Вільям Шекспір: О часе! Одне засвічуєш – та інше гасне...
Ми прагнем, щоб краса потомство мала, щоб цвіт її ніколи не зачах, щоб квітнула троянда нетривала, все наново постаючи в бруньках
У квітні 2019 року людство відзначатиме 455-річницю від дня народження видатного ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА, творчий доробок якого вже давно ввійшов у скарбницю всесвітнього письменства, водночас збагативши собою всі ті національні літератури, що містять переклади його творів і завдяки яким досі триває міжкультурна комунікація, загальновідома як Шекспіріана. І ми ще обов’язково насолодимося його неперевершеним поетичним словом, а нині до Вашої уваги лише один (із 154-ох) сонет про земну красу та її збереження, представлений у паралельних перекладах українських письменників і майстрів слова. Пам’ятаєте слова В.Жуковського: «Перекладач у прозі – раб, перекладач у поезії – суперник»? Тож відкривайте свого Шекспіра, який постає з Часом на прю, обстоюючи Любов, Красу й Людину, як дивовижну музику!
Сонет 5
Години йдуть, од них нема сохрани,
Бо невблаганне їхнє ремесло:
Годиннику підвладні всі тирани,
Він — досконале й справедливе зло.
Невтомний час нечутно робить кроки,
Заводить в зиму літо молоде,
Скидає лист, спиняє в древах соки
І на красу наготну сніг кладе.
Спливає літо в течії природи,
Але, ув'язнене в тюрмі зі скла*,
Лишає пахощі своєї вроди,
Хоч та й не пам'ятає, ким була.
Хай росні квіти й стрінуться з зимою,
Та їх душа зостанеться живою.
(З англійської переклав Дмитро ПАВЛИЧКО)
* ...літо, /.../ ув’язнене в тюрмі зі скла... – Тобто парфуми у флаконі.
Сонет 5
Всевладний час зродив краси взірець,
Що досконалістю вражає зір.
Тоді нищителем стає творець
І нищить свій неперевершний твір.
Це ж саме він під вітру дикий рев
Жбурляє літо злій зимі до ніг,
І пада лист, і стигне сік дерев,
І всю красу вкриває мертвий сніг.
Коли б не квітів запахущий хміль –
Текучий бранець у тюрмі зі скла*, –
Забули б ми в морози й заметіль
Красу весни, що квітами цвіла.
У тій тюрмі зелений гине лист,
Не пахощі — душі і тіла вміст.
(З англійської переклав Дмитро ПАЛАМАРЧУК)
* Текучий бранець у тюрмі зі скла... – Тобто парфуми в флаконі.
Сонет 5
Створив нам час рукою віртуоза
таку красу, що погляди вбира,
та він – тиран – і знищить все в морози,
коли прийде зими сумна пора.
Бо швидко він на осінь змінить літо,
Заснуть дерева, листя облетить,
І вся краса, снігами пишно вкрита,
В пустелю перетвориться за мить.
Якби п’янкого літа аромату
В’язниця нам скляна не зберегла,
То як би не було краси багато,
Вона б уся безслідно відцвіла.
Загинуть взимку квіти всі духмяні
Та у парфумах житимуть із нами.
(З англійської переклала Ольга ІВАСЮК, доцент кафедри сучасних європейських мов та перекладу ЧНУ імені Юрія Федьковича)
Сонет 5
Час-чарівник у творчому екстазі
Утілює в життя нові казки.
І він же, згодом, наче у образі,
Геть нищить все на крихітні друзки.
Час швидкоплинний золотаве Літо
Здає під владу лютої Зими;
Завії швидко листя соковите
Поб’ють і вкриють смутком сивини.
Якщо духмяність Літа не замкнути
Обачливо у кришталі ладу, –
Ніколи вже краси не роздобути
Ні за горами, ні в своїм саду.
Душі, що встигла той нектар зібрати,
Страху і болю від Зими не знати.
(З англійської переклав Олександр ВИЖЕНКО)
Сонет 5
Той самий час, що тішить нам серця
Взірцем краси, приємної для зору, –
В тирана перетворює творця,
Над гарним щоб потворне брало гору.
Це він, неспинний, літо віддає
Зимі суворій, цим замкнувши коло;
Сік застигає, листя не стає,
Мов саван, сніг вкриває все навколо.
Якби не квітка ця, яку зима
Замкнула бранцем у скляній в’язниці, –
Подумать міг би, що краси нема,
І літа не було, а тільки сниться.
Нехай під снігом квіти і трава:
Пропав лиш блиск, душа ж краси – жива.
(З англійської переклав Віктор МАРАЧ)
