методистів

3 copy

Рекомендована література

 131147499

  1. Бєляєв О. М. Становлення і розвиток методики мови. Українська мова і література в школі. 1977. № 11. С. 51–63.
  2. Великожон В. А. Історія створення підручників з української мови: від давнини до 80-х років ХХ століття. Київ : НДІУ, 2008. 88 с.
  3. Гайдаєнко І. В., Кузьменко В. В., Окуневич Т. Г. Діяльність наукової школи М.І. Пентилюк. Таврійський вісник освіти : науково-методичний журнал. 2014. № 2. С. 236–235.
  4. Дмитровський Є. М. Методика мови на Україні в дожовтневий період. Методика викладання української мови і літератури. Київ, 1968. Вип. 3. С. 160–175.
  5. Коротєєва-Камінська В. О. Викладання української мови та українознавства у вищих навчальних закладах (історичний аспект) : навч. посібн. Київ : Професіонал, 2006. 304 с.
  6. Кочан І. М., Захлюпана Н. М. Українська лінгводидактика в іменах : словник-довідник. Львів, 2011. 237 с.
  7. Кутова С. О. Українська мова як навчальна дисципліна в історії розвитку середньої школи в Україні (1945–1991 рр.): дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. Хмельницький, 2015. 205 с.
  8. Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т. Історія української школи і педагогіки : навч. посібн. Київ : Знання, 2003. 450 с.
  9. Масальський В. І., Біляєв О. М. Основні етапи розвитку радянської методики української мови. Методика викладання української мови і літератури. Київ, 1968. Вип. 5. С. 3–18.
  10. Микитюк О. М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України (історико-педагогічний аспект) : монографія. Харків : «ОВС», 2001. 256 с.
  11. Огієнко І. Рідна мова в українській школі. Замітки з методики рідної мови. Київ : Книгарня Є. Черепівського, 1918. 32 с.
  12. Персоналії в історії національної педагогіки : 22 видатних українських педагоги / за ред. А.М. Бойко. Полтава : АСМІ, 2004. 492 с.
  13. Рожило Л. П. Надбання методики мови за п’ятиріччя. Українська мова і література в школі. 1971. № 3. С. 1–6.
  14. Стельмахович М. Г. Етнопедагогічні основи методики української мови. Дивослово. 1993. № 5–6. С. 19–23.
  15. Українська педагогіка в персоналіях : навч. посібн. в 2-х т. / за ред. О.В. Сухомлинської. Київ : Либідь, 2005. Т. 1. 624 с.; Т. 2. 552 с.
  16. Яворська С. Розвиток лінгвістичної думки в методичному контексті. Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (педагогічні науки). Луганськ, 2003. № 12. С. 191–200.
  17. Яворська С. Т. Внесок учених у методику навчання мови. Українська мова. 2004. № 2–3. С. 117–126.
  18. Яворська С. Т. Становлення і розвиток методики навчання української мови як науки (ХVI–XX ст.) : дис. … доктора педагогічних наук зі спец. 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова). Київ, 2005. 421 с.

03.02.2019 1Теоретичний контент

Передовий педагогічний досвід – банк провідних ідей, накопичених упродовж багатьох десятиліть науково-методичної діяльності відомих педагогів-методистів. Цінні напрацювання авторитетних представників як світової (Ф. Дістерверг, Я. Коменський, Я. Корчак, М. Монтесорі, О. Нілл, Й. Песталоцці та ін.), так і вітчизняної педагогічної науки (Л. Булаховський, Б. Грінченко, О. Духнович, І. Нечуй-Левицький, О. Курило, А. Макаренко, І. Огієнко, О. Потебня, С. Русова, В. Сімович, Г. Сковорода, С. Смаль-Стоцький, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Чавдаров та ін.) – підґрунтя розвитку нових здобутків у галузі лінгводидактики. Мудрі й глибокі думки педагогів і мовознавців – джерело зростання професіоналізму та майстерності сучасних методистів, викладачів, учителів. Вивчення, осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду, його активне засвоєння і творче впровадження у практичній діяльності – важливий елемент загальної культури майбутнього філолога, педагога, освітянина.

