СО_Практичний кейс: Словосполучення як значеннєва мовна одиниця

Словосполучення – це «будівельний матеріал» для речення, але не саме речення (Юрій Карпенко).

  Тема 3 

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК ЗНАЧЕННЄВА МОВНА ОДИНИЦЯ

Мета: поглибити знання студентів про історію вивчення словосполучення як одиниці «малого синтаксису»; систематизувати загальні відомості про словосполучення порівняно зі словоформою та реченням; з’ясувати критерії та сутність класифікацій словосполучень у ЗЗСО та ЗВО; проаналізувати особливості структурних і графічних схем словосполучень; узагальнити засоби вираження синтаксичних зв’язків між компонентами словосполучень; окреслити функційний потенціал і варіантність словосполучень; доречно використовувати словосполучення в усному й писемному мовленні відповідно до синтаксичних норм української мови.

План

1. Історія виформування вчення про словосполучення в слов’янському мовознавстві.
2. Словосполучення та словоформа, словосполучення й речення в порівняльному аспекті.
3. Розбіжності у витлумаченні словосполучення в шкільних підручниках і науково-методичних працях для студентів-філологів.
4. Структурна та графічна схеми словосполучення.
5. Проблема дефініції сурядних і підрядних словосполучень.
6. Таксономія словосполучень у сучасній українській мові.
7. Засоби вираження синтаксичних зв’язків у словосполученні.
8. Функції словосполучень у структуруванні речень і складного синтаксичного цілого.

К л ю ч о в і  п о н я т т я : історіографія, словосполучення, одиниця-конструкція, слово і словоформа, речення, структурна схема, графічна схема, критерії класифікації, таксономія, засоби вираження, функції, структурна варіантність словосполучень.

П р а к т и ч н і  з а в д а н н я  д о  т е м и  № 3

 Завдання 1.

   Діалог цитат. Прокоментуйте думку Олени ГОРОШКІНОЇ та Зінаїди СІКОРСЬКОЇ про роль експресивних висловлень у навчальному процесі. Який лінгвістичний афоризм про граматику та її складники припав вам до душі й чому? Самостійно доберіть вислови мовознавців, письменників про роль синтаксису у виформуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє граматичними засобами державної мови.

«Експресивні висловлювання набувають у навчальному процесі особливої ваги. Адже значний потік інформації стимулює педагогічних працівників до пошуків виражальних засобів, які будили б думку, створювали емоційний настрій, викликали цікавість до виучуваних проблем і робили їх доступнішими. Адже образ нам більш відомий, ніж пояснюване ним, а тому мета образності, як писав О. Потебня, є наближення значення образу до нашого розуміння. Такий матеріал можна використати на уроці при поясненні нового матеріалу (на початку теми – щоб зацікавити), під час закріплення, повторення (згадати вивчене в живій формі), при написанні творів (епіграф, переконливий висновок, образний зачин), для встановлення міжпредметних зв’язків у позакласній роботі (гурток, мовний вечір, лінгвістична газета, вікторина, олімпіада тощо)» [Горошкіна О., Сікорська З. Яка прекрасна наука – мовознавство. Дивослово. 1998. № 1.  С. 15–17].

Лінгвістичні афоризми

1. «Слово є діамантовою намистинкою на величезному разку нашої пребагатої мови (І. Цюпа).

2. «Граматики – то грабарі живої мови. Вони не розуміють тої мови, а знають тільки свої правила» (І. Франко).

3. «Синтаксис – душа мови» (Максим Рильський).

4. «Речення роблять із світу буття, яке і є щастям. Життя речень виконує у бутті таку саму функцію, як обмін речовин, метаболізм у існуванні органічної матерії. Для якісного буття необхідний налагоджений реченнєвий обмін. Маючи доступ до атомів-слів, ми можемо поглинати світ у вигляді сполук-речень. Ми ж їх можемо розщеплювати, перетворюючи у ріст. І ми їх мусимо синтезувати самі. Справа не у вагомості думки, не у мальовничості образів. Буття присутнє тільки у синтезованих, сформульованих реченнях. Тобто у самому процесі синтезу. Речення можуть бути різні – короткі, довгі, дуже довгі, простіші, складніші, точніші, прозоріші, блискучіші, лапідарні, відшліфовані, промовлені, записані, непромовлені. Щастя буття залежить тільки від інтенсивності синтезу. Тобто не від кількості, а від неперервності процесу структурування мови, в якій проживаємо життя» (Т. Прохасько).

