СО_Лекція № 1. «Філологічно обдарований учень»: поняттєвий обшир, визначення, релевантні ознаки

Єдиний шлях, який веде до знань – це діяльність (Бернанд Шоу).

 З м і с т о в и й  м о д у л ь  1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Лекція № 1

Т е м а: «ФІЛОЛОГІЧНО ОБДАРОВАНИЙ УЧЕНЬ/УЧЕНИЦЯ»: ПОНЯТТЄВИЙ ОБШИР, ВИЗНАЧЕННЯ, РЕЛЕВАНТНІ ОЗНАКИ

П л а н

1. Вступ. Об’єкт і предмет, мета й завдання основного магістерського курсу «Форми й методи роботи з філологічно обдарованими учнями в ЗЗСО».
2. Робоча програма та рекомендована література до навчальної дисципліни (самостійно).
3. Співвідношення базових понять «особистість», «обдарованість», «талант», «геніальність» у науковій парадигмі. Актуальність проблеми обдарованості.
4. Типи дитячої обдарованості, їх характеристика.
5. Методи діагностики обдарованості.

М е т а: ознайомити з історією висвітлення проблеми розвитку творчих здібностей учня/учениці, проаналізувати та засвоїти базові поняття з теми, удосконалювати професійну увагу (зосередженість, активність, стійкість); виховувати зацікавленість до виучуваної дисципліни, прагнення отримувати нові знання самостійно.

Ключові поняття: ЗЗСО, особистість, обдарованість, талант, геній, здібності, задатки, талант, геніальність, соціальне оточення, вікові можливості, інтелект і креативність, емоційно-вольова сфера, види обдарувань, методи діагностики обдарованості, Інформаційний банк даних «Обдарована дитина».

 Рекомендована література

Основна

1. Антонова О. Є. Обдарованість: досвід історичного та порівняльного аналізу : монографія. Житомир : Житомир. держ. ун-т, 2005. 456 с. URL : http://eprints.zu.edu.ua/12517/1/Maket_Obdarovanist.pdf
2. Вінник Н. Психолого-педагогічні підходи до особистісного розвитку інтелектуально обдарованих старшокласників: методичні рекомендації. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014. 26 с.
3. Здібності. Обдарованість. Таланти. Система роботи з обдарованими дітьми. Київ : Шкільний світ, 2009. 126 с.
4. Кунгурцева Л. Психологічна допомога обдарованим дітям в умовах школи-інтернату : монографія. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014. 242 с.
5. Лучинкіна А. Психологічні особливості соціалізації обдарованих дітей у віртуальному простор і: монографія. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014. 252 с.
6. Обдарована дитина. Психолого- педагогічний супровід / упоряд. О. Сташко. Київ : Шкільний світ, 2013.104 с. (Б-ка «Шкільного світу світу).
7. Організація роботи з обдарованими дітьми в навчальних закладах / упоряд. : Ж. І. Ханзель, О.Я. Сидорська. Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2013. 208 с.
8. Рибалка В. Психологія та педагогіка праці особистості: від обдарованості дитини до майстерності дорослого : посібник. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014. 220 с.
9. Синергетика і освіта : монографія / за ред. В. Кременя. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014 . 348 с.
10. Соціально-педагогічне проектування розвитку обдарованості учня в системі навчально-виховного процесу: посібник. К.: Інститут обдарованої дитини, 2014. 192 с.

Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а  д л я  п о г л и б л е н о г о  в и в ч е н н я  т е м и

