СО_Лекція № 2. Пріоритетні методи й прийоми роботи з обдарованими учнями в компетентнісно орієнтованих методиках

Більшість із нас пам’ятає не те, чого нас вчать, а те, як нас вчать (Едуард Севрус).

 З м і с т о в и й  м о д у л ь  1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Лекція № 2

ПРІОРИТЕТНІ МЕТОДИ Й ПРИЙОМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧЕНЯМИ В КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНИХ МЕТОДИКАХ

План

1. Дискусійність понять «технологія», «метод» і «прийом» навчання.
2. Критерії класифікації методів і прийомів навчання обдарованих школярів/школярок.
3. Активні методи роботи з обдарованими учнями/ученицями в базовій і старшій школі.
4. Інтерактивні методи роботи з обдарованими здобувачами середньої освіти в опануванні базових знань мовно-літературної галузі.

М е т а: визначити співвідношення категорій «технологія навчання» «метод навчання» та «прийом навчання», установити їхню функційну специфіку в базовій і старшій школі; обґрунтувати поняття методу як складної педагогічної категорії; установити критерії класифікації методів навчання української мови та літератури в ЗЗСО; засвоїти таксономії традиційних і новітніх методів навчання обдарованих учнів/учениць; окреслити проблему інтерактивних методів навчання, узагальнити підходи до її розв’язання; проаналізувати механізми вибору та конструювання методів у роботі з філологічно обдарованими учнями/ученицями.

К л ю ч о в і  п о н я т т я: мовно-літературна галузь, обдаровані здобувачі середньої освіти, урок української мови та літератури, позакласна й позашкільна робота, метод навчання, прийом навчання, технологія навчання, критерії вибору методів і прийомів навчання, класифікація методів і прийомів, традиційні методи, інноваційні методи, інтерактивні методи.

 Рекомендована література

Основна

1. Аніскіна Н. Педагогічна підтримка обдарованості. Київ : Шкільний світ, 2005. 128 с. (Б-ка «Шкільного світу світу).
2. Голуб Н. Б., Горошкіна О. М., Бондаренко Н. В., Новосьолова В. І., Попова Л. О. Методи навчання української мови учнів гімназії та ліцею : монографія. [Ел. вид-ня]. Київ : Видавничий дім «Освіта», 2023. 230 с. URL : https://undip.org.ua/library/metody-navchannia-ukrainskoi-movy-uchniv-himnazii-ta-litseiu-monohrafiia/
3. Дидактико-методичні засади організації навчального процесу в закладах освіти для інтелектуально обдарованих учнів / І. С. Волощук, В. О. Киричук, В. М. Мадзігон, В. В. Мелешко, Я. М. Рудик, О. С. Шуленок, Л. А. Яременко. Київ : Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2021. 70 с. URL : https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/728951/2/Metod%20rekom_4_Voloshuk.pdf
4. Малихін О. В., Арістова Н. О., Алєксєєва С. В. Індивідуалізація навчання як засіб компенсації освітніх втрат учнів закладів загальної середньої освіти в умовах воєнного стану та повоєнний час: методичні рекомендації. Київ. Інститут педагогіки НАПН України. 2023. 59 с. URL : https://undip.org.ua/wp-content/uploads/2024/03/Metod_rekomendatsii-Malykhin-Aristova-Alieksieieva.pdf
5. Когут О. І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури. Тернопіль : Астон, 2005. 204 с.
6. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання. Дивослово. 2004. № 10. С. 2–11.
7. Освіта України в умовах воєнного стану. Інноваційна та проєктна діяльність : науково-метод. зб. / за заг. ред. С. М. Шкарлета. Київ-Чернівці : «Букрек». 2022. 140 с. URL: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/zagalna%20serednya/serpneva-konferencia/2022/Mizhn.serpn.ped.nauk-prakt.konferentsiya/Nauk-metod.zbirnyk-Osv.Ukrayiny.v.umovakh.voyennoho.stanu-%20Innovatsiyna.ta.proyektna.diyalnist.pdf
8. Рускуліс Л. Інтерактивні технології – один зі шляхів удосконалення комунікативної компетенції майбутніх учителів української мови. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Херсон : ХДУ, 2012. Вип. 61. С. 307–312.
9. Семеног О., Грищенко О. Інтегративні основи розвитку педагогічної майстерності вчителя гуманітарних дисциплін : навч. посіб. Київ, 2015. 217 с.
10. Симоненко Т. Система основних методів та прийомів у процесі формування професійно-комунікативної компетенції учнів. Рідна школа. 2005. № 7. С. 29–31.
11. Топузов О. М., Алєксєєва С. В., Малихін О. В., Арістова Н. О. Індивідуалізація навчання в умовах змішаної форми організації освітнього процесу у базовій школі : метод. посібн. Київ : Видавничий дім «Освіта», 2024. 113 с. URL : https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/741094/1/%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0.pdf

Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а  д л я  п о г л и б л е н о г о  в и в ч е н н я  т е м и

11. Бакум З. Проєктні технології в підготовці вчителів-словесників. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Кривий Ріг, 2015. Вип. 13. С. 412–419. (Серія «Філологічні студії»).
12. Біляєв О. Доказова розповідь та евристична бесіда у навчанні мови. Українська мова і література в школі. 2003. № 8. С. 2–5.
13. Бондаренко Г. Метод проєктів як засіб удосконалення методичної компетентності майбутніх учителів української мови та літератури. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. № 24 (259), грудень 2012. Ч. 2. С. 102–110. (Серія «Педагогічні науки»).
14. Караман С. О. Упровадження педагогічних інновацій у теорію і практику професійної підготовки вчителя-словесника. Вісник Львівського унівнрситету. Львів : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. Вип. 50. С. 87–97. (Серія філологічна).
15. Методи компетентнісно орієнтованого навчання української мови : матер. круглого столу, присв. пам’яті чл.-кор. НАПНУ, д. пед. н., проф. Олександра Біляєва (28 вересня 2023 р., м. Київ). Київ : Педагогічна думка, 2023. 105 с. URL : https://undip.org.ua/wp-content/uploads/2024/01/Zbirnyk_Kruhlyy_stil_Metody_kompetentnisnoho_navchannia_ukr_movy.pdf
16. Методичні засади підготовки вчителя до реалізації компетентнісно орієнтованого навчання : практ. посібн. [Ел. вид-ня] / В. І. Доротюк, Ф. Г. Левченко та ін. Київ : Педагогічна думка, 2022. 174 с. URL : https://undip.org.ua/library/metodychni-zasady-pidhotovky-vchytelia-do-realizatsii-kompetentnisno-oriientovanoho-navchannia/
17. Нищета В. А. Технологія життєтворчих проектів на уроках української мови та літератури : навч. посібн. Харків : Основа, 2009. 153 с.
18. Остапенко Н. Особливості технології дидактичної гри у системі підготовки магістрів-філологів ВШ. Українська мова і література в школі. 2003. № 4. С. 55–58.
19. Піонтковський-Вихватень Б. О. Модернізація змісту навчання обдарованих учнів у загальноосвітніх школах України (друга половина ХХ століття). Дисертація на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук (доктора філософії) за спец. 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки / Інститут обдарованої дитини НАПН України; Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2019. 300 с.
20. Савичева Н. Продуктивна творча діяльність: філологічна обдарованість (з досвіду роботи). Презентація. URL: https://www.slideshare.net/ssusere69cd1/ss-60020469
21. Софій Н., Кузьменко В. Про сто і один метод активного навчання : посібник. К. : Крок за кроком, 2003. 116 с.
22. Щербань П. М. Активні методи підготовки майбутніх учителів. Київ : Знання, 1988. 48 с.