5. Тепер здається, що вже немає для кого і для чого доводити, що моваукраїнська (або, як декому подобається називати, малоруська) є мова, а ненаріччя – російської чи польської, як дехто доводив; і багато хто переконаний, що ця мова є однією з найбагатших слов’янських /.../, щодо гнучкості ібагатства синтаксичного – це мова поетична, музикальна, живописна (І. І. Срезневський).

6. Найкраще дух мови, спосіб національного мислення відображено в народній складні і становить «своєрідний колорит індивідуальності мови» (М. Д. Гладкий).

7. Складня – є цариця мовознавчих наук, що єдина показує правдиве життя мови. Складня – душа науки про мову, бо ж тільки в реченні оживають і слова, і граматичні форми (І. Огієнко).

8. «Кобзар» – це найкраща, найповніша граматика всеукраїнської літературної мови» (І. Огієнко).

 Завдання 2.

Мозковий штурм. Прочитайте вислів Валентини ШЛЯХОВОЇ та поміркуйте: у який спосіб варто використовувати етимологізацію синтаксичного терміна на уроках української мови? Запропонуйте учням/ученицям лінгвістичне спостереження над терміном «синтаксис» і його синонімічними назвами ХVІ – початку ХХ ст. Чи передбачає етимологічний коментар вдумливий аналіз ряду номінацій, установлення взаємозв’язків між поняттям і назвою?

«Лінгвістичний аналіз походження термінів, особливостей їх звучання, структурно-семантичних зв’язків дозволяє виділити і запровадити у шкільну практику прийом етимологізації терміна, який може реалізуватися у вигляді етимологічної довідки чи коментаря, зіставлення термінологічних одиниць, проблемного запитання. Методичний прийом етимологізації може бути доречним з огляду на низку міркувань. По-перше, діти уважніше ставитимуться до терміна, дошукуватимуться причин, що спонукали мовознавців обрати саме таку назву, а це значить, що визначальні ознаки понять запам’ятовуватимуться швидше і надовше; по-друге, учні одержують інформацію про хронологічні рамки становлення українського синтаксису як розділу науки, дізнаються імена дослідників, що служили національній ідеї, тобто реалізуватиметься визначений у новій концепції мовної освіти етнокультурознавчий компонент; по-третє, зіставлення терміна – сучасного і попереднього – формує критичний характер мислення, учні ніби залучаються до розв’язання мовознавчої проблеми термінотворення. До речі, з часом можна дозволити учням пофантазувати, заохотити до створення власних термінів, а досвід у деяких з них є, оскільки інколи вони вдаються до «новаторства», називаючи «антонімічні» протиставлення «анатомічними», іменники – назви істот – «істотними іменниками» [Шляхова В. Етимологізація синтаксичного терміна як методичний прийом. Українська мова і література в школі. 1999. № 2. С. 7–9].

• Сформулюйте 1–2 завдання з використанням прийому етимологічної довідки/коментаря для учнів/учениць 8-го класу.

Пригадаймо!

Синтаксис як розділ граматики, предмет його вивчення

Граматика (у 1-ому знач.) – будова мови, тобто система морфологічних одиниць, категорій і форм, синтаксичних одиниць і категорій, словотвірних одиниць і способів словотворення; (у 2-ому значенні) – розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови [УМ 2004: 110].

Синтаксис і морфологія – складники граматики української мови. До того ж синтаксис правомірно розглядають як найвищий граматичний рівень. Термін «синтаксис» походить від грецького слова syntaxis, що в перекладі означає «побудова», «зв’язок», «з’єднання». Уперше його було використано в ІІІ столітті до н. е. [Тихоша 2013: 54].

 Проаналізуймо!

Визначення синтаксису в шкільних підручниках

 Завдання 3.

    Робота з таблицею. За наведеним зразком випишіть із чинних підручників для 5 і 8 класів визначення терміна «синтаксис». Проаналізувавши його науковий обшир, прокоментуйте збіжні та відмінні ознаки у витлумаченнях. Наскільки повно відбито зміст синтаксису в шкільному підручнику порівняно з найновішими граматичними працями? Спробуйте подати власне визначення, що акумулювало найпосутніші ознаки-маркери цієї мовознавчої науки.

