Варіантність синтаксичних конструкцій в українській літературній мові
Читати в оригіналі – це безпосередньо торкатися думкою до думки автора. Читати в перекладі – торкатись опосередковано,
через думку й відчуття перекладача (Андрій Содомора).
Кульбабська О. В., Олійник Л. І. Варіантність синтаксичних конструкцій в українській літературній мові : монографія. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2025. 304 с.
Монографію присвячено 75-річчю з дня народження світлої пам’яті Ніни Василівни ГУЙВАНЮК – доктора філологічних наук, професора, завідувачки кафедри сучасної української мови, видатної української мовознавиці й організаторки науки, невтомної очільниці синтаксичної школи в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Об’єктом монографічного опису обрано синтаксичні одиниці української мови: від синтаксеми до надфразної єдності. На ґрунті текстів паралельних українських перекладів художніх творів В. Скотта, Ч. Діккенса, Е. По, А. де Сент-Екзюпері, Гі де Мопассана, В. Гауфа, М. Емінеску та ін. установлено регулярні можливості потенційної взаємозаміни двох чи більше інформативно-ідентичних одиниць, об’єднаних спільним чи близьким граматичним значенням, але відмінних граматичною формою та відтінками семантики. Погляд на мову як на результат інтелектуально-комунікативної діяльності мовців дав змогу по-новому висвітлити проблему варіантності як динамічної системи різнорангових одиниць (синтаксем, словосполучень, простих і складних речень), у межах якої можливі переміщення та взаємопереходи. На ґрунті кількарівневого підходу виокремлено та проаналізовано чотири типи варіантних синтаксичних одиниць, для яких характерна модифікаційна, транспозиційна, інтерверсивна й метатаксична різноструктурність і лексична тотожність співвідносних компонентів.
ABSTRACT
The monograph is dedicated to the 70th anniversary of the bright memory of Nina Vasylivna GUIVANIUK (Doctor of Philology, Professor, Head of the Department of Modern Ukrainian Language), who, on the basis of nobility, trust and feeling of partnership, managed to unite the collectivity of true-minded people holding the same view – Syntactic School of Yuriy Fedkovych National University.
The Monograph is dedicated to one of the most topical issues in linguistics – study of variability of syntactic units of different levels in the texts of parallel Ukrainian translations made by different writers-translators in the twentieth-twenty-first centuries.
The terminological dimension of the notion “variability” as a dynamic system of units of different levels within which there may be movements and mutual transition is specified based on the modern linguistic theories. Extralinguistic and internal factors of generation of variability of syntactic units in Ukrainian translated texts are established. The basic criteria of syntactic variability were defined more accurately based on referential approach and theory of syntactic nomination that allowed us to reach conclusion about potential abilities of variability that demonstrates the conditions of rendering of referential meanings by one of correlative forms in the concrete nomination act.
The typology of variant syntactic constructions that appeared as a result of modification, transposition, interversive and modifying relations was established on a wide language material (about 10 thousand cards with samples of coreferent units). Syntactic variants are in formal and semantic relations and perform different stylistic functions in Ukrainian translations of the original works that served the material of the study: M. Gogol, A. Chekhov, M. Bulgakov, O. Grin, W. Scott, Ch. Dickens, E. Poe, A. de Saint-Exupéry, Guy de Maupassant, W. Hauff, M. Eminesku.
Variant syntactic units include syntaxemes, word combinations, simple and composite sentences. They are divided into four types: modifiers, transposers, inversives, and metataxic variants. On the synchronous level the syntactic variants demonstrate improvement of grammatical structure of the Ukrainian language, enrichment of its lexical, formal and intonation and communicative means, development of literary style.
Modifiers are syntactic units developed as a result of formal variations of the same syntaxeme in semantic-syntactic structure of the clause or cohesive elements of a composite sentence.
Modifiers are syntactic units that developed as a result of the formal changes of the same syntaxeme in the semantic and syntactic structure of the clause or cohesive elements of a composite sentence. Modifier variants do not cause changes of part of speech status and their syntactic meaning, do not form new syntactic models preserving the type of semantic and syntactic relations.
Transposers are viewed as a result of syntactic derivation when a word is moved into non-typical for it formal and syntactic position preserving the properties of the original part of speech and structural scheme of the utterance. Such variants are based on the functional identity of syntaxemes expressed by different parts of speech with close onomasiological characteristics, and also parts of composite sentences.
The Monograph also validates variability of syntactic constructions stipulated by the change of the structure of utterances as a result of interversion (interversive variants), and also semantic compression of components and complication of propositional meanings (metataxic variants).
Variant forms in the system of syntactic units is a consequence of language evolution and a result of intellectual and communicative activity of the Ukrainian writers-translators of the original text. Selected empirical material provides grounds for the conclusion: writers translating into Ukrainian the same text widely use syntactic variants by means of which a verbal representation of reality takes place.
Авторrи сподіваються, що результати їхніх граматичних досліджень будуть цікаві lля науковців, викладачів, учителів, аспірантів і студентів філологічних спеціальностей закладів вищої освіти, усіх, кого цікавлять актуальні проблеми синтаксису української мови та перекладознавства.
