Розквітла троянда червневого ранку, Вмиваючись росами, - перлами вкрилась... (Віталій Назарук)

Квіти - дивовижні матеріальні флюїди, якими люди можуть обмінюватися між собою, виявляючи справжній сенс Любові

– Навіщо ж троянді ті шпичаки?
– Шипи їй ні до чого. Квіти випускають їх просто від злості!
– Ні! Не вірю я тобі! Квіти такі кволі... I довірливі...
I вони підбадьорюють себе, думаючи: «Якщо в мене колючки – мене всі бояться».
(Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»)

У безводній пустелі вмирав від голоду й спраги мандрівник. Раптом перед його зором із гарячого марева виринули дві юні дівчини, тримаючись за руки. Перша запашним поцілунком повернула силу страднику, а друга, що мала непоказне, хоч і миле обличчя, простягла йому їстівні зерна, вилущивши їх  із своїх золотавих кіс. Врятований мандрівник першій склав величальну пісню на честь двох сестер - Троянди й Пшениці, Краси та Доброти, однаково потрібних на землі. Скільки тих пісень було проспівано...

Хай вибачить щедра Пшениця – не про неї поведемо мову, а про дивовижний світ квітів, про незвичайні історії, з ними пов’язані, про те, як людина вдосконалювала те, що, здавалось, уже й природа створила верхом досконалості.

Отож почнемо з королеви квітів - ТРОЯНДИ, що представлена в державній символіці Англії та Ірану. Відомо, що в гербі англійських королів ця рослина розцвіла ще за часів династії Тюдорів, із ХV століття. Свого часу уславлених рицарів нагороджували орденами Троянди і Хреста, а війна Йорків і Ланкастерів 1455–1485 рр. дістала назву «Війна Пурпурової та Білої троянд». Символом Фолклендських (Мальвійських) островах обрано поліанітову троянду – єдину, що росте на цій землі.  Це історичні екскурси, проте не менш цікаві й біологічні особливості квітки-королеви.

Троянда має  аж 25 тисяч розкішних шат, понад 25 тисяч сортів цієї рослини прикрашають різнобарвний світ. Наша з вами уява не вмістить усі барви й лінії такого розарію, а проте пройдімось ним, зупиняючись бодай біля найприкметніших руж.

Ми звикли, що троянди ростуть кущем, – здебільшого так воно і є. А проте відомі й інші форми: «плакучі» – з довгим гіллям, що звисає подібно до вербового, сланкі й такі, які плетуться вгору. Троянди-ліана Харрісона здатна обвити великий дім, і її дрібні пурпурові квіти зазиратимуть у вікна на різних поверхах... До 50 тисяч розпускається їх на одній-єдиній рослині – поглядом цей живий килим не охопити!

Обережно! Споглядаючи його, ви ледь не наступили на цілу династію чарівних «ліліпутів»: найвищий кущик – третина метра. Їх родоначальницю – троянду Рулетта – знайдено в кінці ХІХ століття на острові Маврикій – і які ж незвичні сорти пішли від неї! Це – Піраті з майже ниткоподібними пагонами; мініатюрна Коралін знаменита тим, що на її одному кущику розпускається майже 200 квітів, Гренадін – його винно-червоні квіти не більше від 10-копійчаної монети! Міні-ружі прикрашають альпінарії сучасних парків, милують зір на підвіконнях кімнат.

Чудовий сорт Гарнетт у 1958 році став «засновником» високоврожайної групи сортів: давав по 250 квітів із квадратного метра теплиці. 

А чи бачив хто-небудь блакитну троянду? З давніх-давен її вважають символом недосяжного, далекого від реальності. Лицарем блакитної троянди називали в середньовічних романсах закоханого, ладного вірно служити своїй дамі без надії на взаємність. Відомо, що навіть великий Ґете проводив свої досліди в теплицях із синім склом, бажаючи явити світу новий трояндовий шедевр. Ружі, які розцвітали там, справді здавалися сапфіровими, утім, винесені під відкрите небо, вони линяли, як казкові сині птахи, що потрапили з країни снів у реальність... І блакитна троянда лишалася тільки прекрасним символом... Тому-то сенсацією для селекціонерів стала Стерлінг Сільвер, яка своїм забарвленням наближалася до срібла з бузковим відтінком.