№	Визначення ключового поняття	Джерело цитування
1.	СИНТАКСИС – розділ науки про мову, який вивчає способи об’єднання слів у словосполученні й реченні, будову словосполучень і речень, особливості їх уживання.	Глазова О., Кузнєцов Ю. Українська мова : підручник для 8-го кл. загальноосв. навч. закл. / наук. ред. : Іван Вихованець, д. філол. н., чл.-кор. НАН України. К. : Освіта, 2011. С. 54.
2.	…	…
…	…	…

 Запам’ятаймо!

Основні поняття синтаксису в шкільному підручнику

 1. С и н т а к с и с – друга частина граматики, розділ науки про мову, який вивчає будову й значення словосполучень, речень і їх поєднань у складному синтаксичному цілому.

2. Фундаментальними поняттями синтаксису є: синтаксичні одиниці, синтаксичні зв’язки, граматичне значення (семантико-синтаксичні відношення) [Тихоша 2013: 55].

3. Основні одиниці синтаксису:

3.1 непредикативна (номінативна):
      – словосполучення;

3.2 предикативні (комунікативні):
      – речення (прості й складні);
      – складне синтаксичне ціле (складна синтаксична єдність, надфразна єдність, текст).

4. Синтаксичні зв’язки: предикативний (подеколи його називають «узгодження»), сурядний, підрядний і безсполучниковий.

5. Граматичне значення (семантико-синтаксичні відношення): предикативні (між головними членами речення), сурядні (єднальні, розділові, протиставно-зіставні), підрядні (означальні, об’єктні, обставинні).

  Завдання 4.

 Робота з текстом. Проаналізуйте поданий текст за сземою.

 Схема розбору тексту

1. Визначте тип синтаксичної одиниці, пронумеруйте кожне речення.
2. Скільки формально простих і складних речень охоплює складне синтаксичне ціле (ССЦ)?
3. Яка мікротема об’єднує речення в ССЦ?
4. Схарактеризуйте композиційно-тематичне членування ССЦ: зачин (початок думки), основна частина (розвиток, виклад теми), кінцівка (підсумок).
5. Скільки семантичних компонентів репрезентує ССЦ? Виділіть їх і назвіть.
6. Сформулюйте висновок щодо відповідності формальної структури ССЦ щодо семантичних компонентів (симетрія/асиметрія).
7. З одного простого двоскладного речення випишіть словоформи (синтаксеми) та проаналізуйте їх.
8. Схарактеризуйте одне просте речення:

• двоскладне/односкладне;
• повне/неповне;
• поширене/непоширене;
• ускладнене/неускладнене.

9. Проаналізуйте складне елементарне речення (з двома умовно простими реченнями):

• із сурядним типом синтаксичного зв’язку;
• із підрядним типом синтаксичного зв’язку;
• із безсполучниковим типом синтаксичного зв’язку.

10. Схарактеризуйте багатокомпонентне складне речення (із трьома й більше умовно простими реченнями).
11. Сформулюйте висновок про ієрархію синтаксичних одиниць у сучасній українській мові.

Зразок розбору тексту

НА КОСІ

1. Далі вже нічого нема - самий простір, саме безмежжя.
2. Зализень суші - вузька коса, відділившись від степу, простяглася у відкрите море.
3. Крізь обрій, крізь небо пронизалася і далі пішла - не видно їй кінця.
4. Загубилася в імлах.
5. Коса довга, вузька, з вимоїнами...
6. Зараз вона суха, в сухих палаючих пісках, у колючій рослинності, у лементі птаства.
7. Безліч пташиних гнізд, яких ніхто не руйнує, океан повітря, не отруєного нічим, гармонія буття, де почуваєш себе тільки часткою чогось великого (Олесь Гончар).

      Формальні особливості. Це складне синтаксичне ціле (ССЦ) є поєднанням сімох речень різної структури, що характеризуються відносною завершеністю мікротеми: коса. ССЦ прикметно композиційно-тематичним членуванням, яке полягає в можливості виокремити в ньому зачин (початок думки - 1 речення), середню частину (розвиток, виклад теми) і кінцівку (7 речення), що містить підсумок усього вислову (як змісту, так і синтаксичної структури).

     Семантичні особливості цього тексту як експліцитні, так і приховані (імпліцитні), але їх легко виявити за детальнішого розгляду компонентів змісту та методу трансформації, а саме:

Далі нічого нема.
Далі самий простір.
Далі саме безмежжя.
Зализень суші – вузька коса.
Коса віддалилась від степу.
Коса простяглася в море.
Море відкрите.
Коса пронизалася крізь обрій.
Коса пронизалася крізь небо.
Коса пішла далі.
Не видно їй кінця.