11. Богоявленська Д. Б. Складність проблеми визначення обдарованості (Початок). Обдарована дитина. 2014. № 9. С. 2–11.
12. Богоявленська Д. Б. Складність проблеми визначення обдарованості (Закінчення). Обдарована дитина. 2014. № 10. С. 2–7.
13. Борінштейн Є. Р. Обдаровані діти: між талантом і геніальністю. Обдаровані діти – скарб нації : матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної онлайн-конференції (м. Київ, 18–22 серпня 2021 р.). Київ : Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2021. С. 95–98.
14. Гриньова В. М. Обдарованість: суть, види, принципи. Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. 2010. Вип. 38. С. 4–13.
15. Заячук О. Творчі здібності. Креативність. Обдарованість. Шкільний психолог. Усе для роботи. 2015. № 4. С. 28–32.
16. Золотухіна Н. П. Пошук обдарованих дітей та розвиток їхніх здібностей. Обдарована дитина. 2014. № 10. С. 7–11.
17. Зоріна О. Виявлення й розвиток обдарованих дітей. Директор школи. 2014. № 2. С. 51–57.
18. Здібності та задатки як базові чинники обдарованості. Педагогічна майстерня. 2013. № 1. С. 2–5.
19. Макаренко С. Обдарованість як біопсихологічна ознака людини. Вища освіта України. 2011. № 4. С. 56–61.
20. Малик Н. Г. Обдарованість як феномен особистості. Шкільний світ. 2012. № 6. С. 3–7.
21. Миронова С. Шляхи реалізації програми «Обдаровані діти». Завуч. 2014. № 1. С. 14–17.

Навчальний 

 Вчасне та ефективне виявлення й підтримка
обдарованих здобувачів освіти – запорука
успішного майбутнього як окремих індивідів,
так і суспільства загалом.
Станіслав Довгий

1. Вступ. Об’єкт і предмет, мета й завдання основного магістерського курсу «Форми й методи роботи з філологічно обдарованими учнями в ЗЗСО»

Робота з обдарованими учнями/ученицями є комплексною проблемою, що спричинює дотримання сукупності вимог до правильного проєктування та моделювання різних видів діяльності в ліцеях і гімназіях. Передовсім тих, які відповідають рівню обдарованості дітей та реалізують завдання роботи з ними. Виявлення інтересів здобувачів освіти, їх подальший розвиток і підтримка допитливості в пізнанні багатогранності навколишнього світу стає одним із пріоритетних завдань базової середньої та профільної освіти початку ХХІ ст. Це засвідчує зміст нормативно-правових актів, з-поміж яких основні:

• Державний стандарт базової середньої освіти : Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898. URL : https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/76886/#google_vignette
• Державний стандарт профільної середньої освіти : Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2024 р. № 851. URL : https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-derzhavnoho-standartu-profilnoi-serednoi-osvity-851-250724
• Закон України «Про освіту» (Зі змінами, внесеними згідно з Законом № 3482-IX від 21.11.2023). URL : https://osvita.ua/legislation/law/2231/#google_vignette
• Закон України «Про повну загальну середню освіту» (зі змінами № 3504-IX від 08.12.2023). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n984
• Закон України «Про позашкільну освіту» № 1841-III від 22.06.2000. URL : https://osvita.ua/legislation/law/2241/
• Закон України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді» № 612/2000. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/612/2000#Text  
• Закон України «Про основні засади державної підтримки обдарованих дітей та молоді на Україні» від 01 січня 2005 р. URL : http://search.ligazakon.ua/
• Закон України «Про державну підтримку обдарованої молоді» від 8 лютого 2001 року. URL : zakon.rada.gov.ua/
• Закон України «Про основні засади молодіжної політики» № 2849-IX від 13.12.2022. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20#n395
• Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). Постанова КМУ  від 3 листопада 1993 р. N 896 (зі змінами № 576 ( 576-96-п ) від 29.05.96). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF#Text
• Національна програма «Діти України»:  У к а з Президента України від 18.01.1996 № 63/96. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/63/96#Text
• Національна доктрина розвитку освіти України (затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 47/2002). URL : http://schoolchem.ho.ua/ZavKab/NormD/1_7_nac_doktryna.pdf
• Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні: Постанова  Президії Академії педагогічних наук України від 01.07.2004 N 1-7/6-98. URL : https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6-98601-04#Text
• Указ Президента України «Про гранти Президента України для обдарованої молоді» від 02.08.2000 року.  URL : zakon.rada.gov.ua/
• Указ Президента України «Про підтримку обдарованих дітей» від 30.09.2010. URL : https://www.president.gov.ua/documents/9272010-11925
• Постанова КМУ № 579 від 2 червня 2021 р. «Про затвердження Державної цільової соціальної програми „Молодь України”» на 2021–2025 роки та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України». URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2021-%D0%BF#Text
• Положення про Малу академію наук України / Наказ Міністерства освіти і науки України № 90 від 09.02.2006. URL : http://osvita.ua/legislation/pozashk_osv/2756/.
• Комплексна програма України «Творча обдарованість» (починаючи з 1991 р. і дотепер).