Навчальний 

 1. Дискусійність понять «технологія», «метод» і «прийом» навчання

ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ (від гр. τεχνη – мистецтво, майстерність, техніка; гр. λογος – наука) – цілісний алгоритм організації ефективного засвоєння знань, умінь і навичок, що ґрунтується на оптимальній комбінації форм, методів, прийомів і засобів навчання, спрямованих на досягнення очікуваних результатів.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителів і школярів, спрямованої на досягнення поставлених державними стандартами навчання в базовій і профільній школі цілей.
МЕТОДИ УЧІННЯ – спосіб пізнавальної діяльності учнів, зорієнтований на творче оволодіння знаннями, уміннями й навичками та вироблення світоглядних переконань на заняттях і в самостійній роботі.
ПРИЙОМ НАВЧАННЯ – деталь методу, часткове поняття щодо загального поняття "методи".

Ефективність навчально-пізнавальної діяльності учнів/учениць значною мірою залежить від уміння вчителя-філолога вдало обирати й застосовувати методи і прийомів навчання.

За визначенням О.А. Кучерук, система методів навчання української мови та літератури – це сукупність методів навчання, взаємозв'язаних і взаємозумовлених навчальними цілями й функціями українськомовної освіти. Добір і реалізація методів навчання має підпорядковуватися дидактичному закону залежності методів навчання й форм його організації від мети, завдань, принципів та змісту. 

Науково-методичні матеріали для самостійного опрацювання

Кучерук О.А. Методи навчання в системі понять сучасної дидактики // Українська мова і література в школі. 2013. № 3. С. 10–15.

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

Кучерук О. А. Методи навчання мови в українському педагогічному дискурсі // Вісник Львівського університету. 2010. Випуск 50. С. 246–253. (Серія філологічна).

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

2. Критерії класифікації методів і прийомів навчання обдарованих школярів/школярок

  Найновіша класифікація методів ґрунтується на компетентнісно-цільовому принципі. Комплексна модель досліджуваної системи методів охоплює п’ять підсистем, що перебуває в перетинах і взаємозв’язках:

• когнітивні методи;
• практичні методи;
• герменевтичні методи;
• креативні методи;
• комунікативні методи.

Отже, визначено такі групи методів:

1) методи, спрямовані на оволодіння знаннями з української мови та літератури;
2) методи, спрямовані на формування навчально-мовних та правописних умінь, навичок;
3) методи, спрямовані на формування мовленнєвих знань і розвиток рецептивної мовленнєвої діяльності;
4) методи, спрямовані на формування мовленнєвих знань та розвиток продуктивного мовлення;
5) методи формування комунікативної компетентності.

Інші критерії таксономії методів навчання:

 за джерелом знань і характером сприйняття інформації виокремлюють (С. Петровський, Е. Талант):

• словесні,
• наочні
• практичні методи;

 за характером пізнавальної діяльності розрізняють (М. Скаткін, І. Лерненр):

• пояснювально-ілюстративні
• репродуктивні
• проблемного викладу
• частково-пошукові
• дослідницькі;

  за відповідним етапом навчання, на кожному з яких розв'язують специфічні завдання:

• мотивації навчальної діяльності здобувачів/здобувачок середньої освіти;
• актуалізації базових знань, необхідних умінь і навичок;
• методи вивчення нового матеріалу;
• методи конкретизації й поглиблення знань із мовно-літературної галузі, набування практичних умінь і навичок, які сприяють використанню пізнаного;
• методи контролю й оцінки результатів навчання;

 за способом керівництва навчальною діяльністю безпосередні або опосередковані (виокремлюють методи пояснення педагога й різноманітні методи організації самостійної роботи учнів/учениць);

 за логікою навчального процесу (опора на індуктивні й дедуктивні, аналітичні й синтетичні методи);

за дидактичними цілями виокремлюють (М. Данилов, Б. Єсипов):

• методи організації діяльності здобувачів середньої освіти (оволодіння знаннями, формування умінь і навичок);
• методи стимулювання діяльності, наприклад, конкурси, змагання, ігри, заохочення й інші методи перевірки й оцінки.

Критерії класифікації методів навчання:

 за бінарною класифікацією виокремлюють:

• інформаційно-повідомлювальний,
• інструктивно-практичний,
• пояснювально-спонукальний.

Критерії класифікації методів учіння (М. Махмутов):

• виконавський,
• репродуктивний,
• продуктивно-практичний,
• частково-пошуковий
• пошуковий.