Коса загубилася в імлах.
Коса довга.
Коса вузька.
Коса з вимоїнами.
Зараз коса суха.
Коса в пісках.
Піски сухі.
Піски палаючі.
Коса в рослинності.
Рослинність колюча.
Коса в лементі.
Птаство лементує.

Птахи мають гнізда.
Гнізд є безліч.
Гнізда ніхто не руйнує.
Океан повітря.
Повітря нічим не отруєне.
Гармонія буття.
Тут почуваєш себе часткою чогось великого.

ВИСНОВОК: 30 компонентів змісту об’єднано в 7 формальних речень.

 Окрім змістового зв’язку, речення поєднуються у ССЦ за допомогою різних структурних засобів, зокрема:

1) лексичних (повтори окремих слів, уживання особових і вказівних займенників тощо): у 2-му реченні – коса, 3-му реченні – їй, 5-му реченні – коса, 6-му реченні – вона;

2) морфологічних (співвідношення видо-часових і способових форм головних членів) – дійсного способу: теперішній (недок. вид) ↔ минулий час (док. вид);

3) синтаксичних: паралелізм структури речення, напр.: односкладні синтаксичні побудови як головні предикативні одиниці у складнопідрядних реченнях (Безліч пташиних гнізд, яких... Гармонія буття, де...);

4) ритмомелодійна оформленість – паузи між окремими реченнями відчутно коротші від пауз, що відокремлюють ССЦ одне від одного.

ВИСНОВОК: Структура цього ССЦ – ланцюжкова: 1-ше речення – в інформативно-змістовому плані найбільш самостійне. 2–7 речення – почергово розгортають думку, доповнюють авторський виклад.

  Тексти для синтаксичного аналізу

І. Проте для опанування мови не досить знати її словниковий склад. Як у годиннику пружина чи якийсь інший механізм рухає стрілки, так і мову приводить у рух граматика. Через те недаремно називають граматику Царицею, Княгинею... Всі словникові багатства є будівельним матеріалом, складом непорушних одиниць, які тільки за доторку до них граматики оживають, звучать і поєднуються з думкою. Граматика – це невидимий геніальний диригент, який без відпочинку керує велетенським оркестром слів, змушує їх виконувати найрізноманітніші мелодії думки.
     Нашу безпорадність без граматики красномовно засвідчує такий факт. Ви можете вивчити напам’ять досить великий словник або навіть декілька словників, приміром, англійської мови. І вважатимете, що спроможні розмовляти з носіями англійської мови. Але з першої ж спроби ваша сміливість буде катастрофічно танути. Ви не зможете запитати або порозмовляти. І тільки через незнання граматики. Бо лише вона вказує, як змінювати слова, поєднувати їх між собою і будувати речення (І. Вихованець).

ІІ. Граматика вивчає життя мови і з повсякденного мовлення виводить її закономірності і правила. Про роль граматики в оформленні думки влучно говорили і філософи, й логіки, й лінгвісти. Мова в граматичних своїх виявах є колективним витвором народу. Досконале знання граматики та дотримання граматичних норм є важливим показником розумового розвитку людини та її культурного рівня. Найтонші порухи почуттів у поезії і вражаюче могутні злети думки супроводжує граматика. Навіть до «суворої матері» думки – математики – причетна граматика. Пригадаймо з цього приводу прислів’я: «Без граматики не вивчити й математики». Тому в мові багато явищ підпорядковується чітким, подібним до математичних, правилам. Саме завдяки чітким правилам мова виконує роль засобу спілкування між людьми. Серцевина математичної «суворості», точності і логічної витонченості мови припадає на граматику. /…/ Досконале засвоєння граматики – це насамперед творчість, творення мовлення, вияв свого «я», принаймні мінімальна неповторність мовлення, гнучкість у висловленні думок. Це і розвинена мовна інтуїція, витончений мовний смак, і правильна оцінка нового та старого в мові, і, нарешті, загальна культура мовця. Тільки граматика робить теоретичні знання нашим практичним умінням. Саме граматика навчає нас правильного мовлення, удосконалює навички говорити, читати і писати (І. Вихованець).

 Завдання 5.

   Робота в групах. Об’єднайтеся в чотири групи. Схарактеризуйте типи синтаксичних зв’язків між компонентами словосполучень, простих і складних речень.

1 група – опанування мови, словниковий склад, красномовно засвідчує. Граматика вивчає життя мови і з повсякденного мовлення виводить її закономірності і правила. Як у годиннику пружина чи якийсь інший механізм рухає стрілки, так і мову приводить у рух граматика.

