Дорослий син - бентежне відчуття...
Хай час біжить! Невтомний біг хвилини ущерть наповнить смислом Ти зумій!
Бо заповідь є світильник, і настанова ─ світло,
і повчальна наука ─ шлях до життя…
Книга Приповістей Соломонових 6:23
Вірш «Якщо…» (англ. "If..." ) Джозеф-Редьярд Кіплінг написав 1895 року, а опублікував 1910. Припускають, що ці поетичні рядки письменник адресував своєму єдиному синові Джону. Досвідчені критики мають рацію, порівнюючи вірш із «Пам'ятником», як у Горація, Державина, Пушкіна. До того ж видатний літературний твір привертав увагу багатьох українських перекладачів: Василя Стуса, Володимира Василишина, Максима Стріхи, Дмитра Донцова, Євгена Сверстюка, Марії Левіної, Олександра Виженка. Кожен із перекладів (під трьома варіантними назвами – «Якщо…», «Коли…» і «Синові») по-своєму прекрасний, але мені більше на серце лягли рядки Сверстюка.
Якщо...
Як вистоїш, коли всі проти тебе –
Упали духом і тебе клянуть,
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх зневіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий – мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;
Як зможеш мріять – в мрійництво не впасти,
І думать – не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати – і звести;
Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту – і програть,
А потім – все спочатку, і нікому
Про втрати й слова навіть не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло – лишилась
Одна лиш Воля – встоять в боротьбі;
Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою –
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти – Людина, сину мій.
