Загадкова пульсатілла – пухнастий підсніжний тюльпан!

Як весни причастя всі путі до щастя освіти нам, квітко, срібна сон-трава (Марія Чепурна) 

Коли на просторах дрімотливих прадавніх водойм пишно розквітали німфейні, у первісних лісах довкіл погойдувалися на вітрі дзвоники ще однієї нашої знайомої – прострілу-пульсатілли.

«Яка химерна назва! – скаже дехто. – Не знаю я такої квітки...». Що ж, розберемося.

...Щезника було вигнано з раю навесні, коли дерева та кущі стояли голі. Рятуючись від гніву Господнього, нечистий югнув за широке листя єдиної рослини, яка прикрашала сіру порожнечу. Але архангел Гавриїл усе одно помітив його з неба й вибив зі схованки громовою стрілою. Звідтоді листя бідолашної рослинки розсічене, ще й розпускається пізніше від квітів, караючись за свою зухвалість.

Семантику першої частини назви рослини – «простріл» – з’ясовано, а друга в перекладі з латинської означає «рухати» (її ми збагнемо, коли ознайомимося з біологією нашої квітки).

Минає просинець, у травні-червні все вкривається яскравою зеленню. Ось тоді наш знайомий витягує шийку-стеблинку з пишного жабо: вузеньких стеблових листочків, так званого покривала. Але над ними тріпоче вже не квітка, а султан із остів-летучок дозрілого насіння. На кожну насінину чекає повітряна мандрівка, ще й часом далека. Приземлившись, «літальне пристосування» – вісь – зачеплюється верхнім кінцем за травинку і... починає рухатися. То скрутиться, то розкрутиться – залежно від вологості повітря – і вгвинчується, вгвинчується в ґрунт, як штопор... Назад ходу немає: не дадуть загнуті волосинки на плодику. От який розумний апарат придумала природа, аби рослина могла завоювати нові простори для життя!

Сама ж квітка схожа на лілові дзвоники, які від найменшого подиху вітру погойдуються під соснами і, здається, нечутна музика бринить у повітрі: ду-ду-ду... Чи не вона так часто відлунюється в народних піснях? Квітку називають через те «дудурка», а ще «коров’ячий дзвіночок». Німецькі селяни здавна^- знали: той таємничий дзвін означає, що пішла в ріст трава, – отже, пора вигонити корів на пасовиська.

Оберігаючи пилок від рос і туманів, квітка довго стоїть схиленою, ніби дрімає. Сонними видіннями віє і від кошлатої шубки, у яку вона загорнута, і від таємничого лілового кольору пелюсток...

Та це ж сон-трава! Так. Колись її великі букети люди приносили з лісу в місто, хвалячись один перед одним знахідкою. Не треба цього робити. Бо два з 35 видів пульсатілл, які ростуть на території України, а саме сон білий та сон великий, уже потрапили до Червоної книги. Та й відомий кожному простріл розкритий, про який ми оце розповіли, уже не вкриває землю великими масивами, як раніше.

Чому рослина так химерно поводиться? Бо важко їй добувати воду з холодного ґрунту – от і з’явилася шовковиста шубка, аби менше випаровувалось вологи. А листки виростають тоді, коли немає труднощів з «водопостачанням».

А от у пострілу китайського умови життя інші – тож не дивно, що його рожеві квіти розкриваються в другу чергу. Вирізняються серед своїх співбратів простріл альпійський з білими та жовтими квітами і простріл золотавий – з Кавказу. Квіти останнього до семи сантиметрів у діаметрі, та й ріст має рослина відповідний – сорок сантиметрів, коли цвіте, а далі то й до півметра дотягується. Зате постріл Бунге з Монголії та Західного Сибіру ледве сягає п’яти й восьми сантиметрів. Цікаві також простріл чорніючий і широколистий: обоє часто цвітуть повторно восени.

ІІульсатілли, що ростуть у посушливих східних степах, мають менш розсічене листя – тож і вологи випаровують менше. Зате їм не доводиться хилити свої голівки: вже за кілька днів, гордо випроставшись, вони не відривають своїх золотих очей від сонця.

Сон-трава...

Геть змучилась красуня Марися, втікаючи від панських посіпак, котрі, мов хорти, гналися за нею лісом. Уже чути їхні погейкування та сміх – ось-ось наздоженуть, а сил не лишилося зовсім. У відчаї заплакала дівчина, і кожна її сльозинка проросла ліловим дзвоником. Озирнувшись, утікачка на свою радість побачила, що її переслідувачі заснули кам’яним сном.

Так походження квітки пояснює польська легенда... Може, й справді пульсатілли мають снодійні властивості? Адже ця квітка на диво багата різними хімічними сполуками, насамперед згубними для хвороботворних грибів та бактерій. У народній медицині – болгарській, тібетській та інших – сон-травою лікують багато недуг, зокрема й безсоння. Це дуже ефективний засіб від ревматизму, але треба вміти ним користуватися, аби не дістати опіків.

Окрім того, з квітки прострілу, звареної з іншою травою – сенієм барвним – виготовляли дуже стійку зелену фарбу, яку цінували художники минувщини.

У наш час рослина набула ще однієї «спеціальності». Геологи звернули увагу на те, що в деяких місцях квіти того самого виду змінюють забарвлення та форму. Чи не має це якогось стосунку до схованих під землею скарбів? Отак були відкриті поклади нікелю у Північному Казахстані.

Дуже люблять простріли й квітникарі. Лілові озера квітів серед весняної порожнечі – квіти не лише п’ятипелюсткові, а й махрові. Ажурне листя, тріпотіння шовкових остей...

Сон-трава –  неповторна нота в чарівній симфонії весни,
що веселково звучить у наших лісах, парках та садах. 

P.S. У статті використано матеріали з книги Г.В.Сележинського «Прекрасні супутниці наші» (1989).