У цих та інших документах розвиток творчих здібностей школярів/школярок визначено першочерговим завданням на найближчі десятиліття. Отож актуальність теми основної навчальної дисципліни «Форми й методи роботи з філологічно обдарованими учнями в ЗЗСО» для магістрантів спец. 014 – Середня освіта (українська мова та література) зумовлена необхідністю практичної апробації новітніх технологій освітнього процесу в умовах реформування шкільної освіти, розв’язання пріоритетних аспектів проблеми обдарованості учнів/учениць:

 виокремлення певних характеристик обдарованості та виявлення інтелектуального й творчого потенціалу особистості;
 вивчення взаємодії творчого потенціалу та його структурних компонентів;
 окреслення змісту освіти;
 визначення низки педагогічних умов стимулювання обдарованості в різних видах діяльності дошкільників, налагодження тісної співпраці педагогів з їхніми батьками.

Предмет вивчення навчальної дисципліни – технологія роботи з обдарованими учнями/ученицями в ЗЗСО, форми й методи організації роботи зі здобувачами освіти, які зацікавленні в опануванні філологічних дисциплін.

Міждисциплінарні звʼязки: педагогіка, психологія педагогічна, педагогічні технології, українське мовознавство й літературознавство.

Мета навчальної дисципліни «Форми й методи роботи з філологічно обдарованими учнями в ЗЗСО» полягає у виформуванні професійно-педагогічної компетентності майбутніх учителів, педагогів системи позашкілля з проблеми обдарованості учнів/учениць на основі диференціації та різнорівневого підходу в ході організації їх навчання та виховання.\

Основними завданнями курсу є:

 ознайомлення магістрантів/магістранток із проблемою обдарованості, станом її розв’язання в Україні;
сприяння процесу оволодіння студентами/студентками основами знань про природу обдарованості школярів, про види й типи їх обдарувань;
розуміння основних закономірностей та умов сприятливого психолого-педагогічного розвитку обдарованих учнів/учениць;
 виформування умінь і навичок діагностики здібностей, творчого потенціалу, сфери розвитку обдарованості учня/учениці;
вироблення вмінь застосовувати різноманітні стратегії, методи, прийоми для розвитку філологічних здібностей школярів;

Навчальна дисципліна складається з 3-х кредитів (90 год). 

2. Робоча програма та рекомендована література до навчальної дисципліни (самостійно)

ПДФ

3. Співвідношення базових понять «особистість», «обдарованість», «талант», «геніальність» у науковій парадигмі.
Актуальність проблеми обдарованості

«Сучасне суспільство – це глобальне суспільство нових інформаційних технологій, осердям якого є обдарована особистість. Чим більше обдарованих особистостей реалізували своє «Я», тим більш успішними є соціальна група, суспільство, держава. І навпаки (Є. Р. Борінштейн).

Нам необхідно зрозуміти: 1) що є сутністю обдарованості; 2) які умови суспільству та державі необхідно створити для розвитку обдарованої особистості; 3) якою повинна бути стратегія розвитку творчої особистості в її фарватері обдарованості; 4) з якими дотичними поняттями співвідноситься поняття «обдарованість».

У науковій та публіцистичній літературі нашого часу активно послуговуються поняттями «творча особистість» і «творча обдарованість». Що їх об’єднує? Спільний компонент «творчий», тобто те, що стосується творчості.

  Т в о р ч і с т ь – необхідна умова людського існування.