Лінгводидактична наукова школа – форма організації колективної наукової праці учених різних поколінь, які активно здійснюють дослідження в галузі лінгводидактики і яких поєднують наукові традиції, однакові підходи до розв’язання означуваних проблем, спільний стиль роботи, близькість наукового мислення, ідей і методів їх реалізації. Функціювання такої наукової школи передбачає боротьбу думок, творчі дискусії, конструктивну критику та визнання її незаперечного авторитету з-поміж інших представників педагогічної й мовознавчої науки. Представники наукової школи провадять багаторічні пошуки в царині української лінгводидактики, беруть активну участь в обговоренні її складних актуальних проблем на конференціях, круглих столах, семінарах, під час зустрічей з учителями-словесниками, докторантами, аспірантами, студентами, читають спецкурси в інших навчальних закладах, публікують наукові розвідки у фахових журналах, стають авторами підручників, навчальних посібників тощо.

Основні ознаки наукової школи:

  • наявність наукового лідера – видатного вченого, керівника й натхненника, який уміє продукувати ідеї, підбирати колектив однодумців і послідовників, створювати творчу, ділову, доброзичливу атмосферу, заохочувати самостійність мислення та ініціативність;
  • висока наукова кваліфікація дослідників, згуртованих навколо лідера;
  • значущість одержаних результатів, високий науковий авторитет у певній галузі науки та громадське визнання;
  • оригінальність методики досліджень, спільність наукових поглядів.

На сучасному етапі розвитку методичної науки широкого визнання в Україні набули лінгводидактичні наукові школи під керівництвом: Олександра Біляєва (Херсонський державний університет), Марії Пентилюк (Херсонський державний університет), Миколи Вашуленка (Інститут педагогіки НАПН України), Ніни Голуб (Інститут педагогіки НАПН України), Олени Горошкіної (Інститут педагогіки НАПН України), Станіслава Карамана і Олени Караман (Київський університет імені Бориса Грінченка), Любові Мацько (Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова), Володимира Мельничайка (Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка), Олени Семеног (Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка) та ін., що декларують наступність досвіду та знань, єдність традицій і новаторства.

4 copy

Практичний кейс

Завдання 1. Користуючись енциклопедією «Українська мова» та вільною енциклопедією «Вікіпедія», підготуйте науково-біографічний нарис про внесок у розвиток української лінгвометодики видатних філологів, серед яких:

  • Білецький Андрій Олександрович.
  • Білодід Іван Костянтинович.
  • Біляєв Олександр Михайлович.
  • Булаховський Леонід Арсенійович.
  • Ващенко Григорій Григорович.
  • Жовтобрюх Михайло Андрійович.
  • Курило Олена Борисівна.
  • Масальський Володимир Іванович.
  • Медушевський Андрій Петрович.
  • Огієнко Іван Іванович.
  • Потебня Олександр Опанасович.
  • Синявський Олекса Наумович.
  • Скуратівський Леонід Віталійович.
  • Смаль-Стоцький Степан Йосипович.
  • Стельмахович Мирослав Гнатович.
  • Сухомлинський Василь Олександрович.
  • Тимченко Євген Костянтинович.
  • Ушинський Костянтин Дмитрович.
  • Чавдаров Сава Христофорович.

_1.png  Орієнтовний план науково-біографічного нарису

1. Прізвище, ім’я, по батькові.
2. Число, місяць і рік народження.
3. Місце народження.
4. Короткі відомості про батьків.
5. Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися). Подати тодішню і теперішню назви закладу та його місцезнаходження.
6. Наукові ступені та вчені звання (указати рік отримання), а також тему дисертації (дисертацій). Навести відомості про актуальність, наукову новизну, теоретичну й практичну значущість кваліфікаційної праці.
7. Відомості про трудову діяльність.
8. Громадська робота.
9. Почесні звання (указати рік отримання), премії (указати рік отримання та назву установи, що присудила премію).
10. Академічне звання (якщо є) та рік отримання.
11. Коло наукових інтересів.
12. Найвагоміші мовознавчі праці (дати фахову характеристику).
13. Основні праці з лінгводидактики: підручники, навчально-методичні посібники тощо (дати фахову характеристику).
14. Внесок у розвиток певної галузі мовознавства та лінгводидактики.
15. Фото (портрет).

Завдання 2. До наукового тезаурусу вітчизняного мовознавства увійшли два новітні терміни – лінгвоперсонологія та лінгвоелітологія, що дають змогу випрацювати й обґрунтувати узагальнений алгоритм реконструкції елітарної мовної особистості українського вченого – «інтелектуально обдарованої людини, яка яскраво репрезентує себе в усному і писемному мовленні, досконало володіє всім комплексом мовних, комунікативних, моральних та етичних норм» [Романченко А. Елітарна мовна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти : монографія, Одеса, 2019, 541 с.]. У цьому аспекті підготуйте реферативну доповідь про науково-методичний доробок сучасних українських лінгводидактів – викладачів провідних вищих навчальних закладів України та представників лінгводидактичних наукових шкіл сьогодення:

  • Бабич Надія Денисівна.
  • Бакум Зінаїда Павлівна.
  • Богуш Алла Михайлівна.
  • Вашуленко Микола Самійлович.
  • Гуйванюк Ніна Василівна.
  • Глазова Олександра Павлівна.
  • Голуб Ніна Борисівна.
  • Горошкіна Олена Миколаївна.
  • Дороз Вікторія Федорівна.
  • Зязюн Іван Андрійович.
  • Єрмоленко Світлана Яківна.
  • Караман Станіслав Олександрович.
  • Копусь Ольга Антонівна.
  • Кучерук Оксана Анатоліївна.
  • Мацько Любов Іванівна.
  • Мельничайко Володимир Ярославович.
  • Нікітіна Алла Василівна.
  • Остапенко Наталія Миколаївна.
  • Паламар Лариса Максимівна.
  • Пентилюк Марія Іванівна.
  • Плиско Катерина Миколаївна.
  • Семеног Олена Миколаївна.
  • Симоненко Тетяна Володимирівна.
  • Слинько Іларіон Іларіонович.
  • Струганець Любов Василівна.
  • Хом’як Іван Миколайович.
  • Шелехова Галина Тарасівна.
  • Яворська Стефанія Теодорівна.

 

id_copy.png Для успішного виконання індивідуального завдання  

скористайтеся друкованими та електронними виданнями біобібліографій українських лінгводидактів та статтями в наукових і науково-методичних виданнях, напр.:

Марія Іванівна Пентилюк : біобібліографія до 70-річчя / Міністерство освіти і науки України, Херсонський державний університет. Херсон : Вид-во ХДУ, 2006. 66 с. : ілюстр.; ),

Академік АПН України Любов Іванівна Мацько : біобібліографічний покажчик / упоряд. : Н.І. Тарасова; Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова; Наукова бібліотека. К. : НПУ, 2005. 30 с.; порт. (Серія «Вчені НПУ імені М.П. Драгоманова» [URL: http://docplayer.net/52419568-Lyubov-ivanivna-macko.html)

Струганець Л. Любов Мацько. З любов’ю до рідного слова // Дивослово. 2019. № 2. С. 32–34;

Семеног О. Мовний портрет наукового наставника у вимірах лінгвоперсонології // Дивослово. 2019. № 2. С. 35–38.


Кульбабська О.В.,
професор кафедри сучасної української мови
Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича

Авторизуйтесь на сайті щоб мати можливість залишити коментар

ORCID: 0000-0002-1858-9269

ORCID (англ. Open Researcher and Contributor ID) — єдиний міжнародний реєстр учених для коректного цитування статей.

Researcher ID: C-2286-2017

ResearcherID – ідентифікатор ученого (дослідника), що дає змогу формувати список власних публікацій.

Google Scholar

Академія Google (англ. Google Scholar) - безкоштовна пошукова система за текстами наукових публікацій.