А яке фантастичне враження справляє сорт Маскарад:  на зелених пагонах – червоні, рожеві та жовті квіти. Ну так і хочеться торкнутися їх рукою, аби пересвідчитися, що тут, як і належить у маскараді, ніхто тебе не розігрує! Запам’ятайте: сорт Інерміс Морлетті не має шпичаків і, якщо вірити поету Державіну, є визнаним символом доброчесності.

Шипшина зеленопелюсткова. Вона доводить: пелюстки квітів – це не що інше, як листя, яке змінило свій колір. Шкода, що про це не знав Ґете, обдумуючи паралельно із «Фаустом» і свій «Досвід метаморфози рослин». Густомахрові, без запаху квіти цієї шипшини, діаметром 3–4 сантиметри, містять хлорофіл і засвоюють із повітря вуглекислоту. Можливо, тому вони осипаються впродовж місяця. 

А скільки шатів має королева квітів! Деніза Кассегрейн – 146 пелюсток, зате Паулія лише 5! Забарвлення троян може бути «антонімічним»: темно-бордова Нігретт здається майже чорною, проте Фрау Карл Дружкі біла, як сніг. а тому її називають Сніговою Королевою.

Снігова Королева не має аромату, зате чим тільки не пахнуть її родичі! Лимоном, персиком, яблуками, портвейном, свіжим сіном, медом, міцним чаєм, мускусом, фіалкою, тютюном, перцем, корицею... Звичайно, це дуже цікаво, але що може зрівнятися з подихом троянди?

Тим-то високо цінується найдухмяніша ружа – казанлицька, з якої вичавлюють олію. Наприклад, болгарські сорти Свіжен та Іскра дають із гектара по 20–25 центнерів квітів, а отже, до 1,5 кілограма найкращої у світі олії. Знеболювальна дія цієї олії в 3 рази сильніша від хлороформу й у 25 разів – від ефіру. Краплина запашної рідини вгамовує зубний біль на 3–4 години, лікує бронхіальну астму, деякі хвороби очей і шкіри. 

Дуже цікаві вогненно-червоні ружі так званої танцювальної групи насамперед своїми назвами: Румба, Чарльстон, Самба.

Пінк Гротендорст за пелюстки з розрізаними краями називають гвоздичною трояндою.

Можна згадати шипшину-хамелеон з острівців поблизу Сахаліну. Його білі квіти, розкрившись у сутінках, червоніють під сонячним промінням. 

Є у світі й їстівні троянди. Так, Мураббої-гул розводять в Узбекистані. З її пелюсток варять смачне варення та джеми. Не відкидаємо припущення, що завдяки мистецтву селекціонерів люди коли-небудь ласуватимуть плодами ружі, як абрикосами чи яблуками: адже вони з однієї родини – трояндових. Ще Марк Твен писав: 

«...виховання – це все. Персик був колись гірким мигдалем, а
цвітна капуста – це звичайна капуста, яка здобула вищу освіту»!

(⊙ヮ⊙) 

ВУЗЛИКИ НА ЩОДЕНЬ

• Троянда – символ верховенства, урочистої та недоступної краси, особливої й величної вроди. А ще символізує вона небесну досконалість й блаженство, цнотливість і чисті земні пристрасті.
• Троянда – квітка Діви Марії: архангел Гавриїл зробив для Матері Божої три трояндових вінки – з білих троянд на радість Різдва Христового, з червоних – на хресні страждання Христа, а з жовтих – на його високу славу.
• Наші предки ще називали троянду рожею або ружею, і була вона в них квіткою Лади й Лелі, богинь, які піклувалися жіночою красою, дівочим коханням і весняними весіллями, а тому й щастям наречених, дівочою чистотою та цнотливістю.
• Вінок із троянди-ружі символізує людське життя: зелень троянди – то радість, колючки – печаль, а квіти – слава. Як бутон трояндовий спочатку набирається сили, потім розцвітає, а наприкінці обсипається, так і людина змолоду міцніє, у зрілості повноцінно трудиться, а в старості, немов квітка, поступово в’яне…

P.S. У статті використано деякі матеріали з книги Г.В.Сележинського «Прекрасні супутниці наші» (1989). Світлини мої. – О.К.