Зривається і падає пожовкле листя осені...
Ніколи не забудеться це небо, повне просині. Й душа завжди вертатиме у милі Чернівці (Катруся Матвійко)
Осінь тихо бродить сонними вулицями, що закуталися в шалик
із пожовклого листя… Вітер заплутався в
золотавому волоссі жовтня, а той розплакався –
сльози його б’ються об збайдужілі шибки..,
кольорові парасольки перехожих,
які завжди кудись поспішають…
Осінь оселилася й у моєму університеті, заглядає у вікна аудиторій,
гуляє сквером і, торкаючись дерев, оповиває їх своїми багряними барвами.
Осінь не лише відчиняє вогняні двері, панує під величними склепіннями колишньої митрополії, але й у моїй душі.
Найбільше цієї панянки в Червоній залі: вона милується своєю красою,
вдивляючись у венеціанські дзеркала. Літає попід стелю, а політ її супроводжує
терпкий аромат опалого листя, що кружляє за вікном у химерному танці...
Романна Брездень,
магістрантка філологічного факультету
ЧНУ імені Юрія Федьковича
Осінь очікувана гостя й у Мармуровій залі. Кидаючи погляд на орнаментальне оздоблення стін, вона зводить власні стіни меланхолії.
Мине ще трохи часу – і руда красуня заповнить листопадом Блакитну залу, із часом поступаючись зимі…
А поки вона має владу, вдивляється в кожне обличчя, пробивається в саме серце. Ми відчуваємо її невловиму присутність... Осінь тут, осінь у нас. Може, вона сидить біля тебе на лекції, а може, у затишному кафе п’є з тобою терпку каву, підслуховуючи відверті розмови з одногрупниками, чи плаче і сміється разом із тобою.
Якщо ти побачиш у темному коридорі багряно-золоту тінь, знай, що це Її Величність Осінь, яка кидає невпопад листям, роздмухує спогади й кутає в гарячі обійми.
Напевно, університет завжди асоціюватиметься мені з цією порою, тією, коли студенти повертаються після літа на навчання, а першокурсники вперше заходять у його замислені аудиторії. Він завжди поставатиме в моїй пам’яті овіяним подихом вересневих ранків.
Попереду ще сотні днів, буде ще не одна осінь, приходитиме весна, зима, літо… Але зараз так хочеться зафіксувати в пам’яті ці миті, які ненароком сфотографував жовтень…
2015 рік
Брездень Романна, на той час студентка 202 групи філологічного факультету ЧНУ