3. Традиційні й активні методи роботи з обдарованими учнями/ученицями в базовій і старшій школі 

3.1 Традиційні методи роботи з обдарованими учнями/ученицями

 СЛОВЕСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ. До них належать:

• пояснення (ловесне тлумачення понять, явищ, принципів дії приладів, слів, термінів тощо),
• інструктаж (застосовують на під час підготовки до самостійної роботи),
• розповідь (використовують за необхідності викласти навчальний матеріал системно, послідовно; елементами розповіді є точний опис, оповідь, логічне обґрунтування фактів),
• бесіда (учитель за допомогою запитань спонукає школярів до відтворення набутих знань, формування самостійних висновків і узагальнень на основі засвоєного матеріалу),
• навчальна дискусія (публічне обговорення важливого питання, під час якого відбувається обмін думками між учнями та вчителями або між учнями;  розвиває самостійне мислення, вміння обстоювати власні погляди, аналізувати й аргументувати твердження, критично оцінювати чужі і власні судження) тощо.

 НАОЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

• ілюстрування (застосування посібників, плакатів, географічних та історичних карт, схем, рисунків на дошці, картин, фотографій, моделей, презенацій тощо). 
• демонстрування (показ матеріалів у динаміці: напр., використання приладів, дослідів): учитель/учителька зосереджує увагу на основному, допомагає виокремити істотні аспекти предмета, явища, супроводжуючи показ поясненням, розповіддю),
• самостійне спостереження (методика організації будь-якого спостереження передбачає кілька його етапів: інструктаж щодо мети, завдань і методики спостереження; фіксація, відбір, аналіз і узагальнення його результатів).

 ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

• вправи (для багаторазового повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння; виконання вправ спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і корегуванням),
• практичні роботи (спрямовані на формування вмінь і навичок, необхідних для життя і самоосвіти; виконання таких робіт допомагає конкретизації знань, розвиває вміння спостерігати і пояснювати сутність явищ).

 ІНШІ МЕТОДИ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кожен вчитель/учителька у своїй діяльності використовує також методи, які не охоплені наведеною вище класифікацією. Серед них найпоширенішими є:

• індукція (асвоєння знань від одиничного до загального) та дедукція (перехід від загального до конкретного у процесі засвоєння знань),
• методи аналізу (вивчення предметів чи явищ за окремими ознаками і відношеннями, у поділі на елементи, осмисленні зв'язків між ними),
• метод синтезу (полягає в уявному або практичному поєднанні виокремлених під час аналізу елементів або властивостей предмета в єдине ціле),
• метод порівняння (за його допомогою встановлюють спільні і відмінні ознаки предметів і явищ),
• метод узагальнення (передбачає перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального),
• метод конкретизації (допомагає учням перейти від безпосередніх вражень до розуміння сутності того, що вивчається: результати конкретизації постають у формі прикладів, схем, моделей тощо),
• метод виокремлення основного (полягає в розподілі інформації на логічні частини і виокремленні серед них основних).

3.2. Активні методи навчання обдарованих школярів/школярок

У роботі з обдарованими учнями/ученицями варто застосовувати такі методи навчання, які б забезпечували високий рівень пізнавальної активності школярів, ефективність і результативність навчальної діяльності, і на основі цього – розвиток їхнього творчого потенціалу.

У дослідженнях багатьох педагогів і психологів зазначається, що оригінальність мислення, уміння співпрацювати, а також творчі навички школярів/ школярок найповніше виявляються та успішно розвиваються в діяльності, а особливо в тій, яка має дослідницьку спрямованість. Цей аспект є актуальним для учнів/учениць базової та старшої школи, адже в підлітковому віці навчальна діяльність стає провідною та визначає розвиток основних пізнавальних особливостей школяра/школярки.

Дослідницький метод полягає в тому, що вчитель/учителька разом з учнями фіксує проблему, вирішенню якої присвячують проміжок навчального часу. Учням/ученицям не повідомляють «готові» знання, школярі самостійно здобувають їх у процесі розв’язання проблеми, а діяльність учителя/вчительки зводиться до управління процесом вирішення проблемних завдань, проведення рольових ігор.