2 група – геніальний диригент, поєднуються з думкою, недаремно називають. Про роль граматики в оформленні думки влучно говорили і філософи, й логіки, й лінгвісти. Граматика – це невидимий геніальний диригент, який без відпочинку керує велетенським оркестром слів, змушує їх виконувати найрізноманітніші мелодії думки.

3 група – вивчити напам’ять, в оформленні думки, досконале засвоєння. Лише граматика вказує, як змінювати слова, поєднувати їх між собою і будувати речення Досконале знання граматики та дотримання граматичних норм є важливим показником розумового розвитку людини та її культурного рівня.

4 група – удосконалює навички, досить великий, чітким правилам. Усі словникові багатства є будівельним матеріалом, складом непорушних одиниць, які тільки за доторку до них граматики оживають, звучать і поєднуються з думкою. Найтонші порухи почуттів у поезії і вражаюче могутні злети думки супроводжує граматика.

Завдання 6.

     Робота в парах. Проаналізуйте граматичне значення (семантико-синтаксичні відношення) між компонентами словосполучень, головними членами простого двоскладного речення, умовно простими реченнями в різнотипних складних реченнях. Скористайтеся ілюстративним матеріалом із вправи 5.

 Завдання 7. Ознайомтеся з із «цікавинками» мовознавства. Чи поділяєте ви думку Марини Івасюти, що подібний матеріал «перетворює навчання на захопливий пошук нових знань, творчу пізнавально-ігрову діяльність. /…/ розвиває особистісну креативну Я-концепцію кожного школяра, котрий самостійно активно мислить, пропонує і розвиває власні ідеї, шукає шлях її вирішення»? Відшукайте цікаву інформацію для конкурсів, вікторин, квестів з розділу «Граматика української мови».

 Це цікаво знати!

1. Найкоротші висловлення в українській мові містять один головний член речення з двох букв – «Їм», «П’ю». Це прості односкладні повні речення дієслівного класу – означено-особові.

2. В українській мові є особливі «дзеркальні» слова або словосполучення, віршовані рядки, що їх можемо читати як зліва направо, так і справа наліво, як-от: «віче мечів», «Я несу гусеня», «Де помити мопед?», «І розморозь зором зорі» (Любов Сердунич). Це паліндроми (давньогр. «біжу назад тією самою дорогою»), або «вірші-раки».

3. У реченні «Терміноназву а-фторсульфонилоксиалканперфто­ркарбонова кислота» згадано в одному з випусків журналу «Хімічна промисловість України» вжито найдовше запозичене українською мовою слово, у якому тридцять вісім літер.

4. «ЦНДІТЕДМП – це найдовша в українській мові абревіатура, що складається з дев’яти літер і означає Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання».

5. П. Залозний називав неповні речення «вдові речення», «у котрім нема якогось речника та його трудно добрати».

6. На означення непоширених речень М. Возняк уживав номінацію «гóлі», а О. Патрицький – «нáгі». Внутрішня форма запропонованих терміноодиниць орієнтує на поняття мінімальної структури речення.

Завдання 8.

 Творча робота. Напишіть есе «Як високоповажна «наставниця-граматика» і нині жваво, по-молодому відгукується на нові потреби мовної практики» або сторітеллінг (цікаву розповідь чи лінгвістичну казку) на тему «Синтакса – цариця наук про мову».

 Запитання і завдання для самоконтролю та поточного контролю знань 

1. Схарактеризуйте термін «синтаксис» за походженням і значенням.
2. Кого вважають «батьком» синтаксичної науки?
3. Що таке об’єкт і предмет синтаксису? Які підходи до витлумачення цих понять ви знаєте?
4. З якими іншими науками пов’язаний синтаксис?
5. Що лежить в основі поділу синтаксису на «малий» і «великий»?
6. Які синтаксичні одиниці вивчають учні/учениці в ЗЗСО? Порівняйте цю класифікацію з новітньою: у чому подібність і відмінність?
7. З огляду на яку ознаку синтаксичні одиниці об’єднали в два типи: номінативні та комунікативні?
8. У чому сутність формально-синтаксичного аспекту синтаксичної одиниці?
9. Якими поняттями збагатив наукову теорію семантико-синтаксичний аспект дослідження синтаксичних одиниць?
10. У чому полягає комунікативний аспект вивчення синтаксичних одиниць

Матеріали підготувала:
професор кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА