СО_Лекція № 3. Традиційні й новітні засоби та форми роботи з філологічно обдарованими учнями в базовій і старшій школі

Багато чого не зробиш, поки не вивчишся. Але багато треба зробити, щоб навчитись (Конфуцій)

З м і с т о в и й  м о д у л ь  2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 5–11 КЛАСІВ ЗЗСО

Лекція № 3

Т е м а:  ТРАДИЦІЙНІ Й НОВІТНІ ЗАСОБИ ТА ФОРМИ РОБОТИ З ФІЛОЛОГІЧНО ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ/УЧЕНИЦЯМИ В БАЗОВІЙ І СТАРШІЙ ШКОЛІ

П л а н

1. Традиційні форми навчання української мови та літератури в школі.
2. Інноваційні форми роботи з філологічно обдарованими учнями/ученицями в ЗЗСО.
3. Засоби навчання філологічних предметів у ліцеях і гімназіях.
4. Методика організації самостійної та індивідуальної роботи здобувачів середньої освіти.
5. Наукова робота як засіб виформування дослідницької компетентності філологічно обдарованих учнів/учениць.

Ключові поняття: форми роботи з філологічно обдарованими учнями/ученицями, самостійна та індивідуальна роботи, науково-дослідна діяльність здобувачів середньої освіти з філологічних предметів, форми навчально-виховної роботи з української мови та літератури в ЗЗСО, засоби навчання, , електронний підручник, інтернет-ресурси, персональний сайт, блог, підкаст.

Мета: з’ясувати зміни в парадигмі форм і засобів навчання української мови в період реформування середньої школи, установити переваги й недоліки різних форм роботи з філологічно обдарованими учнями/ученицями, виявити специфіку їх самостійної та індивідуальної, проаналізувати методику проведення навчально-виховних заходів для обдарованих школярів з української мови та літератури.

   Рекомендована література

О с н о в н а

1. Кульбабська О. В., Шатілова Н. О. Основи мовознавчих досліджень (модульний курс) : навч. посібник. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2016. 344 с.; URL:
https://kulbabska.com/images/catalog/pdf/study-materials/Kulbabska.com--Posibniki--Osnovi_movoznavcih_doslidzen_2016_rik.pdf
2. Любашенко О. В. Навчання української мови як співдіяльність. Українська мова і література в школі. 2006. № 2. С. 4–8.
3. Мотилько Т. Л. Психолого-педагогічний супровід обдарованих дітей / упоряд. : Т. Шаповал. Київ : Редакції загальнопедагогічних газет, 2014. 128 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).
4. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика : зб. наук. праць. Вип. 12. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014, 158 с.; Вип. 13. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014, 158 с.
5. Рускуліс Л. Шляхи організації самостійної роботи в системі підготовки учителів української мови. Науковий вісник Донбасу : електронне наукове видання. Луганськ : ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», № 2 (22), 2013. (Серія «Педагогічні науки»). URL: http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/ NN22/13 rlvuum.pdf (дата звернення 22.06.2018).
6. Семеног О. М. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури : монографія. Суми : ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2005. 404 с.
7. Сидоренко В. В. Шляхи удосконалення професійної компетентності вчителя української мови та літератури в умовах особистісно зорієнтованого навчання : навчально-методичний посібник. Донецьк : Каштан, 2008. 193 с.
8. Тарадайник В. Використання інформаційно-соціального середовища розвитку обдарованої дитини : посібник. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2014. 68 с.
9. Чередніченко Н. Система роботи з обдарованими дітьми. Школа. 2012. № 4. С. 22–24.

Д о д а т к о в а  л і т е р а т у р а  д л я  п о г л и б л е н о г о  в и в ч е н н я  т е м и

10. Безпалько О. В. Тренінг як інноваційна форма соціально-педагогічної роботи. Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2004. № 1. С. 22–28.
11. Кузнецова Г. Інтерактивний методичний колоквіум як засіб формування вчителя-словесника. Дивослово. 2006. № 11. С. 32–36.
12. Михнюк М. Майстер-клас як форма обміну передовим педагогічним досвідом. Професійно-технічна освіта. 2014. № 2. С. 49–51. URL: http://lib.iitta.gov.ua/166015/1/.pdf
13. Таран М. В. Вебінар – сучасна форма навчання та спілкування : методичні рекомендації. Запоріжжя, 2018. 34 с.
14. Сидоренко В. В. Сучасний учитель української мови і літератури як агент соціокультурних змін : інноваційні ролі і функції в післядипломному просторі. Materiály VIII mezinárodni vědeckopraktická konference «Dny vědy-2012» (27 březen-05dubna 2012 roku). Dil 31. Pedagogika : Praha. Publishing House «Education and Sciencc» s.r.o. S. 33–36.
15. Нові форми роботи з філологічно обдарованими дітьми : збірка завдань. URL : https://naurok.com.ua/zbirka-zavdan-novi-formi-roboti-z-filologichno-obdarovanimi-ditmi-125182.html
16. СавчукВ. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми (з досвіду роботи). Презентація. URL: https://www.slideshare.net/slideshow/ss-41753631/41753631
17. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми. URL : https://konstschool3.jimdofree.com/%D0%B2%

Навчальний 

Учитися, щоб жити разом з іншими; учитися, щоб знати;
учитися, щоб діяти; учитися, щоб бути.
Жак Делор

1. Традиційні форми навчання української мови та літератури в школі

Традиційні форми й види організації навчання української мови та літератури у ЗЗСО – спосіб організації, побудови й проведення занять з української мови, спрямований на реалізацію змісту модельних навчальних програм, дидактичних завдань і методів навчання.

Залежно від мети розрізняють такі форми організації навчального процесу у середній школі, зокрема й навчання філологічних предметів:

• навчальні (у класі) заняття – найбільш результативні форми навчання (урок; індивідуальні заняття; консультації);
• самостійна робота – одна з найважливіших позакласних форм навчання (самостійне засвоєння знань, набуття вмінь і навичок у процесі опрацювання навчальних елементів, підготовки індивідуальних навчально-дослідницьких завдань тощо);
• науково-дослідницька робота – проєкти, реферати, наукові роботи, наукові конференції, науково-дослідні гуртки, учнівські наукові товариства;
• контрольні заходи – форми оцінювання, контролю та обліку знань, умінь і навичок учнів/учениць (формувальне оцінювання).

Залучення різних форм і видів навчання української мови та літератури сприяє формуванню високоосвічених і компетентних здобувачів середньої освіти, готових у майбутньому до роботи в сучасному глобалізованому світі, відкритому інформаційному товаристві.

2. Інноваційні форми роботи з філологічно обдарованими учнями/ученицями в ЗЗСО

Інноваційні форми навчання української мови – нові й ефективні способи організації, побудови та проведення занять з української мови та літератури, що інтенсифікують і модернізують освітній процес, розвивають індивідуально особистісний підхід і творчий потенціал учнів/учениць. Особливої популярності в освітньому середовищі останнім часом набули колоквіум, вебінар, тренінг, майстер-клас, воркшоп, панельна дискусія, дайджест тощо.

Предмет за вибором учня/учениці – форма організації навчальних занять у ЗЗСО для учнів старшої школи, що забезпечує їх спеціальну підготовку, поглиблюючи мовознавчі та літературознавчі знання й розвиваючи предметні вміння і навички. Вивчення вузькотематичних навчальних курсів передбачає деталізований розгляд окресленої наукової проблеми, ознайомлення з новітніми напрацюваннями в галузі українського мово- та літературознавства, формування актуальних для учнів/учениць дослідницьких умінь, розширення їхнього світогляду. Важливим є зв’язок вибіркового курсу із загальним курсом сучасної української мови й літератури, а також із суміжними навчальними дисциплінами.

Колоквіум (лат. collocvium – розмова, бесіда) – форма навчання, що дає змогу з’ясувати рівень засвоєних знань, набутих мовнокомунікативних умінь і навичок учнів/учениць з окремої теми чи зі змістового модуля шкільного предмета. На колоквіум учитель/учителька запрошує групу школярів і в процесі співбесіди визначає рівень їхньої теоретичної і практичної підготовки, що вможливлює подальше корегування змісту уроків, позакласної та позашкільної роботи. 

Тренінг (англ. training – навчання) – інноваційна форма спеціально-організованого навчання, спрямована на набуття загальної та предметної компетентності через збагачення не лише знаннями з конкретного предмета, а й життєво-практичним та емоційно-особистісним досвідом за допомогою активних методів групової роботи в доброзичливій неформальній атмосфері. Такі навчальні заняття приваблюють учасників аурою відкритості, добровільною активністю, ігровим характером, індивідуальною та груповою рефлексією, партнерським ставленням і увагою один до одного, постійним зворотним зв’язком.

Воркшоп (англ. workshop – робоча майстерня) – інтенсивна форма інтерактивно-динамічного навчального заняття, що передбачає передусім практичну спрямованість й активну діяльність його учасників. Основна відмінність воркшопа від інших інтерактивних форм навчання – інтенсивна групова взаємодія, активність і самостійність учасників, які застосовують власний досвід, свої професійні знання та вміння з теми заняття і діляться ними з іншими.

Вебінар (англ. webinar – неологізм, утворений поєднанням слів veb «мережа» та seminar «інтерактивне навчальне заняття, у ході якого слухачі виступають із доповідями, ставлять запитання, беруть участь в обговоренні, дискутують») – форма інтерактивного навчального заняття, що її проводять дистанційно, використовуючи різноманітні програмні засоби й мережеві ресурси, що вможливлює інформаційну насиченість заходу й забезпечує активність учнів/учениць.

Тьюторське заняття (тьюторіал) (від англ. Tutor – домашній учитель, наставник, опікун, репетитор) – форма індивідуального чи групового заняття, що її застосовують для організації, коригування та контролю самостійної роботи учнів/учениць у контексті індивідуалізованого та дистанційного навчання. Тьютор не викладає матеріал (адже його репрезентовано в підручниках і посібниках), а пояснює, консультує щодо методів кращого засвоєння навчального контенту, організовує та координує, перевіряє самостійну роботу, виконання домашніх письмових завдань.

Електронне навчання (e-learning) – індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок за розробленою вчителем програмою, що відбувається зазвичай за опосередкованої взаємодії педагога і школярів (віддалених один від одного учасників освітнього процесу) у спеціалізованому середовищі на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Неперервне навчання – процес зростання інтелектуального потенціалу особистості впродовж життя з власної ініціативи, спрямований на постійне оновлення знань і компетентностей з метою самоосвіти та підвищення культурного рівня. 

3. Засоби навчання філологічних предметів у ліцеях і гімназіях

Засоби навчання – це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання; це те, за допомогою чого здійснюється процес навчання мовознавчих дисциплін.

У науці немає загальноприйнятої класифікації диактичних засобів. Ми послуговуємося класифікацією польського дидакта В. Оконя, у якій засоби навчання розташовані відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати дії учня.

І. Прості засоби:

• Словесні: підручники, навчальні посібники і под.
• Прості візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини тощо.

ІІ. Складні засоби:

• Механічні візуальні прилади: діаскоп, кодоскоп та ін.
• Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.
• Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.
• Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп’ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.

Функції засобів навчання:

• заміняють викладача як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.);
• кон­кретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які пові­домляє викладач (картини, карти, таблиці та інший наоч­ний матеріал);
• формують у студентів на­вчальні та професійні уміння та навички (прилади, інстру­менти та ін.);
• є символічними (знаковими) засобами (карти, графіки, діаграми тощо).

До засобів навчання належать підручники, посібники, практикуми, методичні рекомендації, лексикографічні, енциклопедичні, довідкові видання, тексти художніх творів, дидактичний матеріал, наочність, технічні засоби.

Інформаційні ТЗН з огляду на те, які органи чуття включені для сприймання навчальної інформації, поділяють на аудійовані (слух) і візуальні (зір). Найзручнішими є аудіовізуальні (слухо-зорові), тобто за яких показ зобра­ження супроводжується текстом, а звуковий ряд – відпо­відними ілюстраціями.

Рівень застосування ТЗН залежить від характеру навчальної дисципліни, підготовки та інтересів самих школярів, форми занять, нахилів, пристрастей учителя, наявних засобів, програмно-методичного забезпечення.

Умовно виділяють три рівні використання ТЗН:

епізодичний (коли вчитель використовує його епізодично);
систематичний (регулярне застосування, що дає змогу розширювати й урізноманітнювати обсяг інформації);
синхронний (передбачає практично безперервний супровід викладу матеріалу застосуванням ТЗН упродовж всього заняття). Однак варто пам’ятати, що за будь-якого рівня технізації навчального процесу вирішальна роль належить учителеві, а ТЗН, навіть у найсучасніших варіантах, завжди залишатимуться допоміжним засобом у проведенні занять.

У процесі формування предметної компетентності можна використовувати комп’ютер як інструментальний засіб навчання задля:

• залучення інформації і структурування навчального матеріалу;
• сортування великих обсягів інформації, орієнтування в них і пошук потрібних даних, представлення результатів у наочній формі;
• укладання каталогу навчальної інформації з предмета.

До основних завдань навчання мовознавчих дисциплін, що реалізовуються за допомогою персонального комп’ютера, уналежнюють репрезентацію граматико-орфографічного матеріалу; заочні екскурсії літературною картою, віртуальне відвідування музеїв; закріплення й контроль знань, умінь та навичок, насамперед правописних; забезпечення індивідуальної роботи на різних етапах навчання.

Електронний підручник як засіб навчання нового покоління

Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій істотно позначився на модернізації системи освіти і вплинув на підвищення рівня знань учнів. Використання комп’ютерів в освітньому середовищі дозволило інтенсифікувати навчальний процес, мотивувати навчально-пізнавальну активність школярів, стимулювати творчі дії вчителів під час створення системи уроків. Особлива роль відводиться електронному підручнику – засобу навчання нового покоління.

Юлія Миколаївна Шепетко визначає електронний підручник як мультимедійний засіб навчання нового покоління, що містить систематизовану інформацію з дисципліни відповідно до навчальної програми з урахуванням сучасного професійного спрямування курсу, побудований на загальнодидактичних, лінгводидактичних та специфічних принципах навчання української мови та літератури; спрямований на формування мовної, мовленнєвої, комунікативної, соціокультурної компетентностей учнів/учениць.

Електронні підручники з мово- та літературознавчих дисциплін передбачають удосконалення орфографічних, лексичних, граматичних, стилістичних умінь і навичок, літературознавчого аналізу художнього твору, активізацію таких мисленнєвих процесів, як аналіз, порівняння, узагальнення, конкретизація тощо. Тетяна Симоненко зазначає, що використання під час навчального процесу електронних підручників – один із шляхів уникнення одноманітності, трафаретності в роботі вчителів-практиків, що забезпечує послідовність, наступність та системність навчального процесу.

Лінгводидактичні особливості мережевого сервісу

Соціальний мережевий сервіс – це віртуальний майданчик, що об’єднує людей у мережеві спільноти за допомогою спеціального програмного забезпечення в мережі інтернет, сприяє розвитку культури мовлення користувачів і передбачає обов’язкове врахування психологічних особливостей і механізмів мовлення, формування творчого мислення здобувачів освіти.

Використання електронних засобів навчання дає змогу вчителеві реалізувати індивідуалізований підхід до навчання; здійснювати об’єктивний контроль рівня сформованості мовно-мовленнєвої компетентності учнів; організувати самостійну роботу; школярам – самостійно обирати темп вивчення навчального матеріалу, зручний час та місце для навчання; самостійно визначати послідовність та рівень складності навчального матеріалу; опрацьовувати більший обсяг інформації порівняно з традиційним навчанням.

Отже, застосування мережевого сервісу в процесі вивчення української мови та літератури сприятиме розширенню світогляду учнів; побудові міжособистісних відносини та посиленню відповідальності за результати власної роботи. Інтерактивність, блог-технології потребують від користувачів нової генерації знань, умінь створення національного-мережного контенту, участі в нових формах навчально-пізнавальної діяльності.

Блоги, подкасти

Посиленню інтересу до процесу навчання сприяють блоги, що стимулюють учнів до активного обговорення робіт, проведення інтелект-шоу, дискусій на заняттях. Блог (англ. blog, від web log – „мережевий журнал чи щоденник подій”) – це веб-сайт, головний зміст якого – записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості.

З огляду на те, що широкий загал ознайомлений із текстами, розміщеними на блозі, учні мають змогу заздалегідь підготувати запитання до доповідача. Блоги активізують роботу з пошуковими системами, цікавими мовними сайтами, онлайн-словниками, глосаріями, спонукають школярів самостійно створювати словникові сторінки. Здобувачі середньої освіти мають змогу розміщувати на блозі групи відеофрагменти, зразки відеотренінгів, ці ролики коментуються користувачами блогу та обговорюються на заняттях. Такі види робіт дають їм змогу самостійно віднаходити інформацію, дізнаватися думки інших людей про їхні роботи; виводити виконання завдань за межі навчального процесу та взаємовідносин „учитель-учень/учениця”, дають змогу всім охочим оцінити і прокоментувати учнівські роботи; відкривають нові можливості для роботи в класі та за його межами. Блоги стають своєрідними учнівськими електронними портфоліо, які вміщують колекцію матеріалів (відеоролики, медіапрезентації, творчі роботи, коментарі та обговорення опублікованих робіт, словникові сторінки тощо), які демонструють досягнення школяра/школярки, розвивають чистоту, логічність, правильність, доречність мовлення, дискурсивні та риторичні вміння, лінгвістичну креативність, дозволяють реалізувати наступність у навчанні.

На заняттях для інтенсифікації процесу вивчення мово- та літературознавчих дисциплін, удосконалення ораторської майстерності використовують технології подкастів. Подкаст (англ. неологізм podcast, утворений від слів iPod – популярна модель MP3-плеєра та broadcasting – радіомовлення) – цифровий медіа-файл або низка таких файлів, які розповсюджуються інтернетом для відтворення на портативних медіа-програвачах чи персональних комп’ютерах. За змістом вони можуть нагадувати радіо-шоу, звукову виставу, містити інтерв’ю, лекції чи будь-що інше, що належить до усного жанру.

Отже, комплексне використання нових технологій і засобів навчання дає змогу інтенсифікувати процес засвоєння учнями неперервно зростаючих обсягів актуальної науково-технічної, екологічної, соціальної та методичної інформації; забезпечити якісне практичне застосування теоретичних знань навчальних дисциплін; допомогти школярам самостійно здобувати нові знання на базі сучасних засобів телекомунікацій та доступу до світових банків знань; раціоналізувати працю вчителів та інших учасників навчально-виховного процесу. 

4. Методика організації самостійної та індивідуальної роботи здобувачів середньої освіти

Індивідуальне навчальне заняття – його проводять з окремим учнем/ученицею з метою підвищити рівень знань та розкрити потенційні творчі здібності. Види індивідуальних навчальних занять, їхній обсяг, форми та методи проведення, контроль над виконанням визначає навчальна програма з української мови та літератури в ЗЗСО.

Факультативне навчальне заняття (від франц. facultatif – необов’язковий, від лат. facultas – можливість, здатність) – форма організації навчання у ЗЗСО, за якої школярі вивчають запропонований предмет за бажанням для поглиблення й розширення знань, удосконалення практичних умінь і навичок. Факультативи розвивають творчі здібності учнів, адже їх обирають не за основним розкладом уроків у школі, а відповідно до власних науково-дослідницьких зацікавлень.

Консультація (лат. соnsultatio – звернення за порадою) – вид навчального заняття (індивідуального чи групового), що передбачає допомогу школярам у засвоєнні теоретичних знань і випрацюванні практичних умінь і навичок. У формі співбесіди вчителі надають відповіді на конкретні запитання щодо окремих теоретичних положень теми чи труднощів практичного характеру. Це можуть бути поточні консультації впродовж чверті/семестру (після вивчення складних тем окремої навчальної дисципліни) та екзаменаційні консультації, що передують підсумковим контрольним заходам із навчальної дисципліни (ЗНО/НМТ або ДПА тощо).

Самостійна робота учня/учениці – невід’ємний складник освітнього процесу в ЗЗСО, що передбачає опанування навчального під керівництвом учителя, але без його безпосередньої участі. Її мета – системно й послідовно засвоїти навчальну програму в повному обсязі, розвивати пізнавальну, розумову активність і самостійність у здобутті й поглибленні знань (навчити самостійно студіювати теоретичний зміст мовознавчих дисциплін, працювати з першоджерелами, підручниками й навчальними посібниками не лише на уроці, але й у позакласний час, проєктувати власну самоосвіту та здійснювати самоконтроль за навчальною діяльністю, спонукати до саморозвитку, творчого застосування здобутих знань, виховувати самостійність як особисту рису характеру тощо).

Самостійну роботу школярів із філологічних предметів поділяють за тематикою (відповідно до кожної теми чи змістового модуля навчальної дисципліни); за послідовністю впровадження видів самостійної роботи (відповідно до року навчання): репродуктивна, продуктивна, креативно-дослідницька.

 5. Наукова робота як засіб виформування дослідницької компетентності філологічно обдарованих учнів/учениць 

Науково-дослідницька робота учня/учениці спрямована на виформування навичок наукової діяльності, умінь аналізувати здобутки в галузі сучасного мово- та літературознавства, що дає змогу орієнтуватися в інформаційному просторі, повсякчас удосконалювати свою філологічну компетентність, креативно добирати навчальний матеріал, успішно репрезентувати його, бути конкурентоспроможним і швидко адаптуватися до освітніх нововведень тощо.

Завдання науково-дослідної роботи школяра/школярки такі:

• формування наукового світогляду, розширення обсягу їхньої теоретичної підготовки і наукової ерудиції;
• засвоєння методології та методів наукового дослідження;
• розширення творчого потенціалу, індивідуальних здібностей у розв’язанні теоретико-практичних наукових проблем;
• виховання самостійності в реалізації наукової творчості;
• заохочення учнів/учениць до опрацювання тих наукових проблем, що мають важливе значення для їхньої майбутньої професійної діяльності;
• самовдосконалення, саморозвиток, постійне оновлення знань.

Результатом науково-дослідної діяльності школярів є написання наукової роботи з актуальних проблем філологічної науки, публікація отриманих результатів і підготовка доповідей для участі в наукових та науково-практичних конференціях (круглих столах, гуртках і товариствах тощо).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) – вид позакласної індивідуальної роботи учня/учениці, що має навчальний, навчально-дослідницький чи проєктний характер і спрямований на поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування набутих у ході вивчення навчальної дисципліни знань, умінь і навичок.

Розрізняють такі види ІНДЗ із філологічних дисциплін:

• конспект із відповідної теми за самостійно складеним планом;
• аналіз наукової, науково-популярної, художньої літератури зі списку рекомендованої або самостійно віднайденої в бібліотечних фондах чи електронних каталогах;
• написання реферату, есе, рецензії, анотації чи іншої творчої роботи на запропоновану тему;
• заповнення узагальнювальних таблиць і конструювання опорних схем;
• розв’язання тестових завдань (навчальних і діагностичних) з відповідної теми;
• самостійне виготовлення наочного матеріалу до відповідної теми (таблиці, схеми, алгоритми, мультимедійні презентації, відеоролики тощо);
• практичне самостійне виконання індивідуального чи групового завдання (розробка сценаріїв ділової чи рольової гри, інтерактивних завдань з відповідної теми тощо).

---

Матеріали підготувала
професор кафедри сучасної української мови 
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Олена КУЛЬБАБСЬКА