За тлумачним словником, це полісемантична лексема, що означає:
1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.
2. Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку.
3. Те, що створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось.
4. Здатність творити (у 1 знач.), бути творцем (у 1 знач.).
                              (СУМ, т. 10, 1979. С. 54)

Отже, т в о р ч і с т ь – надзвичайно складна форма людської активності, що породжує якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного або індивідуального значення.

   Ознаки творчості:

 зв’язок інтуїтивного та логічного;
 відчуття натхнення, бажання творити;
 діалектична єдність продуктивної та репродуктивної діяльності, усталеного і нового;
 позитивна цінність результатів.

  Т в о р ч а    о с о б и с т і с т ь – це:

1) індивід, який володіє високим рівнем знань, пóтягом до нового, оригінального, котрий уміє відкинути звичайне, шаблонне; потреба у творчості для нього – життєво необхідна, а творчий стиль діяльності – найбільш характерний;

2) це такий тип особистості, для якої, по-перше, характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, а по-друге, притаманна мотиваційно-творча активність, що поєднується з високим рівнем творчих здібностей і дає їй змогу досягти суспільно та особистісно значущих результатів в одному чи кількох видах діяльності.

  Т в о р ч а  о б д а р о в а н і с т ь – це:

 індивідуальний творчий, мотиваційний і соціальний потенціал, що дає змогу отримати високі результати в одній (або більше) із таких царин:

   інтелект;

  творчість;

  соціальна компетентність;

  художні, психологічні та біологічні можливості.

Ключове поняття «о б д а р о в а н і с т ь» є багатовимірним. У численних дослідженнях порушено проблеми обдарованості і творчості, визначено типи обдарованості, розкрито психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, з’ясовано окремі аспекти роботи з обдарованими дітьми і молоддю. Зауважимо, що єдиного трактування поняття обдарованості немає. Візьмемо до уваги таке робоче визначення:

«Обдарованість – це вроджена здатність людини до успішного освоєння досить складної діяльності. Обдарованими називають людей, що мають хороші задатки до розвитку здібностей, необхідних для відповідного виду діяльності». До того ж діти можуть бути обдарованими в одній або кількох сферах: художній; творчій; інтелектуальній; академічній (науковій).

На переконання С. Гончаренка, обдарованість – це індивідуальна потенційна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягати значних успіхів у певній галузі діяльності; це якісно своєрідне поєднання здібностей, від якого залежить можливість досягнення більшого чи меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності.

Постає питання: що таке завдатки й здібності. Спробуємо це з’ясувати.

Задатки – це лише можливості й передумови розвитку здібностей, але вони не гарантують появи здібностей. Жодна людина, якими б задатками вона не володіла, не може стати талановитим математиком, музикантом або художником, наполегливо не займаючись відповідною діяльністю (Рис.1).

Здібності – це індивідуальні особливості людини, які визначають успішність виконання нею певного виду діяльності. Здібності завжди виявляються в певній діяльності: в науці, мистецтві, навчанні.

На думку психологів, здібності можуть розвиватися безмежно, досягати високого ступеня, або найвищого. У цьому аспекті о б д а р о в а н і с т ь  – це ґрунт, на якому зростає талант, а за талантом іноді ховається геніальність. Тож ступенями розвитку здібностей є обдарованість, талант і геніальність 

У всіх витлумаченнях ми вжили поняття «здібність», «талант», «геніальність» та їхні похідні. Як вони корелюють між собою?

Лексема «з д і б н о с т і» має два значення:

1. Природний нахил до чого-небудь; обдарування, талант.
2. Властивість, особливість, що виявляється в умінні робити, здійснювати що-небудь.
                              (СУМ, т. 3, 1972. С. 538)

У психологічному аспекті «з д і б н о с т і» – це: 1) індивідуально-психологічні особливості конкретної людини, завдяки яким вона успішно виконує ту чи ту продуктивну діяльність; 2) потенційні можливості, що їх виявляємо в діяльності, яка не може існувати без них.

Отже, творчі здібності особистості виформовуються та розвиваються лише в активній творчій діяльності, що потребує нестандартності мислення.

Оскільки творчі здібності – явище багатогранне, то звернімо увагу на компоненти творчих здібностей, що їх виокремлюють у педагогіці:

  мотиваційно-творча активність;
  інтелектуально-логічні здібності;
  інтелектуально-евристичні здібності;
  здібності до самоорганізації;
  комунікативні здібності.

Науковці використовують кілька класифікацій видів здібностей, що уґрунтовані за різними ознаками (Рис.2):

Прикметно, що кожен вид здібностей може виявлятися як в ранньому, так і в зрілому віці, а також досягати високого рівня розвитку. Коли психологи говорять про здібності людини, то передбачають два рівні їх вияву:

Нульовий рівень – наявність задатків (вроджених передумов для розвитку здібностей).
Перший рівень – обдарованість (виявлені задатки та розвинені до посереднього рівня здібностей, результати діяльності людини є кращими, ніж у інших).
Другий рівень – талановитість (високорозвинені здібності, результати діяльності людини визнає суспільство).
Третій рівень – геніальність (винятково розвинені та використані здібності, результати є виключно творчими, їх цінність визнається людством).

Отже, градація здібностей опирається на два поняття «талант» і «геніальність».

   Високий вияв розвинутих здібностей нерідко називають «т а л а н т о м».

Талант – поєднання високо розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створити такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість. Талант – це повне поєднання здібностей. Окремо взята ізольована здібність не може бути аналогом таланту, навіть якщо вона розвинена та яскраво виражена.

Лексема «т а л а н т» має чотири значення:

1. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання.
2. Здібність до чогось, уміння робити щось.
3. Людина з видатними природними здібностями.
4. У стародавній Греції, Месопотамії, Сирії – вагова та грошова одиниця.

♦ Виявляти (виявити, відкривати, відкрити і т. ін.) [свій] талант – розкривати свої здібності до чогось, уміння робити щось.
♦ Закопувати (закопати) [у землю] свій талант (здібності і т. ін.) – не розвивати, не використовувати, занедбувати свій талант (здібності і т. ін.).
                                                                                (СУМ, т. 3, 1972. С. 159)

«Т а л а н т» – система якостей, особливостей, що дає змогу особистості досягти видатних успіхів в оригінальному здійсненні творчої діяльності. Лише в діяльності виявляються й розкриваються здібності.

Талант притаманний індивіду від народження або виформовується в процесі наполегливої праці, тренування. Він розвивається до високого ступеня, що забезпечує людині можливість найбільш успішно виконувати ту чи ту діяльність». До того ж талант може виявлятися в будь-якій людській діяльності, а не лише в галузі науки й мистецтва. Тому талановитим може бути і лікар, і вчитель, і льотчик.

   «Вищий ступінь творчої обдарованості, яка проявляється як оригінальна здатність розуміння (інтуїція), з’єднання різних елементів (фантазія), 
творчого формування і зображення, а також людина, що володіє цією обдарованістю» – це визначення поняття «г е н і й» (Homo Genialis).

Похідним від цього іменника є  г е н і а л ь н і с т ь, що його представляють два конструкти: по-перше, це феномен суспільного життя, і по-друге, це індивідуальна особливість особистості. Тому філософія вбачає в геніальності «найвищий ступінь вияву творчих сил і обдарованості людини в багатьох галузях діяльності, яка може випереджати досвід людства на кілька поколінь і тому часто визначається лише нащадками генія.

   K р е а т и в н і с т ь (з англ. creation – створення) – це передовсім здатність до генерування нових, оригінальних ідей та їх утілення; по-друге, сутність якостей психіки, що забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особи, а по-третє, засоби до створення чогось якісно нового.

 4. Типи дитячої обдарованості, їх характеристика

 У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) наголошено, що серед пріоритетних напрямів реформування шкільної освіти є своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей, а також удосконалення навчально-виховного процесу в закладах освіти з урахуванням особистих якостей, стану здоров’я, природних задатків дитини [Агаркова Н. Законодавче забезпечення соціально-правового захисту дітей (2002-2005 рр.). Рідна школа. 2007. № 2. С. 9– 12.]. Тому школа повинна забезпечити пошук обдарованих дітей, їх підтримку, стимулювання та забезпечення всебічного розвитку особистості як найвищої цінності суспільства.

Педагог-філолог повинен володіти знаннями про  т и п и  о б д а р о в а н о с т і, тому що до учнів із різними типами обдарованості варто застосовувати різний підхід, різні системи роботи.

   1. Інтелектуальний тип обдарованості. 

Саме цих учнів/учениць учителі називають «розумними», кмітливими, «світлими головами» й «надією школи». Ці школярі зазвичай мають глибокі знання, самостійно їх здобувають – читають літературу не за програмою, навіть можуть критично поставитися до певних джерел. 

   2. Академічний тип обдарованості.  

Для цього типу обдарованості теж характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні/учениці цього типу обдарованості насамперед уміють добре засвоювати матеріал, тобто навчатися. Особливості їхньої пізнавальної сфери (мислення, пам’яті, уваги), деякі особливості їхньої мотивації такі, що роблять навчання легким, приємним. 

   3. Художній тип обдарованості. 

Цей тип обдарованості зазвичай виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності.

   3. Художній тип обдарованості. 

Головна особливість цього типу обдарованості виявляється в нестандартності мислення, в особливих, часто несхожих на інші поглядах на світ. 

   5. Лідерська, або соціальна, обдарованість.

Обдарованість «організаторські здібності» характеризується здатністю розуміти інших людей, налагоджувати з ними конструктивні відносини, керувати ними. Лідерська обдарованість, на думку багатьох дослідників, передбачає досить високий рівень інтелекту, однак поряд із тим необхідна й добре розвинена інтуїція, розуміння почуттів і потреб інших людей, здатність до співпереживання. 

   6. Психомоторна, або спортивна, обдарованість. 

Популярна думка про занижені розумові здібності у спортсменів є необґрунтованою. Хоча учні зі спортивною обдарованістю рідко добре вчаться. Це пов’язано, насамперед, із браком часу та бажання. Якщо у школярів, які захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, настрій, то вони можуть навчатися чудово [38].

М. Лейтес визначає три категорії обдарованих дітей:

1) учні/учениці з ранньою розумовою реалізацією – у яких за звичайного рівня інтелекту спостережено особливий інтерес до окремого навчального предмета. Він може випередити ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Уроки з інших предметів можуть обтяжувати дитину;

2) учні/учениці з прискореним розумовим розвитком – це учні, які за однакових умов надто вирізняються високим рівнем інтелекту. Особливо вони бувають помітні в молодших класах. За даними психолога прискорений розвиток інтелекту завжди пов’язаний з високою розумовою активністю та пізнавальною потребою;

3) учні/учениці з окремими ознаками нестандартних здібностей. Ці учні вирізняються розумовими особливостями, не випереджають однолітків у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета. Але вирізняються особливостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять на певні об’єкти, широта уяви, здатність до спостережень). Серед таких школярів трапляються учні зі складним характером, незалежні, вперті, мало контактні. [Антонова О. Є. Теоретичні та методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів : монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2007. 472 с.].

ВИСНОВОК: кожна обдарована дитина неповторна, проте за всієї індивідуальної своєрідності існує чимало рис, характерних для більшості обдарованих дітей.

Обдарованих і талановитих учнів можна поділити на кілька категорій:

 відмінники;

 учні з високим потенціалом;

 учні з прихованими здібностями;

 невстигаючі учні;

 учні зі спеціальними потребами.

Особливої уваги вимагають учні зі спеціальними потребами. До них можна віднести обдарованих дітей:

 з малозабезпечених сімей або з віддалених регіонів;
 з фізичними вадами (наприклад: сліпі, глухі);
 у яких згас інтерес до навчання через занадто просту для них навчальну програму;
 які навмисно приховують свої здібності, щоб не виділятися серед однолітків;
 які відчувають труднощі з навчанням тощо.

До цієї групи також можна зарахувати дітей, чиї здібності (наприклад, соціальні) не завжди визнаються шкільними вчителями. Для цих спеціальних груп обдарованих дітей дуже важливо розпізнати їх потенційні таланти і здібності для забезпечення їх освітніх потреб. При цьому необхідно змінювати і адаптувати методики їх ідентифікації.

Отже, у сучасних умовах зростає інтерес до навчання і виховання обдарованих дітей. Виявлення обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей та обдарувань є однією з проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Чим раніше розпочинається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, саме тому так важливо виявити обдарованість дітей на ранньому етапі.

5. Методи діагностики обдарованості

 Ідентифікація обдарованих дітей є актуальним питанням сьогодення, бо таланти обдарованих дітей часто залишаються нерозкритими. Єдиної методики, за якою вчителі з упевненістю могли б визначати сильні і слабкі сторони своїх учнів, не існує. Проте, уважне спостереження за учнями в створеній учителем атмосфері, що заохочує до самовираження, разом із засобами об’єктивного оцінювання, дозволяють педагогу ідентифікувати здібності учня. У класі має створюватися середовище, що стимулює творче, нестандартне мислення. Процес навчання не повинен також обмежуватися часовими рамками. Тільки такі умови сприяють прояву обдарованості і таланту серед учнів.

Виявити обдарованість можна завдяки застосуванню взаємодоповнюваних способів.

По-перше, це метод спостереження, як спосіб виявлення обдарованих дітей. За цим методом систематично і цілеспрямовано сприймають різноманітні вияви психологічних особливостей обдарування. Його найбільше застосовують на уроках. Його якісні результати можуть бути доволі обґрунтованими лише за умови регулярності, тривалості та багаторазових спостережень.
По-друге, це констатація певного рівня досягнутих дитиною успіхів у тій чи тій сфері діяльності, що дає змогу встановити, до якого саме типу обдарованості належить конкретна дитина.
Третій спосіб – виявлення обдарованих дітей з участю експертів. Так, за описовими характеристиками обдарованості М. Карне, учнів оцінюють: сам учень, батьки, педагоги. Психолог порівнює ці дані з результатами відповідних психодіагностичних методик.
Четвертий спосіб – здійснення відповідних тестових діагностувань, які мають стандартизований характер і забезпечують отримання результатів на основі єдиних критеріїв і норм.

Виявлення обдарованих дітей – тривалий процес, пов’язаний з аналізом розвитку конкретної дитини. Ефективна ідентифікація обдарованості за допомогою будь-якої одноразової процедури тестування неможлива. Тому замість одномоментного відбору обдарованих дітей необхідно спрямовувати зусилля на поступовий, поетапний пошук обдарованих дітей у процесі їх навчання за спеціальними програмами (у системі додаткової освіти), або в процесі індивідуалізованої освіти.

При виявленні обдарованих дітей доцільно використовувати комплексний підхід. При цьому можна задіяти широкий спектр різноманітних методів:

 різні варіанти методу спостереження за дітьми;
 спеціальні психодіагностичні тренінги;
 включення дітей у спеціальні ігрові заняття;
 оцінювання конкретних продуктів творчої діяльності дітей;
 організація різних інтелектуальних і предметних олімпіад, спортивних змагань тощо.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ОБДАРОВАНОСТІ УЧНІВ/УЧЕНИЦЬ

1. Діагностика обдарованості повинна бути ранньою, послідовною, систематичною.

2. Для її здійснення варто комплексно використовувати ефективні та перевірені методики дослідження здібностей дитини, за допомогою яких можна визначати критичність, гнучкість, конструктивність мислення, образну оригінальність, рівень уяви, рівень сформованості загальних творчих здібностей тощо.

3. Значення діагностики при виявленні та визначені динаміки розвитку обдарованості важко переоцінити. Вона має стати основою для створення навчальних програм, для надання індивідуальної допомоги, для орієнтації на вибір майбутньої професії.

---

Матеріали підготувала
доктор філологічних наук, професор
кафедри сучасної української мови
Олена КУЛЬБАБСЬКА