Поширеним, окрім того, є евристичний (частково-пошуковий) метод, за допомогою якого вчитель-філолог організовує участь учнів/учениць у виконанні окремих етапів (кроків) розв’язання проблеми. Роль педагога полягає в конструюванні пізнавального завдання, розчленуванні його на окремі етапи, визначенні тих етапів, які учні/учениці виконуватимуть самостійно, тобто вчитель / вчителька організовує самостійнопізнавальну діяльність школярів/школярок.

Вагому роль у розвитку пізнавального інтересу здобувачів середньої освіти відіграють методи проблемного навчання, адже саме вони більшою мірою здатні активізувати учнів/учениць на уроці. Учитель-україніст пропонує спосіб дослідження проблеми, розкриваючи її вирішення від початку до очікуваного результату. Школярі/школярки діють за представленим алгоритмом подолання пізнавальних труднощів. Педагог загострює суперечності між раніше здобутими знаннями та новими фактами, відтак – у дітей постає потреба в нових знаннях. 

Активні методи навчання – дидактичні методи, що вможливлюють участь кожного учня/учениці в навчально-виховному процесі. На відміну від пасивних методів навчання (модель «Монолог»), активні методи передбачають тісну взаємодію вчителя зі школярами/школярками (моделі «Діалог», «Полілог») та мають такі переваги:

• мотивують інтерес до нестандартної організації освітньої діяльності;
• полегшують процес засвоєння нового матеріалу та його аналізу;
• активізують мисленнєву й творчу діяльність учнів/учениць;
• підвищують рівень запам’ятовування інформації;
• виформовують мовленнєво-комунікативні уміння (спілкуватися в колективі, чітко формулювати й правильно висловлювати власну думку, поважати альтернативні погляди та критично оцінювати власні);
• усвідомлення своєї відповідальності за результат роботи в групі чи парі;
• окреслюють конструктивні способи розв’язання проблемних питань;
• формують навички здійснення проєктної діяльності, самостійної роботи школяра/школярки тощо.

4. Інтерактивні методи роботи з обдарованими здобувачами середньої освіти в
опануванні базових знань мовно-літературної галузі

Інтерактивні методи навчання (з англ. inter – взаємний, akt – діяти) – способи інтенсифікації та оптимізації навчально-виховного процесу, мета яких – створити комфортні умови для навчальної взаємодії школярів/школярок, у ході якої вони набуватимуть досвіду пізнавальної діяльності у співпраці (модель «Полілог»).

Із-поміж інтерактивних методів навчання української мови виокремлюють:

• методи колективно-групового навчання: «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Лінгвістична дуель», експрес-опитування тощо;
• методи кооперативного навчання: робота в групах, у парах, діалог, «Акваріум», «Карусель», пошук інформації, спільний проєкт тощо;
• методи ситуативного моделювання: імітаційні рольові ігри, рольове моделювання тощо;
• методи опрацювання дискусійних питань: метод «ПРЕС», дискусія, круглий стіл, «ток-шоу», засідання експертної групи (панельна дискусія), дебати, форум тощо;
• методи активізації навчально-пізнавальної діяльності – спрямовані на розвиток творчого самостійного мислення учнів/учениць, мотивацію до пізнавальної діяльності, виформування творчо-пошукових навичок та вмінь нестандартного розв’язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок фахового спілкування: SWOT-аналіз, метод проєктів, брейнштормінг, сократівські запитання тощо;
• методи визначення й пояснення лінгвістичних понять: контент-аналіз, лексикографічний паспорт терміна тощо.

  Зауважимо: систему інтерактивних методів і прийомів навчання української мови, спрямованих на моделювання ситуацій, які авансують успіх, повсякчас поповнюють нові напрацювання, що спричинене стрімким розвитком дидактичних досліджень. Новітні інтерактивні методи, безперечно, – крок до осучаснення методичного інструментарію навчання української мови та літератури в ЗЗСО.

---

• Матеріали підготувала

доктор філологічних наук,
професор кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА